Зернові

Зернові

Алергія на зернові, целіакія та непереносимість глютену ‒ схожі та різні хвороби водночас

       Пшениця та інші зернові, що містять глютен, входять у так звану велику вісімку продуктів, які найчастіше стають причиною харчової алергії. Проте, інші дані говорять про відносно невелику поширеність алергії на пшеницю: на неї страждають два дорослих зі ста [1]. У дітей алергія на пшеницю  виникає частіше, ніж у дорослих, проте, її поширеність залишається нижчою ніж реакції на інші продукти. Так, недавнє австралійське дослідження [2] показало, що поширеність алергії до пшениці  складає близько 0,25 %. А серед 1834 досліджуваних з харчовою алергією у Данії чутливість до пшениці не була підтверджена взагалі. Переоцінена роль важливості пшениці як харчового алергену, можливо, пов'язана з тим, що за алергію часто сприймають целіакію чи непереносимістю глютену

Алергія на жито, ячмінь, овес

        Найбільшим алергеном у цьому ряді є пшениця, за нею йдуть ячмінь та жито

        Дослідження [7] у групі дітей із зерновою алергією, показало, що 18 з них виявили позитивну відповідь на пшеницю, 3 ‒ на жито, 1 ‒ на ячмінь та 1 ‒ на овес.  В більшості випадків мали місце шкірні та шлунково-кишкові симптоми. 

        Хоча багато пацієнтів з алергією на пшеницю можуть їсти інші зернові [4], близько 20% [8] людей з алергією на один вид зернових мають алергію на інші. Ступінь перехресної реактивності серед цих круп має такий порядок: пшениця, жито, ячмінь, овес, рис та кукурудза.

Часто, щоб отримати реакцію, необов'язково їсти алерген. Усі зернові, включаючи рис та кукурузу, можуть призвести до розвитку професійної астми у людей, які вдихають зерновий пил.

         Деякі зернові можуть спричиняти доволі специфічні реакції. Наприклад, жито може стати причиною еозинофільного езофагіту (ЕЕ) ‒ запалення стравоходу, симптоми якого усуваються при відмові пацієнта від продуктів із житом.

        Алергени в ячмені є причиною того, що вам може крутити  живіт не тільки від ячмінки, а й від пива. Саме ячмінь робить цей напій більш пінним, але його білки викликають алергічну реакцію через свою стійкість до термічної обробки.

Симптоми харчової алергії на зернові в більшості випадків проявляються одразу або протягом кількох годин після прийому їжі.

Загальні симптоми алергічної реакції на зернові:

  • Розлади травлення,
  • атопічний дерматит
  • кропив’янка,
  • ангіоневротичний набряк,
  • кашель,
  • риніт,
  • анафілаксія, спричинена фізичними вправами, 
  • хрипи та астма пекаря.

А от рис та кукурудза не містять глютену

       І це є однією з причин, через яку саме з них рекомендується починати кашовий прикорм у немовлят і не експериментувати із сумішами зернових: у дослідженні, що оцінювало алергічну реактивність [7] після введення в раціон зернових сумішей, діти віком від 3 до 6 місяців відчували діарею, блювання, екзему або втрату ваги.

       А от рис та кукурудзу можна їсти [2] при непереносимості глютену або целіакії, а також алергії на пшеницю, овес, жито чи ячмінь.

       Алергічні реакції на рис рідкісні [3] в Європі та Америці, але можуть бути більш поширеними в Азії, де вони асоціюються з атопічним дерматитом.

       У дослідженні, яке оцінювало алергію на рис у індійських пацієнтів, з 1200 обстежених пацієнтів 165 (близько 14 %) мали випадки алергії на рис. З них 20 (12,1%) продемонстрували помітну реакційну здатність з боку шкіри.

       Серед 182 випадків алергій про реакції на кукурудзу повідомили двоє французьких школярів. Частіше трапляється алергія на кукурудзяне борошно, наприклад, таку виявили у 37% фермерів, які займалися вирощуванням свиней. А 33-річна медсестра отримала стійкий дерматит руки через застосування медичних рукавичок з кукурудзяним крохмалем. 

       В рідкісних випадках рис та кукуруза можуть призводити до анафілаксії, в тому числі ‒ і залежної від фізичних вправ.

 

Виключаємо зернові із раціону

        Оскільки поки що не існує доведеного лікування харчової алергії, найкраще що можна зробити при підтвердженій лікарем реакції на певні продукти, це уникати їх. 

        При непереносимості глютену чи целіакії доведеться виключити з меню або обмежити вживання цілого ряду зернових: ячменю, жита, пшениці.

        Пам'ятайте, зерно міститься в безлічі продуктів ‒ випічці,  крупах, макаронах, пиві, сухарях, хот-догах, соусах та морозиві. А також  ‒  в непродовольчих товарах [4], таких як Play-Doh, косметичних та медичних засобах. 

        Збільшення виробництва продуктів без глютену полегшує контроль алергії на зернові.  Якщо ж ви все ж з'їли щось заборонене і отримали слабкі симптоми алергії, їх можна побороти  за допомогою антигістамінних препаратів та кортикостероїдів.

        Але небезпека алергії на зернові в тому, що люди, які раніше відчували лише легкі симптоми, можуть раптово розвинути анафілаксію. У таких випадках (задишка, слабкий пульс, генералізовані кропив’янка, стягнутість у горлі, утруднене дихання чи ковтання, тощо) необхідне введення адреналіну. Якщо лікар встановить ризик розвитку такої реакції у вас, він пояснить, і як користуватись дозатором адреналіну у екстренних ситуаціях.

