Полуниця

Полуниця

Ошпарювати, мити, а іноді – й переварити. Чим небезпечна алергія на полуницю

          Якщо ви ще досі п'єте чай з лимоном, намагаючись отримати необхідну порцію вітаміну С, маєте нагоду переглянути свої гастрономічні уподобання, наприклад, на користь полуниці. 

         За даними департаменту сільського господарства США, в трьох спілих полуницях вітаміну С стільки ж, скільки в сокові одного лимона. До слова, більше тільки в чорній смородині, різних видах капусти, ківі, папайї, апельсині та червоному перці. Але. Якщо взяти не три, а вісім червоних полуниць, то ця ягода за вмістом вітаміну С [1] легко обганяє апельсин, навіть якщо їсти  його разом зі шкіркою. Це при тому, що в одному апельсині, міститься стільки ж цього вітаміну як в 5,5 лимонах [2].

         Але не вітаміном С єдиним... Полуниця багата залізом, що допомагає підвищити рівень гемоглобіну. Вона також забезпечує гарну дозу клітковини, фолієвої кислоти, марганцю та калію.  До того ж, ця ягода є чудовим джерелом антиоксидантів, і може допомогти підвищити імунітет, регулювати артеріальний тиск і навіть запобігти появі зморшок.  Вітаміни К, В, Е, мідь, йод, селен, фтор … – це теж про полуницю.

        В той же час, об'їдатися нею теж не варто, особливо при проблемах зі шлунком та кишківником, гіпертонії ( зокрема при прийомі таких ліків як еналаприл), цукровому діабеті та при сильній чутливості до саліцилатів (хоча в полуниці, їх менше ніж, наприклад, у малині). 

       Крім того, полуниця має репутацію "брудної ягоди".  Її обробляють спеціальними засобами, які захищають рослину від хвороб та шкідників, але немає гарантії, що ці засоби є безпечними. В Україні безперешкодно реалізовуються такі канцерогенні і небезпечні засоби проти шкідників як метил йодид, метилбромід, хлорпікрин, з присутністю яких на ринку намагаються боротися в інших країнах, зокрема у США. З іншого боку, полуниця може зростати на забруднених фекаліями ділянках і стати причиною зараження яйцями паразитичних червів. А якщо цю ягоду збирали люди з гепатитом А, виникає ще й ризик зараження цією хворобою.  Тому перед вживанням полуницю потрібно обов'язково мити гарячою водою, а краще – облити кип'ятком чи на 10 хвилин залити розчином соди з розрахунку 10 грам соди на літр води.

        Інколи вживання полуниці може мати й інші наслідки. По-перше, як вже було згадано, полуниця містить саліцилати – природний аспірин, який не може переносити частина населення. Найчастіше в зоні ризику опиняються люди з бронхіальною астмою. За деякими даними від 2 до 22% [3] людей з цим недугом мають також непереносимість саліцилатів.

       Втім, непереносимість може виникнути і через інші причини. Інколи вона може бути тимчасовим явищем, і виникати, наприклад, на фоні отруєння, яке призводить до браку відповідних ферментів. 

       У випадку непереносимості полуниці симптоми [4] проявляються через кілька годин, а то і днів після її вживання. 

 Характерними проявами полуничної непереносимості є:

• біль / розлад травлення

• здуття живота

• пронос

• головні болі

• шкірні висипання та запалення

• набряк обличчя / губ

      Симптоми харчової непереносимості дещо схожі на прояви харчової алергії, яку теж може спричинити вживання полуниці. Але насправді непереносимість та алергія – це стани,  які мають різну природу. Зокрема, у випадку алергії організм визначає певну їжу як загрозу, і запускає складний механізм боротьби з нею. 

        На сьогодні немає точних даних про те, скільки саме людей потерпають від алергії на полуницю. Натомість є дані дослідження [5], яке проводилось серед боснійських дітей. Його результати вказують на те, що поширеність алергії на полуницю у дітей з Боснії та Герцеговини складає 3–4% у дворічному віці, а потім падає, зупиняючись на відмітках від 0,5% до 1% у старших дітей.

Причини алергії на полуницю

        До алергії на полуницю, як і більшості харчових алергій, схильні люди з генетичною історією такої проблеми, а також ті, хто мають поліноз, екзему, астму, ослаблений імунітет, хронічні хвороби шлунку та печінки.

        Крім того, зараз вважається, що пізнє знайомство дитини з алергенами теж сприяє розвитку чутливості до їжі. Тому, за різними джерелами, рекомендовано знайомити (в дуже обмежених кількостях) дитину з потенційно алергенними продуктами, в тому числі – полуницею, в період близько від 7-7,5 [6] місяців до трьох років.

        У випадку з полуницею не обов'язково давати дитині вперше саме свіжу ягоду, можна зробити полуничне пюре, проваривши його декілька хвилин. Звісно, якщо після такої їжі у дитини з’явилась реакція, полуницю потрібно виключити з меню до консультації з лікарем.

        Сприяти розвитку алергії на полуницю може і уже наявна чутливість до інших розових, до родини яких входить і ця ягода. Зокрема, мова іде про груші, персики, яблука, малину, вишні.

       Загалом, алергія на полуницю – це імунно-опосередкована реакція на певні білки, які містяться в цій ягоді. Її головним алергеном [6] вважається Fra a1. Він бере участь у дозріванні полуниці і відповідає за її почервоніння. Fra a1 є дуже подібним до головного алергену пилку берези Bet v 1, з яким він має 54-61% спорідненості. Також він близький до гомологічного алергену яблука, ідентичність з яким складає 77-78%.  Відтак, у людей, чутливих до полуниці, ця алергія може бути вторинною і виникати через сенсибілізацію до пилку [6]. При цьому, якщо в Центральній та Північній Європі реакція на плоди розових часто асоціюється з березовим полінозом, то у центральній Іспанії – з алергією до пилку злаків.

