Персики

Персики

 

Алергія на персик при полінозі може призвести до астми

         Персик містить ряд вітамінів та мікроелементів. В ньому багато кальцію, калію, фосфору і заліза. Цей фрукт бореться з анемією, стимулює травлення та продовжує молодість шкіри. Запах персиків діє як антидепресант,  а плід, завдяки наявності вітамінів С, В та Е, - корисно вживати після хвороби для відновлення сил.

        Батьківщиною персиків є Китай, де їх і досі можна зустріти в дикому вигляді. Звідси, через шовковий шлях, це фруктове дерево потрапило до Персії та Середземномор'я близько двох тисяч років до нашої ери. З того часу персик відіграє важливу роль в меню мешканців даних територій. А сьогодні цей фрукт посідає ще й одну з ключових позицій у розвитку алергічних реакцій жителів цієї та інших частин світу.

        Алергія на персик є найпоширенішим типом чутливості до свіжих фруктів у Середземномор'ї. За різними даними її поширеність в Іспанії та Італії [1] складає від 10 до 40% серед пацієнтів з полінозом. А в Ізраїлі – це до 75% людей з алергією до фруктів та / або овочів. Алергія на персик зрідка зустрічається окремо від інших. Більшість пацієнтів, що чутливі до цього продукта, мають іншу харчову чи інгаляційну алергію, зокрема, – на пилок. З алергією на персик найчастіше пересікається чутливість до яблука, груші, вишні, абрикоса та сливи. Всі ці рослини є представниками родини розових. При цьому, яблуко є безумовним лідером у цьому списку. Загалом в Європі, алергічні реакції на розові [2], переважно яблуко і персик, є найпоширенішим видом чутливості у хворих старше п'яти років.

Причини алергії на персик

        Клінічна картина алергії на персик на  півдні та півночі Європи має низку відмінностей. Так, на Півночі та у Центрі Європи реакція на персик є, переважно, легкою і пов'язана з синдромом оральної алергії (СОА). Більшість населення цієї території чутливі до персикового алергену Pru p 1 [2]. Він є гомологом (дуже подібним) білка березового пилку Bet v 1. Цей алерген є основним винуватцем чутливості до пилку берези, якою багата ця територія. При цьому, як правило, спочатку розвивається березовий поліноз, а вже потім – чутливість до персика. Pru p 1 руйнується під дією [3] травних процесів та температур. Тому реакції на нього, як правило, обмежуються ротовою порожниною, а термічна обробка персика позбавляє симптомів алергії.

Але у людей з чутливістю до Pru p 1 часто виникають перехресні реакції з іншими фруктами, включаючи:

  • яблуко,
  • грушу,
  • абрикос,
  • вишню,
  • диню,
  • банан,
  • фундук,
  • моркву
  • селеру.

         На півдні Європи ситуація інша.  Головними алергенами персика тут є Pru p 3 [2] (білок-переносник ліпідів, LTP) та Pru p 4 (профілін). При цьому, сенсибілізація  до Pru p 3 може бути як первинною так і пов'язаною з пилковою алергією, із сенсибілізацією до Pru p 4 або комбінацією їх обох. У пацієнтів, що чутливі  до Pru p 3, алергічні реакції будуть важчими, в окремих випадках може розвинутися анафілаксія. Адже Pru p 3 – термостійкий білок, який зберігає свою алергенність [3] навіть в термічно оброблених продуктах, на зразок пюре, нектарів та соків.

          Алергенним персик залишається і в вигляді сухофруктів та навіть при непрямому контакті [4].  Алергічна реакція може розвинутись, якщо ви скористались, наприклад, тим же ножем чи тарілкою, які контактували з персиком чи навіть поцілувавши когось, хто ласував цим фруктом.

         А білок-переносник ліпідів Pru p 3, що міститься у листі персика, може діяти як респіраторний алерген, викликаючи професійні ринокон'юнктивіт та астму у садівників. Крім того, пацієнти з сенсибілізацією до цього білка можуть бути чутливими і до інших фруктів:

  • вишні,
  • абрикоса,
  • яблука,
  • сливи,
  • горіхів (фундук і волоський горіх)
  • та арахісу. 

      Також зафіксовано випадок перехресної реактивності між персиком та латексом. Зокрема, 32-річна медсестра з алергією на латекс зазнала анафілаксії після того, як з'їла  сливу, персик та нектарин.

      Результати іспанського дослідження [5] свідчать, що Pru p 3, в основному, сконцентрований у шкірці персика і більше  90% чутливих до нього людей можуть переносити очищений фрукт. Натомість, чутливість до профіліну Pru p 4 пов'язана і з пилковою алергією і проявляється симптоматикою СОА. Одне з досліджень [6] доводить, що люди, чутливі до Pru p 3, більше схильні до системних реакцій. Пацієнти ж, сенсибілізовані і до пилку, і до алергенів персика, мають більший ризик розвинути астму. Цікаво, що при одночасній сенсибілізації  до Pru p 3 та Pru p 4 комбіновані системні реакції спостерігаються рідше, ніж у пацієнтів, що мають моносенсибілізацію до Pru p3, але часто спостерігаються симптоми СОА. А от чому Pru p 3 практично не викликає реакцій у жителів Центральної та Північної Європи досі залишається незрозумілим.

Симптоми алергії на персик

       Найбільш поширеними симптомами харчової алергії на персик є:

  • поколювання або свербіж у роті
  • кропив’янка, свербіж шкіри або екзема
  • набряк губ, обличчя, язика та горла або інших частин тіла
  • хрипи, закладеність носа або утруднене дихання
  • біль у животі, діарея, нудота або блювота
  • запаморочення або непритомність
  • анафілаксія.

