Ревінь

Ревінь

Алергія на ревінь виникає разом із чутливістю до гречки

      Рабарбар, рамбамбар, румбамбар, рубарб або просто ревінь. Батьківщина цього овочу –Північний Китай, Північна Монголія, Південно-Східна Азія, Сибір та Алтай. Але всередині 20 століття, на іншому кінці світу – в Нью-Йорку, суд оголосив ревінь не овочем, а фруктом. Адже він чудово поєднується з ягодами та спеціями, з нього готуються компоти, соки, цукати, печуться солодкі пироги, пудинги і робляться салати.

      Але перш ніж ревінь почали вживати в їжу, він прославився своїми лікувальними властивостями. Відомо, що його коріння використовувалось в китайській медицині ще за 2700 років до початку нашої ери. З його допомогою лікують закрепи, лихоманку, менструальні проблеми, жовтяницю, виразки та опіки. Крім того, ревінь має жовчогінні властивості, підвищує імунітет і апетит, містить вітаміни С, В, РР, К, а також магній, фосфор та калій.

Разом з тим, з цією рослиною потрібно бути доволі обережним і не вживати в надмірних кількостях. Особливо це стосується вагітних жінок та дітей молодшого віку.

Непереносимість ревеню

      Ревінь містить багато щавлевої кислоти [1] і його споживання може призвести до появи каменів у нирках та інших проблем. Ні в якому разі не можна їсти листя (в їжу ідуть лише прикореневі стебла) рослини так як в них концентрація щавлевої кислоти найвища і вживання листків може спричинити серйозне отруєння.

     Симптоми отруєння щавлевою кислотою передбачають біль в ротовій порожнині та шлунку, також може виникати блювання та судоми, а іноді може спостерігатися слабкий пульс і навіть шок.

     Якщо не лікувати отруєння, воно може спровокувати ниркову недостатність. Тому за першої підозри на те, що причиною симптомів отруєння є ревінь, необхідно терміново викликати швидку та прийняти глюконат, хлорид чи лактат кальцію.

     Через свій проносний ефект, ревінь може викликати й інші симптоми непереносимості: дискомфорт у шлунку, нудоту, блювання або діарею. Діарея може супроводжуватися спазмом у животі, здуттям або втратою апетиту. Її тривалі епізоди можуть збільшити ризик зневоднення. Поговоріть зі своїм лікарем, якщо дискомфорт у шлунку не зникає або якщо у вас спостерігається діарея більше двох-трьох днів.

     Крім того, небезпеку розвитку побічних реакцій може становити і тривале (більше восьми днів) вживання ревеню медикаментозно. Зверніться до лікаря, якщо на фоні отримання ліків з активними компонентами цієї рослини, відчуваєте слабкість, раптові чи сильні болі в спині або животі, запаморочення чи зміну частоти серцевих скорочень.

      Іншою негативною реакцією на ревінь може бути алергія. При цьому, реакція, яка вперше проявляється в дорослому віці, швидше за все, збережеться на все життя. А от діти мають шанс позбутися алергії на ревінь, або, принаймні, стати менш чутливими до цього овочу.

Причини алергії на ревінь

      Як і у випадку з іншими харчовими алергіями, більший ризик розвинути чутливість до ревеню мають люди зі схильністю до такої алергії в родині та хворі з наявною атопією.

      Крім того, ревінь належить до родини гречкових, тож якщо у вас алергія на цей овоч, то, найімовірніше, ви реагуватимете й на інших представників цієї ж родини – гречку та садовий щавель. Причина такої реакції у схожості білків всередині однієї родини рослин.

      Реакція на ревінь може проявлятися як у вигляді харчової алергії так і розвиватися внаслідок дотику [2] до нього. Якщо у вас шкірна алергія на ревінь, найкращий спосіб захистити себе від небажаної реакції, – носити одноразові рукавички та довгі рукави, коли ви готуєте ревінь чи доглядаєте за ним у городі. Також, працюючи з цим овочем, намагайтеся не терти руками обличчя чи очі. А після роботи – помийте руки та змініть одяг. Це допоможе запобігти поширенню рослинних подразників. Будьте обережними і з харчовими добавками з ревенем: вони також можуть слугувати причиною алергії.

Діагностика та лікування алергії на ревінь

      Алергію на ревінь легко діагностувати за допомогою шкірного прик-тесту, при якому лікар занурює ланцет безпосередньо у ревінь, а потом проколює ним шкіру пацієнта. Тож при першій підозрі на те, що причиною негативних симптомів є саме ця рослина, потрібно звернутися до алерголога. Лікар також зможе визначити, чи викликані симптоми алергією, чи, можливо, має місце інша негативна реакція на цей чи інші продукти та складе план вашого лікування.

Симптоми алергії на ревінь

      При чутливості до ревеню шкірна реакція на нього, як правило, з’являється одразу після дотику. В більшості випадків розвивається свербіж та висипка на ділянці шкіри, яка контактувала з алергеном.

     При харчовій алергії симптоми теж виникають досить швидко: одразу або впродовж години, максимум двох, після їжі. При цьому, більшість людей відчувають свербіж у роті, горлі або на язиці. Також може спостерігатися відчуття свербіння очей і шкіри навколо рота. В декого може з'явитися закладеність носу, чхання і кашель. Ці симптоми, зазвичай, стихають протягом декількох годин. Проте, іноді може розвиватися важка реакція, а часом – і анафілаксія. Тобто, алергічні симптоми можуть не затухати, а, навпаки, посилюватися. Можуть виникати набряки, які перешкоджають диханню, розвиватися проблеми з тиском, задишка, непритомність та частий пульс.

      За першого прояву подібних симптомів потрібно негайно звертатися за медичною допомогою. Інакше є ризик анафілактичного шоку: зупинки дихання і серця. 

 

Джерела інформації:

  1. https://www.winchesterhospital.org/health-library/article?id=140510
  2. http://www.savor-the-rhubarb.com/rhubarb-allergy.html

 

Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Що таке алергени?

Алергени - це антигени, що викликають утворення IgE. Про алергії до будь-якого антигену свідчать позитивні шкірні проби на нього і наявність специфічних IgE в сироватці за даними радіоаллергосорбентного або твердофазного імуноферментного аналізу. Результати шкірних проб і визначення специфічних IgE треба оцінювати з урахуванням анамнезу та клінічної картини. Лікар, який проводить алергологічне обстеження, повинен знати, які алергени характерні для даної місцевості.

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?

А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.

Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.

В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.

Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.

Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.

З яким алергеном в основному пов’язана алергія до собак?

Алергія до собак зустрічається рідше, ніж алергія до кішок. Основний алерген, з яким вона пов'язана, Can f 1, виявляється в слині і вовні собак всіх порід. Однак його кількість залежить від породи собаки. У собак деяких порід є специфічні алергени, але їх роль в етіології алергічних захворювань не встановлена. Бронхіальна астма при алергії до собак, спостерігається рідше, ніж при алергії до кішок. Використання високоефективних повітряних фільтрів і миття собак знижують концентрацію алергену Can f 1 в квартирах, де вони живуть.