Грецькі горіхи

Грецькі горіхи

У грецькому, або як його називають українською, волоському горіхові, здавалося б, прекрасно все. Волоським горіх кличуть за волосся – білі та чорні волокна, що розвиваються у оплодні. Його ядра містять цілий набір вітамінів та мікроелементів, корисних для здоров'я мозку, кровотоку, кишечника. Вони рекомендовані для профілактики і лікування атеросклерозу, при нестачі вітамінів та заліза, допомагають знизити рівень холестерину. І антиоксидантів у волоському горіхові вдвічі більше, ніж у будь-якому іншому представнику горіхової родини [1].

А в народній медицині в хід ідуть зелені оболонки горіхів, листя та навіть кора дерева, які містять вітаміни Е, С, мінеральні речовини, ефірні олії, завдяки яким вони мають бактерицидні властивості.

 

Волоський горіх – поширений алерген

Однак, волоські горіхи мають один доволі суттєвий мінус. Разом з іншими горіхами та арахісом вони входить у так звану "велику вісімку продуктів-алергенів", тих, які викликають 90% усіх харчових алергічних реакцій.

У США та Великобританії поширеність алергії на горіхи оцінюється в межах від 0,2% до 0,5% як у дітей, так і у дорослих [2]. В кількісному вираженні повідомляється про близько 1,8 мільйона американців [3]. 

За даними деяких досліджень [4], алергія саме на волоський горіх є найбільш поширеною з усіх видів реакцій на горіхи.

При цьому, у 89% випадків спостерігалась симптоматика, пов'язана з шкірою (кропив’янка, ангіоневротичний набряк), в 52% ‒ страждали дихальні шляхи (хрипи, першіння у горлі, повторюавний кашель, задишка) і у 32% випадків були реакції з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, діарея), не пов'язані з конкретними горіхами.

Алергія на грецький горіх може з’явитися ще в дитинстві.

Умовно, хворих з нею можна поділити на три групи.

По-перше, це пацієнти з алергією на пилок берези, які реагують і на волоський горіх (як і на інші фрукти та овочі).

В цьому випадку, алергія на волоські горіхи є наслідком перехресної реакції між пилковими алергенами та подібними білками в рослинній їжі. Цей вид харчової алергії, як правило, не ускладнений:  алергенні білки легко руйнуються в шлунку, а пацієнти переносять термічно оброблену їжу.

Друга група – люди, які, в основному, мають алергію на інші горіхи (зокрема, лісовий, бразильський горіхи, пекан).

Білки, що відповідають за цей вид алергії, є стійкими до високих температур та процесів травлення і не руйнуються під їх дією. Відповідно, хворі з такою алергією можуть страждати від важчих алергічних реакцій, у тому числі – анафілаксії.

Важливо пам’ятати, що важкі реакції можуть виникнути при першому вживанні волоського горіха пацієнтами, які страждають на алергією до інших горіхів.

І третя група – хворі з алергією на персик (та/або яблуко, грушу, вишню, абрикос, сливу, мигдаль та інші фрукти з родини розових).

Ці пацієнти, зазвичай, реагують на термостійкий білок LTP (білок-переносник ліпідів), який присутній, в основному в рослинах родини Розові (Rosaceae), а також у більшості інших харчових продуктах рослинного походження. LTP теж не руйнується в процесі термічної обробки , відтак, і реакції на нього можуть бути доволі важкими, включаючи анафілаксію.

Більшість пацієнтів, чутливих до цього білка, мають в анамнезі алергію на персик (оральну алергію та/або більш важкі алергічні реакції). А близько половини тих, хто реагує на LTP, чутливі до волоського [5] та інші деревних горіхів.

 

Симптоми алергії на волоський горіх залежить від типу білка

Алергія на волоський горіх, як правило, проявляється одразу після їжі: через кілька хвилин чи годин, але не більше чотирьох. Висип за типом кропив’янки навколо рота, який поширюється на інші частини тіла, є типовою ранньою ознакою цієї алергії. Часто за висипанням з’являється набряклість повік, сльозотеча і закладеність носа. Симптоми можуть бути як легкими, які минуть самі протягом 24 годин, так і доволі серйозними і, навіть, загрозливими для життя. При такій реакції симптоматика тільки посилюватиметься з часом.

