Нут

Нут

Алергія на нут зустрічається в парі з чутливістю до сочевиці та пилку платана

        Нут або турецький горох чи гарбанзо - представник сімейства бобових, який почали культивувати ще 7500 років до нашої ери. Він багатий на клітковину, амінокислоти, білки та залізо і допомагає тримати в нормі шлунок, серце, мозок і нервову систему. А ще цей бобовий сприяє зниженню рівня цукру в крові та виводить холестерин.

        Його переважно вживають в сушеному чи консервованому вигляді, хоча турецький горох вживається і свіжим (у вигляді пагонів чи стручків), а його пророслі зерна часто додають до салатів. Також нут можна смажити та варити, готувати з нього різні страви та закуски.

       «Хумус», «фалафель», «запечений нут»: ще років десять тому ці слова ні про що не говорили більшості українцям. Проте, з популяризацією східної кухні та вегетаріанства ситуація змінилась кардинально. Разом з тим, як і решта бобових, нут може бути причиною негативних реакцій.

        В деяких людей його споживання може призводити до харчової непереносимості. Її симптоми проявляються через кілька годин і характеризуються болем в шлунку чи головним болем, нудотою, здуттям живота та діареєю. Як правило, непереносимість не є небезпечним для життя станом. Інша справа – алергія.

        Хоча загалом алергія на турецький горох зустрічається набагато рідше, ніж на арахіс або сою, існують регіони, де вона є досить частим явищем. Зокрема, це стосується Індії та середземноморських країнах, де рівень споживання нуту набагато вищий, ніж в інших частинах світу. Наприклад, в Іспанії чутливість до бобових, зокрема, до нуту та сочевиці, посідає п'яте місце [1] серед причин харчової алергії у дітей.

        В Індії серед 1400 пацієнтів, які обстежувались на алергію на нут, 142 мали в анамнезі харчову алергію, а 59 – і алергію до цього бобового.

Причини алергії на нут

        Алергенність бобових, в основному, пов’язана з білками зберігання насіння та білками-переносниками ліпідів. Головними алергенами в нуті є глобулін, альбумін та проламін [2]. Вони є термостійкими, тож варіння нуту не позбавляє від алергічної реакції на нього.

       В наукових джерелах вказується, що бобові мають високий ступінь імунологічної перехресної реактивності. Тож наявність алергії на інші бобові, особливо ‒ сочевицю [2], збільшує й вірогідність отримати ще й алергію на нут. Однак, деякі клінічні дослідження повідомляють, що насправді між членами сімейства бобових є перехресна реактивність невисока [3].

       Справа в тому, що хоч різні бобові мають структурно гомологічні білки, не всі вони однаково алергенні, що ускладнює розрізнення перехресної реактивності in vitro та in vivo. Втім, дослідники вказують на наявні регіональні особливості в цьому питанні. Зокрема, зазначається що на території, яку свого часу зайняли англосакси, сенсибілізація одразу до кількох видів бобових – явище рідкісне. Тоді як в Іспанії діти з алергією на бобові, як правило, одночасно реагують на двох і більше представників родини.

        Ризик розвинути алергію на нут збільшується, якщо хтось членів сім'ї уже має такий стан, а також при наявній астмі чи атопічному дерматиті. Крім того, обережними з турецьким горохом мають бути і люди з непереносимістю лактози, жовчокам'яною хворобою та хронічною кишковою непрохідністю.

        Разом з тим, іноді нут може призводити і до розвитку синдрому оральної алергії.  В даному випадку такий стан спричиняє сенсибілізація до пилку платану (Platanus acerifolia). Дані одного з досліджень вказують на те, що серед людей з алергією на нут, близько 8% чутливі до цього пилку.

Симптоми алергії на нут

  Синдром оральної алергії проявляється такими типовими для цього стану симптомами як:

  • закладеність носа,
  • нежить,
  • чхання,
  • набряки губ і рота,
  • свербіж у роті та очах.

     Але, в цілому, як і інші харчові алергії, алергія на нут найчастіше характеризується шкірними симптомами. До них відносяться почервоніння шкіри, висип і кропив’янка. В більш серйозних випадках відмічається зниження артеріального тиску, діарея та блювота 

     Іноді можуть спостерігатися кашель, важке дихання, стягнення в горлі та ринокон’юнктивіт. Така симптоматика може розвиватися як в результаті вживання так і після вдихання парів вареного нуту.

