Від дієти та подряпин до мазків і уколів: як діагностується алергія

Від дієти та подряпин до мазків і уколів: як діагностується алергія

Діагностика алергії останнім часом зазнала досить суттєвої еволюції. Сьогодні аналіз на алергени може виконуватися цілою низкою способів. Це може бути аналіз крові на наявність антитіл до певних алергенів, шкірні тестування, і навіть провокаційні тести, коли алерген вводять через нос, рот або закапують в очі. Помічним може стати і мазок з носа на еозинофіли, що є частиною риноцитограми. Завдяки ній фахівці можуть визначити наявність в носовому слизі клітин-еозинофілів, що свідчать саме про алергічну причину нежиті. Разом з тим, з часом алергія набуває дедалі більшого поширення. Зростає і частота небезпечної для життя реакції, анафілаксії. У випадку її виникнення має бути одноразово зроблений спеціальний укол від алергії з адреналіном. Його введення швидко позбавляє людину проявів анафілаксії, але не виключає необхідності її звернення за медичною допомогою. Крім того, уколи від алергії можуть бути і частиною алергенної імунотерапії – методу лікування цієї недуги. Докладніше про діагностику та про спосіб вилікувати алергію читайте далі.

На що слід звернути увагу та куди звертатися при перших проявах алергії

Алергія – хвороба, яка стрімко поширюється. Зокрема, тільки у США від неї потерпають більше 50 мільйонів людей. Більшість з них – хворі на поліноз (сезонну алергію, яку викликає пилок рослин).

Та, крім пилку, поширеними причинами алергічних реакцій також є:

• кліщі домашнього пилу;

• їжа;

• укуси комах;

• лупа тварин;

• цвіль (спори грибів);

• ліки;

• латекс.

Проблема і в тому, що наявність одного виду чутливості може з часом перерости у полісенсибілізацію до різних алергенів. А, наприклад, алергічний риніт з часом може призвести до виникнення бронхіальної астми (БА).

В свою чергу БА, однією з причин виникнення якої є алергічна чутливість, за оцінками Всесвітньої алергічної організації, щороку спричиняє близько 250 000 смертей.

Цього летального результату можна уникнути за умови належного лікування та своєчасного виявлення алергії.

Тож, якщо ви відчуваєте такі симптоми як сезонна закладеність носа, нежить чи кон'юнктивіт, які, як правило, тривають довше 10 днів, кропив'янку (висип з припіднятими червоними бугорками на шкірі) після їжі чи контакту з певними речовинами, а також хрипи, кашель, задишку, діарею, або ж у вас просто "лоскоче піднебіння" чи виникають інші схожі чи нетипові симптоми, ‒ краще проконсультуватися з лікарем на предмет алергії.

В першу чергу, звернутися до алерголога мусять люди з сімейною історією алергічних реакцій. Наприклад, вірогідність, що дитина в якої обоє батьків страждають алергією також матиме це захворювання, складає 70%. Якщо алергію має один з батьків, ризик розвитку цієї недуги у дитини становить до 40%.

Але навіть якщо алергії в родині не було, все одно існує ймовірність її розвитку на рівні до 20%.

Для того, аби визначити чи є у вас алергія, в першу чергу потрібно звернутися до алерголога. Лікар, з'ясувавши ваші скарги, симптоми та сімейний анамнез, порекомендує правильне тестування. Конкретна діагностика може залежати від індивідуальних особливостей та потенційного виду алергії.

Найпоширеніший спосіб тестування на алергію ‒ це шкірний тест. Він дає найшвидші, але не завжди найточніші результати. Про це – далі.

Шкірний прик-тест, укол/подряпина

З усіх шкірних тестів найчастіше лікарі використовують так звані прик-тести.

Їх можна проводити з водними розчинами різноманітних алергенів. 

До них належать: 

• загальні інгаляційні алергени (кліщ домашнього пилу, пилок трав, котяча лупа, шерсть собак);
• професійні алергени (такі як персульфат амонію, солі платини, антибіотики та латекс);
• харчові алергени.

У ході тестування краплю розчину алергену наносять на шкіру передпліччя. Потім, за допомогою стерильної ланцетної або 25-ти калібрувальної голки (для кожного розчину алергену використовується окрема), шкіра проколюється чи дряпається, а надлишок розчину алергену видаляється з допомогою абсорбуючої паперової серветки.

Інколи для тесту використовуються безпосередньо продукти харчування, зокрема. овочі та фрукти, сирі та варені. Тоді лікар спочатку занурює ланцет у ймовірне джерело алергії, а потім вже дряпає шкіру пацієнта.

Тест оцінюється через 15 хвилин.

Позитивним вважається результат, при якому з'явилась реакція, що на 2 мм перевищує контроль. Це – тест з гістаміном, який показує, наскільки вираженою є атопія у пацієнта.

