Кипарисові

Кипарисові

Кипарисові: важливий чинник алергії навесні та взимку

Кипарисові (Cupressaceae) – це родина вічнозелених дерев та чагарників. Вона належать до голонасінних, а, отже її представники не утворюють квітів. До родини входить до 30 родів та більше 135 видів рослин, зокрема кипарис, туя, ялівець, тис, криптомерія та інші.

А ще кипарисові – справжні довгожителі. По-перше, вони росли ще в юрському періоді. По-друге, деякі з них можуть досягати віку в 600, а то й 3000 років.

Сьогодні кипарисові, зокрема самі кипариси, а також ялівець часто вирощують як декоративні рослини в парках та садках. А деякі їх види, наприклад Cupressus macrocarpa, культивується як звичайна кімнатна рослина.

Хвоя та гілки кипарисових використовують як сировину для аромамасел. Вони, як вважається, володіють тонізуючими, антисептичними, протиревматичними та протизапальними властивостями. В Стародавньому Єгипті кипарисова олія використовувалась для бальзамування мумій. А з кипарисової деревини робили саркофаги, які зберігалися тривалий час завдяки наявності смол.

Гіпократ застосовував кипарис як помічний засіб при варикозі, проблемах з яснами та крововиливах. В давній китайській медицині шишки кипарису вживали для покращення роботи печінки.

Сам кипарис може знезаражувати повітря та покращує стан при легеневих захворюваннях.

А ванночки, настояні на кипарисі, допомагають при геморої, варикозі, підвищеній пітливості, заспокійливо впливають на нервову систему, нормалізують артеріальний тиск, зміцнюють стінки судин, тощо.

Деревина кипарису використовується для виготовлення меблів, декоративних виробів, оболонки олівців, церковного начиння, тощо.

Де ростуть кипарисові

Кипарисові люблять помірний клімат північної півкулі. Багато їх в країнах Середземноморського регіону. Втім, ці дерева зустрічаються практично усюди, навіть у Південній Америці, Австралії та Сахарі.

А от єдиний кипарис, поширений на південному заході Північної Америки – Cupressus arizonica або блакитний кипарис. Ця вічнозелена рослина круглої форми, з кольором листя від блідо-зеленого до сіро-блакитного, може сягати 25 метрів у висоту. Це ж дерево часто експортується в Європу, в ті ж країни Середземномор'я, де корінним є Cupressus sempervirens або вічнозелений кипарис чи італійське кипарисове дерево. Тому сьогодні у країнах Середземномор'я та прилеглих до них найбільш поширеними є саме ці два види. Обидва мають великий вплив на алергенну ситуацію в цьому та інших регіонах, включаючи Україну. Тут представники цієї родини культивуються все частіше.

Адже, незважаючи на те, що вони не формують квіти, кипарисові виділяють багато пилку зі своїх чоловічих шишок. І пилок цей пристосований до рознесення вітром.

Відтак, кипарисові – доволі сильні алергени, період пилкування яких може займати кілька місяців. Різні види кипарисових цвітуть по черзі. І розпочинається цей сезон, як правило, взимку і триває весною. Втім, деякі види продукують пилок ще восени.

Найважливіші джерела алергенів кипарисових

Найважливішими видами з точки зору алергенного потенціалу родини є кипариси блакитний та вічнозелений, ялівець колючий (Juniperus oxycedrus), ялівець звичайний (Juniperus communis), тиси, у тому числі – тис ягідний (Taxus baccata), та види роду туя (Thuya). Більшість з цих видів ростуть і в Україні. Ялівець колючий (J. oxycedrus) виділяє пилок у жовтні, вічнозелений кипарис – у січні та лютому, аризонський кипарис – у лютому та березні, а ялівець звичайний може цвісти ще у квітні.

Примітно, що хоча зелений кипарис поширений на півдні Європи ще з античності, про алергію до пилку кипарисів тут не повідомлялося до 1945 року. У Франції перші випадки такого полінозу описані в 1962 році. З того часу тенденція до виникнення цієї алергії зростає. Серед можливих причин цього явища може бути посилене використання кипарисів як декоративних рослин, що також стає все частішим протягом останнього часу.

Загалом поширеність алергії на пилок кипарисових у популяції коливається від 0,6 до 3%, залежно від ступеня впливу пилку. А серед пацієнтів з алергією частка сенсибілізованих людей може складати 9-65%, в залежності від географічного регіону. 

За іншими даними, поширеність алергії на кипариси оцінюється в  5-13% від загальної  популяції та 9-35% – серед пацієнтів з алергією. В Україні, за даними молекулярної діагностики, до алергенів кипарисових чутливі більше 10 % тих, хто має алергію до пилку.

Втім, регіоном, який найбільше потерпає від впливу пилку кипарисових, є історична батьківщина цієї рослини – Середземномор'я. Тут кипарис є найважливішим видом. Він викидає половину річної суми пилку від усіх джерел алергенів. Висока роль пилку кипарисових у виникненні сезонної алергії і в таких країнах як США та Японія.

Алергени кипарисових досить тісно вступають в перехресні реакції між собою. Наприклад, італійські та аризонські кипариси часто зустрічаються в середземноморських регіонах, а гірський ялівець – лише на Балканах і в Криму. Але усі вони можуть бути причиною алергії у жителів континентальної України.

