Фундук (лісові горіхи)

Фундук (лісові горіхи)

Алергія на фундук одна з найпоширеніших, а для її запуску вистачає й крихти горіха

       Хоча горіхи – це смачно, поживно та корисно, вони входять до списку продуктів, які найчастіше стають причиною алергії. І серед усіх горіхів у Європі найпоширенішим алергеном є фундук. Більше того, тут реакція на фундук (окультурену ліщину) вважається найпоширенішою харчовою алергією [1]. Принаймні, такий результат дослідження EuroPrevall, яке проводилось у дванадцяти європейських містах, включаючи Рейк'явік, Афіни, Вільнюс та Мадрид.

       В Німеччині поширеність алергії [2] на горіхи серед дорослого населення оцінюється на рівні 5%. З них на фундук реагують близько 18%. А в США фундук викликає симптоматику приблизно в кожного третього хворого з горіховою алергією.

Фундук небезпечний тим, що для запуску реакції достатньо, буквально, його крихти. У пацієнтів з сильною чутливістю симптоми алергії можуть з'явитися після вживання всього 1 міліграма білка фундука [2]. Кожен другий, як показує одне з досліджень [3], розвине реакцію на дозу в 2-11 міліграм цього горіха. А на порцію в 30-100 міліграм (близько третини горіха) відреагують усі, хто має відповідну алергію за умови, що вона пов'язана із чутливістю до пилку.

Причини алергії до лісового горіха

       Алергія на фундук найчастіше зустрічається у пацієнтів із алергією до пилку дерев. Частота та тип алергічної реакції залежать від поширеності в тому чи іншому регіоні таких дерев як береза, вільха, ліщина та граб.

      Основний алерген фундука Cor 1 є гомологом, тобто, дуже схожим на основний алерген берези Bet v 1. Відтак, між ними можуть виникати перехресні реакції. Наприклад, в Німеччині близько 94% людей з алергією на фундук також реагують на пилок берези.

      Крім Cor а 1, до перехресних реакцій з пилком берези та іншими продуктами харчування рослинного походження може бути причетний профілін Cor a 2. Щоправда, клінічна значимість такого зв'язку поставлена вченими під сумнів.

      Як би там не було, і Cor а1, і Cor а 2, відповідальні за пилкову алергію, ‒ це білки, чутливі до нагрівання. Відтак, термічна обробка може зменшити симптоматику, а в деяких випадках – і взагалі позбавити проявів алергії. Втім, це спрацьовує не завжди. Приблизно у 30% пацієнтів [29] з харчовою пилковою алергією все-таки виявляється реакція на смажені горіхи.

     Крім того, є дані, що іноді процес обсмаження може, навпаки, підвищити алергенність деяких білків в фундуку. Одним з алергенів, який не втрачає свої властивості під дією температур, є Cor 8 – білок-переносник ліпідів (ЛТП). На відміну від пилкових алергенів, він присутній у горіхах у значно менших кількостях [1]. А чутливість до нього проявляється в першу чергу на півдні Європи, зокрема в Іспанії, де він відіграє роль головного алергена фундуку. Цей ЛТП може призводити до важких проявів алергії, включаючи анафілаксію. А через подібність ЛТП фундука до ЛТП в персику, мигдалі та вишні, можуть виникати перехресні реакції між цими плодами.

       Ще одним алергеном, який є винуватцем важких системних реакцій, є білок зберігання насіння горіха – Cor a 9. Цей протеїн схожий на білки в арахісі та сої. Тому люди з алергією на останні, в якийсь момент можуть розвинути і чутливість до фундука.

       Алергія на лісовий горіх, пов’язана з білками зберігання насіння, хоча й зустрічається рідко, але виникає по всій Європі і, переважно, у дітей. Тому, якщо дитина знаходиться в групі ризику (її батьки/ брати/ сестри мають алергію), лікарі можуть рекомендувати починати знайомство таких дітей з фундуком не раніше 2-3 років.

      Крім того, потрібно мати на увазі, що 45% пацієнтів, які страждають алергією на один горіх, можуть мати реакції і на інші.

Симптоми алергії на фундук можуть проявитися [4] протягом двох годин після його вживання.

       В більшості випадків реакція на цей горіх проявиться як синдром оральної алергії (СОА). Як правило, такому стану передуватиме поява чутливості до пилку (через це СОА не спостерігається у маленьких дітей). 

       СОА - це досить легка реакція, яка включає поколювання, свербіння або набряк губ, язика чи горла. Ці симптоми можна лікувати безрецептурними антигістамінними засобами. Але в деяких людей, поряд з симптомами СОА та навіть незважаючи на прийом антигістамінів, можуть розвиватися важчі реакції. 

Симптоми алергії на фундук можуть включати такі прояви як:

 

  • кропив’янка або екзема
  • алергічний кон’юнктивіт
  • нудота, біль у животі, блювота або діарея
  • хрипи, кашель або нежить
  • набряк губ, язика або обличчя (ангіоневротичний набряк).

       В окремих випадках фундук може призводити до розвитку професійної астми, внаслідок вдихання його парів при обробці. А при високій чутливості до алергенів фундука, може розвиватися анафілаксія, в тому числі –спричинена фізичним навантаженням. Вона, як правило, проявляється через деякий час після зайняття спортом чи іншою важкою роботою, яким передувало вживання алергену.

       Якщо у вас є якісь симптоми після їжі або дотику до фундука, поговоріть зі своїм сімейним лікарем або алергологом. Можливо, вам доведеться пройти тест на алергію, щоб визначити ступінь вираженості вашої реакції та визначити, чи є у вас чутливість до інших горіхів.

      При дуже вираженій реакції, отриманій в результаті тестування, лікар може призначити автоінжектор адреналіну, який необхідно буде носити з собою постійно.

      Ліків від алергії на фундук, як і решти харчових алергенів, на сьогодні не існує. Найкраще, що можна зробити з таким типом алергії, ‒ це уникати його причини. Отож, уважно читайте етикетки на харчових продуктах, особливо – солодощах, а в кафе зайвий раз уточніть в офіціанта, чи немає у вашій страві фундуку чи інших потенційно небезпечних для вас горіхів.

 

Джерела інформації:

  1. https://www.aaaai.org/global/latest-research-summaries/Current-JACI-Research/hazelnut-allergy
  2. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=29
  3. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Seeds--Nuts/Hazelnut-/

Питання та відповіді

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Що таке синдром харчової алергії?

Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.

Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.

Як уникнути контакту з алергенами грибів?

А) Не займатися згрібанням листя, стрижкою газонів, перелопачуванням компостних куп, сільськогосподарськими роботами. Не ходити в ліс.

Б) Там, де можливий контакт з цвіллю, або кількість грибкових спор в повітрі велике, носити маску або респіратор.

В) Боротися з вогкістю в закритих приміщеннях. Періодично промивати в них всі сирі місця хлорним вапном, щоб знищити цвілеві гриби і перешкодити їх зростанню.

Зазвичай ефективний розчин однієї частини вапна на три частини води, але рекомендується спочатку випробувати його на невеликій площі. Можна застосовувати і інші фунгіциди, призначені для використання в домашньому господарстві.

Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?

Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.