Горох

Горох

Чудо горохове або Чому часом алергію може викликати лише варений горох

Горох – одна з найдавніших культур світу, з якою людство познайомилось майже тоді ж, коли почало культивувати пшеницю.

Насіння гороху, яке датується приблизно 7500-5000 роками до нашої ери, знайшли на території Іраку та Греції. Пізніші знахідки (близько 4000 р до н. е) знайдені на території Центральної Європи та Індії (2000 р до н. е).

В Європі середніх віків сушений горох був основною їжею бідняків, які готували його зі свинячим салом.

Статус дешевої їжі цей бобовий змінив лише в 1660 році, коли при дворі короля Луї XIV за італійськими рецептами починають готувати… зелений горошок . З тих пір такий горох надійно закріпився в меню французів, а французькі селекціонери в 1906 році описують близько 250 сортів цього бобового. Але перший заморожений горошок випустять в 1920 на іншому кінці світу – в американському штаті Міннесота. А от консервований зелений горошок в 1926 році почне випускати саме французька компанія Bonduelle.

Але сьогодні горох вважається тільки четвертою за значенням бобовою культурою. За обсягами виробництва він добряче відстає від сої, арахісу та квасолі, а третина його урожаю іде на корм тваринам.

Насправді, горох надзвичайно поживний продукт, який містить майже стільки ж білка як і яловичина. Але, вона, до речі, вдвічі програє горохові за калорійністю.

А ще в горосі багато солей кальцію, фосфору, марганцю та калію, а також вітамінів А, С, Е, К та групи В.

Вживання гороху уповільнює процеси старіння, покращує роботу мозку, виводить токсини, стимулює апетит, а за деякими даними навіть має антипухлинний ефект.

Водночас, в горосі багато пуринів, що може призвести до відкладання солей уратів, відтак захоплюватися горохом не радять при хронічних захворюваннях нирок, подагрі, грудному вигодовуванні та в літньому віці.

А ще бобові – поширений харчовий алерген. І хоча горох стає причиною алергії не так часто порівняно з такими представниками родини як арахіс чи соя, все ж реакції на нього не є рідкісними.

З вживанням цього продукту мають бути обережними люди з алергією на сочевицю (особливо це стосується Середземноморського регіону, де високий рівень перехресних реакцій між нею та горохом).

А у дітей з атопічним дерматитом від одного року і старше яблуко, морква, горох та соя викликають алергічні реакції так само часто як і яйце (поширений дитячий алерген).

Крім того, вдихання парів вареного гороху може призвести до загострення астми. Такий самий наслідок може мати і робота на підприємствах з обробки/переробки гороху (так звана “професійна астма”).

Причини алергії на горох

Більшу вірогідність розвинути чутливість до гороху мають люди з полінозом. Наприклад, у дітей з алергією на пилок злаків частота позитивних реакцій на горох складала 13,7%.

В цьому бобовому виявлений алерген ізофлавонуредуктази (Pis s IFR), який має 56-80 % ідентичність послідовностей з білками IFR різних рослин, наприклад, берези, яблуні, груші, апельсина, манго, лічі, моркви і банана.

Незрілий, зелений, горох має нижчу алергенність. Вона підвищується по мірі дозрівання і накопичення білків зберігання насіння – альбумінів. Але фракції глобуліну та глютеліну також сприяють алергенності зеленого гороху.

Вікілін та вівілін є потенційними основними алергенами з насіння гороху. Ці білки перехресно реагують з Len c 1 – віциліном, який є основним алергеном сочевиці.

Загальною особливістю більшості бобових алергенів є їх стійкість до термічної та хімічної обробки.

Так, як показують дослідження, альбумін зберігає свою алергенність навіть при нагріванні до 60 ° С протягом 30 хвилин або кип'ятінні при 100 ° С протягом 5 хвилин. Але його алергенну здатність може знизити автоклавування при 120 ° С протягом 15 хвилин.

