Алергія на нікель – часта причина реакції на прикраси
зміст
Алергія на нікель
Алергія на нікель – проблема, з якою стикаються близько 15 % жінок та 5 % чоловіків. Цей метал призводить до появи алергічного контактного дерматиту, викликаючи почервоніння, свербіж та лущення шкіри.
Проблема в тому, що це досить поширений метал, який використовують як в побуті, так і для виробництва ювелірних прикрас. Прикраси з нікелю, як правило, викликають алергію за умови їх тривалого носіння. Вірогідність розвитку алергічного дерматиту у хазяїна зростає при контакті його або її прикраси з вологою. Алергія на сережки також часто зумовлена саме нікелем. Втім, іноді реакція може виникати і на золоті чи срібні прикраси. Справа в тому, що для їх легування часто використовуються саме нікель. Де міститься ще цей метал? В дуже широкому колі товарів: мобільних телефонах, ключах, ремінцях для годинників, застібках для одягу, гудзиках и так далі. Як захистити себе від алергії на нікель, читайте далі.
Деякі ювелірні прикраси можуть спровокувати алергічну реакцію
Алергія на нікель – одна з найпоширеніших причин реакції на різноманітні прикраси. Вона, переважно, проявляється у вигляді алергічного контактного дерматиту (АКД). Поширеність цієї алергії у всьому світі оцінюється в середньому у 8,6% як серед дорослих так і дітей.
Втім, тут існують суттєві географічні відмінності. В Європі алергія на нікель зустрічається, за різними даними, у 8%-19% дорослих та у 8%-10% дітей і підлітків, з сильним переважанням серед жінок та дівчат.
Найвища поширеність нікелевою алергії спостерігається в Італії – 32%, а найнижча – в Данії (9,7%).
У США, як свідчать звіти Північноамериканської групи, що вивчає контактні дерматити (NACDG), алергію на нікель мають 16,2% населення. При цьому, серед жінок до 18 років цей показник складає 36%.
Загалом, жінки страждають від цієї недуги в 3–10 разів частіше за чоловіків. Це, як правило, пов’язано з щоденним контактом з ювелірними виробами, одягом, наручними годинниками чи іншими предметами.
Від алергії на нікель нерідко потерпають і представники ряду професій. Зокрема, касири, перукарі, ювелірні майстри, зубні техніки, автомеханіки та інші, які у своїй роботі часто контактують з цим металом.
Більше того, якщо ви думаєте, що алергія на нікель вам не загрожує, оскільки ви ним не користуєтесь, то краще передивіться набір своїх прикрас.
Якщо у вас виникла висипка, скажімо, після носіння золотого чи срібного ланцюжка, не поспішайте говорити про алергію на золото чи срібло. Можливо, причину слід шукати теж в нікелі.
Причиною алергії може бути не лише нікель
Дорогоцінні метали у ювелірних виробах, на зразок золота та срібла, часто легуються нікелем. Тобто нікель покривається золотом чи сріблом. Це робить виріб міцнішим, покращує його колір і дозволяє знизити ціну прикраси.
Чим нижча проба золота чи срібла (її ще називають каратом) тим менше чистого дорогоцінного металу у виробі. Наприклад, відомо, що банківське золото має найвищу пробу (24 карат) і містить 99,9% золота.
Тоді як, наприклад, 18 карат (750 проба) – це уже 75% золота і відповідно 25% іншого металу. Вважається, що аби зменшити ризик розвинути чутливість до нікелю, слід обирати прикраси з дорогоцінних металів щонайменше 585 проби, що відповідає 14 каратам. А от 550 проба (12 карат), де золота всього 50%, уже вважається такою, що несе підвищений ризик розвитку алергічної реакції.
Втім, золото чи срібло можуть легуватися не лише нікелем, а й іншими металами.
Наприклад, якщо біле золото зазвичай легується нікелем, то жовте може бути леговане сріблом і міддю.
Родій, сріблясто-білий метал, пов'язаний з платиною, часто використовується для щоб перетворити біле золото на жовте. І навіть біле золото з нікелем часто покрите родієм, щоб зробити його білішим і блискучішим.
А ще існують копер та рожеве золото, що є сплавом золота та міді. Така комбінація може викликати реакції в людей з чутливістю до міді. Ще один сплав – це брес, який є сумішшю міді та цинку. А при виготовленні срібних прикрас часто використовується латунь. Якщо ваша шкіра стає зеленою після носіння намиста або сережок, то прикраса, швидше за все, включає деяку кількість латуні. Латунь, насправді, є сплавом міді та цинку. Тому, якщо у вас алергія на латунь, ви, ймовірно, також маєте алергію й на мідь.
