Шовковиця

Шовковиця

Шовковиця (Morus), морва або тутове дерево – це кущі чи дерева висотою 15-20 метрів. Шовковиця зустрічається практично по всій планеті. Хоча історично її батьківщина – Тайланд, Японія, Малайзія, Індія та Китай. Тут листя шовковиці здавна було їжею для павуків-шовкопрядів.

Два види шовковиці є рідними для Північної Америки. А загалом нараховується більше десяти різновидів цього дерева.

В Україні найбільш поширеними вважаються чорна та біла шовковиці. Остання, наприклад, є морозостійким видом, здатним витримувати 30-35 градусів нижче нуля. Але обидва види містять багато вітамінів та мікроелементів.

Зокрема, 100 грамів шовковиці покриває 44% від денної норми вітаміну С та 14% денної потреби в залізі. Меншою мірою в шовковиці присутні вітаміни А, В ( В1, В2, В3, В6), Е, К, кальцій, калій, фосфор, фолієва кислота, магній, цинк, тощо.

Завдяки уже згаданому вітаміну С, вживання ягід шовковиці позитивно впливає на імунну систему, підвищуючи опір організму застудним та вірусним захворюванням. Сік шовковиці може збити навіть підвищену температуру та чинити протизапальний ефект. А за рахунок вітаміну С та А знижується ризик розвитку онкологічних захворювань. Адже ці вітаміни є ще й антиоксидантами.

Ще один антиоксидант шовковиці – ресвератрол. Він позитивно впливає на кровоносну систему, знижуючи ризик виникнення тромбів.

Запорукою ж міцних кісток є вітамін К, залізо та кальцій. Тому ягоди шовковиці особливо корисні людям похилого віку як профілактика остеопорозу.

Клітковина, що також є у шовковиці, добре впливає на травну систему (до того ж неспілі ягоди допомагають при печії, а спілі – при отруєннях). А каротиноїди корисні для здоров'я очей.

Крім того вважається, що шовковиця корисна для здоров'я нервової системи, а жменя ягід перед сном допомагає подолати безсоння.

Шкода – від ягід та пилку

Втім, об'їдатися шовковицею теж не варто. Особливо людям з діабетом та алергією. Шовковиця – доволі сильний алерген. При цьому небезпеку можуть нести як самі ягоди так і пилок. Втім, географічно її алергенний потенціал досить нерівномірний.

Наприклад, через значний алергенний вплив пилку шовковиці штат Аризона ( США) у 1984 році прийняв рішення про заборону висаджувати ці дерева. У 1992 році аналогічна заборона з'явилася і у іншому американському місті – Ель-Пасо (штат Техас).

Дослідження, які проводилися в Іспанії та Індії, показали, що пилок шовковиці є важливою причиною сезонного ринокон'юнктивіту. А чутливість до нього спостерігалась у 13 % пацієнтів з полінозом.

У дослідженні, проведеному в місті Іракліон (центр північного берега острова Крит), пилок шовковиці та її родичів, зокрема, брусонетії або паперового дерева, виявився сьомою найпоширенішою причиною алергії.

Пилок шовковичного дерева також викликає поліноз в Індії та середземноморському регіоні.

В українському Запоріжжі, як показують дослідження місцевих вчених, кількість пилку шовковиці в сезон може сягати 30% від усієї маси пилкових зерен. З іншого боку, за даними молекулярного тестування, чутливість до пилку шовковиці мають лише двоє з тисячі українських пацієнтів з пилковою алергією. Це може пояснюватись тим, що пилок не всіх видів шовковиці є однаково алергенним.

В Україні типовий сезон цвітіння шовковиці – це друга половина травня. Але в теплішому кліматі це дерево та його родич брусонетія, можуть починати цвісти ще в лютому.

Основний алерген шовковиці – неспецифічний білок-переносник ліпідів першого типу (nsLTP1) Mor n 3, масою 10 кДа. Він міститься як в ягодах, так і в пилку рослини. ЛТП за своєю структурою є досить стійкими до травлення та високих температур. Тому при вживанні ягід шовковиці можуть виникати реакції як на сирий плід так і на оброблений. В окремих випадках алергічна реакція внаслідок вживання плодів шовковиці може бути досить важкою.

