Яловичина

Яловичина

Алергія на яловичину буває у чутливих до молока та укусів кліщів

Якщо м'ясо, то яловичина. Так могла б звучати реклама якоїсь м'ясної лавки. Судіть самі, яловичина, поряд з кролятиною та індичатиною, вважається одним з найбільш дієтичних видів м'яса. Її додають у якості прикорму немовлятам, вживають при боротьбі з анемією, для відновлення після хвороб. Вона заспокоює нервову систему, покращує сон, зменшує рівень холестерину, зміцнює імунітет та судини та діє як профілактичний засіб при атеросклерозі.

В яловичині мало жиру та багато білків і вітамінів. Зокрема, тут можна знайти вітаміни А, Є, К та цілу лінійку вітамінів групи В: В1, В2, В3, В5, В6, В9 і В12. А ще є кальцій, калій, залізо, магній, фосфор, тощо.

Обираючи м'ясо, зверніть увагу на колір, він не повинен мати коричневого відтінку, забарвлення має бути рівномірним, без плям, а жир не має бути жовтим. Якщо ви натиснули на м'ясо, через секунду-дві від натиску не має залишитися і сліду.

Вважається, що найкращий спосіб отримати максимум користі від вживання яловичини – їсти її у вареному, у крайньому випадку – тушкованому варіанті. Смаження зводить корисні властивості цього продукту до мінімуму.

Не варто їсти яловичину в перші дні при загостренні шлункових хвороб, індивідуальній харчовій непереносимості.

Інколи, хоча і зрідка, вживання яловичини може викликати алергічні реакції. Загалом вважається, що алергію на яловичину має 0,3% населення Землі.

Але є групи людей, для яких ризик виникнення неприємних реакцій на яловичину є вищим. Переважно це ті, хто має супутні захворювання на зразок атопічного дерматиту і, особливо, алергії на коров'яче молоко.

Так, серед дітей з атопічним дерматитом, поширеність алергії на яловичину становить від 3% до 6,5%, а серед дітей з алергією на коров'яче молоко може сягати 20%. За іншими даними, у 8 з 11 людей з алергією на яловичину спостерігається алергія на коров'яче молоко.

Втім, загальна картина може відрізнятися в залежності від країни. Наприклад, в дослідженнях, які проводилися у 90-х роках минулого століття, повідомлялось, що в Австралії серед 96 дітей з алергією на молоко 15 % мали чутливість до яловичини. Поширеність алергії на яловичину в Тулузі (Франція) оцінювалась у 1,5%, в Італії (Мілан) серед дітей з атопічним дерматитом до яловичини були чутливі від 6,5% до 11 % дітей. В Кейптауні (Південна Африка) їх кількість складала 3,1 %.

В Швейцарії на яловичину припадало 2,9 % харчових реакцій, а в Лондоні – 2 %.

Реакцію здатна запустити навіть невелика кількість яловичини. За результатами досліджень, 36% чутливих до цього продукту людей реагують навіть на 10-16 грам вареної яловичини.

Втім, алергія на яловичину, подібно алергії до молока, часто минає з віком. Так, за клінічними даними, в Італії 89% дітей позбуваються такої проблеми у віці трьох років. А 36% старших дітей з США віком від 16 місяців до 14 років позбулися такої алергії протягом двох років з моменту постановки діагнозу.

Причини алергії на яловичину

Алергенними в яловичині були визначені такі білки як альбумін бичачої сироватки і гамма-глобуліни (головним чином імуноглобулін G / бичачий IgG), а також актин м’язових білків і, рідше, ‒ міоглобін та тропоміозин. Серед них основними вважаються альбумін бичачої сироватки (67 кДа, Bos d 6) та бичачий IgG (160 кДа, Bos d 7). Обидва алергени причетні до перехресної реакції на інші продукти великої рогатої худоби, такі як молоко та інше м'ясо ссавців. Тому включення альтернативного м’яса в раціон пацієнтів з алергією на яловичину необхідно ретельно оцінювати індивідуально. Можуть виникати перехресні реакції з бараниною і свининою. Зафіксовані навіть рідкісні реакції з рибним желатином.

Промислові способи обробки м'яса, на зразок нагрівання, ліофілізації, гомогенізації, здатні знизити алергенність яловичини, але навіть після цього реакції все ж можуть розвиватися у чутливих людей.

Втім, часом причину алергії варто шукати не у білках. Наприклад, алергія на харчові барвники також може пояснити реакцію на яловичину. Деякі люди проявляють реакції на кармін, основний барвник, який міститься в червоному м’ясі.

