Полуниця

Полуниця

Ошпарювати, мити, а іноді – й переварити. Чим небезпечна алергія на полуницю

          Якщо ви ще досі п'єте чай з лимоном, намагаючись отримати необхідну порцію вітаміну С, маєте нагоду переглянути свої гастрономічні уподобання, наприклад, на користь полуниці. 

         За даними департаменту сільського господарства США, в трьох спілих полуницях вітаміну С стільки ж, скільки в сокові одного лимона. До слова, більше тільки в чорній смородині, різних видах капусти, ківі, папайї, апельсині та червоному перці. Але. Якщо взяти не три, а вісім червоних полуниць, то ця ягода за вмістом вітаміну С [1] легко обганяє апельсин, навіть якщо їсти  його разом зі шкіркою. Це при тому, що в одному апельсині, міститься стільки ж цього вітаміну як в 5,5 лимонах [2].

         Але не вітаміном С єдиним... Полуниця багата залізом, що допомагає підвищити рівень гемоглобіну. Вона також забезпечує гарну дозу клітковини, фолієвої кислоти, марганцю та калію.  До того ж, ця ягода є чудовим джерелом антиоксидантів, і може допомогти підвищити імунітет, регулювати артеріальний тиск і навіть запобігти появі зморшок.  Вітаміни К, В, Е, мідь, йод, селен, фтор … – це теж про полуницю.

        В той же час, об'їдатися нею теж не варто, особливо при проблемах зі шлунком та кишківником, гіпертонії ( зокрема при прийомі таких ліків як еналаприл), цукровому діабеті та при сильній чутливості до саліцилатів (хоча в полуниці, їх менше ніж, наприклад, у малині). 

       Крім того, полуниця має репутацію "брудної ягоди".  Її обробляють спеціальними засобами, які захищають рослину від хвороб та шкідників, але немає гарантії, що ці засоби є безпечними. В Україні безперешкодно реалізовуються такі канцерогенні і небезпечні засоби проти шкідників як метил йодид, метилбромід, хлорпікрин, з присутністю яких на ринку намагаються боротися в інших країнах, зокрема у США. З іншого боку, полуниця може зростати на забруднених фекаліями ділянках і стати причиною зараження яйцями паразитичних червів. А якщо цю ягоду збирали люди з гепатитом А, виникає ще й ризик зараження цією хворобою.  Тому перед вживанням полуницю потрібно обов'язково мити гарячою водою, а краще – облити кип'ятком чи на 10 хвилин залити розчином соди з розрахунку 10 грам соди на літр води.

        Інколи вживання полуниці може мати й інші наслідки. По-перше, як вже було згадано, полуниця містить саліцилати – природний аспірин, який не може переносити частина населення. Найчастіше в зоні ризику опиняються люди з бронхіальною астмою. За деякими даними від 2 до 22% [3] людей з цим недугом мають також непереносимість саліцилатів.

       Втім, непереносимість може виникнути і через інші причини. Інколи вона може бути тимчасовим явищем, і виникати, наприклад, на фоні отруєння, яке призводить до браку відповідних ферментів. 

       У випадку непереносимості полуниці симптоми [4] проявляються через кілька годин, а то і днів після її вживання. 

 Характерними проявами полуничної непереносимості є:

• біль / розлад травлення

• здуття живота

• пронос

• головні болі

• шкірні висипання та запалення

• набряк обличчя / губ

      Симптоми харчової непереносимості дещо схожі на прояви харчової алергії, яку теж може спричинити вживання полуниці. Але насправді непереносимість та алергія – це стани,  які мають різну природу. Зокрема, у випадку алергії організм визначає певну їжу як загрозу, і запускає складний механізм боротьби з нею. 

        На сьогодні немає точних даних про те, скільки саме людей потерпають від алергії на полуницю. Натомість є дані дослідження [5], яке проводилось серед боснійських дітей. Його результати вказують на те, що поширеність алергії на полуницю у дітей з Боснії та Герцеговини складає 3–4% у дворічному віці, а потім падає, зупиняючись на відмітках від 0,5% до 1% у старших дітей.

Причини алергії на полуницю

        До алергії на полуницю, як і більшості харчових алергій, схильні люди з генетичною історією такої проблеми, а також ті, хто мають поліноз, екзему, астму, ослаблений імунітет, хронічні хвороби шлунку та печінки.

        Крім того, зараз вважається, що пізнє знайомство дитини з алергенами теж сприяє розвитку чутливості до їжі. Тому, за різними джерелами, рекомендовано знайомити (в дуже обмежених кількостях) дитину з потенційно алергенними продуктами, в тому числі – полуницею, в період близько від 7-7,5 [6] місяців до трьох років.

        У випадку з полуницею не обов'язково давати дитині вперше саме свіжу ягоду, можна зробити полуничне пюре, проваривши його декілька хвилин. Звісно, якщо після такої їжі у дитини з’явилась реакція, полуницю потрібно виключити з меню до консультації з лікарем.

        Сприяти розвитку алергії на полуницю може і уже наявна чутливість до інших розових, до родини яких входить і ця ягода. Зокрема, мова іде про груші, персики, яблука, малину, вишні.