Разом з тим, в науковій літературі описано п’ять історій дітей, які розвинули алергічну реакцію на варений горох, але при цьому без проблем могли переносити горох сирий. Пізніше в усіх випадках чутливість саме до обробленого, а не сирого гороху підтвердило шкірне тестування.

Вважається, що нагрівання може змінити тривимірну структуру білків – чи то – стабілізація зв’язків всередині молекули, чи утворення нових.

Відтак, можна припустити, що нагрівання збільшує алергенність через зміну структури білка.

Симптоми алергії на горох

В більшості випадків симптоми алергії на горох розвиваються протягом двох годин після їжі. При цьому алергічна реакція у дітей та дорослих може проявлятися по-різному. Крім того, дитина, особливо маленька, не може сказати, що саме її турбує. В цьому випадку батьки мають звернути увагу на зайву вередливість та плаксивість малюка.

Одні з найпоширеніших симптомів горохової алергії у дітей, це набряки, хрипи, запаморочення або слабкість, діарея та блювота. Якщо дитина замала, проблема з шлунком може призвести до зневоднення організму, тож не варто відкладати візит до лікаря.

Також можуть розвинутися почервоніння та висипання.

На відміну від дітей раннього віку, в дорослих алергія на горох може проявлятися як синдром оральної алергії (СОА). Основними ознаками такого стану, який, як правило, виникає при уже наявній пилковій алергії, будуть:

  • поколювання,
  • свербіж в роті, на язиці, в горлі,
  • свербіж, почервоніння та набряк губ,
  • закладеність носа, тощо.

 

В одних людей на додачу до СОА можуть виникати і інші симптоми, в решти – сильніша симптоматика розвивається самостійно. В будь-якому випадку, можуть спостерігатися наступні симптоми:

  • свербіж
  • кропив’янка, дерматит
  • поколювання/набряк губ, язика або горла
  • стягування грудної клітки
  • задишка / хрипи
  • біль у животі
  • нудота
  • діарея
  • запаморочення
  • непритомність.

В окремих випадках реакція може бути настільки сильною, що може призвести до важких і системних проявів – анафілаксії.

Вона може спричинити раптові падіння артеріального тиску і призвести до блокування дихальних шляхів.

У випадку анафілаксії єдиний дієвий засіб, який зможе зупинити реакцію ‒ ін’єкційний адреналін. А от зі слабкими проявами алергії можуть впоратися антигістамінні чи стероїдні препарати.

Але навіть якщо ви відчуваєте легкі симптоми, краще все одно проконсультуватися з фахівцем. Небезпека харчових реакцій в тому, що їх сила може зростати з кожним наступним проявом.

 

Джерела інформації:

  1. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85
  2. https://www.greeninfo.ru/vegetables/pisum_sativum.html/Article/_/aID/5827
  3. https://foodinformer.ru/products/bobovie/polza-i-vred-goroha/amp
  4. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Legumes/Pea-
  5. https://www.healthlabs.com/green-pea-allergy-testing
  6. https://www.momjunction.com/articles/pea-allergy-in-babies-causes-symptoms-and-treatments_00122185/?amp=1

Питання та відповіді

Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?

А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.

Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.

В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.

Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.

Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Чи викликає алергію пух з насіння тополі?

Особи, які вважають, що вони страждають алергією до тополиного пуху (пуху тополі тригранного - Populus deltoides), насправді зазвичай сенсибілізовані пилком злаків. У багатьох областях розсіювання насіння тополі збігається за часом з піком утворення пилку у злакових трав. Тополя же цвіте набагато раніше, навесні. Пилок його неозброєним оком не видно.

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.

Чи спостерігаються алергічні реакції на запах парфумів і інші сильні запахи?

Духи і одеколони зазвичай мають сильний запах і подразнюють. Вони здатні посилювати симптоми неалергічного риніту і викликають напади алергічного риніту. Не тільки різкий запах парфумів, але і інші різкі запахи - нафтопродуктів, органічних розчинників, вихлопних газів дизельних двигунів - викликають напади алергічного риніту і бронхіальної астми. Напади бронхіальної астми викликає і запах нагрітих кулінарних жирів.