Борщівник: сік рослини викликає фотодерматоз та алергію

зміст

Що це за рослина та у чому її особливість

Борщівник належить до родини зонтичні або окружкові (Apiaceae), яка налічує понад 2500 видів у 275 родах. До цього сімейства також відносяться петрушка, аніс, морква, селера, коріандр, кріп, фенхель, пастернак та ін.

Сам борщівник (Heracleum) або, інколи, борщовик – це рослина з масивним порожнистим стовбуром, великим листям, схожим на таке у лопуха. Але на відміну від останнього, листя борщівника є пальчасто-розсіченим, а не цільним. Листя та суцвіття деяких видів цієї рослини можуть сягати півметра. А сама вона, часом, може перевищувати 2,5, а окремі види ‒ і 3,5-4 метри. Втім, існують і декоративні види борщівників, які не виростають вищими за 20-50 сантиметрів.

Деякі з борщівників використовуються як корм для сільськогосподарських тварин, а окремі види придатні і для споживання людиною. Одна з версій походження української назви "борщівник" полягає в тому, що раніше молоду зелень цієї рослини додавали в супи та борщі. А от науковий варіант слова ‒ Heracleum, ‒ походить від імені героя давньогрецької міфології Геракла. Судячи з усього, цю назву рослина отримала через свої гігантські розміри.

Усього відомо близько 70 видів борщівників. Серед них поширеними в Україні є: борщівник карпатський (Heracleum carpaticum), борщівник європейський (Heracleum spotilium), борщівник пальчастий (Heracleum palmatum), борщівник Стевена (Heracleum Steveni), росте в Криму) та борщівник сибірський (Heracleum sibiricum).

Саме останній, як уже зазначалось, вважається замінником одного з головних елементів давнього борщу.

У Великому князівстві Литовському і у Польщі цей борщівник також тушкували, додавали до пиріжків, та навіть варили з нього пиво. Іноді, через грибний присмак, цю рослину використовували і як замінник грибів.

Крім того, борщівник сибірський – чудовий медонос. З гектару рослини можна отримати більше 100 кілограм меду. Щоправда, він матиме специфічний гіркуватий присмак.

Застосовують цей вид борщівника і в народній медицині. Вважається, що настої та відвари з нього покращують травлення, мають заспокійливий, протизапальний, а також – знеболювальний та антисептичний ефекти. Спиртову настоянку з кореня сибірського борщівника застосовують для полоскання при зубному болі, а розпарене листя прикладають до запалених суглобів при ревматизмі.

Втім, при контакті з борщівником потрібно поводитися вкрай обережно, а до деяких його різновидів краще взагалі не наближатися. Справа в тому, що незважаючи на корисні властивості, борщівники – один з чинників феномену, який в народі називають «алергія на рослини».

Такими, наприклад, є Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi) та борщівник Мантегацціна (лат. Heracléum mantegazziánum), контакт з якими може призвести до сильного пошкодження шкіри. Але проблема в тому, що саме ці алергічні рослини через свою агресивність швидко поширюються територією України, хоча були завезені в країну відносно недавно – в 40-х роках минулого століття.

Причини алергії

Борщівник містить фотосенсибілізуючі речовини – фуранокумарини (або фурокумарини).

Це ‒ біохімічні сполуки, що виробляються рослинами, зазвичай, для захисту від нападу грибкових патогенів. Найвищі концентрації фуранокумаринів зосереджені в коренях і плодах рослини.

Потрапляючи на шкіру, під дією сонячного світла, ці речовини викликають так званий фітофотодерматит. Це фототоксична, а не алергічна реакція. Це означає, що для її розвитку не потрібна попередня сенсибілізація людини до алергена. Тобто, реакція на сік борщівника виникає вже при першому контакті з ним. Є і припущення, що свіжа засмага людини, теоретично, може підвищити вірогідність виникнення опіків шкіри.

 

Фуранокумарини пошкоджують ДНК в епідермісі шкіри, викликаючи загибель її клітин. 

Фактично, сік рослини знищує захисний бар'єр шкіри, який захищає її від ультрафіолету. Тому варто пошкодженій ділянці опинитися під сонцем, як виникають почервоніння та пухірі.

 

Пошкодження шкіри після контакту з борщівником Сосновського можуть бути настільки серйозними, що утворюються опіки 3 ступеню. Вони довго заживають і часом назавжди залишають шрами. А при потраплянні соку рослини в очі може виникнути тимчасова сліпота.

Пітливість, мокра шкіра та підвищена вологість повітря підвищують інтенсивність фототоксичних реакцій.

Крім того, вірогідність реакції на борщівник зростає при чутливості до інших рослин родини, наприклад, селери. Харчова алергія до останньої, до слова, є однією з найпоширеніших в Європі.

Та не лише фуранокумарини є небезпечними в сокові борщівника. В ньому також міститься багато ефірних олій, які можуть призводити до алергічної реакції.

 

Та особливо небезпечний борщівник в період цвітіння (в Україні він, як правило, цвіте у червні-липні). В цей час небезпечні сполуки виділяються й у повітря, призводячи до симптомів отруєння у тих, хто перебуває поруч. Іноді вони спричиняють і виникнення алергії. А от алергія до пилку цих рослин є малоймовірною. Так само малоймовірною є й алергія на траву борщівника. Адже фурокумарини, дійсно, більш активно синтезуються під час цвітіння та плодоношення рослини, накопичуючись в її насінні та плодах.