алергія на кіпарисові - календар пилкування кипарисових

Широка перехресна реакція також виникає з іншими представниками родини. До них відносяться колючий ялівець, японський кипарисовик (Chamaecyparis obtusa), криптомерія японська (Cryptomeria japonica) і кедр західний червоний (Thuja plicata).

Головним алергеном аризонського кипарису вважається Cup 1, що входить до групи пектатних ліаз. До нього чутливі 57% хворих. Також він містить  алергени Cup 2  (полігалактуроназа), Cup 3 (тауматин-подібний білок) та Cup 4 (кальційзв'язуючий білок).

У італійському ж кипарисі вчені виявили термостійкий білок, який, скоріше за все, є білком переносу ліпідів, і який меншою мірою присутній у арізонському кипарисі. Саме цей білок може бути відповідальним за перехресні реакції зі свіжими фруктами та іншою їжею.

Клінічні спостереження також вказують, що у людей з атопією чутливість до пилку кипарису розвивається всього за 2-3 роки. А через 5-8 років уже можуть з'явитися перші симптоми алергії.

За даними молекулярної діагностики, українські пацієнти також чутливі до цих алергенів. Зокрема, до білків кипарису та криптомерії, яка, зазвичай, в Україні не росте. Це – через високу перехресну реактивність цих білків із алергенами ялівцю і туї. Вони вирощуються у нас найчастіше.

Як свідчать дані досліджень, основним симптомам пилкової алергії, спричиненої кипарисовими, є ринокон'юнктивіт. Втім, доволі часто цей пилок також може призводити до розвитку астми. В цілому, більше третини хворих з кипарисовим полінозом відчувають саме проблеми з органами дихання.

Загалом симптоми кипарисового полінозу можуть бути наступними:

  • кон'юктивіт;
  • нежить;
  • чхання;
  • закладеність носу;
  • кашель;
  • бронхоспазм
  • та інші проблеми з диханням.

При безпосередньому контакті з алергеном, наприклад, при обрізці дерев, поширені шкірні симптоми: дерматит та кропив'янка.

Рідше кипарисовий поліноз може проявлятися синдромом оральної алергії (СОА). Французські дослідники вказують, що така алергія виявляється у 4% пацієнтів, сенсибілізованих до пилку кипарисових. Найчастіше такі перехресні реакції виникають після вживання свіжих персиків. Основними симптомами СОА є:

  • набряк губ,
  • свербіж язика.

Інколи алергени пилку кипарисових можуть викликати й анафілактичний шок.

Примітно, якщо часто вплив пилку рослин не приносить великих незручностей пацієнтам, то у випадку з кипарисовими ситуація інша. Існують дослідження, які вказують на те, що у понад 57% хворих з кипарисовим полінозом симптоми є настільки вираженими, що для їх полегшення необхідне не тільки застосування антигістамінних препаратів, а й імунотерапія.

 

Джерела інформації:

  1. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%96
  2. https://tsikavi-fakty.com.ua/50-tsikavyh-faktiv-pro-hvojni-roslyny/
  3. https://www.ogorodnik.com/articles/kiparisovoe-ravnovesie-celebnye-svoystva-i-aromaterapiya
  4. https://allergy.org.ua/rodyna-kyparysovykh-pochynaiut-vykydaty-vysokoalerhennyi-pylok-shche-u-sichni/
  5. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/24314710/
  6. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28401436/
  7. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15918297/
  8. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15679713/
  9. https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=http://www.jiaci.org/issues/vol22issue4/7.pdf&ved=2ahUKEwiphZOf7PfoAhVMR5oKHdEfAp44ChAWMAV6BAgEEAE&usg=AOvVaw0xx7jmiajFDL68sMV0bCv8
  10. http://www.phadia.com/en/Products/Allergy-testing-products/ImmunoCAP-Allergen-Information/Tree-Pollens/Allergens/Arizona-cypress-/
Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Чому контактний дерматит очей має настільки важливе значення?

Контактний дерматит - найпоширеніше захворювання шкіри століття. Повіки з їх м'якою тонкою шкірою особливо схильні до алергічних реакцій уповільненого типу. Крім неприємних відчуттів контактний дерматит шкіри повік викликає і косметичний дефект, тому хворі в більшості випадків звертаються до лікаря.

Які продукти зазвичай викликають опосередковану IgE харчову алергію у дорослих та дітей?

Переважання окремих харчових продуктів серед причин харчової алергії залежить від географічного положення та культурного укладу. Наприклад, в Японії серед дітей найбільш розповсюджені харчова алергія на гречану крупу і рис, в скандинавських країнах - на рибу, в Іспанії - на фрукти.

У США, за даними досліджень із застосуванням провокаційних харчових проб подвійним сліпим методом з плацебо-контролем, у дітей найчастішим причинами харчової алергії є коров'яче молоко, соя, яйця, пшениця, арахіс і риба; у дорослих - арахіс, фундук, ракоподібні і риба.

Чому виникає алергія на глютен?

Алергічна реакція на глютен виникає у людей, що страждають на харчову алергію, спровоковану злаковими культурами. Глютен – білок пшеничного борошна, що має потужні алергенні властивості і провокує прояв алергії.

Які виділяють стадії атопічного дерматиту?

Гостра стадія характеризується еритемою, лущенням, ерозіями і мокнутием. Гістологічно на цій стадії виявляють спонгиоз. Подострая стадія проявляється легким лущенням і лихенизацией. При хронічній стадії спостерігають легке лущення і виражену ліхенізація, еритеми майже немає. При хронічній стадії зустрічаються гіпер- і гіпопігментація.