Черемха звичайна

Черемха звичайна

Черемха звичайна (Prunus padus)

Відноситься до родини Рожевих(Rosaceae). Найчастіше зустрічається у вигляді невисокого дерева до 10 м заввишки або, що рідше, чагарнику висотою до 3,5 м. Черемха звичайна відома як харчова та лікарська рослина, вона цінується за свої фарбувальні, деревні якості. Також ця рослина є прекрасним медоносом. Її часто висаджують з декоративною метою. В Україні в природних умовах черемха зростає по всій території - серед чагарників, в лісах на вологих місцях, її часто вирощують в садах. Період цвітіння рослини триває з квітня по травень. У народі час цвітіння черемхи називають "черемхові холоди". Навіть є прикмета: в кінці квітня - на початку травня наступають холоди - зацвітає черемха. Плід рослини - блискуча чорна ягода (кістянка розміром з горошину), терпка на смак - як кажуть в народі, «набиває оскому». Плоди дозрівають в період  з липня по серпень. Ягоди можна вживати в їжу свіжими в стадії повної стиглості, коли їх терпкий присмак зникає. Ягоди використовують для приготування морсів, начинок для пирогів, наливок, фруктово- ягідних вин, киселів. Черемха звичайна здавна застосовується в лікарських цілях. У всіх частинах рослини міститься глікозид амигдалін, з якого виділяють синильну кислоту - одну з найбільш отруйних речовин, яка і надає черемшині такий характерний мигдальний запах. Черемха виділяє найбільш сильні рослинні фітонциди (згубники мікробів). Ця рослина корисна своїми тонізуючими властивостями, має протизапальну дію. У традиційній медицині використовуються плоди черемхи, а в народній медицині застосовують також квіти, листя і кору рослини. Також черемха звичайна використовується і в інших цілях - наприклад, з кори виготовляють оливкову і червоно -буру фарбу. Так як ця рослина відрізняється гнучкою деревиною, з неї готують гнуті меблі та інші різноманітні вироби. [1],[2],[3],[4],[5],[6],[7],[8].

 

Росте по всій території Україні, окрім степових районів та Криму. Заготівельні райони - зазвичай у Західній Україні (Волинська, Тернопільська,Рівненська, Хмельницька,  Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, області) та Центрально -Північній Україні (Житомирська, Сумська, Чернігівська, Київська та Харківська області). [3],[4].

 

Алергія на пилок квітучих рослин – це чутлива реакція організму людини, що виникає через зниження загального імунітету або його неправильної роботи. Також для алергії характерна й спадкова схильність або індивідуальна непереносимість хоча б одного з компонентів пилку рослин у період їх цвітіння. Сама назва «поліноз»  говорить сама за себе, так як походить від латинського «pollen» – пилок. Алергія на пилок дерев виникає у багатьох людей сезонно. Алергічну реакцію на черемху викликає контакт з її пилком при вдиханні, адже пилок містить особливу білкову речовину та переноситься по повітрю на великі відстані. Пилок цієї рослини при потраплянні в організм осідає на поверхні дихальних органів, а також подразнює шкіру та очі людини. У людей групи ризику в організмі є певні білки - антитіла, які допомагають боротися з вірусами, бактеріями та іншим шкідливими мікроорганізмами. Антитіла  починають атакувати  алергени  - тож у  відповідь на реакцію у сприйнятливої людини відбувається викид гормону гістаміну, і вже через пару годин після контакту з алергеном починаються ознаки алергічної реакції (риніт, кон’юнктивіт тощо). У випадку припинення контакту із алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, й при повторному контакті відновлюється запальна реакція, але відбувається вона вже більш бурхливо. Нерідко має місце перехресна алергічна реакція, коли починають цвісти рослини, які відносяться до того ж сімейства, що і черемха (груші, яблуні, вишні, сливи тощо).  [9],[10], [11],[12],[13],[14],[15],[17].

Симптоми полінозу або сінної лихоманки схожі на симптоми інших видів алергій, але зазвичай основні прояви виникають навесні як алергічна реакція організму на цвітіння рослин. Одними з перших ознак полінозу у період цвітіння черемхи є нежить й набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), нестримне й нескінченне чхання, почервоніння слизових оболонок очей та їх сльозливість (так званий алергічний кон’юнктивіт), першіння в горлі. Іноді з'являються почервоніння й свербіж шкірних покривів, лихоманка. Алергени, які переносяться по повітрю, стають причиною астми - так як звужуються дихальні шляхи, і у хворого починається сухий кашель із хрипами. Всі перелічені симптоми нагадують ГРВІ, але основні відмінності сінної лихоманки від застуди в тому, що, по-перше, при полінозі відсутня підвищена температура тіла (на відміну від застуди), немає характерного дискомфорту в м'язах, не таким інтенсивним є й головний біль. І симптоми не зникають за декiлька днiв, вони навпаки - пiдсилюються (особливо при виїзді на природу). А по-друге, прояви полінозу виділяються певною циклічністю та регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один й той самий час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить та чхання не припиняються доти, доки пилок черемхи буде впливати на слизову носу. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А от у дощову погоду алергіки можуть зітхнути вільніше, тому що дощем пилок прибивається до землі, й у людей  можливе полегшення деяких проявів алергії. [9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17].