Як правило, у випадку алергії у місці проколу спостерігається локалізоване почервоніння, набряк, підняття або свербіж шкіри. Іноді реакція нагадує комариний укус.

Але співвідношення між позитивним результатом та явними клінічними проявами, спричиненими певним алергеном, не є абсолютним.

Результат тесту слід інтерпретувати з урахуванням клінічної історії. Якщо є невідповідність між скаргами пацієнта та результатом тесту, рекомендується пройти інше тестування.

Коли обстеження закінчиться, лікар або медсестра очистять вашу шкіру і нанесуть на неї крем, щоб зменшити свербіж та подразнення. Будь-який набряк від реакції, зазвичай, зникає від 30 хвилин до декількох годин.

Хоча цей вид тестування безболісний і має низький ризик побічних ефектів, при застосуванні харчових алергенів можуть зустрічатися рідкісні випадки анафілактичних реакцій. Тому кабінети, в яких проводяться тестування, мають бути оснащені відповідним обладнанням та мати адреналін.

Крім того, результати тесту для харчових алергенів (які не так добре стандартизовані) вважаються менш надійними. Інтерпретація результатів також може бути ускладнена у пацієнтів зі шкірними захворюваннями – екземою або дерматографізмом.

Внутрішньошкірна проба

Якщо прик-тест нерезультативний, лікар найчастіше може спрямувати пацієнта на молекулярний аналіз крові, про який ми розповімо нижче. А може й призначити внутрішньошкірний тест. Він вимагає введення незначної кількості алергену в шар дерми шкіри.

Зазвичай, таке тестування призначається зрідка, але воно має значення для діагностики алергії на ліки або отруту комах.

Патч-тест

Патч-тест або пластир широко застосовується при діагностиці алергічного контактного дерматиту.

• Патч-тест можна провести при підозрі алергії на хімікати зі стандартною серією алергенів. Наприклад, з допомогою цього тесту можна оцінити наявність реакції на: нікель
• мідь
• ртуть
• фенілендіамін (міститься у фарбі для волосся)
• парабени (в косметиці)
• імідазолідиніл сечовину (в косметиці)
• формальдегід
• епоксидну смолу  тощо.

Пластирі з алергеном мають залишатися на тілі щонайменше 48 годин, після чого потрібно знову повернутися до лікаря для оцінки реакції. Інколи – декілька разів.

Якщо говорити про недоліки, то крім того, що цей вид діагностики досить тривалий, він також може спричинити загострення реакції (наприклад, проявів екземи) або сенсибілізацію та подальший алергічний контактний дерматит.

Елімінаційна дієта

Елімінаційна дієта або дієта на виключення також може допомогти лікареві визначити, які продукти викликають у вас алергічну реакцію. Цей метод зводиться до вилучення з раціону певної їжі і згодом (через 2-4 тижні) її поступове введення назад. Підказати проблемні продукти можуть ваші власні реакції на них. До слова, усе вони повинні старанно занотовуватися у харчовий щоденник (можна й у смартфоні) для оцінки алергологом.

Провокаційний тест їжею

Точний діагноз харчової алергії можна встановити за допомогою правильно проведених сліпих харчових провокацій.

Суть методу полягає у тому, що пацієнту дають скуштувати два види продуктів: в одному міститься незначна доза "підозрюваного" алергену, в другому ‒ неактивна речовина.

Діагноз алергія ставиться, якщо реакцію викликає їжа з підозрюваним алергеном, а не плацебо.

Іноді, за відсутності реакції, дози їжі з алергеном можуть бути збільшені.

Але, через ризик надто сильної реакції ‒ анафілаксії, такі провокації мають здійснюватися під суворим наглядом лікаря. Крім того, таке тестування займає досить багато часу: пацієнт має знаходитися під наглядом впродовж кількох годин.

Мазки з носа

Також алерголог може використовувати тест на провокацію носа, бронхів та кон’юнктиви.

Для рутинної діагностики алергії ці тести потрібні зрідка. Але бронхіальний або носовий провокаційний тест на алерген іноді може бути корисним для визначення "місцевої сенсибілізації". Вона може спостерігатись як первинна фаза сенсибілізації людини через слизові оболонки. При ній шкірні тести ще є негативними, але реакція з боку дихальних шляхів вже є.

Для визначення кількості еозинофілів, що знаходяться в носовому секреті, використовують дослідження мазка з носа. Він береться з допомогою ватної палички, після чого виділення акуратно розподіляють на предметне скло мікроскопа і фарбують, а клітини підраховують.

Якщо виявиться, що в отриманому зразку більше 10% забарвлених клітин є еозинофілами, це свідчить про позитивний результат, сумісний з назальною еозинофілією.

При правильному проведенні такий тест допомагає розрізнити еозинофільний риніт (алергічний риніт та неалергічний риніт з еозинофілією, які добре реагують на місцеві кортикостероїди) та риніт через інші причини. Однак, недоліками є незначний дискомфорт для пацієнта та високий ризик помилково негативних результатів, якщо носовий мазок неправильно отриманий.

