Пирій

Пирій

Пирій або  колосник (Elytrigia repens)

  Це багаторічна трав’яниста рослина з роду Пирійник, що відноситься до родини Тонконогових (Poaceae) та включає близько 100 різновидів. Пирій —  один з найпоширеніших  та злісних бур'янів  у посівах та посадках культурних рослин, лісових площах, лісосіках. Але водночас пирій виступає й як корисна лікарська, кормова і харчова рослина. У якості лікарських засобів пирій допомагає позбутися багатьох захворювань не тільки людині, а й тваринам.На території України найбільш поширений пирій повзучий. Назва цієї рослини говорить сама за себе - ця трав’яниста рослина має довге повзуче кореневище. Починає цвітіння наприкінці квітня й до липня, плоди - зернівки дозрівають в липні — вересні.

Пирій росте на пустирях, покладах, лісових галявинах, по узліссях лісу, біля доріг, на луках, ріллі і городах.  Його важко викорінити через довге, повзуче та вузлувате кореневище, а якщо у землі залишити шматки коренів цієї рослини - то вони не гинуть і дають нові сходи. Але поза ґрунтом кореневища пирію швидко висихають.

Пирій є цінною кормовою рослиною. Сіно, що скошене до цвітіння, відзначається високими поживними властивостями. На пасовищах пирій вживається всіма видами худоби, вважається молокогінним засобом для корів. У народній медицині здебільшого використовують кореневища цієї рослини, які містять флавоноїди,  що забезпечують високу антиоксидантну дію та перешкоджають формуванню вільних радикалів (вільні радикали є причиною безліч захворювань). Також кореневища містять сапоніни, які запобігають розвитку атеросклерозу судин. Кореневища пирію містять й полісахарид трицитин, ефірні олії, яблучну та інші кислоти, вітаміни А, С, Е. Відвар з корневищ пирія застосовують у лікуванні гастриту, ентероколіту,  хворіб печінки та нирок, при хворобах дихальних шляхів, при ревматизмі, каменях в сечових і жовчних шляхах тощо.  Також з розмелених кореневищ отримують борошно, з якого можна готувати напої, зокрема пиво.[1], [2],[3],[4].

 

Поширений на території всієї України, найчастіше його можна зустріти  в Лісостепу і Степу, де він утворює суцільні зарості, особливо на свіжих перелогах. [5],[7].

 

В середині літа викидають свій пилок лугові трави, у т.ч. цвіте такий знаменитий бур'ян - алерген, як пирій. Тож із цвітінням пирію пов’язують так званий літній поліноз, що викликається пилком таких лугових рослин як пирій, тимофіївка, грястиця, пшениця, жито, овес, кукурудза, кульбаба тощо.

Основні відмінності полінозу в тому, що його прояви виділяються певною циклічністю і регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один і той же час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить і чхання не припиняються до тих пір, поки пилок буде впливати на слизову носа. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, а ось в дощову погоду дощем пилок прибивається до землі, і у людей можливо полегшення деяких проявів алергії.[6],[7],[8],[9],[10],[11].

 

рослина алерген пирій

 

рослина пирій

 

алерген пирій

 

алергічна реакція на пирій

Симптоми алергічної реакції на пилок пирію (літній поліноз або сінна лихоманка) мають родинні ознаки з іншими видами алергій, але основні прояви виникають у весняно -літній період як реакція організму на цвітіння пирію.

Одними з перших ознак алергії є: нежить і набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), почервоніння слизових оболонок очей і їх сльозливість (так званий алергічний кон'юнктивіт), першіння в горлі. Також одним із проявів алергії є чхання - у відповідь на подразник слизова набухає, організм намагається позбутися алергену, тому чхання є захисною реакцією організму. 

Вищеперелічені ознаки складають найбільш типовий у клінічній симптоматиці полінозу риноконъюнктивитний синдром, що поєднує в собі алергічні ознаки з боку верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки носа та слизової оболонки очей. Але іноді може виникнути боязнь світла; почервоніння і свербіж шкірних покривів (так звана локалізована кропив'янка, коли на шкірі з'являються різко окреслені пухирі).

Дуже часто алергія на злакові у дитини або дорослого виявляє себе як алергічний фарингіт з набряком горла, сильним свербінням неба, почервонінням піднебінних дужок, задньої стінки глотки. Спостерігається загальне нездужання - втома, падіння працездатності, слабкість.

Алергія на пирій може прийняти й більш тяжкі форми: реакція виникає протягом перших кількох хвилин після контакту з алергеном і проявляється у вигляді набряку Квінке і генералізованої кропив'янки, разом з цим може розвинутися набряк гортані (утруднення дихання, через що виникає ризик задухи), шлунково-кишкового тракту (симптоми - болі в животі, нудота, блювота), у потерпілого різко падає артеріальний тиск, з'являється відчуття оглушення (легка форма шоку) або втрата свідомості (важка форма шоку). Звичайно, симптоми простих форм алергій - алергічного риніту і кон’юнктивіту - необхідно відрізняти від ГРВІ.

 

Джерела :

1. Здоров’я людини: теоретичні та методичні спекти (17 листопада 2016 року). Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / За загальною редакцією проф. М.В.Гриньової.—Полтава: Астрая, 2016.—346с.
2. Лекарственные растения. Использование в народной медицине и быту: 5-е изд., перераб. и доп. /ЛВ Пастушенков, А.Л.Пастушенко, В.Л. Пастушенков – СПб.: БХВ-Петербург, 2012.-432 с.
3. Фітотерапія подагри.(Огляд літератури та результати власних досліджень).О.І. Волошин, О.В. Пішак, Г.І. Арич, Л.О. Волошина - Фітотерапія, Часопис, № 2, 2011
4.  Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність.  А.Скоряк - ББК 63.05 (4 Укр) М34, 2010
5. Формування видового складу бур'янів в соєвому агрофітоценозі східного Лісостепу України та вплив їх щільності на продуктивність сої .А.М.Свиридов, О.Л.Панасенко - Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових бур’янів, випуск 20, 2014 
6. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, 2013, г. Москва
7. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 (Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук)
8. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. ЛВ Кузнецова - Український медичний часопис, 2014
9. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В. ,Локшина Э.Э. , Зайцева О.В. , Рубцова Т.П. Воронина О.Б. Куликова Е.В. Громадина О.В.-  Русский медицинский журнал, №6 от 07.03.2012
10. Перехресна харчова алергія у пацієнтів з сезонним алергічним ринітом. Д.Д. Заболотна, І.В. Гогунська, О.О. Наумова, Л.В.Забродська, Т.В. Смагіна, В.І. Нестерчук, Н.О. Пелешенко, В.Д. Гайдук, Т.Ю. Холоденко - ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» (дир. –акад. НАМН України Д.І. Заболотний), 2016
11. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М, Газета «Новости медицины и фармации» ,16 (467), 2013

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?

Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.

В якому віці проявляється атопічний дерматит?

У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.

Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?

Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.

Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?

А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.

Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.

В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.

Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.

Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.