Грецькі горіхи

Грецькі горіхи

У грецькому, або як його називають українською, волоському горіхові, здавалося б, прекрасно все. Волоським горіх кличуть за волосся – білі та чорні волокна, що розвиваються у оплодні. Його ядра містять цілий набір вітамінів та мікроелементів, корисних для здоров'я мозку, кровотоку, кишечника. Вони рекомендовані для профілактики і лікування атеросклерозу, при нестачі вітамінів та заліза, допомагають знизити рівень холестерину. І антиоксидантів у волоському горіхові вдвічі більше, ніж у будь-якому іншому представнику горіхової родини [1].

А в народній медицині в хід ідуть зелені оболонки горіхів, листя та навіть кора дерева, які містять вітаміни Е, С, мінеральні речовини, ефірні олії, завдяки яким вони мають бактерицидні властивості.

 

Волоський горіх – поширений алерген

Однак, волоські горіхи мають один доволі суттєвий мінус. Разом з іншими горіхами та арахісом вони входить у так звану "велику вісімку продуктів-алергенів", тих, які викликають 90% усіх харчових алергічних реакцій.

У США та Великобританії поширеність алергії на горіхи оцінюється в межах від 0,2% до 0,5% як у дітей, так і у дорослих [2]. В кількісному вираженні повідомляється про близько 1,8 мільйона американців [3]. 

За даними деяких досліджень [4], алергія саме на волоський горіх є найбільш поширеною з усіх видів реакцій на горіхи.

При цьому, у 89% випадків спостерігалась симптоматика, пов'язана з шкірою (кропив’янка, ангіоневротичний набряк), в 52% ‒ страждали дихальні шляхи (хрипи, першіння у горлі, повторюавний кашель, задишка) і у 32% випадків були реакції з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, діарея), не пов'язані з конкретними горіхами.

Алергія на грецький горіх може з’явитися ще в дитинстві.

Умовно, хворих з нею можна поділити на три групи.

По-перше, це пацієнти з алергією на пилок берези, які реагують і на волоський горіх (як і на інші фрукти та овочі).

В цьому випадку, алергія на волоські горіхи є наслідком перехресної реакції між пилковими алергенами та подібними білками в рослинній їжі. Цей вид харчової алергії, як правило, не ускладнений:  алергенні білки легко руйнуються в шлунку, а пацієнти переносять термічно оброблену їжу.

Друга група – люди, які, в основному, мають алергію на інші горіхи (зокрема, лісовий, бразильський горіхи, пекан).

Білки, що відповідають за цей вид алергії, є стійкими до високих температур та процесів травлення і не руйнуються під їх дією. Відповідно, хворі з такою алергією можуть страждати від важчих алергічних реакцій, у тому числі – анафілаксії.

Важливо пам’ятати, що важкі реакції можуть виникнути при першому вживанні волоського горіха пацієнтами, які страждають на алергією до інших горіхів.

І третя група – хворі з алергією на персик (та/або яблуко, грушу, вишню, абрикос, сливу, мигдаль та інші фрукти з родини розових).

Ці пацієнти, зазвичай, реагують на термостійкий білок LTP (білок-переносник ліпідів), який присутній, в основному в рослинах родини Розові (Rosaceae), а також у більшості інших харчових продуктах рослинного походження. LTP теж не руйнується в процесі термічної обробки , відтак, і реакції на нього можуть бути доволі важкими, включаючи анафілаксію.

Більшість пацієнтів, чутливих до цього білка, мають в анамнезі алергію на персик (оральну алергію та/або більш важкі алергічні реакції). А близько половини тих, хто реагує на LTP, чутливі до волоського [5] та інші деревних горіхів.

 

Симптоми алергії на волоський горіх залежить від типу білка

Алергія на волоський горіх, як правило, проявляється одразу після їжі: через кілька хвилин чи годин, але не більше чотирьох. Висип за типом кропив’янки навколо рота, який поширюється на інші частини тіла, є типовою ранньою ознакою цієї алергії. Часто за висипанням з’являється набряклість повік, сльозотеча і закладеність носа. Симптоми можуть бути як легкими, які минуть самі протягом 24 годин, так і доволі серйозними і, навіть, загрозливими для життя. При такій реакції симптоматика тільки посилюватиметься з часом.

