Яблука

Яблука

Яблуко – справжнє джерело вітамінів і корисних мікроелементів. Воно містить велику кількість вітамінів С, В1, В2, Р і Е, а ще – марганець і калій.

Недарма лікарі часто рекомендують вживати одне яблуко в день. Втім, цю програму може виконати не кожен. Іноді навіть шматок фрукта здатний призвести до свербіння у роті, висипу або проблем з кишечником. Це все може бути проявами алергії на яблука.

Адже це найбільш поширена харчова алергія в Центральній і Північній Європі [1]. Від яблучної алергії страждають до 5% жителів цього регіону. Причому хвороба частіше вражає підлітків, ніж дорослих, а жінок — вдвічі частіше, ніж чоловіків. Правда, багато що залежить і від того, де саме ви живете.

Регіональність алергії на яблука

Як ми бачимо, алергія на яблука існує у двох формах:

  • В ареалах зростання берези (північ і центр Європи) у людей з алергією до її пилку алергія до яблук може розвинутися через подібність білків у пилкових зернах і фруктах. Така реакція називається синдромом «береза—яблуко» і є, у свою чергу, найчастішим видом синдрому «пилок—плоди».

Останній обумовлений перехресними реакціями між подібними або однаковими білками, що присутні в різних частинах рослин. В даному випадку — в пилку і в плодах.

Перехресні реакції спостерігаються, навіть якщо рослини, які виділяють пилок і дають плоди, — не близькі родичі. Адже білки-алергени часто є універсальними для всього рослинного царства.

Алергія на пилок берези в районах, де вона значно поширена, відзначається приблизно у 10% населення. Близько половини таких пацієнтів будуть чутливі й до яблук. Причиною сенсибілізації є білки з групи PR-10, які легко розпадаються при нагріванні.

  • У районах, де береза не поширена, алергія до яблук зустрічається набагато рідше. Точних цифр про її частоту немає.

У середземноморських країнах у людей з алергією до яблук немає алергії на пилкові зерна берези. Але у них часто спостерігається алергія на персик — через подібність білків персика та яблука. Адже ці рослини близькі родичі і належать до однієї родини — розових. Саме персики часто провокують розвиток алергічних реакцій у таких країнах, як Іспанія, Італія та Ізраїль.

У цих випадках за негативні реакції з боку імунної системи відповідає інший алерген — білок Mal d 3. Він входить до групи LTP, яка здійснює транспорт ліпідів. Білки цієї групи надзвичайно стійкі — зберігають свої властивості при переробленні та обробці їжі й не втрачають їх під впливом травних ферментів.

Буває й так, що у пацієнтів присутні обидва типи алергії: і пилкова, і пов'язана з LTP.

Неаллергенних яблук не існує

Кількість алергенів в плодах визначають різні фактори: сорт, ступінь зрілості яблука та умови зберігання. Перестиглі та щойно зібрані плоди мають високий рівень алергенних сполук, подібних до тих, що містяться в персику. А тривале зберігання збільшує рівень алергенів, подібних до тих, що є в пилку берези.

Відомо, що більша частина алергенів сконцентрована в шкірці яблук, а селекція не дозволила отримати гіпоалергенні плоди [1].

Отже, чутливість до яблук — харчова алергія, розвиток якої включає реакції імунної системи з утворенням антитіл – специфічних імуноглобулінів Е (IgE). Хвороба викликається білками, що містяться в плодах.

Така алергія нерідко дається взнаки у пацієнтів з полінозом — ранньої весни, коли починають цвісти та викидати алергенний пилок береза, ліщина й вільха.

У країнах Середземномор'я — Іспанії, Італії, Греції — де не ростуть названі дерева родини березових і, відповідно, відсутній вплив їхнього пилку, фактором алергії на яблука може стати перехресна реакція. Вона можлива з пилком злаків, але найчастіший варіант — реактивність з білками інших фруктів.

Зазвичай алергії на яблуко, викликаній пилком, передує розвиток полінозу. Він з'являється в дитинстві -— у віці від 5 до 15 років. І алергія до яблук, відповідно, розвивається в підлітковому віці або пізніше.

Без лікування алергія на пилок берези зазвичай не проходить з дорослішанням людини, і тому алергія на яблуко — теж на все життя.

Якщо ж алергії на яблука передує чутливість до фруктів, такий тип алергії зазвичай теж розвивається в роки статевого дозрівання.

Лікування алергії на яблука

Кращими профілактичними заходами [3] для запобігання симптомам алергії є відмова від продуктів, які її провокують. Слабкі місцеві контактні реакції, обмежені ротом і губами, можна лікувати антигістамінними засобами. А в більшості випадків симптоми оральної алергії минають самі протягом декількох хвилин.

Хворим з такими алергічними проявами рекомендується в першу чергу уникати вживання свіжих яблук. Більшість з них може вживати цей фрукт після термічної обробки.

