Бузок

Бузок

Бузо́к (Syringa)

Одна з найкрасивіших декоративних рослин, із духмяними квітами білого, лілового,  фіолетового та пурпурного кольорів.

Входить до сімейства Маслинових(Oleaceae), тож є родичем ясену, бирючині, жасмину. Назва бузка походить від грецького слова «syrinx» — очеретяна сопілка, так як зі стовбура або гілки робили дудки та сопілки.

Історичною батьківщиною цієї рослини  вважається Африка. Бузок улюблений багатьма народами світу, його зображення є навіть на гербі латвійського міста Сігулда. Зазвичай бузок має вигляд високого куща, рідше — невисокого дерева.Цвіте бузок навесні, зазвичай у травні. Бузок надзвичайно поширений  як декоративна рослина. Росте у вологих місцях по берегах гірських струмків та невеликих річок.

Відомо багато різновидів цієї рослини (до 31 видів), але найпоширенішими є угорський бузок, бузок персидський, оксамитовий бузок та амурський.

Бузок містить ефірні масла, аскорбінову кислоту, смоли і флавоноїди, тож  вважається цінною лікарською рослиною. З давніх часів в народній медицині використовуються лікувальні властивості квіток, листя і кори бузку. Загалом ця рослина має протизапальну, сечогінну, знеболювальну дію. Настій квіток бузку має потогінний, відхаркувальний ефект, його застосовують при бронхітах, пневмонії, катарах верхніх дихальних шляхів, запаленні сечового міхура. Листя, прикладене до голови, допомагає зняти напади головного болю при мігрені. Також квітки, листя й бруньки використовують при захворюванні суглобів, ревматизмі, артриті, туберкульозі, сечокам’яній хворобі, тромбофлебіті, ангіні тощо.  У воєнні роки при нестачі лікарських засобів, свіже подрібнене листя бузку прикладали до виразок і ран — результат був помітний вже через пару годин.  Що цікаво - вважалося, що гострі запалення слід лікувати білим бузком, а хронічні — фіолетовим.[1],[2],[3], [4],[5],[6],[7].

 

Бузок звичайний вирощується як декоративна рослина практично на всій території України, крім середньоазіатських пустель. Бузок угорський можна зустріти  лише в небагатьох місцях Львівської та Закарпатської областей, є ендеміком Карпат - росте у верхніх частинах басейнів річок Уж, Латориця, Ріка, Стрий, на висотах 400—750 м. над р. м. Зростає по заболочених місцях вздовж берегів річок та струмків, біля джерел, серед вільшняків і вербняків.[3].

Головною причиною сезонної алергії на бузок  виступає його пилок, який виділяється під час  цвітіння бузку.

Алергія на цвітіння рослин може загрожувати людині в декількох випадках. При ослабленні імунітету або порушенні його  роботи у надто чутливих людей виникає реакція організму на контакт із пилком, який сприймається імунною системою як чужорідна речовина. 

Алергія на бузок (аллергия на сирень)

Також для алергії характерна спадкова схильність або індивідуальна непереносимість хоча б одного з компонентів пилку рослин у період їх цвітіння. Як тільки частки пилку бузка потрапляють на слизову носу сприйнятливої до них людини, у той же час починає розвиватися реакція імунітету. Справа у тому, що у людей групи ризику в організмі є певні білки-антитіла, які вступають у протидію  із білком, що містить у собі пилок бузку. У результаті імунна система починає виробляти антитіла, мета яких — знищити “ворога”, в кров виділяється хімічна речовина гістамін, і таким чином з’являються симптоми, що нагадують ознаки застуди.

Алергічна реакція може виникнути в будь-якому віці, навіть якщо у дитинстві та юності людина не страждала від алергії. Ситуація ускладнюється  тим, що пилок  розноситься вітром на кілька кілометрів, проникає через ніс в організм. Саме пилок квітучих рослин і є найголовнішим алергеном. Чим більше цих частинок у повітрі, тим більше страждають чутливі до цвітіння рослин люди. При цьому найчастіше потерпають дихальні шляхи, шкіра  та шлунково - кишковий тракт. 

Але алергія на бузок може виникнути не тільки через пилок в повітрі. Існують люди, які страждають алергією на запахи. Бузок якраз і відноситься до рослин, які виділяють сильний аромат під час цвітіння. Бузок має сильний запах, що створює великий ризик алергії. Саме тому алергікам тримати букети бузку в квартирі не варто. У них міститься багато ефірних масел, які можуть викликати місцеву реакцію.[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18].

Перші ознаки алергії на пилок (поліноз) нагадують нежить: з’являється запальний процес в області слизової носа і носоглотки; в небі і носі з`являється свербіж; хворого турбує чхання; з носа з`являються виділення; слизова носа стає набряклою; в горлі з`являється неприємне першіння; нерідко ситуація ускладнюється розвитком гаймориту алергічного походження; загострюється пилкова бронхіальна астма; поступово в процес втягується дихальна система; виникають проблеми із зором; нерідко розвивається задишка і задуха; повіки стають набряклими; течуть сльози; на шкірі з`являється висип; у важких випадках може розвинутися навіть анафілактичний шок та набряк Квінке.