Вираженість алергічних реакцій залежить від того, на який білок у волоському горіху хворі мають алергію [6].

Так, якщо винуватцем буде білок берези, то в більшості випадків симптоматика буде легкою і проявлятиметься у вигляді синдрому оральної алергії (СОА).

Основні симптоми СОА:

  • Свербіж губ, рота та/або язика
  • Напухання губ чи язика
  • В більш важких випадках може спостерігатися
  • набряк горла,
  • хрипи,
  • блювота,
  • кропив’янка та напад астми.

Інші види алергічних реакцій, на термостабільні білки з другої та третьої груп, можуть прогресують до анафілаксії – потенційно небезпечного для життя шокового стану, який вимагає негайного лікування. 

Ознаки анафілаксії:

  • Слабкий, швидкий пульс;
  • Пітніюча холодна шкіра; 
  • Утруднене дихання;
  • Різке зниження артеріального тиску; 
  • Непритомність.

Іноді алергічну реакцію може викликати і контакт з волоськими горіхами [7]. Якщо білки волоського горіха потрапляють в організм через рану, реакція може відповідати або навіть перевершувати реакцію, яка могла б виникнути  у разі їх вживання.

Елімінаційна терапія: уникайте вживання горіхів

Чи не найкращий варіант при алергії до волоського горіха, особливо коли є ризик розвитку важких реакцій – уникати його, а заразом – і інших горіхів (мигдалю, кеш’ю, пекану, лісового та бразильського горіхів, фісташок).

На відміну від них або арахісу, волоський горіх рідко присутній в складі продуктів як прихований інгредієнт. Тому необережне вживання волоського горіха – рідкісне явище. Разом з тим, багато оброблених продуктів можуть містити волоський горіх, включаючи солодощі, закуски, хлібобулочні вироби, морозиво, м'які сири, тож етикетки на таких товарах варто читати доволі уважно.

Проте, виключати будь-який продукт або продукти зі свого раціону можна, лише маючи підтверджений лікарем діагноз алергії на них. І волоський горіх тут – не виключення. А позаяк алергія до волоського горіху – це потенційний ризик анафілаксії, люди з такою чутливістю повинні завжди мати при собі ін’єкційний епінефрин (адреналін). Добре також носити медичний браслет, що повідомляє оточуючих про наявну алергію і місце, де при вас є дозатор адреналіну.

 

Джерела інформації:

  1. https://life.pravda.com.ua/health/2011/03/28/75899/
  2. http://www.food-info.net/uk/intol/walnut.htm
  3. https://www.livestrong.com/article/540867-allergic-reactions-to-walnuts/
  4. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=53
  5. http://www.food-info.net/uk/intol/walnut.htm
  6. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/index.aspx?FoodId=53
  7. https://www.livestrong.com/article/540867-allergic-reactions-to-walnuts/
Лікування алергії Профілактика алергії

Питання та відповіді

Чи може алергія до пилку плодових дерев супроводжуватися алергією до їх їстівних плодам (наприклад, маслинам або горіхіам)?

Як правило немає.

В якому віці проявляється атопічний дерматит?

У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.

Як уникнути дії частинок слущенного епідермісу кішок?

 Кращий спосіб уникнути їх - видалити з будинку кішку, що здійснимо далеко не завжди. Після того, як кішка з квартири видалена, зазвичай проходить 12 - 16 тижнів, перш ніж концентрація алергенів стане нижче порогової. Якщо сім'я не хоче або не може розлучитися з кішкою, то її слід поселити поза житловими приміщеннями. Якщо це неможливо, то хоча б не пускати кішку в спальню, використовувати для зниження концентрації алергену Fel d 1в спальні високоефективний повітряний фільтр, поміняти чохли на матрацах і подушках, хоча це не завжди достатньо знижує концентрацію алергену. Рекомендують щотижня мити кішок, щоб зменшити кількість алергенів, що впливають на хворого, сенсибілізованого до них, проте щодо впливу миття кішок на концентрацію алергенів в квартирі єдиної думки немає.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.