        Хороша новина – Fra a1 легко руйнується під дією травних ферментів та температур. Тому більшість реакцій на нього обмежуються синдромом оральної алергії (СОА).

       Крім того, зараз виведена біла полуниця [6], яка не викликає алергічних реакцій. Щоправда, вона не настільки смачна як червона, але натомість вона не містить Fra a1.

      Крім цього білка, в полуниці також присутні алергени Fra a 3 (білок-переносник ліпідів, ЛТП) та Fra a 4 (профілін).

      Як відомо, ЛТП є стійкими до високих температур та перетравлення. Та у випадку полуниці вважається, що цей алерген відіграє незначну роль – не є клінічно значимим. Принаймні, про це свідчать дані дослідження, яке проводилось в середземноморському регіон. Зокрема, вказується, що хоча  ЛТП полуниці (Fra a 3) здатний спричиняти вивільнення гістаміну у пацієнтів, що чутливі до персику (Pru p 3), проте для запуску реакції потрібна значно вища концентрація цього алергену ніж для Pru p 3. 

       Проте інші джерела вказують на хоч і низьку, але все ж вірогідність розвитку так званої  псевдоанафілаксії [6], спричиненої полуницею. Ця реакція схожа на алергічну анафілаксію, за винятком того, що вона не передбачає справжньої алергічної реакції. При псевдоанафілаксії відбувається пряме вивільнення гістаміну під дією речовин, відомих як лібератори гістаміну. Саме вони, зокрема, Fra a 3, містяться у полуниці. Ця реакція належить до непереносимості, є досить серйозною і може призвести до летальних наслідків. 

Симптоми алергії на полуницю

        Так чи інакше, вважається, що загалом симптоми алергії на полуницю можуть коливаються від легких до дуже важких [7]. Але переважна більшість людей відчує все ж легку та помірну симптоматику, яка пов'язана з СОА. Зазвичай, СОА розвивається у людей, які вже страждають на поліноз та іншу алергію.

        Інші реакції можуть включати шкірні реакції (дерматит або кропив’янку) і навіть спричинити проблеми з диханням.

        Як правило, реакція на полуницю дає про себе знати протягом декількох хвилин або кількох годин після їжі або контакту з полуницею.

Найбільш поширені симптоми алергії на полуницю включають:

 

  • свербіж і запалення горла і рота
  • свербіж шкіри
  • кропив’янку
  • кашель і хрипи
  • запаморочення
  • діарею
  • блювоту
  • відчуття напруги в горлі
  • задишку.

        У рідкісних випадках полуниця може спричинити небезпечну для життя алергічну реакцію, відому як анафілаксія. Симптоми анафілаксії важкі і можуть включати:

  • швидкий пульс
  • набряклий язик
  • набряклість горла, що перекриває дихальні шляхи
  • значне падіння артеріального тиску
  • запаморочення
  • непритомність

 

        У випадку наявності подібних симптомів потрібно негайно викликати швидку. Люди з важкою алергією завжди повинні носити адреналін. Цей ін’єкційний препарат здатний протидіяти проявам анафілаксії. Виписати рецепт на адреналін може лікар, тому  при підозрі на алергію не відкладайте свій візит до нього.

 

Джерела інформації:

  1. https://moz.gov.ua/article/health/navischo-organizmu-polunicja-i-jak-zrobiti-ii-bezpechnishoju
  2. https://vitalitas.info/produkty-s-vitaminom-c/
  3. https://www.healthline.com/nutrition/salicylate-sensitivity#section1
  4. https://www.yorktest.com/could-it-be-possible-to-be-intolerant-to-strawberries/
  5. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3354175
  6. https://www.healthline.com/health/strawberry-allergy
  7. https://www.medicalnewstoday.com/articles/323067.php

 

Питання та відповіді

Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?

Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.

Як уникнути контакту з алергенами грибів?

А) Не займатися згрібанням листя, стрижкою газонів, перелопачуванням компостних куп, сільськогосподарськими роботами. Не ходити в ліс.

Б) Там, де можливий контакт з цвіллю, або кількість грибкових спор в повітрі велике, носити маску або респіратор.

В) Боротися з вогкістю в закритих приміщеннях. Періодично промивати в них всі сирі місця хлорним вапном, щоб знищити цвілеві гриби і перешкодити їх зростанню.

Зазвичай ефективний розчин однієї частини вапна на три частини води, але рекомендується спочатку випробувати його на невеликій площі. Можна застосовувати і інші фунгіциди, призначені для використання в домашньому господарстві.

Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?

Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.

Чи часто спостерігаються полінози, пов’язані з пилком дерев?

Сезон цвітіння дерев в більшості кліматичних зон коротше, ніж сезон цвітіння трав, і пов'язані з пилком дерев полінози зустрічаються рідше. У Північній Америці і Європі дерева цвітуть ранньою весною, раніше, ніж злаки та інші трави. Перехресні реакції алергени пилку дерев викликають значно рідше, ніж алергени пилку трав. В основному джерелами рясного утворення пилку бувають покритонасінні дерева (береза, в'яз, клен, ясен, вільха, ліщина, дуб). Покритонасінні включают два підкласу Monocotyledonae (в нього входять злаки) і Dicotyledonae (в нього входять квітучі рослини, листяні дерева, інші види трав).