Кульбаба лікарська

Кульбаба лікарська

Кульбаба

Ця прекрасна весняна рослина відноситься до родини Айстрових. У світі налічується близько тисячі різновидів кульбаб.  Їх можна зустріти в парках та на пустирях, в листяних та змішаних лісах, поблизу місць проживання людини.

В українському фольклорі кульбаба відома під такими назвами як: купава, маївка, дикий молочай, пустодуй, пушки. Російська назва також всім відома – «одуванчик», в якому відображена особливість квіток рослини розлітатися під дією вітру. 

Кульбаба є багаторічною трав’янистою тіньовитривалою рослиною до 60 см заввишки. Має вертикальний, товстий, м'ясистий корінь та вкорочене стебло. Її голе зубчасте листя зібране біля кореня в розетку. Жовта головка кульбаби — не окрема квітка, а цілий «кошик» з квітками . Плоди - сірувато -бурі сім'янки, до 3 мм в довжину, з білим чубчиком м'яких волосків- пушинок. Сім'янки легко розносяться вітром.

За суцвіттям кульбаби можна дізнаватися час, так як її суцвіття - кошики закриваються в другу половину дня.  У ясну погоду кошики відкриваються о шостій годині ранку і закриваються о третій годині дня. До того ж кульбаба — непоганий барометр: на дощ та у вологу погоду її квітки- кошики, оберігаючи пилок від намокання, закриваються. У негоду вони зовсім не відкриваються.

Квітне кульбаба у травні -червні, іноді повторно восени. Плоди- сім'янки дозрівають приблизно через місяць після початку цвітіння. Дозрівши, плоди -сім'янки розправляють зверху парасолькою білі волоски, як парашут, і летять за вітром у різні сторони. Один кошик квіток дає до двохсот насінь, а вся рослина — до трьох тисяч. Вся рослина містить молочний сік.  Подувши, вітер розносить  сім'янки на великі відстані, і вони, приземлившись у тому місці, куди їх заніс вітер, на наступний рік дадуть розетку листків, в центрі якої піднімуться жовті кошики квіток. А зовсім скоро на місці кошиків з'являться нові пухнасті кульки- кульбабки, які знову і знову будуть підкорювати відстані.

Кульбабу вважають сонячною аптекою, так як її здавна застосовують для лікування багатьох хвороб. Ця рослина використовується для приготування жовчо- і сечогінних засобів, допомагає як жарознижуючий і потогінний засіб.

Кульбаба лікарська може допомогти в лікуванні захворювань печінки, каменів в нирках і жовчному міхурі, а також є хорошим помічником при атеросклерозі, запальних захворюваннях нирок.

Кульбаба - відмінний ранозагоювальний засіб, молочним соком змащують мозолі, бородавки, вугри. Кульбабу застосовують для лікування захворювань шкіри, при знешкодженні укусів отруйних комах, а також рослина дуже добре допомагає матерям при нестачі молока. Властивості кульбаби настільки різноманітні, що роблять цю рослину цілющою, здатною стимулювати працездатність, усувати підвищену стомлюваність і втому. [1],[2],[3],[4],[5],[6],[7],[8],[9],[10].

Поширена всією Україною, особливо у лісостепових районах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській , Харківській і Львівській областях.  [1],[2],[4].

Причина алергічної реакції на кульбабу криється в її пилку, який виділяється рослиною під час цвітіння.

Сама назва «поліноз»  говорить сама за себе , так як походить від латинського «pollen» – пилок.

Наприкінці весни і до середини літа викидають свій пилок такі лугові трави, як ковила, лисохвіст, пирій, тимофіївка, грястиця, в т.ч. цвіте і кульбаба. Але серед лугових рослин, пилок яких провокує появу полінозу, кульбаба не займає головних позицій, так як має досить великий за розміром пилок, насіння щільно зчеплене одне з одним через шорстку поверхню, та й в повітрі пилок кульбаби знаходиться недовго, за винятком вітряної і сухої погоди.

Алергічна реакція на цвітіння рослин (поліноз або сінна лихоманка) може загрожувати людині при ослабленні імунітету або порушенні його роботи - таким чином виникає реакція організму на контакт з пилком, який сприймається імунною системою як чужорідна речовина. Також для алергії характерна спадкова схильність або індивідуальна непереносимість хоча б одного з компонентів пилку рослин в період їх цвітіння.

У людей групи ризику в організмі є певні білки-антитіла, які вступають в протидію з білком, що містить у собі пилок кульбаби. При потраплянні пилка - у нашому випадку  кульбаби - на слизову носа  людини, схильної до алергії  - починається у відповідь реакція імунітету. В результаті імунна система починає виробляти антитіла, мета яких - знищити "ворога", і в кров виділяються біологічно активні речовини - гістамін, серотонін та ін. Ці речовини є медіаторами запалення - таким чином відбувається розширення судин, з'являються набряки, посилюється проникність тканин, з'являються симптоми, що нагадують ознаки застуди; у важких випадках може наступити анафілактичний шок - внаслідок різкого зниження тиску у людини через швидке і сильне розширення судин.

Алергічна реакція може виникнути в будь-якому віці, навіть якщо в дитинстві і юності людина не страждала від алергії. Проблема посилюється тим, що пилок може переміщатися вітром або переноситись комахами на великі відстані. [11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21],[22].

Симптоми алергічної реакції на пилок кульбаби (літній поліноз або сінна лихоманка) виникають у весняно -літній період як реакція організму на цвітіння кульбаби.

