Черемха звичайна

Черемха звичайна

Черемха звичайна (Prunus padus)

Відноситься до родини Рожевих(Rosaceae). Найчастіше зустрічається у вигляді невисокого дерева до 10 м заввишки або, що рідше, чагарнику висотою до 3,5 м. Черемха звичайна відома як харчова та лікарська рослина, вона цінується за свої фарбувальні, деревні якості. Також ця рослина є прекрасним медоносом. Її часто висаджують з декоративною метою. В Україні в природних умовах черемха зростає по всій території - серед чагарників, в лісах на вологих місцях, її часто вирощують в садах. Період цвітіння рослини триває з квітня по травень. У народі час цвітіння черемхи називають "черемхові холоди". Навіть є прикмета: в кінці квітня - на початку травня наступають холоди - зацвітає черемха. Плід рослини - блискуча чорна ягода (кістянка розміром з горошину), терпка на смак - як кажуть в народі, «набиває оскому». Плоди дозрівають в період  з липня по серпень. Ягоди можна вживати в їжу свіжими в стадії повної стиглості, коли їх терпкий присмак зникає. Ягоди використовують для приготування морсів, начинок для пирогів, наливок, фруктово- ягідних вин, киселів. Черемха звичайна здавна застосовується в лікарських цілях. У всіх частинах рослини міститься глікозид амигдалін, з якого виділяють синильну кислоту - одну з найбільш отруйних речовин, яка і надає черемшині такий характерний мигдальний запах. Черемха виділяє найбільш сильні рослинні фітонциди (згубники мікробів). Ця рослина корисна своїми тонізуючими властивостями, має протизапальну дію. У традиційній медицині використовуються плоди черемхи, а в народній медицині застосовують також квіти, листя і кору рослини. Також черемха звичайна використовується і в інших цілях - наприклад, з кори виготовляють оливкову і червоно -буру фарбу. Так як ця рослина відрізняється гнучкою деревиною, з неї готують гнуті меблі та інші різноманітні вироби. [1],[2],[3],[4],[5],[6],[7],[8].

 

Росте по всій території Україні, окрім степових районів та Криму. Заготівельні райони - зазвичай у Західній Україні (Волинська, Тернопільська,Рівненська, Хмельницька,  Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, області) та Центрально -Північній Україні (Житомирська, Сумська, Чернігівська, Київська та Харківська області). [3],[4].

 

Алергія на пилок квітучих рослин – це чутлива реакція організму людини, що виникає через зниження загального імунітету або його неправильної роботи. Також для алергії характерна й спадкова схильність або індивідуальна непереносимість хоча б одного з компонентів пилку рослин у період їх цвітіння. Сама назва «поліноз»  говорить сама за себе, так як походить від латинського «pollen» – пилок. Алергія на пилок дерев виникає у багатьох людей сезонно. Алергічну реакцію на черемху викликає контакт з її пилком при вдиханні, адже пилок містить особливу білкову речовину та переноситься по повітрю на великі відстані. Пилок цієї рослини при потраплянні в організм осідає на поверхні дихальних органів, а також подразнює шкіру та очі людини. У людей групи ризику в організмі є певні білки - антитіла, які допомагають боротися з вірусами, бактеріями та іншим шкідливими мікроорганізмами. Антитіла  починають атакувати  алергени  - тож у  відповідь на реакцію у сприйнятливої людини відбувається викид гормону гістаміну, і вже через пару годин після контакту з алергеном починаються ознаки алергічної реакції (риніт, кон’юнктивіт тощо). У випадку припинення контакту із алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, й при повторному контакті відновлюється запальна реакція, але відбувається вона вже більш бурхливо. Нерідко має місце перехресна алергічна реакція, коли починають цвісти рослини, які відносяться до того ж сімейства, що і черемха (груші, яблуні, вишні, сливи тощо).  [9],[10], [11],[12],[13],[14],[15],[17].

Симптоми полінозу або сінної лихоманки схожі на симптоми інших видів алергій, але зазвичай основні прояви виникають навесні як алергічна реакція організму на цвітіння рослин. Одними з перших ознак полінозу у період цвітіння черемхи є нежить й набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), нестримне й нескінченне чхання, почервоніння слизових оболонок очей та їх сльозливість (так званий алергічний кон’юнктивіт), першіння в горлі. Іноді з'являються почервоніння й свербіж шкірних покривів, лихоманка. Алергени, які переносяться по повітрю, стають причиною астми - так як звужуються дихальні шляхи, і у хворого починається сухий кашель із хрипами. Всі перелічені симптоми нагадують ГРВІ, але основні відмінності сінної лихоманки від застуди в тому, що, по-перше, при полінозі відсутня підвищена температура тіла (на відміну від застуди), немає характерного дискомфорту в м'язах, не таким інтенсивним є й головний біль. І симптоми не зникають за декiлька днiв, вони навпаки - пiдсилюються (особливо при виїзді на природу). А по-друге, прояви полінозу виділяються певною циклічністю та регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один й той самий час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить та чхання не припиняються доти, доки пилок черемхи буде впливати на слизову носу. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А от у дощову погоду алергіки можуть зітхнути вільніше, тому що дощем пилок прибивається до землі, й у людей  можливе полегшення деяких проявів алергії. [9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17].

