В’яз

В’яз

В’яз (Ulmus)

Це дерево-велетень має густу розлогу крону та відноситься до родини В'язових (Ulmaceae)(налічується усього 15 видів рослин цієї родини).  Поширені ці рослини  в помірному поясі Європі, Північної Америки, Азії, у тому числі в горах тропічної Азії.

Латинська назва Ulmus походить від кельтського іменування цього дерева - elm. В українській мові є кілька найменувань рослини: ільм, карагач, берест, ільмовик тощо. У природному середовищі найбільш поширений в’яз граболістний (або рівнинний), в народі званий “берестовим”. Росте в широколистяних лісах Західної Європи, в Криму, на Кавказі, в Казахстані та ін., воліє до пагорбів і рівнин, берегів річок і озер.  Це світлолюбне дерево досягає 20-25 м заввишки та має густу широку крону (до 10 м)..  Це дерево є довгожителем - у природі його вік може досягати 300 років.

Один з поширених видів є в'яз гладкий - він входить до складу дубово - широколистяних лісів, особливо часто його можна зустріти на узліссях і галявинах. Хоча загалом в’язи - світлолюбні дерева, але багато з них непогано переносять легке затінення. Цим рослинам цілком підходить для життя другий ярус лісів; вони полюбляють зростати в оточенні дерев інших порід, особливо дубів в широколистяних лісах. Квітне в’яз у період з квітня по травень.

 В’яз гладенький та в’яз шорсткий- гарні весняні медоноси - з них рано навесні при сприятливих умовах бджоли збирають багато пилку, нектару та клею. Протизапальні властивості в’язів широко відомі  у народній медицині: з кори в’яза гладенького виготовляють  мазі або примочки для лікування опіків, протизастудні засоби; а спільно з бруньками берези та корою козячої верби використовують у лікуванні  ревматизму. З молодих гілок в’яза рівнинного готують відвар, що добре допомагає  про проносах, подагрі та ломоті в суглобах,  а також виліковує кишкові кольки та запальні процеси у сечовому міхурі. Настій, який готують з кори в’яза листуватого , містить дубильні речовини, тож  його використовують для полоскання рота, а з відвару листя цих рослини приймають ванни, що допомагають  при переломах кінцівок після зняття гіпсу. Ці протимікробні та протизапальні властивості в’язу обумовлені особливостями його кори, яку найкраще збирати у квітні. Листя в’язу краще збирати у період з травня по червень, коли вони містять максимальну кількість цінних речовин. Також кору в’яза листуватого використовують для фарбування шовку та вовни у жовтий колір. А його висушене за зварене насіння використовують як гарний корм для свиней.[1],[2],[3].

Поширений  по всій території Україні, особливо в Лісостепу і Степу.[1].

Алергія – це чутлива реакція організму людини, що виникає через зниження загального імунітету або його неправильної роботи.

алергія на пило в'язу - календар пилкування в'язу

Алергічну реакцію на в’яз викликає  контакт з його пилком при вдиханні, адже пилок містить особливу білкову речовину та переноситься по повітрю на великі відстані. Пилок потрапляє на слизову носа, й імунна система сприймає його як чужорідну речовину.

Таким чином організмом виробляються антитіла для боротьби із “ворогом”– так само, як у випадку з вірусами, бактеріями та іншими мікробами. В крові при цьому починає вироблятися особлива хімічна речовина – гістамін , що й викликає надалі основні симптоми алергії: нежить, закладеність носа, кашель, чхання, сльозотеча У випадку припинення контакту із алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, й при повторному контакті відновлюється запальна реакція. Незважаючи на невеликі зелені зони, які є в містах, саме городяни, на відміну від людей, що проживають у сільській місцевості, страждають від прояву алергічної реакції на пилок рослин. Причиною такої ситуації є висока забрудненість повітря. Міські жителі дихають шкідливими хімічними компонентами, які подразнюють слизові оболонки дихальних шляхів та знижують імунітет.[4],[5],[6],[7],[8],[9],[10],[11],[12].

Алергічний риніт, або поліноз, – це сезонне захворювання, причина якого, як відомо, пилок рослин. Іноді це захворювання називають ще сінною лихоманкою, весняним катаром, пилковою астмою, сезонним ринітом. Основні алергічні прояви на цвітіння в’язу виникають, звичайно, у весняний період.

Симптоми супроводжуються коньюнктивітом (проявляється як свербіж і почервоніння очей, сльозотеча, але без гнійних виділень), атопічним дерматитом (висипання на шкірі), сезонною бронхіальною астмою, нежиттю та закладеністю носа, нападоподібним чханням і, в окремих випадках зниженням нюху, задухою, сухим кашлем, набряком. При розвитку алергії у дітей спостерігається шум і біль у вухах. Ці прояви необхідно диференціювати від застуди - основні відмінності сінної лихоманки у тому, що її симптоми виділяються певною циклічністю та регулярністю, в залежності від сезону.

Тобто щорічно, майже в один й той самий час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починає турбувати нестримне, нескінченне чхання та сильні виділення з носу - саме з цього розпочинається приступ полінозу. Й нежить не припиняється доти, доки пилок буде впливати на слизову носу.   У період цвітіння в’язу найбільша кількість пилку спостерігається в ранкові часи, в сонячну та вітряну погоду, коли пилок розноситься на великі відстані. Дощем пилок прибивається до землі, тож у цей час можливе стихання деяких проявів алергії, й більшість чутливих до алергенів людей почувають у цей час значне полегшення свого стану.[4],[5],[6],[7],[8],[9],[10],[11],[12].

 

Джерела:

 

1.В'яз [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу:  https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%27%D1%8F%D0%B7 (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
2.Петров В.В. Растительный мир нашей Родины: Кн. для учителя. — 2-е изд., доп. — М.: Просвещение, 1991. — 207 с.  Джерело: https://collectedpapers.com.ua/ru/flora_motherland/roslinnij-svit-shirokolistyanix-lisiv.
3.Гроздова Н.Б., Некрасов В.И., Глоба-Михайленко Д.А. Деревья, кустарники и лианы. – М.: Лесн. пром-сть., 1986. – 349 с Джерело: https://collectedpapers.com.ua/ru/trees_shrubs_and_creepers/ulmus.
4.ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.
5. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
6. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
7. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
8. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
9.Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013.
10. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
11. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.
12. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .
 

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Яка поширеність алергії на укуси комах серед дітей і дорослих?

Системні алергічні реакції на укуси комах зустрічаються у 3,3% дорослих і 0,4-0,8% дітей.

Чи змінюється захворюваність на атопічний дерматит?

Захворюваність на атопічний дерматит, а також на бронхіальну астму та алергічний риніт зростає.

Чому виникає алергія на котів?

Існують стереотипи, що алергічні реакції, які виникають при контакті з домашніми улюбленцями, викликані саме шерстю тварини, однак сама шерсть не має суттєвого алергенного значення. Проте вираженою алергенною активністю володіють прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Крім того, більшою алергізуючою активністю характеризується слина котів та сальні залози шкіри.

Цікавим є факт, що коти, на відміну від кішок, виділяють алергени також з сечею і є більш алергенними, ніж кішки.

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.