Кипарисові

Кипарисові

Кипарисові: важливий чинник алергії навесні та взимку

Кипарисові (Cupressaceae) – це родина вічнозелених дерев та чагарників. Вона належать до голонасінних, а, отже її представники не утворюють квітів. До родини входить до 30 родів та більше 135 видів рослин, зокрема кипарис, туя, ялівець, тис, криптомерія та інші.

А ще кипарисові – справжні довгожителі. По-перше, вони росли ще в юрському періоді. По-друге, деякі з них можуть досягати віку в 600, а то й 3000 років.

Сьогодні кипарисові, зокрема самі кипариси, а також ялівець часто вирощують як декоративні рослини в парках та садках. А деякі їх види, наприклад Cupressus macrocarpa, культивується як звичайна кімнатна рослина.

Хвоя та гілки кипарисових використовують як сировину для аромамасел. Вони, як вважається, володіють тонізуючими, антисептичними, протиревматичними та протизапальними властивостями. В Стародавньому Єгипті кипарисова олія використовувалась для бальзамування мумій. А з кипарисової деревини робили саркофаги, які зберігалися тривалий час завдяки наявності смол.

Гіпократ застосовував кипарис як помічний засіб при варикозі, проблемах з яснами та крововиливах. В давній китайській медицині шишки кипарису вживали для покращення роботи печінки.

Сам кипарис може знезаражувати повітря та покращує стан при легеневих захворюваннях.

А ванночки, настояні на кипарисі, допомагають при геморої, варикозі, підвищеній пітливості, заспокійливо впливають на нервову систему, нормалізують артеріальний тиск, зміцнюють стінки судин, тощо.

Деревина кипарису використовується для виготовлення меблів, декоративних виробів, оболонки олівців, церковного начиння, тощо.

Де ростуть кипарисові

Кипарисові люблять помірний клімат північної півкулі. Багато їх в країнах Середземноморського регіону. Втім, ці дерева зустрічаються практично усюди, навіть у Південній Америці, Австралії та Сахарі.

А от єдиний кипарис, поширений на південному заході Північної Америки – Cupressus arizonica або блакитний кипарис. Ця вічнозелена рослина круглої форми, з кольором листя від блідо-зеленого до сіро-блакитного, може сягати 25 метрів у висоту. Це ж дерево часто експортується в Європу, в ті ж країни Середземномор'я, де корінним є Cupressus sempervirens або вічнозелений кипарис чи італійське кипарисове дерево. Тому сьогодні у країнах Середземномор'я та прилеглих до них найбільш поширеними є саме ці два види. Обидва мають великий вплив на алергенну ситуацію в цьому та інших регіонах, включаючи Україну. Тут представники цієї родини культивуються все частіше.

Адже, незважаючи на те, що вони не формують квіти, кипарисові виділяють багато пилку зі своїх чоловічих шишок. І пилок цей пристосований до рознесення вітром.

Відтак, кипарисові – доволі сильні алергени, період пилкування яких може займати кілька місяців. Різні види кипарисових цвітуть по черзі. І розпочинається цей сезон, як правило, взимку і триває весною. Втім, деякі види продукують пилок ще восени.

Найважливіші джерела алергенів кипарисових

Найважливішими видами з точки зору алергенного потенціалу родини є кипариси блакитний та вічнозелений, ялівець колючий (Juniperus oxycedrus), ялівець звичайний (Juniperus communis), тиси, у тому числі – тис ягідний (Taxus baccata), та види роду туя (Thuya). Більшість з цих видів ростуть і в Україні. Ялівець колючий (J. oxycedrus) виділяє пилок у жовтні, вічнозелений кипарис – у січні та лютому, аризонський кипарис – у лютому та березні, а ялівець звичайний може цвісти ще у квітні.