Втім, початкове золоте чи срібне покриття має захистити вас від будь-якого нікелю. Та з часом воно може зноситися. І, як наслідок, через деякий час, можливо, кілька років, виникає прямий контакт шкіри з алергеном, що і стає причиною алергічної реакції.
Коли виникає реакція на нікель
Дослідники, які вивчають залежність між кількістю нікелю та ймовірністю виникнення реакції на нього, вказують, що достатньо 4 мг нікелю, щоб алергія розвинулась у 70% здорових людей. Дози в 1 мг сульфату нікелю достатньо, щоб викликати дерматит у 40% осіб, які раніше не мали алергії на нікель.
Ще в 90-х роках минулого століттях ЄС законодавчо обмежив допустимі рівні нікелю у різних виробах. Проте, існують дані, що у чутливих людей реакція може виникати навіть при незначних рівнях цього металу (якщо викид нікелю із сплавів та покриттів, що містять нікель, на сантиметр шкіри протягом тижня складає менше 0,5 мкг/см2).
Вчені також не виключають, що деякі люди мають генетичну схильність до такої алергії. Так, у жінок, які мають сенсибілізацію до нікелю, спостерігається більша поширеність антигенів HLA-B35 та BW22.
Алергічний контактний дерматит частіше зустрічається серед людей, у яких в дитинстві були астма або поліноз.
Крім того, найпоширенішою причиною сенсибілізації до нікелю є пірсинг вуха. Близько 81,5% жінок з позитивним результатом шкірного тестування на нікель мають проколоті вуха.
Нікелевий алергічний контактний дерматит виникає, коли металеві предмети "роз’їдаються" потом чи слиною людини. Внаслідок цього виділяються вільні іони нікелю, які діють як гаптени, викликаючи сенсибілізацію. Відтак, від алергії на нікель більше потерпають в країнах з теплим кліматом.
Де знайти нікель?
Крім прикрас, нікель часто міститься в таких предметах:
- застібки для бюстгальтерів,
- блискавки,
- застібки на одязі,
- гудзики,
- монети,
- посуд,
- ручки,
- скріпки для паперу,
- інструменти,
- ключі,
- рамки окулярів
- мобільні телефони
- медичні прилади
- ноутбуки або комп'ютерні планшети
- електронні сигарети.
Ще одне джерело, яке може призводити до сенсибілізації до нікелю – це продукти харчування.
Нікель в незначних кількостях може міститися в таких продуктах, як:
- чорний чай
- соєве молоко
- насіння і горіхи
- банани
- шоколадні та какао-порошки
- деякі консервовані та перероблені продукти
- крупи
- спаржа
- овес
- багатозерновий хліб, броколі,
- паростки гречки, цільної пшениці та зародків пшениці
- квасоля
- шпинат
Але якщо наявність нікелю у їжі не регулюється, то вміст нікелю у питній воді в країнах ЄС допускається не більше 20 мкг / л. Існують повідомлення, що вода, яка містила 53 мкг / л, спричиняла дерматит обличчя.
Алергія на нікель часто асоціюється з реакційною здатністю до інших металів, головним чином хрому та кобальту, але чи є це результатом перехресної реактивності чи багаторазової сенсибілізації, досі обговорюється.
Симптоми алергії на нікель
Найм'якша реакція шкіри на прикраси – зеленувата пляма на шкірі. Але, як виявляється, вона не має нічого спільного з алергією або навіть чутливістю шкіри. Така пляма пояснюється окисленням ювелірних виробів, таких як золото у 18-карат, під дією поту.
Основним же наслідком чутливості до нікелю є алергічний контактний дерматит. Ця свербляча висипка, як правило, з’являється в місцях, які контактували з алергеном.
Зазвичай, симптоми виникають через 12 – 48 годин після контакту з нікелем та можуть тривати до двох-чотирьох тижнів.
Ознаки та симптоми алергії на нікель включають:
- Почервоніння
- Висип або припухлість шкіри
- Свербіж, який може бути сильним
- Почервоніння або зміни кольору шкіри
- Сухі плями шкіри, які можуть нагадувати опік
- Пухирі з рідиною (у важких випадках)
- Якщо уражену ділянку не обробити, шкіра може стати більш темною, грубою та покритися тріщинами.
- У серйозних випадках висип може поширитися та посилитися під дією поту.
Профілактика алергії на нікель
Найкраща стратегія запобігання розвитку алергії на нікель – це уникнення тривалого впливу предметів, що його містять.
При легких симптомах можуть допомогти крем з гідрокортизоном та антигістамінні таблетки.
Втім, для підтвердження діагнозу та виключення інших проблем, краще звернутися до лікаря. Фахівець проведе необхідне тестування та порекомендує засоби для усунення симптомів алергії.
Також існують набори, які дозволяють виявити наявність нікелю у металі. Вони складаються з рідини, яка при контакті з нікелем зафарбується у рожевий колір.
