Морепродукти

Морепродукти

Від 40 і старше. Ризик алергії на морепродукти зростає з віком

        Морепродукти належать до восьми найбільш поширених алергенів і нерідко стають причиною анафілаксії. Вважається, що від алергії на молюсків, ракоподібних і рибу потерпає близько 1% населення земної кулі. Втім, конкретні цифри різняться від країни до країни і залежать від масовості споживання дарів моря. Наприклад, за даними Мережі анафілаксії при харчовій алергії, в Сполучених Штатах чутливість до цих продуктів мають приблизно 3% дорослих та 0,6% дітей [1].

         Алергія на морепродукти, разом з рибою, належить до таких, які найчастіше виникають в зрілому віці. В цифрах це близько 40% у випадку з рибою  та 60% - у випадку з молюсками. Як правило, йдеться про те, що негативні реакції на ці продукти вперше розвиваються у віці 40-60 років. До того ж, жінки стають жертвами цієї алергії вдвічі частіше ніж чоловіки (4% проти 2%). А от серед дітей алергія на молюсків, навпаки, частіше зустрічається у хлопчиків [2] ніж у дівчаток. При цьому, лише 20% дітей мають шанс з часом позбутися недуги, решті доведеться миритися з нею все життя, чи, принаймні, поки не буде винайдено ефективного і безпечного лікування.

Основними групами морепродуктів, які можуть викликати алергічні реакції, є:

  • Кісткові риби: лосось, тріска, скумбрія, сардини, оселедець, анчоуси, тунець, форель, пікша, Джон Дорі, вугри, анемонові риби.
  • Ракоподібні: креветки,  омари, краби, раки, лобстери; 
  • Молюски:  устриці, мідії, восьминоги, кальмари, абалони, морські слимаки

Причини алергії на морепродукти

       Ризик отримати алергію на морепродукти зростає при наявності астми та родичів, (рідних братів чи сестер), у яких вже діагностували подібне захворювання. Деякі люди мають алергію на рибу, деякі - на молюсків або ракоподібних, а деякі можуть мати алергію на всі види морепродуктів.

       Найчастіше перехресні реакції зустрічаються при вживанні споріднених видів [2] морепродуктів. Наприклад, можлива перехресна реактивність між  крабами [3],  раками, омарами та креветками. Водночас, білок тропоміозин  [4], який вважається основним алергеном в креветках, виявлений також у одному з найдорожчих молюсків абалоні [5], він же – морський равлик. Тропоміозин поширений і в таких молюсках як гребінці та мідії. Є він навіть у неїстівних членистоногих, таких як таргани та кліщі домашнього пилу.

       Здавалося б, через таку схожість білків, між згаданими алергенами мали б виникати перехресні реакції. Але нічого подібного дослідники не виявили, принаймні – між абалоном, креветками та кліщем домашнього пилу. Вчені припускають, що структури молекул тропоміозинів організмів різних груп відрізняються між собою.

       А от що об'єднує більшість алергенів в морепродуктах – так це стійкість до обробки та високих температур. Більше того, згаданий вище тропоміозин при кипінні може змінювати свою структуру і набувати нових алергенних властивостей. Через це екстракт варених креветок у деяких пацієнтів здатен викликати більшу реакцію, ніж сирий. А от екстракт креветок, оброблений ультразвуком високої інтенсивності протягом 3 годин, у дослідженнях продемонстрував меншу алергенність у порівняні з вареною стравою. Креветки несуть алергічний  ризик і в плані професійного поводження з ними: робітники відповідних фабрик ризикують отримати астму.

Симптоми алергії на морепродукти

         В більшості випадків реакції на морепродукти проявляються одразу або  протягом години після вживання.

До основних симптомів належать:

  • ·       поколювання в роті
  • ·       біль у животі, нудота, діарея або блювота,
  • ·       утруднене дихання або хрипи
  • ·       кропив’янка, свербіж або екзема (атопічний дерматит)
  • ·       набряк губ, обличчя, язика та горла або інших частин тіла
  • ·       хрипи, закладеність носа або утруднене дихання
  • ·       запаморочення або непритомність

Алергія на морепродукти нерідко може викликати і важку, потенційно небезпечну для життя реакцію, відому як анафілаксія. Інколи вона може розвинутися з затримкою – це називається реакцією уповільненого типу. Такий стан характерний, зокрема, для анафілаксії, спричиненої фізичними вправами, і найчастіше трапляється після вживання в їжу устриць, абалону, кальмарів та креветок. Анафілактична реакція на молюсків або інші продукти потребує негайного введення ін'єкційного  адреналіну та виклику швидкої допомоги.

