Горох

Горох

Чудо горохове або Чому часом алергію може викликати лише варений горох

Горох – одна з найдавніших культур світу, з якою людство познайомилось майже тоді ж, коли почало культивувати пшеницю.

Насіння гороху, яке датується приблизно 7500-5000 роками до нашої ери, знайшли на території Іраку та Греції. Пізніші знахідки (близько 4000 р до н. е) знайдені на території Центральної Європи та Індії (2000 р до н. е).

В Європі середніх віків сушений горох був основною їжею бідняків, які готували його зі свинячим салом.

Статус дешевої їжі цей бобовий змінив лише в 1660 році, коли при дворі короля Луї XIV за італійськими рецептами починають готувати… зелений горошок . З тих пір такий горох надійно закріпився в меню французів, а французькі селекціонери в 1906 році описують близько 250 сортів цього бобового. Але перший заморожений горошок випустять в 1920 на іншому кінці світу – в американському штаті Міннесота. А от консервований зелений горошок в 1926 році почне випускати саме французька компанія Bonduelle.

Але сьогодні горох вважається тільки четвертою за значенням бобовою культурою. За обсягами виробництва він добряче відстає від сої, арахісу та квасолі, а третина його урожаю іде на корм тваринам.

Насправді, горох надзвичайно поживний продукт, який містить майже стільки ж білка як і яловичина. Але, вона, до речі, вдвічі програє горохові за калорійністю.

А ще в горосі багато солей кальцію, фосфору, марганцю та калію, а також вітамінів А, С, Е, К та групи В.

Вживання гороху уповільнює процеси старіння, покращує роботу мозку, виводить токсини, стимулює апетит, а за деякими даними навіть має антипухлинний ефект.

Водночас, в горосі багато пуринів, що може призвести до відкладання солей уратів, відтак захоплюватися горохом не радять при хронічних захворюваннях нирок, подагрі, грудному вигодовуванні та в літньому віці.

А ще бобові – поширений харчовий алерген. І хоча горох стає причиною алергії не так часто порівняно з такими представниками родини як арахіс чи соя, все ж реакції на нього не є рідкісними.

З вживанням цього продукту мають бути обережними люди з алергією на сочевицю (особливо це стосується Середземноморського регіону, де високий рівень перехресних реакцій між нею та горохом).

А у дітей з атопічним дерматитом від одного року і старше яблуко, морква, горох та соя викликають алергічні реакції так само часто як і яйце (поширений дитячий алерген).

Крім того, вдихання парів вареного гороху може призвести до загострення астми. Такий самий наслідок може мати і робота на підприємствах з обробки/переробки гороху (так звана “професійна астма”).

Причини алергії на горох

Більшу вірогідність розвинути чутливість до гороху мають люди з полінозом. Наприклад, у дітей з алергією на пилок злаків частота позитивних реакцій на горох складала 13,7%.

В цьому бобовому виявлений алерген ізофлавонуредуктази (Pis s IFR), який має 56-80 % ідентичність послідовностей з білками IFR різних рослин, наприклад, берези, яблуні, груші, апельсина, манго, лічі, моркви і банана.

Незрілий, зелений, горох має нижчу алергенність. Вона підвищується по мірі дозрівання і накопичення білків зберігання насіння – альбумінів. Але фракції глобуліну та глютеліну також сприяють алергенності зеленого гороху.

Вікілін та вівілін є потенційними основними алергенами з насіння гороху. Ці білки перехресно реагують з Len c 1 – віциліном, який є основним алергеном сочевиці.

Загальною особливістю більшості бобових алергенів є їх стійкість до термічної та хімічної обробки.

Так, як показують дослідження, альбумін зберігає свою алергенність навіть при нагріванні до 60 ° С протягом 30 хвилин або кип'ятінні при 100 ° С протягом 5 хвилин. Але його алергенну здатність може знизити автоклавування при 120 ° С протягом 15 хвилин.

Разом з тим, в науковій літературі описано п’ять історій дітей, які розвинули алергічну реакцію на варений горох, але при цьому без проблем могли переносити горох сирий. Пізніше в усіх випадках чутливість саме до обробленого, а не сирого гороху підтвердило шкірне тестування.