       Більшість пацієнтів з алергією на персик мають синдром оральної алергії. Вони скаржаться на свербіж у горлі та роті, а також свербіж, почервоніння та набряк губ через 5-15 хвилин [3] після того, як з’їли фрукт, або навіть під час його жування та ковтання. Ці симптоми можуть з’явитися знову через 15 - 60 хвилин.  В більшості чутливих до персика людей, симптоматика, власне, і обмежується СОА, проте в інших, на додачу чи окремо, можуть розвиватися важчі симптоми.  Так, результати іспанського дослідження [4] вказують, що найчастішою ознакою персикової алергії був СОА, який розвивався у 86% волонтерів з алергією на персик, 61% пацієнтів мали контактну кропив'янку і лише у чверті виникали системні симптоми, у тому числі – анафілаксія.

        Негайно звертайтеся за медичною допомогою, або самостійно застосуйте дозатор адреналіна, якщо у вас виникли будь-які з нижче перерахованих симптомів:

  • Звуження дихальних шляхів, що утруднює дихання
  • Шок при сильному падінні артеріального тиску
  • Швидкий пульс
  • Запаморочення

         На щастя, лише у частини пацієнтів з анафілаксією спостерігається зниження артеріального тиску. Це найважча алергічна реакція, відома як анафілактичний шок. Небезпека харчової алергії полягає в тому, що з часом відносно легкі симптоми можуть стати важкими. Тому зверніться до лікаря, якщо у вас  розвивається реакція після вживання тієї чи іншої страви з персиком чи іншим продуктом. Фахівець проведе необхідне тестування і обере найкращу стратегію поводження з алергеном. Не виключено, що в деяких випадках доведеться відмовитися від вживання персику та продуктів, які його містять.

 

Джерела інформації:

  1. http://www.food-allergens.de/symposium-2-4/peach/peach-allergens.htm
  2. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3354288/
  3. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=37
  4. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Fruits/Peach/
  5. http://europepmc.org/article/med/23506291
  6. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/j.1398-9995.1998.tb03777.x

Питання та відповіді

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Як визначити концентрацію пилку?

Раніше концентрацію пилку визначали гравітаційним методом за допомогою предметних стекол, змочених гліцерином. Тримач для таких стекол (пробозабірник Дарема) був прийнятий в 40-х роках як стандартний пристрій для вимірювання концентрації пилку в повітрі. Завдяки його простоті, дешевизні і надійності, їм користувалися багато років. Однак через залежність результатів вимірювання від швидкості і напряму вітру і нерівномірності розподілу аерозольних часток в турбулентних повітряних потоках, згодом перейшли до сучасних об'емометрічним методам. Аспіраційні і ручні ротаційні пробозаборники дають при визначенні концентрації в повітрі пилкових зерен і спор грибів порівнянні результати. Аспіраційні пробозаборники використовуються для визначення концентрації життєздатних і нежиттєздатних спор і пилку в повітрі, особливо в закритих приміщеннях. Ручні ротаційні пробозаборники зручні тим, що на результати їх вимірювань не впливає напрямок вітру і майже не впливає швидкість повітряних потоків <24 км / год (6,6 м / сек). Дрібні спори легше відхиляються від прямого напрямку, тому рідше вдаряються об поперечини пастки. Обидва методи дають корисну інформацію.

Чому виникає алергія?

Причиною алергії є алергени, а також алергізуючі фактори, які самі по собі не є алергенами, але сприяють появі в організмі алергенів. Натомість алергени - це антигени, які   спричиняють таку імунну відповідь, що призводить до ушкоджень в тканинах і органах.

 

Види найбільш поширених алергенів:

 

Пилкові

Алергени рослин і пилку: злакові трави (тимофіївка, вівсяниця, пирій  та ін.);   злакові культури (пшениця, овес, кукурудза); бур’яни (амброзія, полинь, подорожник, кропива та інші.); дерева (береза, вільха, ліщина, дуб, тополя, клен, ясень та ін.)

Побутові

Пил, епідермальні алергени і деякі види грибкових алергенів. Основним побутовим алергеном є домашній пил, де є мікрокліщі, гриби і інше.

Епідермальні

Лупа тварин і прикріплені до їх шерсті частинки слини, епідермісу, сечі.

Харчові

Продукти харчування і речовини, які утворюються при їх переробці. Найбільш високою алергенною активністю  володіють харчові продукти білкового походження. Жири, вуглеводи, мікроелементи, як правило, не викликають істинних алергічних реакцій. Між пилком деяких рослин і конкретними продуктами може бути перехресна реакція.

Інсектні

Алергени комах, котрі знаходяться в їх слині, отруті та тілі.

Хімічні

Речовини, з якими людина контактує в виробництві і побуті. Лікарські алергени: антибіотики, протигрибкові, ферментні препарати, продукти синтезу.

Інфекційні

Алергени грибів, бактерій, вірусів, найпростіших, паразитів.

Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?

Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.

Як уникнути контакту з алергенами грибів?

А) Не займатися згрібанням листя, стрижкою газонів, перелопачуванням компостних куп, сільськогосподарськими роботами. Не ходити в ліс.

Б) Там, де можливий контакт з цвіллю, або кількість грибкових спор в повітрі велике, носити маску або респіратор.

В) Боротися з вогкістю в закритих приміщеннях. Періодично промивати в них всі сирі місця хлорним вапном, щоб знищити цвілеві гриби і перешкодити їх зростанню.

Зазвичай ефективний розчин однієї частини вапна на три частини води, але рекомендується спочатку випробувати його на невеликій площі. Можна застосовувати і інші фунгіциди, призначені для використання в домашньому господарстві.