Ознаками анафілаксії є:

·       Набрякле горло або відчуття кому у горлі (звуження дихальних шляхів), що ускладнює дихання

·       Шок, при сильному падінні артеріального тиску

·       Запаморочення, втрата свідомості

       Ризик анафілаксії зростає при чутливості до дуже незначної кількості морепродуктів, наявній астмі та попередніх сильних алергічних реакціях.

      Найліпший спосіб уникнути алергії на морепродукти – уникати їх самих. Оскільки навіть сліди морепродуктів можуть викликати реакцію, потрібно уважно читати етикетки харчових продуктів. Морепродукти можуть бути інгредієнтами, наприклад, різних соусів та чіпсів.

      Обережність не завадить і з супутніми товарами: риба може бути заражена молюсками, а м’ясо молюсків може вироблятись на тому ж конвеєрі, де перед тим обробляли рибу.

Неалергічні реакції на морепродукти

       Часом негативна реакція на морепродукти нагадує алергію, але насправді має іншу природу. Так, неприємні симптоми можуть розвинутися в  результаті споживання молюсків - отруєння токсинами. Розрізняють паралітичне та діаретичне отруєння молюсками. Такі стани викликаються молюсками, зараженими мікроорганізмами (у даному випадку – мікроскопічними водоростями, що виробляють токсини). Зокрема, цими токсинами можуть бути заражені мідії та устриці. Таке отруєння проявляється поколюванням губ, язика та горла, а також головним болем, болем у м'язах, розладами травлення, лихоманкою. Такі симптоми, як правило, розвиваються через дві чи три години після їжі.

        В іншому випадку у побічних реакціях на морепродукти може бути винен консервант метабісульфіт. Його додають, щоб ракоподібні, ті ж креветки, залишалися яскравими і не втрачали колір. В цьому випадку можлива поява наступних симптомів:

  • ·        хрипи / стиснення в грудях (частіше зустрічаються у тих, хто страждає на астму),
  • ·        нудота та біль в шлунку,
  • ·       рідше з'являються свербіж чи висип на шкірі.

       Сказати точно, що саме стало причиною негативних реакцій на морепродукти може лише лікар. Тож якщо маєте підозри на алергію до морепродуктів – краще не відкладати візит до фахівця, який допоможе пройти правильну діагностику та скласти план дій щодо вирішення проблеми.

 

Джерела інформації:

1.     https://www.webmd.com/allergies/news/20040713/seafood-allergies-common-adults

2.     https://www.allergy.org.au/patients/food-allergy/allergic-and-toxic-reactions-to-seafood

3.     http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Shellfish/Crab/

4.     http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Shellfish/Shrimp

5.     http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Mollusks/Abalone/

Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Як визначити концентрацію пилку?

Раніше концентрацію пилку визначали гравітаційним методом за допомогою предметних стекол, змочених гліцерином. Тримач для таких стекол (пробозабірник Дарема) був прийнятий в 40-х роках як стандартний пристрій для вимірювання концентрації пилку в повітрі. Завдяки його простоті, дешевизні і надійності, їм користувалися багато років. Однак через залежність результатів вимірювання від швидкості і напряму вітру і нерівномірності розподілу аерозольних часток в турбулентних повітряних потоках, згодом перейшли до сучасних об'емометрічним методам. Аспіраційні і ручні ротаційні пробозаборники дають при визначенні концентрації в повітрі пилкових зерен і спор грибів порівнянні результати. Аспіраційні пробозаборники використовуються для визначення концентрації життєздатних і нежиттєздатних спор і пилку в повітрі, особливо в закритих приміщеннях. Ручні ротаційні пробозаборники зручні тим, що на результати їх вимірювань не впливає напрямок вітру і майже не впливає швидкість повітряних потоків <24 км / год (6,6 м / сек). Дрібні спори легше відхиляються від прямого напрямку, тому рідше вдаряються об поперечини пастки. Обидва методи дають корисну інформацію.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Що таке пилок?

Пилок - це чоловічі статеві клітини, необхідні для розмноження більшості насінних рослин. Рослини, які запилюються комахами (ентомолфільні), наприклад, троянди, зазвичай мають яскраві квіти, які залучають комах. Для вітрозапилюваних (анемофільних) рослин характерно рясне виділення пилку, що досягає в повітрі високої концентрації і тому частіше викликає сенсибілізацію. Вітрозапилюваними є багато дикорослих дерев, злаки, бур`яни. Пилкові зерна неозброєним оком неможливо розрізнити, але добре видно в мікроскоп.

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.

Яка поширеність алергії на укуси комах серед дітей і дорослих?

Системні алергічні реакції на укуси комах зустрічаються у 3,3% дорослих і 0,4-0,8% дітей.