 

Джерела:

 

[1]. ЧЕРЕМУХА ОБЫКНОВЕННАЯ - PADUS AVIUM [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»] /Режим доступу :  http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp?CM=cgi6_2&PRM=a=http://artefact.cnshb.ru/artefact3/ia/ia3.dll,lv=6,si=veip2R,qu=2,bi=186,nd=1,f=0,query=%F7%E5%F0%E5%EC%F3%F5%E0,BBB=_105_79_189_89_102_186_96_111_108_118_112_185_190_113_139_140_69_152_165_123,REJS=10,ret=http://www.cnshb.ru/AKDiL/default.htm,cgi=http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. «Справочник лекарственных растений» подготовлен на основе издания: Славгородская Л. Н., Лекарственные растения, Феникс, 2005.
[2].Черемуха обыкновенная (черемуха азиатская, глотиха, колоколуша, черемшина) -Padus racemosa L. [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»]/Режим доступу:
http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp?CM=cgi6_2&PRM=a=http://artefact.cnshb.ru/artefact3/ia/ia3.dll,lv=6,si=veip2R,qu=2,bi=102,nd=1,f=0,query=%F7%E5%F0%E5%EC%F3%F5%E0,BBB=_105_79_189_89_102_186_96_111_108_118_112_185_190_113_139_140_69_152_165_123,REJS=10,ret=http://www.cnshb.ru/AKDiL/default.htm,cgi=http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp
(дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. Справочник подготовлен на основе издания Гончарова Т.А. “Энциклопедия лекарственных растений: (лечение травами)”: В 2-х тт. Т.1. - М.: Изд. Дом МСП, 1997.
[3].Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /. Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський.— К.: Видавництво. «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Україн- ський виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—. 544 с: іл. ISBN 5—88500—055—7. У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке.
[4]. Черемха звичайна [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%85%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0  (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[5] Нетрадиційні плодові культури (рекомендації з селекції та вирощування садивного матеріалу). В.М. Меженськиц, Л.О. Меженська, М.Д. Мельничук, Б.Є. Якубенко. Київ-2012. Національний університет біоресурсів і природокористування України– К. : Фітосоціоцентр, 2012. – 80 с.

[6]. ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕРАБОТКИ ПЛОДОВ ЧЕРЕМУХИ ОБЫКНОВЕННОЙ. Костылев А.А., Ступко Т.В. Красноярский государственный аграрный университет, Красноярск, Россия, 2012.

[7] Тайны душистой черѐмухи. Козлова О.Н. Министерство образования и науки Республики Марий Эл ГБПОУ РМЭ «Йошкар-Олинский медколледж», Материалы Республиканской научно-практической конференции, посвященной Году экологии. Йошкар-Ола, 2017.

[8]. Рослини з протимікробними властивостями. Стадницька Н.Є., Комаровсько-Порохнявець О.З., Кіщак Х.Я., Миколів О.Б., Литвин Б.Я., Конечна Р.Т., Новіков В.П., 2011. Національний університет «Львівська політехника», кафедра технології біологічно- активних сполук, фармації та біотехнології.
[9]. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.
[10].ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.
[11]. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
[12]. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
[13]. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
[14]. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
[15].Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013
[16]. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
[17]. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

З якими алергенами зазвичай доводиться стикатися в закритих приміщеннях?

З алергенами мікрокліщів домашнього пилу, виділення комах, частками цвілевих грибів і їх спорами, частками епідермісу тварин.

Як уникнути впливу пилкових алергенів?

 

Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.

Чому виникає алергія на котів?

Існують стереотипи, що алергічні реакції, які виникають при контакті з домашніми улюбленцями, викликані саме шерстю тварини, однак сама шерсть не має суттєвого алергенного значення. Проте вираженою алергенною активністю володіють прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Крім того, більшою алергізуючою активністю характеризується слина котів та сальні залози шкіри.

Цікавим є факт, що коти, на відміну від кішок, виділяють алергени також з сечею і є більш алергенними, ніж кішки.

Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?

Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.