Морепродукти

Морепродукти

Від 40 і старше. Ризик алергії на морепродукти зростає з віком

        Морепродукти належать до восьми найбільш поширених алергенів і нерідко стають причиною анафілаксії. Вважається, що від алергії на молюсків, ракоподібних і рибу потерпає близько 1% населення земної кулі. Втім, конкретні цифри різняться від країни до країни і залежать від масовості споживання дарів моря. Наприклад, за даними Мережі анафілаксії при харчовій алергії, в Сполучених Штатах чутливість до цих продуктів мають приблизно 3% дорослих та 0,6% дітей [1].

         Алергія на морепродукти, разом з рибою, належить до таких, які найчастіше виникають в зрілому віці. В цифрах це близько 40% у випадку з рибою  та 60% - у випадку з молюсками. Як правило, йдеться про те, що негативні реакції на ці продукти вперше розвиваються у віці 40-60 років. До того ж, жінки стають жертвами цієї алергії вдвічі частіше ніж чоловіки (4% проти 2%). А от серед дітей алергія на молюсків, навпаки, частіше зустрічається у хлопчиків [2] ніж у дівчаток. При цьому, лише 20% дітей мають шанс з часом позбутися недуги, решті доведеться миритися з нею все життя, чи, принаймні, поки не буде винайдено ефективного і безпечного лікування.

Основними групами морепродуктів, які можуть викликати алергічні реакції, є:

  • Кісткові риби: лосось, тріска, скумбрія, сардини, оселедець, анчоуси, тунець, форель, пікша, Джон Дорі, вугри, анемонові риби.
  • Ракоподібні: креветки,  омари, краби, раки, лобстери; 
  • Молюски:  устриці, мідії, восьминоги, кальмари, абалони, морські слимаки

Причини алергії на морепродукти

       Ризик отримати алергію на морепродукти зростає при наявності астми та родичів, (рідних братів чи сестер), у яких вже діагностували подібне захворювання. Деякі люди мають алергію на рибу, деякі - на молюсків або ракоподібних, а деякі можуть мати алергію на всі види морепродуктів.

       Найчастіше перехресні реакції зустрічаються при вживанні споріднених видів [2] морепродуктів. Наприклад, можлива перехресна реактивність між  крабами [3],  раками, омарами та креветками. Водночас, білок тропоміозин  [4], який вважається основним алергеном в креветках, виявлений також у одному з найдорожчих молюсків абалоні [5], він же – морський равлик. Тропоміозин поширений і в таких молюсках як гребінці та мідії. Є він навіть у неїстівних членистоногих, таких як таргани та кліщі домашнього пилу.

       Здавалося б, через таку схожість білків, між згаданими алергенами мали б виникати перехресні реакції. Але нічого подібного дослідники не виявили, принаймні – між абалоном, креветками та кліщем домашнього пилу. Вчені припускають, що структури молекул тропоміозинів організмів різних груп відрізняються між собою.

       А от що об'єднує більшість алергенів в морепродуктах – так це стійкість до обробки та високих температур. Більше того, згаданий вище тропоміозин при кипінні може змінювати свою структуру і набувати нових алергенних властивостей. Через це екстракт варених креветок у деяких пацієнтів здатен викликати більшу реакцію, ніж сирий. А от екстракт креветок, оброблений ультразвуком високої інтенсивності протягом 3 годин, у дослідженнях продемонстрував меншу алергенність у порівняні з вареною стравою. Креветки несуть алергічний  ризик і в плані професійного поводження з ними: робітники відповідних фабрик ризикують отримати астму.

Симптоми алергії на морепродукти

         В більшості випадків реакції на морепродукти проявляються одразу або  протягом години після вживання.

До основних симптомів належать:

  • ·       поколювання в роті
  • ·       біль у животі, нудота, діарея або блювота,
  • ·       утруднене дихання або хрипи
  • ·       кропив’янка, свербіж або екзема (атопічний дерматит)
  • ·       набряк губ, обличчя, язика та горла або інших частин тіла
  • ·       хрипи, закладеність носа або утруднене дихання
  • ·       запаморочення або непритомність

Алергія на морепродукти нерідко може викликати і важку, потенційно небезпечну для життя реакцію, відому як анафілаксія. Інколи вона може розвинутися з затримкою – це називається реакцією уповільненого типу. Такий стан характерний, зокрема, для анафілаксії, спричиненої фізичними вправами, і найчастіше трапляється після вживання в їжу устриць, абалону, кальмарів та креветок. Анафілактична реакція на молюсків або інші продукти потребує негайного введення ін'єкційного  адреналіну та виклику швидкої допомоги.

