Яблука

Яблуко – справжнє джерело вітамінів і корисних мікроелементів. Воно містить велику кількість вітамінів С, В1, В2, Р і Е, а ще – марганець і калій.

Недарма лікарі часто рекомендують вживати одне яблуко в день. Втім, цю програму може виконати не кожен. Іноді навіть шматок фрукта здатний призвести до свербіння у роті, висипу або проблем з кишечником. Це все може бути проявами алергії на яблука.

Адже це найбільш поширена харчова алергія в Центральній і Північній Європі [1]. Від яблучної алергії страждають до 5% жителів цього регіону. Причому хвороба частіше вражає підлітків, ніж дорослих, а жінок — вдвічі частіше, ніж чоловіків. Правда, багато що залежить і від того, де саме ви живете.

Регіональність алергії на яблука

Як ми бачимо, алергія на яблука існує у двох формах:

• В ареалах зростання берези (північ і центр Європи) у людей з алергією до її пилку алергія до яблук може розвинутися через подібність білків у пилкових зернах і фруктах. Така реакція називається синдромом «береза—яблуко» і є, у свою чергу, найчастішим видом синдрому «пилок—плоди».

Останній обумовлений перехресними реакціями між подібними або однаковими білками, що присутні в різних частинах рослин. В даному випадку — в пилку і в плодах.

Перехресні реакції спостерігаються, навіть якщо рослини, які виділяють пилок і дають плоди, — не близькі родичі. Адже білки-алергени часто є універсальними для всього рослинного царства.

Алергія на пилок берези в районах, де вона значно поширена, відзначається приблизно у 10% населення. Близько половини таких пацієнтів будуть чутливі й до яблук. Причиною сенсибілізації є білки з групи PR-10, які легко розпадаються при нагріванні.

• У районах, де береза не поширена, алергія до яблук зустрічається набагато рідше. Точних цифр про її частоту немає.

У середземноморських країнах у людей з алергією до яблук немає алергії на пилкові зерна берези. Але у них часто спостерігається алергія на персик — через подібність білків персика та яблука. Адже ці рослини близькі родичі і належать до однієї родини — розових. Саме персики часто провокують розвиток алергічних реакцій у таких країнах, як Іспанія, Італія та Ізраїль.

У цих випадках за негативні реакції з боку імунної системи відповідає інший алерген — білок Mal d 3. Він входить до групи LTP, яка здійснює транспорт ліпідів. Білки цієї групи надзвичайно стійкі — зберігають свої властивості при переробленні та обробці їжі й не втрачають їх під впливом травних ферментів.

Буває й так, що у пацієнтів присутні обидва типи алергії: і пилкова, і пов'язана з LTP.

Неаллергенних яблук не існує

Кількість алергенів в плодах визначають різні фактори: сорт, ступінь зрілості яблука та умови зберігання. Перестиглі та щойно зібрані плоди мають високий рівень алергенних сполук, подібних до тих, що містяться в персику. А тривале зберігання збільшує рівень алергенів, подібних до тих, що є в пилку берези.

Відомо, що більша частина алергенів сконцентрована в шкірці яблук, а селекція не дозволила отримати гіпоалергенні плоди [1].

Отже, чутливість до яблук — харчова алергія, розвиток якої включає реакції імунної системи з утворенням антитіл – специфічних імуноглобулінів Е (IgE). Хвороба викликається білками, що містяться в плодах.

Така алергія нерідко дається взнаки у пацієнтів з полінозом — ранньої весни, коли починають цвісти та викидати алергенний пилок береза, ліщина й вільха.

У країнах Середземномор'я — Іспанії, Італії, Греції — де не ростуть названі дерева родини березових і, відповідно, відсутній вплив їхнього пилку, фактором алергії на яблука може стати перехресна реакція. Вона можлива з пилком злаків, але найчастіший варіант — реактивність з білками інших фруктів.

Зазвичай алергії на яблуко, викликаній пилком, передує розвиток полінозу. Він з'являється в дитинстві -— у віці від 5 до 15 років. І алергія до яблук, відповідно, розвивається в підлітковому віці або пізніше.

Без лікування алергія на пилок берези зазвичай не проходить з дорослішанням людини, і тому алергія на яблуко — теж на все життя.