Молекулярний тест. Визначення концентрації IgE в сироватці алергену

Якщо людина приймає певні ліки чи має інші протипокази до шкірних чи інших тестів, можна здати аналіз крові на IgE. Втім, таке тестування коштує дорожче, а результати доступні за кілька днів. Крім того, іноді таке тестування може показати чутливість до певних алергенів при відсутності алергічних реакцій на них. Тобто, коли певної алергії немає, але, можливо, вона виникне в майбутньому.

Тести на IgE виконують у декілька способів

У радіоалергосорбентному тесті (RAST) алергени (антигени) хімічно зв’язуються з нерозчинною матрицею, такою як пластик, нітрат целюлози, целюлоза (папір) або кульки агарози. При додаванні сироватки пацієнта алерген-специфічний IgE зв'язується з іммобілізованим алергеном. Потім додається радіоактивно мічений анти-IgE, який приєднується до специфічного IgE, вже зв’язаного з алергеном. Кількість специфічного IgE у крові пацієнта можна оцінити за кількістю зв’язаної радіоактивності.

В іншому типі радіоалергосорбентного тесту (система CAP-RAST) алерген ковалентно зв'язаний з целюлозним носієм з великою поверхнею. Потім до нього додають сироватку пацієнта, що містить IgE, і специфічний IgE реагує зі зв’язаним алергеном. Після змивання неспецифічного IgE додають мічені ферментами антитіла проти людського IgE, а зв’язаний комплекс інкубують із флуоресцентним субстратом, що розвиває агент.

Імуноферментний аналіз (ІФА) ‒ це нерадіоактивний метод, який використовує антиген у рідкій фазі та ферментне мічення анти-IgE, яке виявляється додаванням субстрату для ферменту, який виробляє зміну кольору, виявлену фотометрично.

Також існують скринінгові тести, засновані на сучасній технології мікрочіпів. Вони дозволяють проводити паралельне вимірювання (мультиплекс) IgE з невеликої проби сироватки (20 мкл) щодо 295 алергенних компонентів. Це так звана точна мультикомпонентна алергодіагностика. Вона є найсучаснішим методом діагностики алергії і вже доступна в Україні.

Як підготуватися до тестування на алергію

Перед тим, як вибрати той чи інший вид тестування, алерголог має з'ясувати сімейну історію алергії, спосіб життя, наявність домашніх тварин, тощо.

Проводити тестування незважаючи на деякі популярні міфи, можна будь-коли, незалежно від пори року.

Але спеціальної підготовки не вимагає лише молекулярне тестування. У інших випадках потрібно припинити прийом деяких ліків. Зокрема, гормональних (потрібно зробити перерву 14 днів) та антигістамінних ( перерва на 7-10 днів), оскільки вони можуть вплинути на результати тесту. Також припиняється вживання препаратів  для лікування печії, такі як фамотидин (Пепцид), перестають вживатися трициклічні антидепресанти (такі як амітриптилін (Елавіл)), а також бензодіазепіни (такі як діазепам) та препарати для лікування астми моноклональними антитілами проти IgE (омалізумаб (Xolair) (валіум) або лоразепам ( атіван)).

Крім того протипоказом є сама алергічна астма в період загострення та сильні висипання на шкірі. В цих випадках, а також коли припинити вживати певні препарати неможливо, призначається молекулярний аналіз крові.

Після того як буде з'ясована причина алергії лікар призначає спосіб лікування. При попередньому досвіді важких реакцій, сезонній чи побутовій алергії, алергії на укуси комах, може бути рекомендований курс алерген-специфічної або алергенної імунотерапії (АСІТ або АІТ). Його проходження ‒ досить тривалий процес, але завдяки цьому у 80% випадків досягається полегшення симптомів, а іноді і їх повне зникнення.

 

Джерела інформації:

1.https://kidshealth.org/en/parents/allergy-testing.html

2.https://www.webmd.com/allergies/allergy-test-facts

3. https://acaai.org/allergies/allergy-treatment/diagnosing-allergies

4.https://www.aafa.org/allergy-diagnosis/

5.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1112683/

6.https://www.alk.net/your-allergy/how-allergy-diagnosed

7.https://medlineplus.gov/lab-tests/allergy-blood-test/

8.https://www.aaaai.org/conditions-and-treatments/allergies

9.https://moz.gov.ua/article/news/zapitaj-u-likarja-pro-alergiju-na-najposhirenishi-zapitannja-vidpoviv-fahivec-jurij-bisjuk

10.https://nmapo.edu.ua/n/m/1142-alergiyu-mozhna-i-treba-likuvati

11.https://allergy.org.ua/iak-diznatys-shcho-u-vas-kharchova-alerhiia/

12. https://allergy.org.ua/bahatokomponentna-molekuliarna-diahnostyka-tochnyi-metod-vyznachennia-alerhii/

13. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6040004/