Грецькі горіхи

Грецькі горіхи

У грецькому, або як його називають українською, волоському горіхові, здавалося б, прекрасно все. Волоським горіх кличуть за волосся – білі та чорні волокна, що розвиваються у оплодні. Його ядра містять цілий набір вітамінів та мікроелементів, корисних для здоров'я мозку, кровотоку, кишечника. Вони рекомендовані для профілактики і лікування атеросклерозу, при нестачі вітамінів та заліза, допомагають знизити рівень холестерину. І антиоксидантів у волоському горіхові вдвічі більше, ніж у будь-якому іншому представнику горіхової родини [1].

А в народній медицині в хід ідуть зелені оболонки горіхів, листя та навіть кора дерева, які містять вітаміни Е, С, мінеральні речовини, ефірні олії, завдяки яким вони мають бактерицидні властивості.

 

Волоський горіх – поширений алерген

Однак, волоські горіхи мають один доволі суттєвий мінус. Разом з іншими горіхами та арахісом вони входить у так звану "велику вісімку продуктів-алергенів", тих, які викликають 90% усіх харчових алергічних реакцій.

У США та Великобританії поширеність алергії на горіхи оцінюється в межах від 0,2% до 0,5% як у дітей, так і у дорослих [2]. В кількісному вираженні повідомляється про близько 1,8 мільйона американців [3]. 

За даними деяких досліджень [4], алергія саме на волоський горіх є найбільш поширеною з усіх видів реакцій на горіхи.

При цьому, у 89% випадків спостерігалась симптоматика, пов'язана з шкірою (кропив’янка, ангіоневротичний набряк), в 52% ‒ страждали дихальні шляхи (хрипи, першіння у горлі, повторюавний кашель, задишка) і у 32% випадків були реакції з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, діарея), не пов'язані з конкретними горіхами.

Алергія на грецький горіх може з’явитися ще в дитинстві.

Умовно, хворих з нею можна поділити на три групи.

По-перше, це пацієнти з алергією на пилок берези, які реагують і на волоський горіх (як і на інші фрукти та овочі).

В цьому випадку, алергія на волоські горіхи є наслідком перехресної реакції між пилковими алергенами та подібними білками в рослинній їжі. Цей вид харчової алергії, як правило, не ускладнений:  алергенні білки легко руйнуються в шлунку, а пацієнти переносять термічно оброблену їжу.

Друга група – люди, які, в основному, мають алергію на інші горіхи (зокрема, лісовий, бразильський горіхи, пекан).

Білки, що відповідають за цей вид алергії, є стійкими до високих температур та процесів травлення і не руйнуються під їх дією. Відповідно, хворі з такою алергією можуть страждати від важчих алергічних реакцій, у тому числі – анафілаксії.

Важливо пам’ятати, що важкі реакції можуть виникнути при першому вживанні волоського горіха пацієнтами, які страждають на алергією до інших горіхів.

І третя група – хворі з алергією на персик (та/або яблуко, грушу, вишню, абрикос, сливу, мигдаль та інші фрукти з родини розових).

Ці пацієнти, зазвичай, реагують на термостійкий білок LTP (білок-переносник ліпідів), який присутній, в основному в рослинах родини Розові (Rosaceae), а також у більшості інших харчових продуктах рослинного походження. LTP теж не руйнується в процесі термічної обробки , відтак, і реакції на нього можуть бути доволі важкими, включаючи анафілаксію.

Більшість пацієнтів, чутливих до цього білка, мають в анамнезі алергію на персик (оральну алергію та/або більш важкі алергічні реакції). А близько половини тих, хто реагує на LTP, чутливі до волоського [5] та інші деревних горіхів.

 

Симптоми алергії на волоський горіх залежить від типу білка

Алергія на волоський горіх, як правило, проявляється одразу після їжі: через кілька хвилин чи годин, але не більше чотирьох. Висип за типом кропив’янки навколо рота, який поширюється на інші частини тіла, є типовою ранньою ознакою цієї алергії. Часто за висипанням з’являється набряклість повік, сльозотеча і закладеність носа. Симптоми можуть бути як легкими, які минуть самі протягом 24 годин, так і доволі серйозними і, навіть, загрозливими для життя. При такій реакції симптоматика тільки посилюватиметься з часом.