Якщо ж алергії на яблука передує чутливість до фруктів, такий тип алергії зазвичай теж розвивається в роки статевого дозрівання.

Лікування алергії на яблука

Кращими профілактичними заходами [3] для запобігання симптомам алергії є відмова від продуктів, які її провокують. Слабкі місцеві контактні реакції, обмежені ротом і губами, можна лікувати антигістамінними засобами. А в більшості випадків симптоми оральної алергії минають самі протягом декількох хвилин.

Хворим з такими алергічними проявами рекомендується в першу чергу уникати вживання свіжих яблук. Більшість з них може вживати цей фрукт після термічної обробки.

Деякі дослідники виявили сприятливий, але тимчасовий ефект імунотерапії хворих з алергією на яблуко пилком берези. Але через три роки після припинення імунотерапії 50 % пацієнтів знову реагували на цей фрукт.

Жителям середземноморських країн загрожують більш серйозні реакції через те, що їх алергія зазвичай провокується білком LTP. Таким хворим слід уникати і свіжих, і оброблених яблук та інших продуктів, які їх містять в будь-якому вигляді: соків, джемів, випічки, ароматизаторів.

А ще — уважно читати етикетки на продуктах, куплених в магазині. Пацієнти, у яких відзначені випадки анафілаксії, обов'язково повинні мати при собі адреналін (епіпен).

Супутні алергени

Важливо пам'ятати про перехресну реактивність та уникати супутніх алергенів.

Хворі з синдромом «береза—яблуко» нерідко чутливі не тільки до персиків, а й до:

• груш,
• вишень,
• абрикосів,
• слив та полуниці,
• рідше — до горіхів (найчастіше до фундуку, меншою мірою — до мигдалю і волоських горіхів).

Така реакція на фрукти й горіхи спостерігається тільки в районах, що піддаються впливу пилку берези, вільхи та ліщини.

У середземноморському регіоні до небезпечних можуть додаватися й інші фрукти: виноград, дині, нектарини та апельсини.

Більшість людей, які страждають алергією на яблука, протягом 5—15 хвилин після того, як спробували фрукт або навіть під час його жування і ковтання відчувають свербіж в губах, в роті і в горлі, а ще відзначають почервоніння і набряк губ. 

Як правило, всі ці симптоми зникають в проміжок часу від 15 хвилин до години. Таку реакцію називають синдромом оральної алергії.

Основні симптоми алергії на яблука охоплюють:

• свербіж в горлі та /або в роті;
• набряклість губ та /або горла;
• дискомфорт в шлунку та судоми;
• висип або кропив'янку;
• діарею.

Деякі пацієнти мають важчі реакції — різні ураження шкіри, судин, шлунково-кишкового тракту.

Дихальні шляхи уражаються рідше, але можуть спостерігатися:

• свербіж носа;
• чхання;
• нежить (риніт) і /або кашель;
• відчуття стиснення у грудній клітці;
• хрипи і задишка (бронхіальна астма).

У окремих хворих чутливість до білків яблук може викликати розвиток генералізованих реакцій, що вражають шкіру та інші органи. Цей небезпечний для життя стан називається анафілаксією.

На щастя, тільки в невеликої частини пацієнтів анафілаксія супроводжується зниженням артеріального тиску (гіпотонією). Така найбільш важка і загрозлива для життя алергічна реакція відома як анафілактичний шок.

Вважається, що до сильніших алергічних проявів частіше схильні ті хворі, чия недуга викликана первинною сенсибілізацією до персика [2]. Тоді як у випадку з березою алергени легко руйнуються при перетравлюванні й, таким чином, здатні викликати виключно місцеві контактні реакції — в роті та в горлі.

При цьому в середземноморському регіоні, де алергія обумовлюється LTP-білками, у більшості пацієнтів фіксується оральна симптоматика. Проте більш ніж у третини таких хворих можуть розвиватися і кропив'янка, й анафілаксія.

Джерела інформації:

1. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=2
2. https://www.medicalnewstoday.com/articles/319884.php
3. https://www.verywellhealth.com/apple-allergy-symptoms-and-possible-treatments-1323906