Нут

Нут

Алергія на нут зустрічається в парі з чутливістю до сочевиці та пилку платана

        Нут або турецький горох чи гарбанзо - представник сімейства бобових, який почали культивувати ще 7500 років до нашої ери. Він багатий на клітковину, амінокислоти, білки та залізо і допомагає тримати в нормі шлунок, серце, мозок і нервову систему. А ще цей бобовий сприяє зниженню рівня цукру в крові та виводить холестерин.

        Його переважно вживають в сушеному чи консервованому вигляді, хоча турецький горох вживається і свіжим (у вигляді пагонів чи стручків), а його пророслі зерна часто додають до салатів. Також нут можна смажити та варити, готувати з нього різні страви та закуски.

       «Хумус», «фалафель», «запечений нут»: ще років десять тому ці слова ні про що не говорили більшості українцям. Проте, з популяризацією східної кухні та вегетаріанства ситуація змінилась кардинально. Разом з тим, як і решта бобових, нут може бути причиною негативних реакцій.

        В деяких людей його споживання може призводити до харчової непереносимості. Її симптоми проявляються через кілька годин і характеризуються болем в шлунку чи головним болем, нудотою, здуттям живота та діареєю. Як правило, непереносимість не є небезпечним для життя станом. Інша справа – алергія.

        Хоча загалом алергія на турецький горох зустрічається набагато рідше, ніж на арахіс або сою, існують регіони, де вона є досить частим явищем. Зокрема, це стосується Індії та середземноморських країнах, де рівень споживання нуту набагато вищий, ніж в інших частинах світу. Наприклад, в Іспанії чутливість до бобових, зокрема, до нуту та сочевиці, посідає п'яте місце [1] серед причин харчової алергії у дітей.

        В Індії серед 1400 пацієнтів, які обстежувались на алергію на нут, 142 мали в анамнезі харчову алергію, а 59 – і алергію до цього бобового.

Причини алергії на нут

        Алергенність бобових, в основному, пов’язана з білками зберігання насіння та білками-переносниками ліпідів. Головними алергенами в нуті є глобулін, альбумін та проламін [2]. Вони є термостійкими, тож варіння нуту не позбавляє від алергічної реакції на нього.

       В наукових джерелах вказується, що бобові мають високий ступінь імунологічної перехресної реактивності. Тож наявність алергії на інші бобові, особливо ‒ сочевицю [2], збільшує й вірогідність отримати ще й алергію на нут. Однак, деякі клінічні дослідження повідомляють, що насправді між членами сімейства бобових є перехресна реактивність невисока [3].

       Справа в тому, що хоч різні бобові мають структурно гомологічні білки, не всі вони однаково алергенні, що ускладнює розрізнення перехресної реактивності in vitro та in vivo. Втім, дослідники вказують на наявні регіональні особливості в цьому питанні. Зокрема, зазначається що на території, яку свого часу зайняли англосакси, сенсибілізація одразу до кількох видів бобових – явище рідкісне. Тоді як в Іспанії діти з алергією на бобові, як правило, одночасно реагують на двох і більше представників родини.

        Ризик розвинути алергію на нут збільшується, якщо хтось членів сім'ї уже має такий стан, а також при наявній астмі чи атопічному дерматиті. Крім того, обережними з турецьким горохом мають бути і люди з непереносимістю лактози, жовчокам'яною хворобою та хронічною кишковою непрохідністю.

        Разом з тим, іноді нут може призводити і до розвитку синдрому оральної алергії.  В даному випадку такий стан спричиняє сенсибілізація до пилку платану (Platanus acerifolia). Дані одного з досліджень вказують на те, що серед людей з алергією на нут, близько 8% чутливі до цього пилку.

Симптоми алергії на нут

  Синдром оральної алергії проявляється такими типовими для цього стану симптомами як:

  • закладеність носа,
  • нежить,
  • чхання,
  • набряки губ і рота,
  • свербіж у роті та очах.

     Але, в цілому, як і інші харчові алергії, алергія на нут найчастіше характеризується шкірними симптомами. До них відносяться почервоніння шкіри, висип і кропив’янка. В більш серйозних випадках відмічається зниження артеріального тиску, діарея та блювота 

     Іноді можуть спостерігатися кашель, важке дихання, стягнення в горлі та ринокон’юнктивіт. Така симптоматика може розвиватися як в результаті вживання так і після вдихання парів вареного нуту.

      Якщо нехтувати [4] відносно легкими симптомами і продовжувати споживати винуватця імунної відповіді організму, з часом реакції можуть ставати важчими. Сильна харчова алергія може становити ризик виникнення анафілактичного шоку. Це небезпечний для життя стан, який впливає на усі системи організму і може призводити до проблем з тиском та диханням. Анафілаксія потребує негайної госпіталізації та введення ін’єкційного адреналіну.

      Якщо споживання нуту викликає у вас симптоми алергії, потрібно звернутися до фахівця для підтвердження діагнозу. Харчову алергію можна перевірити за допомогою шкірних проб, аналізів крові або обох методів. Також може допомогти і ведення харчового щоденника на папері або у смартфоні: ваш лікар може попросити вас протягом декількох тижнів записувати все, що ви їсте, та відмічати наявність реакцій на цю їжу.

     Якщо лікар підтвердить ваші здогадки, швидше за все вам доведеться забути про нут і уникати усіх продуктів, які його містять.

 

Джерела інформації:

  1. http://www.allergyforall.com/blog/spilling-the-beans-on-bean-allergy
  2. https://www.healthline.com/health/chickpea-allergy
  3. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Legumes/Chick-pea
  4. https://allergy-symptoms.org/chickpea-allergy-symptoms

 

Питання та відповіді

Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?

Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.

Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?

Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.

Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.

Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.

З яким алергеном в основному пов’язана алергія до собак?

Алергія до собак зустрічається рідше, ніж алергія до кішок. Основний алерген, з яким вона пов'язана, Can f 1, виявляється в слині і вовні собак всіх порід. Однак його кількість залежить від породи собаки. У собак деяких порід є специфічні алергени, але їх роль в етіології алергічних захворювань не встановлена. Бронхіальна астма при алергії до собак, спостерігається рідше, ніж при алергії до кішок. Використання високоефективних повітряних фільтрів і миття собак знижують концентрацію алергену Can f 1 в квартирах, де вони живуть.

Що таке атопічний дерматит?

Атопічний дерматит - це хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, що характеризується вираженим свербінням, набряком, мокнутием, лущенням і утворенням кірок. Через велику роль свербіння в патогенезі, а також через відсутність первинних морфологічних елементів, атопічний дерматит іноді називають «сверблячкою, що супроводжується висипом». Часті розчухи викликають ліхенізацію, шкіра хворих на атопічний дерматит, навіть поза вогнищ ураження, схильна до сухості.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.