Примітно, що хоча зелений кипарис поширений на півдні Європи ще з античності, про алергію до пилку кипарисів тут не повідомлялося до 1945 року. У Франції перші випадки такого полінозу описані в 1962 році. З того часу тенденція до виникнення цієї алергії зростає. Серед можливих причин цього явища може бути посилене використання кипарисів як декоративних рослин, що також стає все частішим протягом останнього часу.

Загалом поширеність алергії на пилок кипарисових у популяції коливається від 0,6 до 3%, залежно від ступеня впливу пилку. А серед пацієнтів з алергією частка сенсибілізованих людей може складати 9-65%, в залежності від географічного регіону. 

За іншими даними, поширеність алергії на кипариси оцінюється в  5-13% від загальної  популяції та 9-35% – серед пацієнтів з алергією. В Україні, за даними молекулярної діагностики, до алергенів кипарисових чутливі більше 10 % тих, хто має алергію до пилку.

Втім, регіоном, який найбільше потерпає від впливу пилку кипарисових, є історична батьківщина цієї рослини – Середземномор'я. Тут кипарис є найважливішим видом. Він викидає половину річної суми пилку від усіх джерел алергенів. Висока роль пилку кипарисових у виникненні сезонної алергії і в таких країнах як США та Японія.

Алергени кипарисових досить тісно вступають в перехресні реакції між собою. Наприклад, італійські та аризонські кипариси часто зустрічаються в середземноморських регіонах, а гірський ялівець – лише на Балканах і в Криму. Але усі вони можуть бути причиною алергії у жителів континентальної України.

алергія на кіпарисові - календар пилкування кипарисових

Широка перехресна реакція також виникає з іншими представниками родини. До них відносяться колючий ялівець, японський кипарисовик (Chamaecyparis obtusa), криптомерія японська (Cryptomeria japonica) і кедр західний червоний (Thuja plicata).

Головним алергеном аризонського кипарису вважається Cup 1, що входить до групи пектатних ліаз. До нього чутливі 57% хворих. Також він містить  алергени Cup 2  (полігалактуроназа), Cup 3 (тауматин-подібний білок) та Cup 4 (кальційзв'язуючий білок).

У італійському ж кипарисі вчені виявили термостійкий білок, який, скоріше за все, є білком переносу ліпідів, і який меншою мірою присутній у арізонському кипарисі. Саме цей білок може бути відповідальним за перехресні реакції зі свіжими фруктами та іншою їжею.

Клінічні спостереження також вказують, що у людей з атопією чутливість до пилку кипарису розвивається всього за 2-3 роки. А через 5-8 років уже можуть з'явитися перші симптоми алергії.

За даними молекулярної діагностики, українські пацієнти також чутливі до цих алергенів. Зокрема, до білків кипарису та криптомерії, яка, зазвичай, в Україні не росте. Це – через високу перехресну реактивність цих білків із алергенами ялівцю і туї. Вони вирощуються у нас найчастіше.

Як свідчать дані досліджень, основним симптомам пилкової алергії, спричиненої кипарисовими, є ринокон'юнктивіт. Втім, доволі часто цей пилок також може призводити до розвитку астми. В цілому, більше третини хворих з кипарисовим полінозом відчувають саме проблеми з органами дихання.

Загалом симптоми кипарисового полінозу можуть бути наступними:

  • кон'юктивіт;
  • нежить;
  • чхання;
  • закладеність носу;
  • кашель;
  • бронхоспазм
  • та інші проблеми з диханням.

При безпосередньому контакті з алергеном, наприклад, при обрізці дерев, поширені шкірні симптоми: дерматит та кропив'янка.

Рідше кипарисовий поліноз може проявлятися синдромом оральної алергії (СОА). Французські дослідники вказують, що така алергія виявляється у 4% пацієнтів, сенсибілізованих до пилку кипарисових. Найчастіше такі перехресні реакції виникають після вживання свіжих персиків. Основними симптомами СОА є:

  • набряк губ,
  • свербіж язика.

