Полин

Полин

Полин (Artemisia)

 Це багаторічна трав’яниста рослина або чагарник із різким запахом, що відноситься до родини Айстрових (Asteraceae) . Полин відомий як одна з найгіркіших рослин у світі, і саме через свою гіркоту у народному фольклорі його пов’язують із розчаруванням та сумом, адже як говорять  у народі -  «гіркий як полин». У народі існують такі назви цієї рослини: полин справжній, полин польовий, полин білий.  Але саме гіркота й обумовлює цінні лікарські властивості полину, адже гіркоту цій рослині надає лактон.

Загалом у світі існує близько 400 різновидів цієї рослини,  з них на території України зустрічається до 170 видів. 

Полин – світлолюбна та  посухостійка рослина. Полин росте як бур’ян поблизу житлових будівель, на засмічених місцях, на запущених необроблюваних полях, в листяних, мішаних лісах та вирубках, на галявинах та уздовж лісових доріг і просік.

Цвітіння полину відбувається у період липень – вересень. Полин звичайний застосовують як лікарську сировину в офіційній та народній медицині. Для сировини використовують верхівки його стебел із суцвіттями або корені, зібрані восени. Вони містять вітаміни С, А , інулін, смоли, дубильні речовини, ефірну олію тощо, завдяки цим речовинам полин звичайний має заспокійливу, тонізуючу, кровотворну, протиспазматичну, жовчогінну та глистогінну дію. Його також використовують при гастриті, неврозах, гіпертонії тощо. Ефірну олію використовують як ароматизатор для парфумів та косметичних засобів. Також полин звичайний (Artemisia vulgaris), який, на відміну від гіркого полину (Artemisia absinthium) не надає молоку гіркого присмаку, використовується у якості корму, який добре вживається худобою, а також з полину звичайного виготовляють силос.[1],[2],[3],[4],[5],[6],[7],[11].

 

Місця поширення -  по всій Україні (біля річок, на засмічених місцях, городах, полях, у садах, пасовищах). Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Херсонській і Миколаївській областях. [6],[7],[8],[9],[10],[11].

Сезон цвітіння полину  (відповідно й період алергії на пилок полину) припадає на найспекотнішу частину літа, коли спостерігається підвищена пилкова активність таких найбільш алергенних рослин-бур’янів, як лобода, кульбаба, полин і звичайно ж, амброзія. У складі цих рослин присутній профілін - специфічний низькомолекулярний білок, який  швидко долає всі природні бар'єри у вигляді слизових оболонок носоглотки та очей. Тож саме до пилку рослин- бур’янів й  розвиваються найбільш виражені і сильні реакції.  Навіть якщо людина ніколи в житті не страждала на алергію, це все -одно не гарантує 100% безпеки від алергічних захворювань. Відповідний ген в організмі може активізуватися у будь-який момент під впливом стресу, перенесених інфекційних захворювань або вагітності.[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18],[19],[20].

Ознаки алергічних реакцій на полин дуже схожі з симптомами інших алергій, але основні прояви виникають у літній період як реакція організму на цвітіння рослини. Одними з перших ознак алергії є: нежить і набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), почервоніння слизових оболонок очей і їх сльозливість (так званий алергічний кон'юнктивіт), першіння в горлі.

Також одним із проявів алергії є чхання - у відповідь на подразник слизова набухає, організм намагається позбутися алергену, тому чхання є захисною реакцією організму.  Вище перераховані ознаки складають найбільш типовий у клінічній симптоматиці полінозу ринокон’юнктивний синдром, що поєднує в собі алергічні ознаки з боку верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки носа та слизової оболонки очей. Але іноді може виникнути боязнь світла; почервоніння і свербіж шкірних покривів (так звана локалізована кропив'янка, коли на шкірі з'являються різко окреслені пухирі). Через звуження дихальних шляхів у алергіка  починається сухий кашель з хрипами, що може спричинити напади астми. Алергія на рослини- бур’яни може прийняти й більш тяжкі форми: реакція виникає протягом перших кількох хвилин після контакту з алергеном і проявляється у вигляді набряку Квінке і генералізованої кропив'янки, разом з цим може розвинутись набряк гортані (утруднення дихання, через що виникає ризик задухи), шлунково-кишкового тракту (симптоми - болі в животі, нудота, блювота), у потерпілого різко падає артеріальний тиск, з'являється відчуття оглушення (легка форма шоку) або втрата свідомості (важка форма шоку).