Деякі дослідники виявили сприятливий, але тимчасовий ефект імунотерапії хворих з алергією на яблуко пилком берези. Але через три роки після припинення імунотерапії 50 % пацієнтів знову реагували на цей фрукт.

Жителям середземноморських країн загрожують більш серйозні реакції через те, що їх алергія зазвичай провокується білком LTP. Таким хворим слід уникати і свіжих, і оброблених яблук та інших продуктів, які їх містять в будь-якому вигляді: соків, джемів, випічки, ароматизаторів.

А ще — уважно читати етикетки на продуктах, куплених в магазині. Пацієнти, у яких відзначені випадки анафілаксії, обов'язково повинні мати при собі адреналін (епіпен).

Супутні алергени

Важливо пам'ятати про перехресну реактивність та уникати супутніх алергенів.

Хворі з синдромом «береза—яблуко» нерідко чутливі не тільки до персиків, а й до:

  • груш,
  • вишень,
  • абрикосів,
  • слив та полуниці,
  • рідше — до горіхів (найчастіше до фундуку, меншою мірою — до мигдалю і волоських горіхів).

Така реакція на фрукти й горіхи спостерігається тільки в районах, що піддаються впливу пилку берези, вільхи та ліщини.

У середземноморському регіоні до небезпечних можуть додаватися й інші фрукти: виноград, дині, нектарини та апельсини.

 

Більшість людей, які страждають алергією на яблука, протягом 5—15 хвилин після того, як спробували фрукт або навіть під час його жування і ковтання відчувають свербіж в губах, в роті і в горлі, а ще відзначають почервоніння і набряк губ. 

Як правило, всі ці симптоми зникають в проміжок часу від 15 хвилин до години. Таку реакцію називають синдромом оральної алергії.

Основні симптоми алергії на яблука охоплюють:

  • свербіж в горлі та /або в роті;
  • набряклість губ та /або горла;
  • дискомфорт в шлунку та судоми;
  • висип або кропив'янку;
  • діарею.

Деякі пацієнти мають важчі реакції — різні ураження шкіри, судин, шлунково-кишкового тракту.

Дихальні шляхи уражаються рідше, але можуть спостерігатися:

  • свербіж носа;
  • чхання;
  • нежить (риніт) і /або кашель;
  • відчуття стиснення у грудній клітці;
  • хрипи і задишка (бронхіальна астма).

У окремих хворих чутливість до білків яблук може викликати розвиток генералізованих реакцій, що вражають шкіру та інші органи. Цей небезпечний для життя стан називається анафілаксією.

На щастя, тільки в невеликої частини пацієнтів анафілаксія супроводжується зниженням артеріального тиску (гіпотонією). Така найбільш важка і загрозлива для життя алергічна реакція відома як анафілактичний шок.

Вважається, що до сильніших алергічних проявів частіше схильні ті хворі, чия недуга викликана первинною сенсибілізацією до персика [2]. Тоді як у випадку з березою алергени легко руйнуються при перетравлюванні й, таким чином, здатні викликати виключно місцеві контактні реакції — в роті та в горлі.

При цьому в середземноморському регіоні, де алергія обумовлюється LTP-білками, у більшості пацієнтів фіксується оральна симптоматика. Проте більш ніж у третини таких хворих можуть розвиватися і кропив'янка, й анафілаксія.

 

Джерела інформації:

  1. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=2
  2. https://www.medicalnewstoday.com/articles/319884.php
  3. https://www.verywellhealth.com/apple-allergy-symptoms-and-possible-treatments-1323906

Питання та відповіді

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.

Як розрізнити пилок різних рослин під мікроскопом?

Зерна пилку різних рослин відрізняються формою і розмірами, завдяки чому їх можна відрізнити один від одного під мікроскопом. В їх оболонці є отвори і пори, у деяких рослин - поздовжні канавки, краї яких діють подібно мініатюрним крильцям. Ці та інші ознаки теж допомагають розрізнити пилок різних рослин. Наприклад, пилок всіх видів злаків має одну зародкову пору. Різні види злаків відрізняються розмірами пилкових зерен. Однак визначити, дивлячись в мікроскоп. Якому виду злаків належить пилок, важко.

Які продукти зазвичай викликають опосередковану IgE харчову алергію у дорослих та дітей?

Переважання окремих харчових продуктів серед причин харчової алергії залежить від географічного положення та культурного укладу. Наприклад, в Японії серед дітей найбільш розповсюджені харчова алергія на гречану крупу і рис, в скандинавських країнах - на рибу, в Іспанії - на фрукти.

У США, за даними досліджень із застосуванням провокаційних харчових проб подвійним сліпим методом з плацебо-контролем, у дітей найчастішим причинами харчової алергії є коров'яче молоко, соя, яйця, пшениця, арахіс і риба; у дорослих - арахіс, фундук, ракоподібні і риба.

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Яка поширеність алергії на укуси комах серед дітей і дорослих?

Системні алергічні реакції на укуси комах зустрічаються у 3,3% дорослих і 0,4-0,8% дітей.