      Якщо нехтувати [4] відносно легкими симптомами і продовжувати споживати винуватця імунної відповіді організму, з часом реакції можуть ставати важчими. Сильна харчова алергія може становити ризик виникнення анафілактичного шоку. Це небезпечний для життя стан, який впливає на усі системи організму і може призводити до проблем з тиском та диханням. Анафілаксія потребує негайної госпіталізації та введення ін’єкційного адреналіну.

      Якщо споживання нуту викликає у вас симптоми алергії, потрібно звернутися до фахівця для підтвердження діагнозу. Харчову алергію можна перевірити за допомогою шкірних проб, аналізів крові або обох методів. Також може допомогти і ведення харчового щоденника на папері або у смартфоні: ваш лікар може попросити вас протягом декількох тижнів записувати все, що ви їсте, та відмічати наявність реакцій на цю їжу.

     Якщо лікар підтвердить ваші здогадки, швидше за все вам доведеться забути про нут і уникати усіх продуктів, які його містять.

 

Джерела інформації:

  1. http://www.allergyforall.com/blog/spilling-the-beans-on-bean-allergy
  2. https://www.healthline.com/health/chickpea-allergy
  3. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Plant-Origin/Legumes/Chick-pea
  4. https://allergy-symptoms.org/chickpea-allergy-symptoms

 

Питання та відповіді

Чи є мікрокліщі комахами?

Мікрокліщі домашнього пилу є представниками класу павукоподібних (Arachnoidea), що включає павуків і кліщів, і до комах не належать. Розглядати їх можна тільки за допомогою мікроскопа під малим збільшенням. Мікрокліщі видів Dermatophagoides pteronyssinis, Dermatophagoides farina і Euroglyphus maynei відносяться до сімейства Pyroglyphidae. У Флориді і Бразилії зустрічається тропічний мікрокліщ Blomia tropicalis. У сімейство Pyroglyphidae входять ще зернові кліщі, також здатні викликати алергію.

Які продукти зазвичай викликають опосередковану IgE харчову алергію у дорослих та дітей?

Переважання окремих харчових продуктів серед причин харчової алергії залежить від географічного положення та культурного укладу. Наприклад, в Японії серед дітей найбільш розповсюджені харчова алергія на гречану крупу і рис, в скандинавських країнах - на рибу, в Іспанії - на фрукти.

У США, за даними досліджень із застосуванням провокаційних харчових проб подвійним сліпим методом з плацебо-контролем, у дітей найчастішим причинами харчової алергії є коров'яче молоко, соя, яйця, пшениця, арахіс і риба; у дорослих - арахіс, фундук, ракоподібні і риба.

Як позбутися симптомів алергічного риніту в домашніх умовах?

Перш за  все слід:

  • обмежити перебування на повітрі в період активних цвітінь,
  • завісити кватирки спеціальними захисними фільтрами,
  • не  відкривати вікон у машині,
  • проводити щоденне вологе прибирання оселі, 
  • виключити вживання в їжу продуктів, куди може входити пилок чи інші частини  рослин.

Слід також враховувати, що між пилком рослин та певними видами фруктів і овочів можуть бути перехресні реакції, що призводить до  розвитку алергії, наприклад полин може мати спільні детермінанти з тмином, анісом, болгарським перцем; вільха, ліщина, береза може давати перехресні алергічні реакції з алергенами яблук, горіхів; в людей з гіперчутливістю до злакових трав може бути алергія на хлібобулочні вироби.

Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?

Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.

Що таке алергени?

Алергени - це антигени, що викликають утворення IgE. Про алергії до будь-якого антигену свідчать позитивні шкірні проби на нього і наявність специфічних IgE в сироватці за даними радіоаллергосорбентного або твердофазного імуноферментного аналізу. Результати шкірних проб і визначення специфічних IgE треба оцінювати з урахуванням анамнезу та клінічної картини. Лікар, який проводить алергологічне обстеження, повинен знати, які алергени характерні для даної місцевості.