 

Симптоми фітофотодерматиту

Щодо фітофотодерматиту, специфічного пошкодження шкіри, то, як правило, для його виникнення потрібен певний час. 

 

Зазвичай, чим довше сік рослини перебуває на шкірі та чим більше уражене місце піддається дії ультрафіолету, тим більш вираженими будуть симптоми запалення.

Загалом, після контакту з борщівником краще кілька днів прикривати уражене місце від сонця.

Симптоми фітофотодерматиту:

  • свербіж
  • почервоніння
  • виникнення пухирів
  • біль
  • печіння

В легких випадках симптоми фітотодерматиту можуть зникнути самостійно через 7-14 днів. Втім, при надто сильній реакції та великих уражених ділянках, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Чим лікувати опіки від борщівника підкаже лікар, адже лікування це, зважаючи на причини хвороби, може бути специфічним. Єдина порада, яка підходить для полегшення стану за будь-яких опіків, це інтенсивне промивання уражених ділянок водою. Також важливо оберігати рани від потрапляння на них сонячного світла. Під його дією ураження шкіри може погіршитися.

 

Якщо ж хочете позбутися борщівника, який росте біля вашого будинку, найкраще це робити у повному обмундируванні. Костюм має бути водонепроникним та прикривати усе тіло. А на очі потрібно надягнути окуляри. Сам процес скошування рослини краще відкласти на вечір, коли кількість ультрафіолету найменша. Після скошування інструмент теж потрібно промити від залишків соку. Якщо ж сік рослини все-таки потрапив на шкіру, місце потрібно промити водою з милом та прикривати уражену ділянку від сонця ще кілька днів. 

 

Також боротися з рослиною можна і з допомогою хімічних засобів та викорчовування, але це краще робити весною, поки рослина ще не розрослась.

Джерела:

1. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%89%D1%

96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%B1%D1%96%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

2. http://cgon.rospotrebnadzor.ru/content/62/1256/

3. https://www.firstaidtraining.co.uk/giant-hogweed-britains-dangerous-plant/amp

4. https://monicawilde.com/is-common-hogweed-poisonous/

5. https://dermnetnz.org/topics/giant-hogweed/

6. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/22742809/

7. http://www.phadia.com/da/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Spices/Parsley-/

8. https://www.healthline.com/health/hogweed-burns#summary

9. https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=http://ustjuckoe.adm-pestovo.ru/files/bor.pdf&ved=2ahUKEwiGx9fJoPfpAhUKkMMKHc1BAmQQFjALegQIARAB&usg=AOvVaw0hfXAH-EvhNjcaL-rJazCr

10. http://inklincity.ru/novosti/aktualno/yadovitye-vidy-borshchevika-yavlyayutsya-realnoy-ugrozoy-zdorovyu

Едем ріно спрей

Едем ріно спрей

Орієнтовна ціна в аптеках*:
Едем Ріно
77.9234.3 грн.
Забронювати на:
Едем сироп

Едем сироп

Орієнтовна ціна в аптеках*:
Едем сироп 60 мл
70.3216.8 грн.
Забронювати на:
Едем таблетки

Едем таблетки

Орієнтовна ціна в аптеках*:
Едем таблетки №10
53.1132.6 грн.
Забронювати на:

Календар цвітіння дерев та рослин

Інформація є актуальною на Квітень 2024 року
  • Береза Береза
  • Бузок Бузок
  • В'яз В'яз
  • Верба Верба
  • Вільха Вільха
  • Грецький горіх Грецький горіх
  • Дуб Дуб
  • Кипарисові Кипарисові
  • Клен Клен
  • Ковила Ковила
  • Пажитниця Пажитниця
  • Пирій Пирій
  • Сосна Сосна
  • Тополя Тополя
  • Черемха звичайна Черемха звичайна
  • Ясен Ясен
  • Береза Береза
  • Болиголов плямистий Болиголов плямистий
  • Бузок Бузок
  • В'яз В'яз
  • Верба Верба
  • Грецький горіх Грецький горіх
  • Грястиця збірна Грястиця збірна
  • Дуб Дуб
  • Злакові Злакові
  • Ковила Ковила
  • Костриця лучна Костриця лучна
  • Кульбаба лікарська Кульбаба лікарська
  • Липа Липа
  • Лисохвіст Лисохвіст
  • Маслинові Маслинові
  • Настінниця Настінниця
  • Пажитниця Пажитниця
  • Пирій Пирій
  • Сосна Сосна
  • Тимофіївка Тимофіївка
  • Тополя Тополя
  • Черемха звичайна Черемха звичайна
  • Шовковиця Шовковиця
  • Яблуня Яблуня
  • Ясен Ясен

Питання та відповіді

Чи змінюється захворюваність на атопічний дерматит?

Захворюваність на атопічний дерматит, а також на бронхіальну астму та алергічний риніт зростає.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Чи можна попередити харчові алергічні реакції?

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?

Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.