Іншою причиною може бути алергія типу Альфа-гал. Це рідкісний тип алергії на червоне м'ясо, пов'язаний з вуглеводом, який знаходиться в клітинах мембран ссавців. Цікаво, що чутливість до вуглеводу альфа-гал проявляється лише після укусу кліща певного типу - іксодового. В Штатах, наприклад, він має назву Lone Star, але його родичі – то звичайні Європейські кліщі, які є повсюдними і в Україні.

Симптоми алергії на яловичину

Алергія альфа-гал небезпечна тим, що її симптоми часто проявляються з затримкою: через 3-8 годин після вживання м’яса, та часто можуть призводити до анафілаксії.

Це небезпечна реакція може загрожувати життю, якщо негайно не зробити ін'єкцію епінефрину.

До анафілаксії може призвести і алергенний білок, але в цьому випадку симптоми швидше за все розвинуться раніше.

Втім, яловичина може спровокувати ще один тип анафілаксії з запізнілою реакцією – анафілаксію, спричинену фізичним навантаженням. Вона розвивається, якщо після споживання м'яса людина вирішила зайнятися, наприклад, спортом. Тоді каталізатором системної реакції з боку одночасно різних органів стає саме фізична активність.

Основні симптоми анафілаксії: 

  • Утруднене дихання
  • Запаморочення
  • Непритомність
  • Швидке серцебиття
  • Падіння кров'яного тиску
  • Кропив’янка
  • Набряк
  • Біль у животі та блювота

Дані про поширеність анафілаксії від вживання яловичини досить різні. Одні дослідження повідомляють про 1-2% харчових анафілактичних реакцій, інші дані вказують на 9% анафілактичних подій, які були індуковані яловичиною.

Та в більшості хворих реакція на яловичину все ж є відносно легкою. Наприклад, за деякими даними частота розвитку астми оцінюється в 7,7 %, алергічний риніт та астма виникає у 23 % випадків, набряк губ та кашель – у 7,7 %, кропив’янка у 46 %,  алергічний риніт у поєднанні з кропив’янкою – у 15 % пацієнтів. Тобто, найчастішими є шкірні прояви хвороби.

Крім того, у людини може виникати чи посилюватися дерматит, розвиватися свербіж вух, носа, губ, обличчя та рук. 

З боку шлунку можуть спостерігатися діарея, біль, нудота, блювота, тощо 

Якщо ви підозрюєте, що у вас є  алергія на м’ясо, саме час звернутися до лікаря-алерголога. Фахівець може порекомендувати пройти відповідне тестування. Наприклад, зробити шкірні тести. Вони дають результати приблизно за 15 хвилин. Для цього шкіру на передпліччі або спині колють стерильним ланцетом, який містить невелику кількість харчового алергену. Тести вважаються позитивними, якщо на місці уколу розвивається почервоніння (що нагадує шишку від укусу комара).

Або ж можна здати аналізи крові. Вони вимірюють кількість антитіл IgE до конкретної їжі, яка тестується. Зазвичай, результати доступні через три дні. У деяких випадках алерголог може захотіти провести провокаційний тест певною їжею, що є золотим стандартом діагностики харчової алергії.

Після того, як діагностується алергія на яловичину, єдине лікування зводитиметься до уникнення алергена.

Джерела інформації:

  1. https://w2w.com.ua/ialovichina-korist-i-shkoda-kaloriinist-sklad-iak-pravilno-prigotyvati/
  2. http://www.food-allergens.de/symposium-3-4/beef/beef-allergens.htm
  3. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Meat/Beef/
  4. https://www.nyallergy.com/beef-allergy
  5. https://www.researchgate.net/publication/12448751_Beef_allergy_in_children
  6. https://www.yorktest.com/can-you-have-a-beef-intolerance/
  7. https://acaai.org/allergies/types/food-allergies/types-food-allergy/meat-allergy

Питання та відповіді

Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?

Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.

Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?

Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.

Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.

Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Чи бувають квітучі троянди причиною алергічних захворювань? Яким чином запилюються троянди?

Троянди запилюються комахами. Їх цвітіння, як правило, поліноз не викликає. Алергічні захворювання, які пов'язують з цвітіння троянд, в більшості випадків бувають викликані пилком злаків. У багатьох областях цвітіння троянд і злаків збігається. У осіб, які постійно і довго мають контакт з квітучими трояндами (працюють в розаріях або захоплюються розведенням троянд), зрідка зустрічається алергія до них.

Чому виникає алергічна реакція на арахіс?

Алергія на арахіс (або горіхи), це той вид алергії, що  спровокований  саме  продуктами білкового походження, що в значних кількостях  містяться в горіхах, та володіють вираженою алергенною активністю.

Слід пам’ятати про те, що при наявності алергічних реакцій на горіхи, можуть також виникати важкі алергічні прояви на харчові продукти та вироби, до складу яких горіхи входять навіть у мізерних кількостях (горіхове масло, косметичні засоби та ін).