Інколи алергени пилку кипарисових можуть викликати й анафілактичний шок.

Примітно, якщо часто вплив пилку рослин не приносить великих незручностей пацієнтам, то у випадку з кипарисовими ситуація інша. Існують дослідження, які вказують на те, що у понад 57% хворих з кипарисовим полінозом симптоми є настільки вираженими, що для їх полегшення необхідне не тільки застосування антигістамінних препаратів, а й імунотерапія.

 

Джерела інформації:

  1. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%96
  2. https://tsikavi-fakty.com.ua/50-tsikavyh-faktiv-pro-hvojni-roslyny/
  3. https://www.ogorodnik.com/articles/kiparisovoe-ravnovesie-celebnye-svoystva-i-aromaterapiya
  4. https://allergy.org.ua/rodyna-kyparysovykh-pochynaiut-vykydaty-vysokoalerhennyi-pylok-shche-u-sichni/
  5. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/24314710/
  6. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28401436/
  7. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15918297/
  8. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15679713/
  9. https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=http://www.jiaci.org/issues/vol22issue4/7.pdf&ved=2ahUKEwiphZOf7PfoAhVMR5oKHdEfAp44ChAWMAV6BAgEEAE&usg=AOvVaw0xx7jmiajFDL68sMV0bCv8
  10. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Tree-Pollens/Allergens/Arizona-cypress-/

Питання та відповіді

Чи змінюється захворюваність на атопічний дерматит?

Захворюваність на атопічний дерматит, а також на бронхіальну астму та алергічний риніт зростає.

Чи є мікрокліщі комахами?

Мікрокліщі домашнього пилу є представниками класу павукоподібних (Arachnoidea), що включає павуків і кліщів, і до комах не належать. Розглядати їх можна тільки за допомогою мікроскопа під малим збільшенням. Мікрокліщі видів Dermatophagoides pteronyssinis, Dermatophagoides farina і Euroglyphus maynei відносяться до сімейства Pyroglyphidae. У Флориді і Бразилії зустрічається тропічний мікрокліщ Blomia tropicalis. У сімейство Pyroglyphidae входять ще зернові кліщі, також здатні викликати алергію.

Чи можна попередити харчові алергічні реакції?

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.

Як уникнути дії частинок слущенного епідермісу кішок?

 Кращий спосіб уникнути їх - видалити з будинку кішку, що здійснимо далеко не завжди. Після того, як кішка з квартири видалена, зазвичай проходить 12 - 16 тижнів, перш ніж концентрація алергенів стане нижче порогової. Якщо сім'я не хоче або не може розлучитися з кішкою, то її слід поселити поза житловими приміщеннями. Якщо це неможливо, то хоча б не пускати кішку в спальню, використовувати для зниження концентрації алергену Fel d 1в спальні високоефективний повітряний фільтр, поміняти чохли на матрацах і подушках, хоча це не завжди достатньо знижує концентрацію алергену. Рекомендують щотижня мити кішок, щоб зменшити кількість алергенів, що впливають на хворого, сенсибілізованого до них, проте щодо впливу миття кішок на концентрацію алергенів в квартирі єдиної думки немає.

Чи часто спостерігаються полінози, пов’язані з пилком дерев?

Сезон цвітіння дерев в більшості кліматичних зон коротше, ніж сезон цвітіння трав, і пов'язані з пилком дерев полінози зустрічаються рідше. У Північній Америці і Європі дерева цвітуть ранньою весною, раніше, ніж злаки та інші трави. Перехресні реакції алергени пилку дерев викликають значно рідше, ніж алергени пилку трав. В основному джерелами рясного утворення пилку бувають покритонасінні дерева (береза, в'яз, клен, ясен, вільха, ліщина, дуб). Покритонасінні включают два підкласу Monocotyledonae (в нього входять злаки) і Dicotyledonae (в нього входять квітучі рослини, листяні дерева, інші види трав).