Джерела інформації:
1.https://dermnetnz.org/topics/jewellery-allergy/
2. https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/nickel-allergy/symptoms-causes/syc-20351529
3.https://www.webmd.com/allergies/nickel-jewelry-allergy
4.https://discover.charlesandcolvard.com/moissanite-education/metal-allergies-solved-a-guide-to-skin-friendly-jewelry/
5.https://www.winchesterhospital.org/health-library/article?id=14701
6.https://www.dermatologistoncall.com/beneath-the-surface/posts/a-reaction-to-your-jewelry-it-s-more-common-than-you-think/
7. https://www.healthline.com/health/allergic-to-gold
8. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27001330/
9. https://www.medicalnewstoday.com/articles/321400
10.https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/nickel-allergy/diagnosis-treatment/drc-20351534
11. https://www.healthline.com/health/allergies/nickel
12. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3047925/
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Амброзія
-
Болиголов плямистий
-
Борщівник
-
Грястиця збірна
-
Злакові
-
Ковила
-
Коноплі
-
Костриця лучна
-
Кропива дводомна
-
Липа
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Маслинові
-
Настінниця
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Подорожник
-
Полин
-
Тимофіївка
-
Щавель кислий
-
Амброзія
-
Грястиця збірна
-
Ковила
-
Коноплі
-
Кропива дводомна
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Настінниця
-
Полин
Питання та відповіді
Чому виникає алергія?
Причиною алергії є алергени, а також алергізуючі фактори, які самі по собі не є алергенами, але сприяють появі в організмі алергенів. Натомість алергени - це антигени, які спричиняють таку імунну відповідь, що призводить до ушкоджень в тканинах і органах.
Види найбільш поширених алергенів:
|
Пилкові |
Алергени рослин і пилку: злакові трави (тимофіївка, вівсяниця, пирій та ін.); злакові культури (пшениця, овес, кукурудза); бур’яни (амброзія, полинь, подорожник, кропива та інші.); дерева (береза, вільха, ліщина, дуб, тополя, клен, ясень та ін.) |
|
Побутові |
Пил, епідермальні алергени і деякі види грибкових алергенів. Основним побутовим алергеном є домашній пил, де є мікрокліщі, гриби і інше. |
|
Епідермальні |
Лупа тварин і прикріплені до їх шерсті частинки слини, епідермісу, сечі. |
|
Харчові |
Продукти харчування і речовини, які утворюються при їх переробці. Найбільш високою алергенною активністю володіють харчові продукти білкового походження. Жири, вуглеводи, мікроелементи, як правило, не викликають істинних алергічних реакцій. Між пилком деяких рослин і конкретними продуктами може бути перехресна реакція. |
|
Інсектні |
Алергени комах, котрі знаходяться в їх слині, отруті та тілі. |
|
Хімічні |
Речовини, з якими людина контактує в виробництві і побуті. Лікарські алергени: антибіотики, протигрибкові, ферментні препарати, продукти синтезу. |
|
Інфекційні |
Алергени грибів, бактерій, вірусів, найпростіших, паразитів. |
Які засоби частіше викликають алергічну реакцію?
Туш на водній основі, що містить емульгатори, часто викликає роздратування шкіри повік. Однак іноді спостерігається непереносимість самої по собі неемульгованої в воді туші. У таких випадках рекомендують користуватися пресованої тушшю або олівцем для підведення очей.
Косметичні засоби для очей і шкіри навколо них містять антибактеріальні речовини-консерванти, що попереджають їх обсіменіння бактеріями. Найчастіше з цією метою додають ефіри парагідробензойної кислоти. При попаданні на кон'юнктиву вони можуть викликати роздратування, але нанесення містячих їх засобів на повіки зазвичай переноситься добре. Консерванти квартемум-15 і імідазоліднілмочевіна виділяють формальдегід. Ці консерванти можуть викликати алергічну реакцію самі по собі або роздратування внаслідок утворення формальдегіду. Крім того, в якості консервантів використовують сорбітат калію, діізопропаноламін в третинний дібутілгідрохінон.
Деякі лаки для нігтів містять смолу толуолсульфонамідформальдегід, яка після висихання може викликати алергічну реакцію. При потирання очей вона заноситься з пальців на повіки. «Дублюючий» ектопічний дерматит спостерігається при попаданні на повіки косметичних засобів для волосся. Гіпоалергенні лаки для нігтів поліефірної смоли не містять.
Джерелами алергічних реакцій з боку кон'юнктиви і шкіри повік бувають також олівці для підведення очей, тіні для очей і штучні вії. Олівці для вій і щипчики можуть містити нікель, який теж викликає алергічну реакцію.
Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?
Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).
Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.
Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?
І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.
У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.
У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.
Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.
В якому віці проявляється атопічний дерматит?
У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.
