Ковила
Ковила (Stipa)
Відноситься до рослин сімейства Тонконогових(Poaceae). Назва пішла від слова “кувати” - так як ця рослина раніше служила наших предкам у якості трави для покосу. Загалом у світі налічується близько 300 видів видів трав цього сімейства, що ростуть переважно у помірних і субтропічних регіонах..
Загалом на території України зустрічаються 27 видів ковили, найпоширенішими є: ковила українська (Stipa ucrainica), пірчаста (Stipa ucrainica), Залеського (Stipa zalesskii), волосиста (Stipa capillata), Лессінга( Stipa lessingiana) тощо. Ковила українська - найтиповіший злак українських степів. Цвітіння зазвичай відбувається з квітня по серпень.
Ця багаторічна рослина є ендеміком Північного Причорномор'я, Приазов’я та Донбасу, занесена до Червоної книги України. Ковила українська цінується за свої протиерозійні якості - вона здатна запобігати розмиванню грунтів та протистояти вітровій ерозії завдяки своїм властивостям закріплювати ґрунти. Також ця рослина, як будь-яка злакова трава, є дуже поживною, тож має цінність як додаткове джерело корму для худоби.
Також ковилу у сушеному подрібненому вигляді використовують для різноманітних настоянок у народній медицині, її часто поєднують з іншими травами для поліпшення лікувальних властивостей. Особливо слід відзначити ефективність застосування ковили як засіб при проблемах з щитовидною залозою (зобі), паралічі, ревматизмі. Цікавий факт про ковилу- у 2010 році Національним банком України були випущені пам'ятні монети номіналом 2 і 10 гривень, на реверсах яких зображена ковила українська та зазначена її назва латинською й українською мовами. .[1],[2],[3],[4].
В Україні поширена на Приазовській низині, Причорноморській низині, на півночі Криму. Також окремі популяції ковилу (до сотні гектарів площею) можна зустріти на територіях Донецької, Луганської, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.
Ковила як вид охороняється в національних парках і заповідниках «Асканія-Нова», Азово-Сиваському, Українському степовому (філії «Хомутовський степ», «Кам'яні Могили»), Луганському (філія «Провальський степ» і «Стрільцівський степ»), вирощується в Донецькому ботанічному саду.[4].
З пилком злакових трав (в т.ч. ковили), які цвітуть з квітня -травня по кінець серпня, пов'язаний літній період загострення полінозу.
Оскільки контакт з пилком ковили відбувається повітряним шляхом, пилок, потрапляючи в дихальні шляхи людини і в очі, а також осідаючи безпосередньо на шкірі, "дратує" слизові поверхні і верхні шари епідермісу. Алергія на злакові трави зазвичай дає про себе знати відразу після контакту з алергеном.
«Злакова» алергія може бути і харчовою, тобто ознаки захворювання виникають після вживання продукту в їжу. Часто можливе виникнення перехресних алергічних реакцій на пилок злакових трав одного сімейства (наприклад, райграс, тимофіївка, тонконіг, овес, пшениця, жито, лисохвіст та ін.), а також на продукти, у складі яких присутні ці злаки: геркулес і крупи (овес, пшеницю, ячмінь та ін.), пшеничне борошно та вироби з нього (хліб, печиво, млинці, макаронні вироби), висівки, панірувальні сухарі, замінники кави на основі пшениці, пиво, віскі, пшеничну горілку, кукурудзу, сорго, сою, боби, арахіс.
У разі припинення контакту з алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, і при повторному контакті поновлюється запальна реакція, більш бурхлива ніж первісна. Алергічна реакція може виникнути в будь-якому віці, навіть якщо в дитинстві і юності людина не страждала від алергії.[5],[6],[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16].
Симптоми алергічної реакції на пилок рослин (поліноз) мають родинні ознаки з іншими видами алергій, але основні прояви сінної лихоманки виникають у весняно - літній період як реакція організму на цвітіння рослин (в нашому випадку - ковили).
Одними з перших ознак алергії є: нежить і набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), почервоніння слизових оболонок очей і їх сльозливість (так званий алергічний кон'юнктивіт), першіння в горлі, іноді може виникнути боязнь світла, почервоніння і свербіж шкірних покривів (так звана локалізована кропив'янка - на шкірі з'являються різко окреслені пухирі), можливі напади астми.
Дуже часто алергія на злакові у дитини або дорослого виявляє себе як алергічний фарингіт з набряком горла, сильним свербінням неба, почервонінням піднебінних дужок, задньої стінки глотки. Спостерігається загальне нездужання - втома, падіння працездатності, слабкість. Також одним із проявів алергії є чхання - у відповідь на подразник слизова набухає, організм намагається позбутися алергену, тому чхання є захисною реакцією організму.
Звичайно, прояви алергічного риніту і кон'юнктивіту необхідно відрізняти від ГРВІ - в цілому основні відмінності сінної лихоманки в тому, що її прояви виділяються певною циклічністю і регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один і той же час (з коливаннями до декількох тижнів), людини починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить і чхання не припиняються до тих пір, поки пилок буде впливати на слизову носа.
При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А ось в дощову погоду алергіки можуть зітхнути вільніше, тому що дощем пилок прибивається до землі, і у людей можливо полегшення деяких проявів алергії.[5],[6],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15].
Джерела:
1.Червона книга України. Ковила українська Stipa ucrainica. Процитовано 19.04.2018.
2.Ковыль // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
3.Ковыль, растения из семейства злаков // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
4.Ковила українська[Електронний ресурс «Вікіпедія»]/Режим доступу: ttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/(дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул.ерану.
5. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.
6.ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.
7.Застосування сорбентів у комплексному лікуванні хворих на алергічний риніт.І.В. Гогунська, О.О. Наумова, Т.В Смагіна, І.С.Зарицька- Семейная медицина, № 2 (58), 2015
8. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013, Москва.
9. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .
10. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
11. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
12. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
13.Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики. Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013
14. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
15. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.
16.Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15.