Болгарський перець

Болгарський перець

Червоний, солодкий, паприка, болгарський, зелений, угорський, піменто, … усе це про перець. Його, як правило, споживають сирим, додають до різних салатів, рагу та соусів, на відміну від перців чорного чи білого, які ми споживаємо, переважно, у формі спецій.

Болгарський перець містить багато корисних речовин та мікроелементів: калій,  фтор, магній, залізо, марганець, кобальт, йод, цинк, мідь. А ще вітаміни А, В, С, Е, Р...

Завдяки цьому солодкий перець – справжня знахідка для серця та кровоносної системи. Очищуючи судини та роблячи їх еластичними, корисні речовини в перці запобігають розвитку атеросклерозу. А ще він є чудовою профілактикою інфаркту та інсульту.

Щоденне споживання 50 грам солодкого перцю покращує зір, сприяє росту нігтів та волосся, позитивно впливає на стан шкіри.

Разом з тим, обережними з вживанням перцю потрібно бути людям, які мають проблеми з печінкою та нирками, тим, хто страждає на гастрит, має ішемічну хворобу серця чи алергію. 

Проте, в останньому випадку проблемою може виявитися встановити сам її факт. Адже ми переважно споживаємо перець з іншими овочами, м'ясом, рибою чи іншими стравами. Тож маючи підозри на алергію, на прийомі у лікаря потрібно детально розповісти своє денне меню. В нагоді буде ведення харчового щоденника, у тому числі – за допомогою смартфону, - де детально прописуються не тільки спожиті страви, а й наявність чи відсутність якої-небудь реакції на них.

Алергія до болгарського перцю виникає, коли імунна система людини помилково визначає його білки як потенційно шкідливі. Тоді у організмі хворого утворюються антитіла, імуноглобулін Е, саме до білків болгарського перцю [1]. З часом при вживанні перцю такі антитіла накопичуються в організмі і з певного моменту стимулюють виділення хімічних речовини, що призводять до виникнення симптомів алергічної реакції.

Ще один момент про який потрібно знати: при алергії на паприку ви можете реагувати і на інші пасльонові – баклажани, помідори та навіть картоплю. Причина криється у перехресній реактивності [2] через схожість білків цих рослин.

У тих, хто реагує на перець, часто зустрічається й перехресна реакція на пилок чи рослинну їжу, що містять паналергени профіліни та білки, схожі на алерген пилку берези Bet v 1. Висока частота сенсибілізації до солодкого перцю часто спостерігається і в пацієнтів з алергією до латексу. Приблизно 30-50% людей, які страждають алергією до натурального каучуку або латексу, мають і асоційовану гіперчутливість до деяких харчових продуктів рослинного походження, особливо – до свіжих фруктів. Ця асоціація називається латекс-фруктовим синдромом. З цим синдромом пов’язана реакція й на такі продукти як авокадо, банан, каштан, ківі, персик, помідор, картопля та солодкий перець.

Алергія на болгарський перець часто асоціюється і з синдромом селера-пилок берези-полин-спеції.

Симптоми алергії на болгарський перець, як правило, проявляються через лічені хвилини, рідше – через годину-дві  після вживання.

Найчастіше така алергія дає про себе знати реакціями з боку дихальних шляхів [3]. 

Рідше трапляються реакції з боку рота або шкіри, іноді виникають головні болі, які можуть і асоціюватися з алергічним ринітом, але в іншому випадку трактуються як симптом харчової алергії.

Дослідники [3] зазначають різну частоту прояву  клінічних симптомів своїх пацієнтів. 

Зокрема, Willerroider повідомляють, що серед  34 пацієнтів з алергією на болгарський перець, в 50% спостерігався ринокон'юнктивіт, синдром оральної алергії – у 38%, кропив’янка – у 32%, алергічна астма – у 24%, діарея – у 6%,  ангіо-невротичний набряк – у 3%, головний біль – у 6%, а загострення атопічного екзематичного дерматиту  – у 3% випадків.

У деяких випадках людина може відчувати лише поколювання та свербіж у роті без інших симптомів.

А от при вираженій алергії [4] на зелений перець, є загроза анафілаксії.

Симптоми сильної реакції на перець, яка потребує невідкладної допомоги:

нудота,

блювота,

слабкий або прискорений пульс, 

утруднене дихання,

поява кропив'янки,

сплутаність та втрата свідомості.

Діагностика та профілактика алергії на перець

Встановити діагноз алергії до болгарського перцю може лише лікар, застосувавши шкірні проби чи молекулярний тест на алергію. Якщо чутливість підтверджена аналізами, то найкращим рішенням буде виключити перець з  раціону, а разом з ним – соуси та інші страви, в яких він може міститися.

Або ж, принаймні, можна спробувати вживати лише продукти з перцем, які пройшли термічну обробку. Це допомагає зменшити прояви алергії, або уникнути небажаних реакцій взагалі – зокрема, якщо ви реагуєте на перець синдромом оральної алергії. У цьому випадку ви зможете їсти запечені чи інші термічно оброблені (варені, тушені) перці без проблем, але вам доведеться уникати вживання перців сирих.

У випадку вираженої симптоматики для контролю ситуації [1] іноді слід застосовувати ін’єкційний епінефрин. Ці ліки призначає лікар, і пояснює, як їх застосовувати.

 

Джерела інформації:

  1. https://www.livestrong.com/article/279402-bell-pepper-allergy/
  2. http://www.phadia.com/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Vegetables/PaprikaSweet-Peppen
  3. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=
  4. https://health.howstuffworks.com/diseases-conditions/allergies/food-allergy/other/green-pepper-allergy-symptoms.htm
Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Що таке синдром алергічних реакцій порожнини рота?

Причиною синдрому алергічних реакцій порожнини рота є перехресна реакція на пилкові алергени і алергени деяких сирих харчових продуктів. Цей синдром (набряк і свербіж ділянок слизової рота, що стикалися з їжею, - губ, язика, глотки, неба) іноді виникає при пилковому алергійному риніті. Хворий часто може без шкоди для себе їсти у вареному вигляді продукт, що викликає у нього синдром алергічних реакцій порожнини рота. Тим, хто страждає цим синдромом не слід їсти сирі продукти, особливо в сезон цвітіння рослин, пилок яких викликає у них поліноз.

Чому виникає алергічна реакція на арахіс?

Алергія на арахіс (або горіхи), це той вид алергії, що  спровокований  саме  продуктами білкового походження, що в значних кількостях  містяться в горіхах, та володіють вираженою алергенною активністю.

Слід пам’ятати про те, що при наявності алергічних реакцій на горіхи, можуть також виникати важкі алергічні прояви на харчові продукти та вироби, до складу яких горіхи входять навіть у мізерних кількостях (горіхове масло, косметичні засоби та ін). 

Як розрізнити пилок різних рослин під мікроскопом?

Зерна пилку різних рослин відрізняються формою і розмірами, завдяки чому їх можна відрізнити один від одного під мікроскопом. В їх оболонці є отвори і пори, у деяких рослин - поздовжні канавки, краї яких діють подібно мініатюрним крильцям. Ці та інші ознаки теж допомагають розрізнити пилок різних рослин. Наприклад, пилок всіх видів злаків має одну зародкову пору. Різні види злаків відрізняються розмірами пилкових зерен. Однак визначити, дивлячись в мікроскоп. Якому виду злаків належить пилок, важко.

Чи можна попередити харчові алергічні реакції?

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.