М’ясо курки

М’ясо курки

При алергії на куряче м'ясо краще позбутися подушок з пір'ям

 

         Курка з низьким вмістом жиру та з високим вмістом білка ‒ корисний елемент раціону. Куряче м'ясо корисне при діабеті, виразці шлунку, поліартриті та атеросклерозі. Літнім людям потрібно обов'язково включати курятину до свого меню, оскільки вона зміцнює імунітет, нервову та серцево-судинні системи. А ще порція м'яса курки покриває більше 20% добової потреби у вітамінах B5, B6, B12, хромі і на 62% ‒ у вітаміні PP та на 120% ‒ в кобальті. Цікаво, що на відміну від курячих яєць, які входять до топ-8 найбільш поширених харчових алергенів, курятина викликає чутливість зрідка. За різними даними, реакції на м'ясо курки зустрічаються у 0,6-5% тих, хто страждає на харчову алергію. Але якщо сьогодні у вас немає алергії на курку, це не означає, що ви не матимете її завтра. Хоча ця вірогідність і невелика, але ви можете розвинути алергію на курятину в будь-який момент, навіть якщо до цього без проблем їли курку все життя. Та найчастіше алергія на курятину спостерігається у підлітків [1], а діти часто переростають її.

         Деякі люди з алергією на курку реагують лише на її сире м'ясо, а хтось має реакції на живих птахів ‒ при контакті із ними. Потрібно знати, що негативна реакція на курку не обов'язково має бути алергією. Якщо симптоматика зводиться, в основному, до проблем з травленням: діареєю, блювотою, головним болем, ‒ а генералізовані симптоми на кшталт висипу та набряків відсутні, то скоріше за все, мова йде про харчову непереносимість курячого м’яса або інших курячих продуктів.

Причини алергії на курятину

         Алергія на куряче м'ясо може розвиватись як первинне або вторинне явище.

         Вторинна алергія – це реакція не на м’ясо курки як таке, а на його білки, подібні з алергенами інших споріднених продуктів. Наприклад, це можуть бути яйця, до яких чутлива людина. За таку перехресну сенсибілізацію між білками яйця та м'ясом курки відповідальний альбумін курячої сироватки [2]. Тобто, вторинна алергія – це прояв перехресної реактивності, первинним чинником якої стали не алергени м’яса, а подібні білки, що містяться у курятині та інших продуктах. При алергії до курки такий тип реакції зустрічається рідко.

         Припускається, що яєчний жовток теж містить альбумін курячої сироватки і, подібно м'ясу, може викликати шкірні та інші прояви. Вони ще називаються синдромом пташиного яйця. Він виникає, коли людина їсть недопечений, недоварений чи сирий яєчний жовток або вдихає маленькі частинки пір’я.

        Лікарі не вважають, що люди з синдромом пташиного яйця мають первинну або справжню алергію на куряче м'ясо. З іншого боку, якщо у людини є первинна алергія безпосередньо на куряче м’ясо, то це не означає, що у неї буде алергія на курячі яйця. Втім, перехресні реакції можливі не лише між м'ясом та яйцями, а й між м'ясом та пір'ям курей. Також перехресна реактивність може бути виявлена і між м’ясом різних птахів ряду куроподібних: індика, цесарки, тетерева, фазана, перепілки та куріпки.

        Наявність астми чи атопічного дерматиту збільшує вірогідність розвитку алергії на курятину. Наприклад, в групі з 132 дітей з атопічним дерматитом [2] 21 ‒ мали позитивні шкірні проби до алергенів курки. А в групі 25 дорослих з бронхіальною астмою та ринокон'юнктивітом, викликаними пір’ям птахів, приблизно одна третина виявила асоціацію сенсибілізації до яєчних білків, а кілька з них ‒ ще й до курячого м’яса.

Профілактика алергії до курки

       Люди з алергією на куряче м'ясо повинні уникати [3] будь-яких контактів із сирим або вареним курячим м’ясом. Проте, перш ніж виключати курятину зі свого раціону, проконсультуйтесь із лікарем-алергологом. У випадку, якщо він діагностує вам чутливість і до м’яса курки, і до її яєць, також може знадобитися уникати останніх, особливо, ‒ сирих. Яйця присутні у багатьох продуктах, тож потрібно бути уважними, читаючи етикетки.

       Не забувайте, що люди з алергією на куряче м'ясо можуть бути чутливими й до інших супутніх речовин, наприклад, пір'я. Тому позбутися подушок з пір’ям може бути цілком слушною ідеєю. Якщо контакт все ж випадково стався, для полегшення симптомів, можна спробувати антигістамінні препарати. Та вони безсилі у важких випадках на  зразок анафілаксії. А тому, щоб попередити виникнення проявів алергії взагалі, при будь-яких підозрах на алергію до курки записуйте свої симптоми у харчовий щоденник або у відповідну програму на смартфоні та не зволікайте із візитом до лікаря-алерголога.

Симптоми алергії на курку

        Більшість людей з алергією на курку відзначають легкі симптоми і дискомфорт після їжі або дотику до птаха. Однак, у деяких пацієнтів можуть розвинутися важкі реакції, які потребують медичної допомоги. Як правило, реакція стає помітною одразу після вживання курятини, хоча в рідкісних випадках її розвиток може зайняти дві доби.

Симптоми алергії на курку:

  • кашель або хрипи
  • червона, подразнена шкіра
  • кропив’янка
  • запалене або набрякле горло
  • набряклий язик або губи
  • чхання
  • нудота або блювота,
  • шлункові спазми
  • діарея
  • біль у горлі
  • набряклі, сльозотеча.

      У більш важких випадках може виникнути небезпечна алергічна реакція, відома як анафілаксія. 

Симптоми анафілаксії включають:

  • проблеми з диханням
  • прискорене серцебиття
  • падіння артеріального тиску
  • втрата свідомості
  • хрипи.

        Якщо відчуваєте будь-який з перерахованих вище симптомів після вживання курки, слід негайно звернутися до лікаря, оскільки анафілаксія є небезпечним для життя станом.

 

Джерела інформації:

  1. https://www.medicalnewstoday.com/articles/323070.php
  2. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Fowl/Chicken/
  3. https://www.medicalnewstoday.com/articles/323070.php

Питання та відповіді

Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?

А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.

Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.

В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.

Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.

Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.

Яка поширеність алергії на укуси комах серед дітей і дорослих?

Системні алергічні реакції на укуси комах зустрічаються у 3,3% дорослих і 0,4-0,8% дітей.

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Наш сайт використовує файли cookie для забезпечення його належної роботи, аналізу відвідуваності, підвищення якості сервісів та налаштування рекламних і маркетингових активностей. Детальніше про це ви можете дізнатися за посиланням. Натискаючи «Прийняти всі», ви погоджуєтеся на використання всіх типів файлів cookie.
Прийняти всі
Заблокувати всі