Одними з перших ознак алергії є: нежить і набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), почервоніння слизових оболонок очей і їх сльозливість (так званий алергічний кон'юнктивіт), першіння в горлі.

Також одним із проявів алергії є чхання - у відповідь на подразник слизова набухає, організм намагається позбутися алергену, тому чхання є захисною реакцією організму. Але іноді може виникнути боязнь світла; почервоніння і свербіж шкірних покривів (так звана локалізована кропив'янка, коли на шкірі з'являються різко окреслені пухирі).

Поліноз на пилок кульбаби дуже рідко викликає такі більш тяжкі прояви, як набряк Квінке або анафілактичний шок. Зазвичай алергічні ознаки проявляють себе типово з боку верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки носа та слизової оболонки очей у вигляді алергічного риніту і кон'юнктивіту.  Звичайно, симптоми алергічного риніту і кон’юнктивіту необхідно відрізняти від застудних захворювань.

Характерна особливість алергії на пилок – сезонність, оскільки поліноз завжди збігається з періодом цвітіння тих чи інших рослин, тож прояви виділяються певною циклічністю і регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один і той же час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить і чхання не припиняються до тих пір, поки пилок буде впливати на слизову носа, причому звичайні засоби від застуди не допомагають. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, а ось в дощову погоду пилок дощем прибивається до землі, і у людей можливе полегшення деяких проявів алергії.  [11],[12],[13],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21],[22].

 

Джерела:

 

[1]. Кульбаба [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%B0 (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[2].Кульбаба лікарська [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[3].Одуванчик лекарственный [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»] /Режим доступу : http://www.cnshb.ru/AKDiL/0047/base/k0340016.shtm (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. Справочник подготовлен на основе книги: Лyговые травянистые растения. Биология и охрана: Справочник/ Губанов И.А., Киселева К.В., Новиков В.С., Тихомиров В.Н. - М.: Агропромиздат, 1990 - 183 с.
[4]. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /. Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський.— К.: Видавництво. «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—. 544 с: іл. ISBN 5—88500—055—7. У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке.
[5].В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.).
[6].Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І.. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
[7].Морозюк С.С., Протопопова В.В. Трав’янисті рослини. – К.: Вид-во. “Радянська школа”, 1986. – 160 с. Джерело: https://collectedpapers.com.ua/herbaceous_plants/kulbaba-likarska-taraxacum-officinale-wigg.
[8].Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000. — 512с.: ил — (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3 (рос.).
[9]. Продовольчі ресурси  : зб. наук. пр. / НААН України; Ін-т прод. ресурсів НААН України. – К.: Ін-т прод. ресурсів НААН України, 2013.

[10].ОТРИМАННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН З КУЛЬБАБИ  ЛІКАРСЬКОЇ (TARAXACUM OFFICINALE WIGG.)  К. М. ЯБЛОНСЬКА,  Л. О. КОСОГОЛОВА, Л. І. МОСЮК Національний авіаційний університет, м. Київ, 2015.
[11]. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.
[12]. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
[13].ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 20.02.18). – Назва з титул. екрану.
[14].Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15
[15]. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .
[16]. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
 [17]. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
[18]. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
[19]. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
[20].Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013.
[21]. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998
[22]. Особенности поллиноза у детей в современных условиях / В. А. Ревякина // Лечащий врач. – 2012. – №4. – 12-15 с.

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Чому виникає алергія?

Причиною алергії є алергени, а також алергізуючі фактори, які самі по собі не є алергенами, але сприяють появі в організмі алергенів. Натомість алергени - це антигени, які   спричиняють таку імунну відповідь, що призводить до ушкоджень в тканинах і органах.

 

Види найбільш поширених алергенів:

 

Пилкові

Алергени рослин і пилку: злакові трави (тимофіївка, вівсяниця, пирій  та ін.);   злакові культури (пшениця, овес, кукурудза); бур’яни (амброзія, полинь, подорожник, кропива та інші.); дерева (береза, вільха, ліщина, дуб, тополя, клен, ясень та ін.)

Побутові

Пил, епідермальні алергени і деякі види грибкових алергенів. Основним побутовим алергеном є домашній пил, де є мікрокліщі, гриби і інше.

Епідермальні

Лупа тварин і прикріплені до їх шерсті частинки слини, епідермісу, сечі.

Харчові

Продукти харчування і речовини, які утворюються при їх переробці. Найбільш високою алергенною активністю  володіють харчові продукти білкового походження. Жири, вуглеводи, мікроелементи, як правило, не викликають істинних алергічних реакцій. Між пилком деяких рослин і конкретними продуктами може бути перехресна реакція.

Інсектні

Алергени комах, котрі знаходяться в їх слині, отруті та тілі.

Хімічні

Речовини, з якими людина контактує в виробництві і побуті. Лікарські алергени: антибіотики, протигрибкові, ферментні препарати, продукти синтезу.

Інфекційні

Алергени грибів, бактерій, вірусів, найпростіших, паразитів.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Які продукти зазвичай викликають опосередковану IgE харчову алергію у дорослих та дітей?

Переважання окремих харчових продуктів серед причин харчової алергії залежить від географічного положення та культурного укладу. Наприклад, в Японії серед дітей найбільш розповсюджені харчова алергія на гречану крупу і рис, в скандинавських країнах - на рибу, в Іспанії - на фрукти.

У США, за даними досліджень із застосуванням провокаційних харчових проб подвійним сліпим методом з плацебо-контролем, у дітей найчастішим причинами харчової алергії є коров'яче молоко, соя, яйця, пшениця, арахіс і риба; у дорослих - арахіс, фундук, ракоподібні і риба.

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.