Прояви нежиті необхідно диференціювати від застуди - основні відмінності полінозу (інша назва -сінна лихоманка) у тому, що його симптоми виділяються певною циклічністю та регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один й той самий час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починає турбувати нестримне, нескінченне чхання та сильні виділення з носу - саме з цього розпочинається приступ полінозу. Й нежить не припиняється доти, доки пилок буде впливати на слизову носу.  

У період цвітіння бузку найбільша кількість пилку спостерігається в ранкові часи, в сонячну та вітряну погоду, коли пилок розноситься на великі відстані. Дощем пилок прибивається до землі, тож у цей час можливе стихання деяких проявів алергії, й більшість чутливих до алергенів людей почувають у цей час значне полегшення свого стану. Також  при безпосередньому контакті із бузком чере з вміст у ньому багатої кількості ефірних масел може розвинутись місцева реакція  -  з’являються пухирці на шкірі (по типу кропивниці), можливі почервоніння й свербіж шкірних покривів, лихоманка.[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18].

 

Джерела:

 

[1].Гроздова Н.Б., Некрасов В.И., Глоба-Михайленко Д.А. Деревья, кустарники и лианы. – М.: Лесн. пром-сть., 1986. – 349 с Джерело: https://collectedpapers.com.ua/ru/trees_shrubs_and_creepers/syringa
[2]БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:
https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1997/buzok-zvichajnij (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[3].Сирень обыкновенная [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу:  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%BE%D0%B1%D1%8B%D0%BA%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[4].Бузок угорський Syringa josikaea J.Jacq. ex Rchb. [Електронний ресурс «Червона книга України»] / Режим доступу:  http://redbook-ua.org/item/syringa-josikaea-jjacq-ex-rchb (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
[5].Шишкин Б. К., Бобров Е. Г. Род 1145 Сирень — Syringa L. // Флора СССР : в 30 т. / начато при рук. и под гл. ред. В. Л. Комарова. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1952. — Т. 18 / ред. тома Б. К. Шишкин, Е. Г. Бобров. — С. 502. — 802 с. — 3000 экз.
[6].Соколов С. Я. Род 4. Сирень — Syringa L. // Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие, культивируемые и перспективные для интродукции. / Ред. тома С. Я. Соколов. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. V. Покрытосеменные. Семейства Миртовые — Маслиновые. — С. 454—456. — 544 с. — 2200 экз.
[7].Рубцов Л.И. и др. Виды и сорта сирени, культивируемые в СССР. — Киев: Наукова Думка, 1980.
[8].Н. Л. Михайлов, Н. И. Рыбакина. Интродукция сирени в ГБС АН СССР // Интродукция и приемы культуры цветочно-декоративных растений. — М.: Наука, 1997. — 168 с.
[9].Брукс П. Аллергия. Полный справочник.-Пер.с анг.-М.:ОЛМА-ПРЕСС,2003.-320 с.
[10].ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.
[11]. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
[12]. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .
[13]. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
[14]. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
[15]. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
[16].Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013
[17]. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
[18]. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.
 



 

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Що таке пилок?

Пилок - це чоловічі статеві клітини, необхідні для розмноження більшості насінних рослин. Рослини, які запилюються комахами (ентомолфільні), наприклад, троянди, зазвичай мають яскраві квіти, які залучають комах. Для вітрозапилюваних (анемофільних) рослин характерно рясне виділення пилку, що досягає в повітрі високої концентрації і тому частіше викликає сенсибілізацію. Вітрозапилюваними є багато дикорослих дерев, злаки, бур`яни. Пилкові зерна неозброєним оком неможливо розрізнити, але добре видно в мікроскоп.

Чи можна попередити харчові алергічні реакції?

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.

Чи буває причиною алергічних захворювань восени цвітіння золотушника (Solidago virgaurea)?

Алергічні захворювання, причиною яких вважають пилок золотушника, насправді, мабуть, викликані пилком амброзії, так як період цвітіння обох рослин збігається. Квіти золотушника досить яскраві. Він запилюється комахами.

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Які продукти зазвичай викликають опосередковану IgE харчову алергію у дорослих та дітей?

Переважання окремих харчових продуктів серед причин харчової алергії залежить від географічного положення та культурного укладу. Наприклад, в Японії серед дітей найбільш розповсюджені харчова алергія на гречану крупу і рис, в скандинавських країнах - на рибу, в Іспанії - на фрукти.

У США, за даними досліджень із застосуванням провокаційних харчових проб подвійним сліпим методом з плацебо-контролем, у дітей найчастішим причинами харчової алергії є коров'яче молоко, соя, яйця, пшениця, арахіс і риба; у дорослих - арахіс, фундук, ракоподібні і риба.