Вважається, що нагрівання може змінити тривимірну структуру білків – чи то – стабілізація зв’язків всередині молекули, чи утворення нових.

Відтак, можна припустити, що нагрівання збільшує алергенність через зміну структури білка.

Симптоми алергії на горох

В більшості випадків симптоми алергії на горох розвиваються протягом двох годин після їжі. При цьому алергічна реакція у дітей та дорослих може проявлятися по-різному. Крім того, дитина, особливо маленька, не може сказати, що саме її турбує. В цьому випадку батьки мають звернути увагу на зайву вередливість та плаксивість малюка.

Одні з найпоширеніших симптомів горохової алергії у дітей, це набряки, хрипи, запаморочення або слабкість, діарея та блювота. Якщо дитина замала, проблема з шлунком може призвести до зневоднення організму, тож не варто відкладати візит до лікаря.

Також можуть розвинутися почервоніння та висипання.

На відміну від дітей раннього віку, в дорослих алергія на горох може проявлятися як синдром оральної алергії (СОА). Основними ознаками такого стану, який, як правило, виникає при уже наявній пилковій алергії, будуть:

  • поколювання,
  • свербіж в роті, на язиці, в горлі,
  • свербіж, почервоніння та набряк губ,
  • закладеність носа, тощо.

 

В одних людей на додачу до СОА можуть виникати і інші симптоми, в решти – сильніша симптоматика розвивається самостійно. В будь-якому випадку, можуть спостерігатися наступні симптоми:

  • свербіж
  • кропив’янка, дерматит
  • поколювання/набряк губ, язика або горла
  • стягування грудної клітки
  • задишка / хрипи
  • біль у животі
  • нудота
  • діарея
  • запаморочення
  • непритомність.

В окремих випадках реакція може бути настільки сильною, що може призвести до важких і системних проявів – анафілаксії.

Вона може спричинити раптові падіння артеріального тиску і призвести до блокування дихальних шляхів.

У випадку анафілаксії єдиний дієвий засіб, який зможе зупинити реакцію ‒ ін’єкційний адреналін. А от зі слабкими проявами алергії можуть впоратися антигістамінні чи стероїдні препарати.

Але навіть якщо ви відчуваєте легкі симптоми, краще все одно проконсультуватися з фахівцем. Небезпека харчових реакцій в тому, що їх сила може зростати з кожним наступним проявом.

 

Джерела інформації:

  1. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85
  2. https://www.greeninfo.ru/vegetables/pisum_sativum.html/Article/_/aID/5827
  3. https://foodinformer.ru/products/bobovie/polza-i-vred-goroha/amp
  4. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Legumes/Pea-
  5. https://www.healthlabs.com/green-pea-allergy-testing
  6. https://www.momjunction.com/articles/pea-allergy-in-babies-causes-symptoms-and-treatments_00122185/?amp=1

Питання та відповіді

Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?

Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.

Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.

Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.

Яка поширеність алергії на укуси комах серед дітей і дорослих?

Системні алергічні реакції на укуси комах зустрічаються у 3,3% дорослих і 0,4-0,8% дітей.

Чому виникає алергія на котів?

Існують стереотипи, що алергічні реакції, які виникають при контакті з домашніми улюбленцями, викликані саме шерстю тварини, однак сама шерсть не має суттєвого алергенного значення. Проте вираженою алергенною активністю володіють прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Крім того, більшою алергізуючою активністю характеризується слина котів та сальні залози шкіри.

Цікавим є факт, що коти, на відміну від кішок, виділяють алергени також з сечею і є більш алергенними, ніж кішки.

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.

Чи бувають квітучі троянди причиною алергічних захворювань? Яким чином запилюються троянди?

Троянди запилюються комахами. Їх цвітіння, як правило, поліноз не викликає. Алергічні захворювання, які пов'язують з цвітіння троянд, в більшості випадків бувають викликані пилком злаків. У багатьох областях цвітіння троянд і злаків збігається. У осіб, які постійно і довго мають контакт з квітучими трояндами (працюють в розаріях або захоплюються розведенням троянд), зрідка зустрічається алергія до них.