 

Джерела:

 

[1]. ЧЕРЕМУХА ОБЫКНОВЕННАЯ - PADUS AVIUM [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»] /Режим доступу :  http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp?CM=cgi6_2&PRM=a=http://artefact.cnshb.ru/artefact3/ia/ia3.dll,lv=6,si=veip2R,qu=2,bi=186,nd=1,f=0,query=%F7%E5%F0%E5%EC%F3%F5%E0,BBB=_105_79_189_89_102_186_96_111_108_118_112_185_190_113_139_140_69_152_165_123,REJS=10,ret=http://www.cnshb.ru/AKDiL/default.htm,cgi=http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. «Справочник лекарственных растений» подготовлен на основе издания: Славгородская Л. Н., Лекарственные растения, Феникс, 2005.
[2].Черемуха обыкновенная (черемуха азиатская, глотиха, колоколуша, черемшина) -Padus racemosa L. [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»]/Режим доступу:
http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp?CM=cgi6_2&PRM=a=http://artefact.cnshb.ru/artefact3/ia/ia3.dll,lv=6,si=veip2R,qu=2,bi=102,nd=1,f=0,query=%F7%E5%F0%E5%EC%F3%F5%E0,BBB=_105_79_189_89_102_186_96_111_108_118_112_185_190_113_139_140_69_152_165_123,REJS=10,ret=http://www.cnshb.ru/AKDiL/default.htm,cgi=http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp
(дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. Справочник подготовлен на основе издания Гончарова Т.А. “Энциклопедия лекарственных растений: (лечение травами)”: В 2-х тт. Т.1. - М.: Изд. Дом МСП, 1997.
[3].Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /. Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський.— К.: Видавництво. «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Україн- ський виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—. 544 с: іл. ISBN 5—88500—055—7. У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке.
[4]. Черемха звичайна [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%85%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0  (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[5] Нетрадиційні плодові культури (рекомендації з селекції та вирощування садивного матеріалу). В.М. Меженськиц, Л.О. Меженська, М.Д. Мельничук, Б.Є. Якубенко. Київ-2012. Національний університет біоресурсів і природокористування України– К. : Фітосоціоцентр, 2012. – 80 с.

[6]. ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕРАБОТКИ ПЛОДОВ ЧЕРЕМУХИ ОБЫКНОВЕННОЙ. Костылев А.А., Ступко Т.В. Красноярский государственный аграрный университет, Красноярск, Россия, 2012.

[7] Тайны душистой черѐмухи. Козлова О.Н. Министерство образования и науки Республики Марий Эл ГБПОУ РМЭ «Йошкар-Олинский медколледж», Материалы Республиканской научно-практической конференции, посвященной Году экологии. Йошкар-Ола, 2017.

[8]. Рослини з протимікробними властивостями. Стадницька Н.Є., Комаровсько-Порохнявець О.З., Кіщак Х.Я., Миколів О.Б., Литвин Б.Я., Конечна Р.Т., Новіков В.П., 2011. Національний університет «Львівська політехника», кафедра технології біологічно- активних сполук, фармації та біотехнології.
[9]. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.
[10].ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.
[11]. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
[12]. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
[13]. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
[14]. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
[15].Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013
[16]. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
[17]. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?

Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Що таке пилок?

Пилок - це чоловічі статеві клітини, необхідні для розмноження більшості насінних рослин. Рослини, які запилюються комахами (ентомолфільні), наприклад, троянди, зазвичай мають яскраві квіти, які залучають комах. Для вітрозапилюваних (анемофільних) рослин характерно рясне виділення пилку, що досягає в повітрі високої концентрації і тому частіше викликає сенсибілізацію. Вітрозапилюваними є багато дикорослих дерев, злаки, бур`яни. Пилкові зерна неозброєним оком неможливо розрізнити, але добре видно в мікроскоп.

Які виділяють стадії атопічного дерматиту?

Гостра стадія характеризується еритемою, лущенням, ерозіями і мокнутием. Гістологічно на цій стадії виявляють спонгиоз. Подострая стадія проявляється легким лущенням і лихенизацией. При хронічній стадії спостерігають легке лущення і виражену ліхенізація, еритеми майже немає. При хронічній стадії зустрічаються гіпер- і гіпопігментація.