Ковила

Ковила

Ковила (Stipa)

Відноситься до рослин сімейства Тонконогових(Poaceae). Назва пішла від слова “кувати” - так як ця рослина раніше служила наших предкам у якості трави для покосу. Загалом у світі налічується близько 300 видів видів трав цього сімейства, що ростуть переважно у помірних і субтропічних регіонах..

Загалом на території України зустрічаються 27 видів ковили, найпоширенішими є: ковила українська (Stipa ucrainica), пірчаста (Stipa ucrainica), Залеського (Stipa zalesskii), волосиста (Stipa capillata), Лессінга( Stipa lessingiana) тощо. Ковила українська - найтиповіший злак українських степів. Цвітіння зазвичай відбувається з квітня по серпень.

Ця багаторічна рослина є ендеміком Північного Причорномор'я, Приазов’я та Донбасу, занесена до Червоної книги України. Ковила українська цінується за свої протиерозійні якості -  вона здатна запобігати розмиванню грунтів та протистояти вітровій ерозії завдяки своїм властивостям закріплювати ґрунти. Також ця рослина, як будь-яка злакова трава, є дуже поживною, тож має цінність як додаткове джерело корму для худоби.

Також ковилу у сушеному подрібненому вигляді використовують для різноманітних настоянок у народній медицині, її часто поєднують з іншими травами для поліпшення лікувальних властивостей. Особливо слід відзначити ефективність застосування ковили як засіб при проблемах з щитовидною залозою (зобі), паралічі, ревматизмі.  Цікавий факт про ковилу- у 2010 році Національним банком України були випущені пам'ятні монети номіналом 2 і 10 гривень, на реверсах яких зображена ковила українська та зазначена її назва латинською й українською мовами. .[1],[2],[3],[4].

 

В Україні поширена на Приазовській низині, Причорноморській низині, на півночі Криму. Також окремі популяції ковилу (до сотні гектарів площею) можна зустріти на територіях Донецької, Луганської, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

Ковила як вид охороняється в національних парках і заповідниках «Асканія-Нова», Азово-Сиваському, Українському степовому (філії «Хомутовський степ», «Кам'яні Могили»), Луганському (філія «Провальський степ» і «Стрільцівський степ»), вирощується в Донецькому ботанічному саду.[4].

З пилком злакових трав (в т.ч. ковили), які цвітуть з квітня -травня по кінець серпня, пов'язаний літній період загострення полінозу.

Оскільки контакт з пилком ковили відбувається повітряним шляхом, пилок, потрапляючи в дихальні шляхи людини і в очі, а також осідаючи безпосередньо на шкірі, "дратує" слизові поверхні і верхні шари епідермісу. Алергія на злакові трави зазвичай дає про себе знати відразу після контакту з алергеном.

«Злакова» алергія може бути і харчовою, тобто ознаки захворювання виникають після вживання продукту в їжу. Часто можливе виникнення перехресних алергічних реакцій на пилок злакових трав одного сімейства (наприклад, райграс, тимофіївка, тонконіг, овес, пшениця, жито, лисохвіст та ін.), а також на продукти, у складі яких присутні ці злаки: геркулес і крупи (овес, пшеницю, ячмінь та ін.), пшеничне борошно та вироби з нього (хліб, печиво, млинці, макаронні вироби), висівки, панірувальні сухарі, замінники кави на основі пшениці, пиво, віскі, пшеничну горілку, кукурудзу, сорго, сою, боби, арахіс.

У разі припинення контакту з алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, і при повторному контакті поновлюється запальна реакція, більш бурхлива ніж первісна. Алергічна реакція може виникнути в будь-якому віці, навіть якщо в дитинстві і юності людина не страждала від алергії.[5],[6],[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16].

Симптоми алергічної реакції на пилок рослин (поліноз) мають родинні ознаки з іншими видами алергій, але основні прояви сінної лихоманки виникають у весняно - літній період як реакція організму на цвітіння рослин (в нашому випадку - ковили).

Одними з перших ознак алергії є: нежить і набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), почервоніння слизових оболонок очей і їх сльозливість (так званий алергічний кон'юнктивіт), першіння в горлі, іноді може виникнути боязнь світла, почервоніння і свербіж шкірних покривів (так звана локалізована кропив'янка - на шкірі з'являються різко окреслені пухирі), можливі напади астми.

Дуже часто алергія на злакові у дитини або дорослого виявляє себе як алергічний фарингіт з набряком горла, сильним свербінням неба, почервонінням піднебінних дужок, задньої стінки глотки. Спостерігається загальне нездужання - втома, падіння працездатності, слабкість. Також одним із проявів алергії є чхання - у відповідь на подразник слизова набухає, організм намагається позбутися алергену, тому чхання є захисною реакцією організму.

Звичайно, прояви алергічного риніту і кон'юнктивіту необхідно відрізняти від ГРВІ - в цілому основні відмінності сінної лихоманки в тому, що її прояви виділяються певною циклічністю і регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один і той же час (з коливаннями до декількох тижнів), людини починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить і чхання не припиняються до тих пір, поки пилок буде впливати на слизову носа.

При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А ось в дощову погоду алергіки можуть зітхнути вільніше, тому що дощем пилок прибивається до землі, і у людей можливо полегшення деяких проявів алергії.[5],[6],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15].

 

Джерела:

1.Червона книга України. Ковила українська Stipa ucrainica. Процитовано 19.04.2018.

2.Ковыль // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.

3.Ковыль, растения из семейства злаков // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

4.Ковила українська[Електронний ресурс «Вікіпедія»]/Режим доступу: ttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/(дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул.ерану.

5. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.

6.ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.

7.Застосування сорбентів у комплексному лікуванні хворих на алергічний риніт.І.В. Гогунська, О.О. Наумова, Т.В Смагіна, І.С.Зарицька- Семейная медицина, № 2 (58), 2015

8. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.

9. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .

10. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.

11. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.

12. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.

13.Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013

14. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.

15. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.

16.Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15.

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Що таке синдром харчової алергії?

Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.

Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.

Що таке синдром алергічних реакцій порожнини рота?

Причиною синдрому алергічних реакцій порожнини рота є перехресна реакція на пилкові алергени і алергени деяких сирих харчових продуктів. Цей синдром (набряк і свербіж ділянок слизової рота, що стикалися з їжею, - губ, язика, глотки, неба) іноді виникає при пилковому алергійному риніті. Хворий часто може без шкоди для себе їсти у вареному вигляді продукт, що викликає у нього синдром алергічних реакцій порожнини рота. Тим, хто страждає цим синдромом не слід їсти сирі продукти, особливо в сезон цвітіння рослин, пилок яких викликає у них поліноз.

Як уникнути впливу пилкових алергенів?

 

Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.

Чому виникає алергія на котів?

Існують стереотипи, що алергічні реакції, які виникають при контакті з домашніми улюбленцями, викликані саме шерстю тварини, однак сама шерсть не має суттєвого алергенного значення. Проте вираженою алергенною активністю володіють прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Крім того, більшою алергізуючою активністю характеризується слина котів та сальні залози шкіри.

Цікавим є факт, що коти, на відміну від кішок, виділяють алергени також з сечею і є більш алергенними, ніж кішки.