Ревінь

Ревінь

Алергія на ревінь виникає разом із чутливістю до гречки

      Рабарбар, рамбамбар, румбамбар, рубарб або просто ревінь. Батьківщина цього овочу –Північний Китай, Північна Монголія, Південно-Східна Азія, Сибір та Алтай. Але всередині 20 століття, на іншому кінці світу – в Нью-Йорку, суд оголосив ревінь не овочем, а фруктом. Адже він чудово поєднується з ягодами та спеціями, з нього готуються компоти, соки, цукати, печуться солодкі пироги, пудинги і робляться салати.

      Але перш ніж ревінь почали вживати в їжу, він прославився своїми лікувальними властивостями. Відомо, що його коріння використовувалось в китайській медицині ще за 2700 років до початку нашої ери. З його допомогою лікують закрепи, лихоманку, менструальні проблеми, жовтяницю, виразки та опіки. Крім того, ревінь має жовчогінні властивості, підвищує імунітет і апетит, містить вітаміни С, В, РР, К, а також магній, фосфор та калій.

Разом з тим, з цією рослиною потрібно бути доволі обережним і не вживати в надмірних кількостях. Особливо це стосується вагітних жінок та дітей молодшого віку.

Непереносимість ревеню

      Ревінь містить багато щавлевої кислоти [1] і його споживання може призвести до появи каменів у нирках та інших проблем. Ні в якому разі не можна їсти листя (в їжу ідуть лише прикореневі стебла) рослини так як в них концентрація щавлевої кислоти найвища і вживання листків може спричинити серйозне отруєння.

     Симптоми отруєння щавлевою кислотою передбачають біль в ротовій порожнині та шлунку, також може виникати блювання та судоми, а іноді може спостерігатися слабкий пульс і навіть шок.

     Якщо не лікувати отруєння, воно може спровокувати ниркову недостатність. Тому за першої підозри на те, що причиною симптомів отруєння є ревінь, необхідно терміново викликати швидку та прийняти глюконат, хлорид чи лактат кальцію.

     Через свій проносний ефект, ревінь може викликати й інші симптоми непереносимості: дискомфорт у шлунку, нудоту, блювання або діарею. Діарея може супроводжуватися спазмом у животі, здуттям або втратою апетиту. Її тривалі епізоди можуть збільшити ризик зневоднення. Поговоріть зі своїм лікарем, якщо дискомфорт у шлунку не зникає або якщо у вас спостерігається діарея більше двох-трьох днів.

     Крім того, небезпеку розвитку побічних реакцій може становити і тривале (більше восьми днів) вживання ревеню медикаментозно. Зверніться до лікаря, якщо на фоні отримання ліків з активними компонентами цієї рослини, відчуваєте слабкість, раптові чи сильні болі в спині або животі, запаморочення чи зміну частоти серцевих скорочень.

      Іншою негативною реакцією на ревінь може бути алергія. При цьому, реакція, яка вперше проявляється в дорослому віці, швидше за все, збережеться на все життя. А от діти мають шанс позбутися алергії на ревінь, або, принаймні, стати менш чутливими до цього овочу.

Причини алергії на ревінь

      Як і у випадку з іншими харчовими алергіями, більший ризик розвинути чутливість до ревеню мають люди зі схильністю до такої алергії в родині та хворі з наявною атопією.

      Крім того, ревінь належить до родини гречкових, тож якщо у вас алергія на цей овоч, то, найімовірніше, ви реагуватимете й на інших представників цієї ж родини – гречку та садовий щавель. Причина такої реакції у схожості білків всередині однієї родини рослин.

      Реакція на ревінь може проявлятися як у вигляді харчової алергії так і розвиватися внаслідок дотику [2] до нього. Якщо у вас шкірна алергія на ревінь, найкращий спосіб захистити себе від небажаної реакції, – носити одноразові рукавички та довгі рукави, коли ви готуєте ревінь чи доглядаєте за ним у городі. Також, працюючи з цим овочем, намагайтеся не терти руками обличчя чи очі. А після роботи – помийте руки та змініть одяг. Це допоможе запобігти поширенню рослинних подразників. Будьте обережними і з харчовими добавками з ревенем: вони також можуть слугувати причиною алергії.

Діагностика та лікування алергії на ревінь

      Алергію на ревінь легко діагностувати за допомогою шкірного прик-тесту, при якому лікар занурює ланцет безпосередньо у ревінь, а потом проколює ним шкіру пацієнта. Тож при першій підозрі на те, що причиною негативних симптомів є саме ця рослина, потрібно звернутися до алерголога. Лікар також зможе визначити, чи викликані симптоми алергією, чи, можливо, має місце інша негативна реакція на цей чи інші продукти та складе план вашого лікування.

Симптоми алергії на ревінь

      При чутливості до ревеню шкірна реакція на нього, як правило, з’являється одразу після дотику. В більшості випадків розвивається свербіж та висипка на ділянці шкіри, яка контактувала з алергеном.

     При харчовій алергії симптоми теж виникають досить швидко: одразу або впродовж години, максимум двох, після їжі. При цьому, більшість людей відчувають свербіж у роті, горлі або на язиці. Також може спостерігатися відчуття свербіння очей і шкіри навколо рота. В декого може з'явитися закладеність носу, чхання і кашель. Ці симптоми, зазвичай, стихають протягом декількох годин. Проте, іноді може розвиватися важка реакція, а часом – і анафілаксія. Тобто, алергічні симптоми можуть не затухати, а, навпаки, посилюватися. Можуть виникати набряки, які перешкоджають диханню, розвиватися проблеми з тиском, задишка, непритомність та частий пульс.

      За першого прояву подібних симптомів потрібно негайно звертатися за медичною допомогою. Інакше є ризик анафілактичного шоку: зупинки дихання і серця. 

 

Джерела інформації:

  1. https://www.winchesterhospital.org/health-library/article?id=140510
  2. http://www.savor-the-rhubarb.com/rhubarb-allergy.html

 

Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Чи можна попередити харчові алергічні реакції?

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.

Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?

Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

В якому віці проявляється атопічний дерматит?

У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.

Які захворювання відносять до атопічних?

Атопічні захворювання включають бронхіальну астму, алергічний риніт і атопічний дерматит. Діти з атопічним дерматитом схильні до подальшого розвитку бронхіальної астми та алергічного риніту. Атопічними захворюваннями страждає 8-25% населення світу. Захворюваність вище в економічно розвинених країнах і в великих містах. Проте атопічні захворювання зустрічаються в будь-якій країні і в осіб будь-якої національності. Бронхіальна астма у дітей з атопічним дерматитом протікає важче, ніж у дітей без атопічного дерматиту. Сенсибілізація до контактних алергенів робить перебіг бронхіальної астми важчим.