Вираженість алергічних реакцій залежить від того, на який білок у волоському горіху хворі мають алергію [6].

Так, якщо винуватцем буде білок берези, то в більшості випадків симптоматика буде легкою і проявлятиметься у вигляді синдрому оральної алергії (СОА).

Основні симптоми СОА:

  • Свербіж губ, рота та/або язика
  • Напухання губ чи язика
  • В більш важких випадках може спостерігатися
  • набряк горла,
  • хрипи,
  • блювота,
  • кропив’янка та напад астми.

Інші види алергічних реакцій, на термостабільні білки з другої та третьої груп, можуть прогресують до анафілаксії – потенційно небезпечного для життя шокового стану, який вимагає негайного лікування. 

Ознаки анафілаксії:

  • Слабкий, швидкий пульс;
  • Пітніюча холодна шкіра; 
  • Утруднене дихання;
  • Різке зниження артеріального тиску; 
  • Непритомність.

Іноді алергічну реакцію може викликати і контакт з волоськими горіхами [7]. Якщо білки волоського горіха потрапляють в організм через рану, реакція може відповідати або навіть перевершувати реакцію, яка могла б виникнути  у разі їх вживання.

Елімінаційна терапія: уникайте вживання горіхів

Чи не найкращий варіант при алергії до волоського горіха, особливо коли є ризик розвитку важких реакцій – уникати його, а заразом – і інших горіхів (мигдалю, кеш’ю, пекану, лісового та бразильського горіхів, фісташок).

На відміну від них або арахісу, волоський горіх рідко присутній в складі продуктів як прихований інгредієнт. Тому необережне вживання волоського горіха – рідкісне явище. Разом з тим, багато оброблених продуктів можуть містити волоський горіх, включаючи солодощі, закуски, хлібобулочні вироби, морозиво, м'які сири, тож етикетки на таких товарах варто читати доволі уважно.

Проте, виключати будь-який продукт або продукти зі свого раціону можна, лише маючи підтверджений лікарем діагноз алергії на них. І волоський горіх тут – не виключення. А позаяк алергія до волоського горіху – це потенційний ризик анафілаксії, люди з такою чутливістю повинні завжди мати при собі ін’єкційний епінефрин (адреналін). Добре також носити медичний браслет, що повідомляє оточуючих про наявну алергію і місце, де при вас є дозатор адреналіну.

 

Джерела інформації:

  1. https://life.pravda.com.ua/health/2011/03/28/75899/
  2. http://www.food-info.net/uk/intol/walnut.htm
  3. https://www.livestrong.com/article/540867-allergic-reactions-to-walnuts/
  4. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=53
  5. http://www.food-info.net/uk/intol/walnut.htm
  6. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=53
  7. https://www.livestrong.com/article/540867-allergic-reactions-to-walnuts/

Питання та відповіді

З яким алергеном в основному пов’язана алергія до собак?

Алергія до собак зустрічається рідше, ніж алергія до кішок. Основний алерген, з яким вона пов'язана, Can f 1, виявляється в слині і вовні собак всіх порід. Однак його кількість залежить від породи собаки. У собак деяких порід є специфічні алергени, але їх роль в етіології алергічних захворювань не встановлена. Бронхіальна астма при алергії до собак, спостерігається рідше, ніж при алергії до кішок. Використання високоефективних повітряних фільтрів і миття собак знижують концентрацію алергену Can f 1 в квартирах, де вони живуть.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.

Як уникнути контакту з алергенами грибів?

А) Не займатися згрібанням листя, стрижкою газонів, перелопачуванням компостних куп, сільськогосподарськими роботами. Не ходити в ліс.

Б) Там, де можливий контакт з цвіллю, або кількість грибкових спор в повітрі велике, носити маску або респіратор.

В) Боротися з вогкістю в закритих приміщеннях. Періодично промивати в них всі сирі місця хлорним вапном, щоб знищити цвілеві гриби і перешкодити їх зростанню.

Зазвичай ефективний розчин однієї частини вапна на три частини води, але рекомендується спочатку випробувати його на невеликій площі. Можна застосовувати і інші фунгіциди, призначені для використання в домашньому господарстві.