Звичайно, симптоми простих форм алергій - алергічного риніту і кон’юнктивіту - необхідно відрізняти від застудних захворювань. Характерна особливість алергії на пилок – сезонність, оскільки поліноз завжди збігається з періодом цвітіння тих чи інших рослин, тож прояви виділяються певною циклічністю і регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один і той же час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить і чхання не припиняються до тих пір, поки пилок буде впливати на слизову носа, при чому звичайні засоби від застуди не допомагають. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А ось в дощову погоду пилок прибивається дощем до землі, і у людей можливе полегшення деяких проявів алергії. [12],[15],[16],[17],[18],[21].

 

Джерела.:

1. Лекарственные растения и их применение. Середин Р.М., Соколов С.Д.- Ставрополь: Ставропольское книжное издание,1969.-  236 с.: с ил.
2. О. О. Аннамухаммедова.Лікарські рослини: навч. посібник [для студентів вищ. навч. закл.] /О.О. Аннамухаммедова, А. О. Аннамухаммедов.–Житомир: Вид-во ЖДУ ім.. І. Франка,2014.-202 с.
3. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .
4. Полин звичайний (Artemisia vulgaris L.) та полин гіркий (Artemisia absinthium L.). // Аграрна енциклопедія
5. Дари лісів. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. — К.: «Урожай», 1979
6. В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
7. Поли́н гірки́й (Artemisia absinthium) [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD_%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B8%D0%B9 (дата звернення: 09.01.17). – Назва з титул. екрану.
8. Охорона і інтродукція дикорослих лікарських рослин Кіровоградщини. ВВ Ліновіченко, ВГ Мартиненко – Наукові записки КНТУ, вип.11 ч.П, 2011
9. Атлас ареалів і ресурсів лікарських рослин СРСР. - М.: Изд-во ГУГК, 1980 .- 340 с.
10. Ресурси лікарських рослин Західного Полісся: стан, використання та тенденції динаміки .  Мінарченко В.М. - Науковий вісник НЛТУ України, 2013.- Вип.23.13
11. Визначення пилкових алергенів у атмосферному повітрі. (методичні рекомендації). Турос О.І., Ковтуненко І.М., Родінкова В.В., Київ – 2014.
12. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
13. Алергени бур'янистих трав. Профіліни та їх властивості  [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://i-medic.com.ua/index.php?newsid=7978 (дата звернення: 09.01.17). – Назва з титул. екрану.
14. МОЛЕКУЛЯРНИЙ ОГЛЯД СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО ПИЛКУ БУР'ЯНІВ. І МОЖЛИВОСТІ ЙОГО КЛІНІЧНОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ. В УКРАЇНІ ДЛЯ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОЇ АЛЕРГОІМУНОТЕРАПІЇ. В. Гаріб, С. Зубченко, В. Чопяк, В. Гаєвська, В. Гаєвський. Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 6, 2016.
15. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .
16. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
17. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
18. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.

19. Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013.
20. Перехресна харчова алергія у пацієнтів з сезонним алергічним ринітом. Заболотна Д.Д., Гогунська І.В., Наумова О.О., Забродська Л.В., Смагіна Т.В., Нестерчук В.І., Пелешенко Н.О., Гайдук В.Д., Холоденко Т.Ю. - ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» (дир. –акад. НАМН України Д.І. Заболотний), 2016.
21. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

В якому віці проявляється атопічний дерматит?

У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.

Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?

Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Що таке аероалергени?

Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.

У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.