Вираженість алергічних реакцій залежить від того, на який білок у волоському горіху хворі мають алергію [6].

Так, якщо винуватцем буде білок берези, то в більшості випадків симптоматика буде легкою і проявлятиметься у вигляді синдрому оральної алергії (СОА).

Основні симптоми СОА:

  • Свербіж губ, рота та/або язика
  • Напухання губ чи язика
  • В більш важких випадках може спостерігатися
  • набряк горла,
  • хрипи,
  • блювота,
  • кропив’янка та напад астми.

Інші види алергічних реакцій, на термостабільні білки з другої та третьої груп, можуть прогресують до анафілаксії – потенційно небезпечного для життя шокового стану, який вимагає негайного лікування. 

Ознаки анафілаксії:

  • Слабкий, швидкий пульс;
  • Пітніюча холодна шкіра; 
  • Утруднене дихання;
  • Різке зниження артеріального тиску; 
  • Непритомність.

Іноді алергічну реакцію може викликати і контакт з волоськими горіхами [7]. Якщо білки волоського горіха потрапляють в організм через рану, реакція може відповідати або навіть перевершувати реакцію, яка могла б виникнути  у разі їх вживання.

Елімінаційна терапія: уникайте вживання горіхів

Чи не найкращий варіант при алергії до волоського горіха, особливо коли є ризик розвитку важких реакцій – уникати його, а заразом – і інших горіхів (мигдалю, кеш’ю, пекану, лісового та бразильського горіхів, фісташок).

На відміну від них або арахісу, волоський горіх рідко присутній в складі продуктів як прихований інгредієнт. Тому необережне вживання волоського горіха – рідкісне явище. Разом з тим, багато оброблених продуктів можуть містити волоський горіх, включаючи солодощі, закуски, хлібобулочні вироби, морозиво, м'які сири, тож етикетки на таких товарах варто читати доволі уважно.

Проте, виключати будь-який продукт або продукти зі свого раціону можна, лише маючи підтверджений лікарем діагноз алергії на них. І волоський горіх тут – не виключення. А позаяк алергія до волоського горіху – це потенційний ризик анафілаксії, люди з такою чутливістю повинні завжди мати при собі ін’єкційний епінефрин (адреналін). Добре також носити медичний браслет, що повідомляє оточуючих про наявну алергію і місце, де при вас є дозатор адреналіну.

 

Джерела інформації:

  1. https://life.pravda.com.ua/health/2011/03/28/75899/
  2. http://www.food-info.net/uk/intol/walnut.htm
  3. https://www.livestrong.com/article/540867-allergic-reactions-to-walnuts/
  4. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=53
  5. http://www.food-info.net/uk/intol/walnut.htm
  6. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=53
  7. https://www.livestrong.com/article/540867-allergic-reactions-to-walnuts/

Питання та відповіді

Чи змінюється захворюваність на атопічний дерматит?

Захворюваність на атопічний дерматит, а також на бронхіальну астму та алергічний риніт зростає.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Як визначити концентрацію пилку?

Раніше концентрацію пилку визначали гравітаційним методом за допомогою предметних стекол, змочених гліцерином. Тримач для таких стекол (пробозабірник Дарема) був прийнятий в 40-х роках як стандартний пристрій для вимірювання концентрації пилку в повітрі. Завдяки його простоті, дешевизні і надійності, їм користувалися багато років. Однак через залежність результатів вимірювання від швидкості і напряму вітру і нерівномірності розподілу аерозольних часток в турбулентних повітряних потоках, згодом перейшли до сучасних об'емометрічним методам. Аспіраційні і ручні ротаційні пробозаборники дають при визначенні концентрації в повітрі пилкових зерен і спор грибів порівнянні результати. Аспіраційні пробозаборники використовуються для визначення концентрації життєздатних і нежиттєздатних спор і пилку в повітрі, особливо в закритих приміщеннях. Ручні ротаційні пробозаборники зручні тим, що на результати їх вимірювань не впливає напрямок вітру і майже не впливає швидкість повітряних потоків <24 км / год (6,6 м / сек). Дрібні спори легше відхиляються від прямого напрямку, тому рідше вдаряються об поперечини пастки. Обидва методи дають корисну інформацію.

Чи можна попередити харчові алергічні реакції?

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.

Як уникнути впливу пилкових алергенів?

 

Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.