Крім того, Mor n 3 схожий до білків-переносників ліпідів інших плодів. Так подібні алергенам шовковиці протеїни містяться в плодах сімейства розових (яблуко, груша, слива, малина, вишня та персик) та селерових (селера та морква). Відтак, люди з чутливістю до цих продуктів можуть також розвивати алергічні реакції і на шовковицю.

Наприклад, за результатами досліджень Mor n 3 викликає реакції у 18 з 25 пацієнтів, чутливих до головного алергену персику Pru p 3.

Перехресна реактивність відзначається і між пилком та плодами окремих видів шовковиці – зокрема, білої, чорної та червоної. А також – між пилком та плодами рослин родини Шовковицевих – хлібного дерева, фікуса, інжиру, тощо.

Певна подібність прослідковується між профілінами шовковиці та берези, що може бути причиною додаткової респіраторної алергії в період пилкування цих рослин ( тобто, люди чутливі до пилку берези, можуть реагувати і на пилок шовковиці і навпаки). Також у людей з березовим полінозом внаслідок вживання шовковиці може виникати синдром оральної алергії.

Синдром оральної алергії (СОА), спровокований пилком та плодами рослин, як правило, проявляється такими симптомами як:

  • набряк язика,
  • набряк губ,
  • свербіж піднебіння та губ.

Як уже зазначалось, така реакція є наслідком перехресно реактивної сенсибілізації до гомологічних алергенів пилку (наприклад, берези).

При безпосередній алергії на плоди шовковиці, яка є поширеним харчовим алергеном, наприклад, в середземноморському регіоні, реакції можуть бути важчими та системними, аж до анафілаксії.

Симптоми анафілаксії включають:

  • генералізована кропив’янка,
  • відчуття стиснення грудної клітки,
  • утруднене дихання та спазми в животі
  • після вживання плодів шовковиці. 

Пилок шовковиці може спричинити наступні симптоми полінозу:

  • чхання
  • нежить
  • кон'юктивіт
  • закладеність носа
  • подразнення горла.

Якщо ви чутливі до шовковиці і страждаєте на астму, пилок може спровокувати або погіршити її перебіг, викликаючи кашель і хрипи.

Більше того, задокументований випадок контактної кропив’янки, спричиненої пилком шовковиці.

Якщо у вас виникли будь-які з цих симптомів, важливо проконсультуватися з лікарем, щоб пройти тестування на алергію та встановити правильний діагноз.

Джерела інформації:

1. https://allergy.org.ua/shovkovytsia-korysna-prote-alerhenna-u-syromu-ta-varenomu-vyhliadi/

2. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Tree-Pollens/Allergens/Mulberry-/

3. https://medfond.com/korysni-produkty/shovkovicya-korist-ta-shkoda.html

4. https://www.apteka.ua/article/376101

5. https://www.thermofisher.com/diagnostic-education/patient/wo/en/allergens/mulberry-tree.html

6. https://www.aspireallergy.com/blog/mulberry-trees

7. https://www.pollen.com/research/genus/morus

8. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4341342/

9. http://www.allergen.org/viewallergen.php?aid=444

10. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19958316

11. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19958316/

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Чи може забруднення повітря викликати бронхіальну астму та інші алергічні захворювання?

 Активне або пасивне куріння може бути причиною бронхіальної астми та інших алергічних захворювань. Інші забруднювачі повітря і викликаючі подразнення дихальних шляхів речовини можуть погіршити перебіг бронхіальної астми і алергічного риніту, але, мабуть, не є їх причиною.

Чому виникає алергічна реакція на арахіс?

Алергія на арахіс (або горіхи), це той вид алергії, що  спровокований  саме  продуктами білкового походження, що в значних кількостях  містяться в горіхах, та володіють вираженою алергенною активністю.

Слід пам’ятати про те, що при наявності алергічних реакцій на горіхи, можуть також виникати важкі алергічні прояви на харчові продукти та вироби, до складу яких горіхи входять навіть у мізерних кількостях (горіхове масло, косметичні засоби та ін). 

Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?

Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Що таке атопічний дерматит?

Атопічний дерматит - це хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, що характеризується вираженим свербінням, набряком, мокнутием, лущенням і утворенням кірок. Через велику роль свербіння в патогенезі, а також через відсутність первинних морфологічних елементів, атопічний дерматит іноді називають «сверблячкою, що супроводжується висипом». Часті розчухи викликають ліхенізацію, шкіра хворих на атопічний дерматит, навіть поза вогнищ ураження, схильна до сухості.