 

Целіакія

        Целіакія – це аутоімунна хвороба кишечника, виразна реакція [3] на білки, які називаються гліадінами та містяться в пшениці та супутніх злаках. При ній утворюються антитіла IgA та IgG, а не IgE, які виникають при класичній, IgE-опосередкованій алергії. Саме істинна алергія характеризується симптомами запалення ‒ нежиттю, сльозотечею, висипом на шкірі, свербежем у роті. З реакцією на пшеницю ‒ інша історія. В результаті чутливості до неї у кишечнику розвивається атрофія ворсинок [1] - площа поверхні кишечника, доступна для всмоктування поживних речовин, помітно зменшується, що може призвести до різних шлунково-кишкових симптомів, викликаних порушенням структури кишечника та всмоктування поживних речовин.

Симптоми целіакії:

  • діарея;
  • біль у животі;
  • здуття живота,
  • висип,
  • сильна втрата ваги або неспроможність правильно набрати вагу.

У маленьких дітей у таких випадках реєструють дуже повільне збільшення ваги.

Непереносимість глютену

       Глютен -  міститься в зернах [4], таких як пшениця, ячмінь та жито. Досить довго до групи глютенових відносився і овес. Проте дослідження доводять, що сам овес не містить глютену, але він часто  може бути забруднений пшеницею, житом чи ячменем через особливості його вирощування.

       Непереносимість глютену не є алергією. Сучасне розуміння реакцій на пшеницю лікарями виокремлює непереносимість глютену в окрему патологію, механізм якої ще до кінця не з’ясований. На даний час не існує й спеціальних тестів для встановлення такого діагнозу. Він ставиться на основі виключення лікарем у пацієнта як целіакії так і істинної алергії на пшеницю при наявності у нього симптомів не-травлення продуктів із пшениці.

Симптоми непереносимості глютену:

  • головний біль,
  • здуття живота,
  • діарея,
  • блювання
  • або виразки у роті після їжі.

Алергія на пшеницю

       Алергія на пшеницю зустрічається частіше ніж на решту зернових. Вона викликається білками, що містяться у зерні пшениці [5]. Альбумін та глобулін містяться, відповідно, у зовнішніх шарах. Глютен ‒ всередині зерна. Якщо у людини є реакція лише на білки із зовнішніх шарів, то, зазвичай, такий пацієнт добре переносить мілко подрібнені види борошна. Алергія на пшеницю найчастіше проявляється протягом перших двох років життя, але з віком хворі переростають її. Одне дослідження показало, що 56% пацієнтів переросли таку алергію [6] у віці до 8 років, а 65 % ‒  до 12 років.

Алергія на пшеницю, спричинена фізичним навантаженням

       А от ті, хто не мали алергію на пшеницю в дитинстві (хоча і не завжди), в дорослому житті ризикують розвинути такий незвичної тип реакції, як анафілаксія, спричинена фізичними вправами або впливом стресових факторів [7]. 

        Пшениця є поширеним каталізатором такого стану, але до цієї алергії можуть призводити й інші зернові. Якщо основним алергеном пшениці, пов'язаним з цим недугом, є омега-5 гліадин, то в житі це секаліни гамма-70 та гамма-35, а в ячмені ‒  ордеїн гамма-3.

       Людям із алергією на ці білки, індуковану фізичним навантаженням, не рекомендується займатися фізичними вправами щонайменше 2-4 години після того як вони з’їли бутерброд, тістечко, кашу чи іншу страву із зерновими.

Симптоми анафілаксії, спричиненої фізичним навантаженням

       Тривалість вправ, необхідних для того, щоб викликати реакцію, становить від 10 до 60 хвилин. Симптоми, зазвичай, варіюють від кропив’янки та набряклості шкіри (ангіоневротичного набряку) до задишки, падіння артеріального тиску, та, врешті, розвитку анафілаксії.

 

Джерела інформації:

  1. https://www.glnc.org.au/grains/allergies-intolerances/
  2. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/?FoodId=9
  3. https://farrp.unl.edu/informallcerealsgrains
  4.   https://acaai.org/allergies/types/food-allergies/types-food-allergy/wheat-gluten-allergy
  5. https://www.delicardo.de/en/Allergien/grain-and-wheat-allergy
  6. https://www.foodallergyawareness.org/food-allergy-and-anaphylaxis/food-allergens/wheat/
  7. http://www.phadia.com/en/products/allergy-testing-products/immunocap-molecular-allergology/wheat/
  8. https://www.verywellhealth.com/allergy-to-wheat-and-other-cereal-grains-82812

Питання та відповіді

Чому виникає алергічна реакція на арахіс?

Алергія на арахіс (або горіхи), це той вид алергії, що  спровокований  саме  продуктами білкового походження, що в значних кількостях  містяться в горіхах, та володіють вираженою алергенною активністю.

Слід пам’ятати про те, що при наявності алергічних реакцій на горіхи, можуть також виникати важкі алергічні прояви на харчові продукти та вироби, до складу яких горіхи входять навіть у мізерних кількостях (горіхове масло, косметичні засоби та ін). 

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.

Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?

Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.

Чому виникає алергія на котів?

Існують стереотипи, що алергічні реакції, які виникають при контакті з домашніми улюбленцями, викликані саме шерстю тварини, однак сама шерсть не має суттєвого алергенного значення. Проте вираженою алергенною активністю володіють прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Крім того, більшою алергізуючою активністю характеризується слина котів та сальні залози шкіри.

Цікавим є факт, що коти, на відміну від кішок, виділяють алергени також з сечею і є більш алергенними, ніж кішки.