Ознаками анафілаксії є:

·       Набрякле горло або відчуття кому у горлі (звуження дихальних шляхів), що ускладнює дихання

·       Шок, при сильному падінні артеріального тиску

·       Запаморочення, втрата свідомості

       Ризик анафілаксії зростає при чутливості до дуже незначної кількості морепродуктів, наявній астмі та попередніх сильних алергічних реакціях.

      Найліпший спосіб уникнути алергії на морепродукти – уникати їх самих. Оскільки навіть сліди морепродуктів можуть викликати реакцію, потрібно уважно читати етикетки харчових продуктів. Морепродукти можуть бути інгредієнтами, наприклад, різних соусів та чіпсів.

      Обережність не завадить і з супутніми товарами: риба може бути заражена молюсками, а м’ясо молюсків може вироблятись на тому ж конвеєрі, де перед тим обробляли рибу.

Неалергічні реакції на морепродукти

       Часом негативна реакція на морепродукти нагадує алергію, але насправді має іншу природу. Так, неприємні симптоми можуть розвинутися в  результаті споживання молюсків - отруєння токсинами. Розрізняють паралітичне та діаретичне отруєння молюсками. Такі стани викликаються молюсками, зараженими мікроорганізмами (у даному випадку – мікроскопічними водоростями, що виробляють токсини). Зокрема, цими токсинами можуть бути заражені мідії та устриці. Таке отруєння проявляється поколюванням губ, язика та горла, а також головним болем, болем у м'язах, розладами травлення, лихоманкою. Такі симптоми, як правило, розвиваються через дві чи три години після їжі.

        В іншому випадку у побічних реакціях на морепродукти може бути винен консервант метабісульфіт. Його додають, щоб ракоподібні, ті ж креветки, залишалися яскравими і не втрачали колір. В цьому випадку можлива поява наступних симптомів:

  • ·        хрипи / стиснення в грудях (частіше зустрічаються у тих, хто страждає на астму),
  • ·        нудота та біль в шлунку,
  • ·       рідше з'являються свербіж чи висип на шкірі.

       Сказати точно, що саме стало причиною негативних реакцій на морепродукти може лише лікар. Тож якщо маєте підозри на алергію до морепродуктів – краще не відкладати візит до фахівця, який допоможе пройти правильну діагностику та скласти план дій щодо вирішення проблеми.

 

Джерела інформації:

1.     https://www.webmd.com/allergies/news/20040713/seafood-allergies-common-adults

2.     https://www.allergy.org.au/patients/food-allergy/allergic-and-toxic-reactions-to-seafood

3.     http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Shellfish/Crab/

4.     http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Shellfish/Shrimp

5.     http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Food-of-Animal-Origin/Mollusks/Abalone/

Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?

А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.

Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.

В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.

Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.

Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.

Як уникнути дії частинок слущенного епідермісу кішок?

 Кращий спосіб уникнути їх - видалити з будинку кішку, що здійснимо далеко не завжди. Після того, як кішка з квартири видалена, зазвичай проходить 12 - 16 тижнів, перш ніж концентрація алергенів стане нижче порогової. Якщо сім'я не хоче або не може розлучитися з кішкою, то її слід поселити поза житловими приміщеннями. Якщо це неможливо, то хоча б не пускати кішку в спальню, використовувати для зниження концентрації алергену Fel d 1в спальні високоефективний повітряний фільтр, поміняти чохли на матрацах і подушках, хоча це не завжди достатньо знижує концентрацію алергену. Рекомендують щотижня мити кішок, щоб зменшити кількість алергенів, що впливають на хворого, сенсибілізованого до них, проте щодо впливу миття кішок на концентрацію алергенів в квартирі єдиної думки немає.

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.

Що таке атопічний дерматит?

Атопічний дерматит - це хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, що характеризується вираженим свербінням, набряком, мокнутием, лущенням і утворенням кірок. Через велику роль свербіння в патогенезі, а також через відсутність первинних морфологічних елементів, атопічний дерматит іноді називають «сверблячкою, що супроводжується висипом». Часті розчухи викликають ліхенізацію, шкіра хворих на атопічний дерматит, навіть поза вогнищ ураження, схильна до сухості.

Чому виникає алергія на глютен?

Алергічна реакція на глютен виникає у людей, що страждають на харчову алергію, спровоковану злаковими культурами. Глютен – білок пшеничного борошна, що має потужні алергенні властивості і провокує прояв алергії.