       Загалом, алергія на полуницю – це імунно-опосередкована реакція на певні білки, які містяться в цій ягоді. Її головним алергеном [6] вважається Fra a1. Він бере участь у дозріванні полуниці і відповідає за її почервоніння. Fra a1 є дуже подібним до головного алергену пилку берези Bet v 1, з яким він має 54-61% спорідненості. Також він близький до гомологічного алергену яблука, ідентичність з яким складає 77-78%.  Відтак, у людей, чутливих до полуниці, ця алергія може бути вторинною і виникати через сенсибілізацію до пилку [6]. При цьому, якщо в Центральній та Північній Європі реакція на плоди розових часто асоціюється з березовим полінозом, то у центральній Іспанії – з алергією до пилку злаків.

        Хороша новина – Fra a1 легко руйнується під дією травних ферментів та температур. Тому більшість реакцій на нього обмежуються синдромом оральної алергії (СОА).

       Крім того, зараз виведена біла полуниця [6], яка не викликає алергічних реакцій. Щоправда, вона не настільки смачна як червона, але натомість вона не містить Fra a1.

      Крім цього білка, в полуниці також присутні алергени Fra a 3 (білок-переносник ліпідів, ЛТП) та Fra a 4 (профілін).

      Як відомо, ЛТП є стійкими до високих температур та перетравлення. Та у випадку полуниці вважається, що цей алерген відіграє незначну роль – не є клінічно значимим. Принаймні, про це свідчать дані дослідження, яке проводилось в середземноморському регіон. Зокрема, вказується, що хоча  ЛТП полуниці (Fra a 3) здатний спричиняти вивільнення гістаміну у пацієнтів, що чутливі до персику (Pru p 3), проте для запуску реакції потрібна значно вища концентрація цього алергену ніж для Pru p 3. 

       Проте інші джерела вказують на хоч і низьку, але все ж вірогідність розвитку так званої  псевдоанафілаксії [6], спричиненої полуницею. Ця реакція схожа на алергічну анафілаксію, за винятком того, що вона не передбачає справжньої алергічної реакції. При псевдоанафілаксії відбувається пряме вивільнення гістаміну під дією речовин, відомих як лібератори гістаміну. Саме вони, зокрема, Fra a 3, містяться у полуниці. Ця реакція належить до непереносимості, є досить серйозною і може призвести до летальних наслідків. 

Симптоми алергії на полуницю

        Так чи інакше, вважається, що загалом симптоми алергії на полуницю можуть коливаються від легких до дуже важких [7]. Але переважна більшість людей відчує все ж легку та помірну симптоматику, яка пов'язана з СОА. Зазвичай, СОА розвивається у людей, які вже страждають на поліноз та іншу алергію.

        Інші реакції можуть включати шкірні реакції (дерматит або кропив’янку) і навіть спричинити проблеми з диханням.

        Як правило, реакція на полуницю дає про себе знати протягом декількох хвилин або кількох годин після їжі або контакту з полуницею.

Найбільш поширені симптоми алергії на полуницю включають:

 

  • свербіж і запалення горла і рота
  • свербіж шкіри
  • кропив’янку
  • кашель і хрипи
  • запаморочення
  • діарею
  • блювоту
  • відчуття напруги в горлі
  • задишку.

        У рідкісних випадках полуниця може спричинити небезпечну для життя алергічну реакцію, відому як анафілаксія. Симптоми анафілаксії важкі і можуть включати:

  • швидкий пульс
  • набряклий язик
  • набряклість горла, що перекриває дихальні шляхи
  • значне падіння артеріального тиску
  • запаморочення
  • непритомність

 

        У випадку наявності подібних симптомів потрібно негайно викликати швидку. Люди з важкою алергією завжди повинні носити адреналін. Цей ін’єкційний препарат здатний протидіяти проявам анафілаксії. Виписати рецепт на адреналін може лікар, тому  при підозрі на алергію не відкладайте свій візит до нього.

 

Джерела інформації:

  1. https://moz.gov.ua/article/health/navischo-organizmu-polunicja-i-jak-zrobiti-ii-bezpechnishoju
  2. https://vitalitas.info/produkty-s-vitaminom-c/
  3. https://www.healthline.com/nutrition/salicylate-sensitivity#section1
  4. https://www.yorktest.com/could-it-be-possible-to-be-intolerant-to-strawberries/
  5. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3354175
  6. https://www.healthline.com/health/strawberry-allergy
  7. https://www.medicalnewstoday.com/articles/323067.php

 

Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?

Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.

Що таке синдром харчової алергії?

Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.

Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.

Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?

А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.

Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.

В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.

Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.

Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.

Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?

Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.

Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.

Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.

Як розрізнити пилок різних рослин під мікроскопом?

Зерна пилку різних рослин відрізняються формою і розмірами, завдяки чому їх можна відрізнити один від одного під мікроскопом. В їх оболонці є отвори і пори, у деяких рослин - поздовжні канавки, краї яких діють подібно мініатюрним крильцям. Ці та інші ознаки теж допомагають розрізнити пилок різних рослин. Наприклад, пилок всіх видів злаків має одну зародкову пору. Різні види злаків відрізняються розмірами пилкових зерен. Однак визначити, дивлячись в мікроскоп. Якому виду злаків належить пилок, важко.