Вільха

Вільха

Ві́льха (Alnus)

Типова рослина Полісся й Лісостепу, відноситься до дерев і чагарників родини Березових (Betulaceae). Зарості вільхи ще називають вільшняками. Назва рослини, що пішла від кельтського словосполучення «аl»(при) та «lan»(берег), говорить сама за себе - ця вологолюбна та низькоросла кустарна рослина полюбляє розташовуватися на болотах й по берегах водоймищ. Також зустрічається в річкових заплавах у степу. 

Відомо більше ніж 40 різних видів цього чагарнику, найбільш розповсюджені - сіра вільха (Alnus incana L.) та вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.). На коренях вільхи утворюються бульбочки з мікроорганізмами, що збагачують ґрунт сполуками азоту. Таким чином  вільха підвищує родючість землі.

Суцвіття чоловічих квіточок рослини зібрані у сережки, жіночі квітки - колоски розташовані наверху крони. Цвіте протягом весни до розпускання листків, а плоди у вигляді маленьких горішок дозрівають вже восени.

Кору, шишечки, листочки використовують у медицині для приготування лікарських препаратів, оскільки ця рослина містить танін, що використовується як кровоспинний засіб. Також інші активні біологічні речовини цієї дивної рослини дозволяють успішно використовують її у медицині у якості протизапальних, дезінфікуючих засобів, а також засобів для прискорення регенерації ран. Деревина вільхи ціниться за стійкість до впливу води та незамінна у підземному та підводному будівництві. Також ця порода здатна імітувати малюнок деревини інших цінних порід дерев: вишню, горіх тощо. Навесні з вільхи бджоли збирають багато пилку і меду. [1],[2],[3],[4],[5].

 

Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах, рідко трапляється в Степу, здебільшого по берегах великих річок, біля гирла Дністра, у плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману. [6].

 

Вільха є одним з найсильніших та найпоширеніших алергенів серед весняних квітучих дерев. Алергія на вільху – це чутлива реакція організму людину, що виникає через зниження загального імунітету або його неправильної роботи.

Алергічну реакцію на цей чагарник може викликати, по-перше,  контакт з її пилком при вдиханні, адже пилок містить особисту білкову речовину та переноситься по повітрю на великі відстані. Пилок цієї рослини при потраплянні в організм осідає на поверхні дихальних органів, а також подразнює шкіру людини. Таким чином у відповідь на реакцію у сприйнятливої людини відбувається викид гормону гістаміну, що призводить до ослаблення імунітету. Тож вже через пару годин після контакту з алергеном починаються ознаки алергічної реакції. 

У випадку припинення контакту із алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, й при повторному контакті знову з’являється запальна реакція. Крім того, схожі із пилком вільхи речовини містяться у пилку інших весняних дерев (вишні, яблуні, персики, береза та інші), тож можливе виникнення перехресної алергії.  По-друге, ця рослина містить у своєму складі й інші активні біологічні речовини, з яких виготовляються різноманітні медичні засоби. Тож деякі люди можуть мати підвищену сприйнятливість саме на препарати з вільхи, що також може привести до виникнення алергічної реакції.

Існує й перехресний вплив між пилковими та харчовими алергенами. Наприклад, горіхи або лікувальні препарати з бруньок берези та листя можуть підсилювати негативну реакцію організму на цвітіння вільхи, ліщини, та берези. Однак, навіть у випадку відсутності алергії на вільху, не слід зловживати різноманітними засобами, виготовленими на основі цієї рослини, оскільки тривале та безконтрольне використання може викликати небажані побічні ефекти та спровокувати інтоксикацію організму.  [7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21],[22].

Алергічна реакція на контакт із пилком називається сезонним полінозом.

Основними симптомами проявів сінної лихоманки (інша назва сезонного полінозу) можуть бути: почервоніння очей та їх сльозливість,  нежить та закладеність носу, можлива поява пухирців на шкірі (по типу кропивниці); через набряк верхніх дихальних шляхів людині стає важко дихати, починається сухий кашель; також можливе свербіння язику та піднебіння.

Особливо важко такі ознаки переносяться дітлахами - подальше розчісування може призвести  до інфікування ранок. У дорослих може підвищитися тиск та з’явитися головний біль, при алергії на вільху трапляються навіть напади епілепсії.

Якщо довго вдихати пилок вільхи- можуть початися проблеми з кишечником; потрапляючи в кров, алерген здатний викликати навіть болі у суглобах.[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21].

 

Джерела:

1.Рослини з протимікробними властивостями. НЄ Стадницька, ОЗ Комаровська-Порохнявець… - 2011 — ena.lp.edu.ua.

2.Лікарські рослини:Енциклопедичний довідник/ Відп.ред.А.М.Гродзінський.—К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім.М.П.Бажана,Український виробничо-комерційний центр «Олімп»,1992.— 544с :ISBN5—88500—055—7

3.Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.

4.Лікарські рослини, дерева та сировина, які володіють дубильними властивостями

БП Романюк, ВМ Фролов… - Проблеми екологічної та …, 2011 - irbis-nbuv.gov.ua

5.Cтан і перспективи використання вільхи сірої та клейкої в медицині та фармації (огляд літератури).НЯ Музика, РЮ Грицяк - Молодий вчений, 2014 - irbis-nbuv.gov.ua

6. Вільха сіра [Електронний ресурс «Вікіпедія»] /(дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. екрану https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%85%D0%B0_%D1%81%D1%96%D1%80%D0%B0 (дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. екрану

7. Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15

8. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .

9.Гроздова Н.Б., Некрасов В.И., Глоба-Михайленко Д.А. Деревья, кустарники и лианы. – М.: Лесн. пром-сть., 1986. – 349 с Джерело: https://collectedpapers.com.ua/ru/trees_shrubs_and_creepers/fraxinus

10.Визначення пилкових алергенів у атмосферному повітрі. (методичні рекомендації)

О.І. Турос, І.М. Ковтуненко, В.В. Родінкова, Київ - 2014

11. Календар пилення алергенних рослин у місті Львові (2011 рік)

К Волощук - Вісник Львівського університету. Сер.: Біологічна, 2014 - irbis-nbuv.gov.ua

12.Особливості розповсюдження пилку аероалергенної флори у повітрі м. Полтави

ВВ Родінкова - Вісник проблем біології і медицини–2012–Вип - umsa.edu.ua

13.ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.

14.Застосування сорбентів у комплексному лікуванні хворих на алергічний риніт.І.В. Гогунська, О.О. Наумова, Т.В Смагіна, І.С.Зарицька- Семейная медицина, № 2 (58), 2015

15. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.

16. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.

17. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.

18. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.

19.Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013

20. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.

21. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.

22.Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15.

 

Питання та відповіді

Які захворювання відносять до атопічних?

Атопічні захворювання включають бронхіальну астму, алергічний риніт і атопічний дерматит. Діти з атопічним дерматитом схильні до подальшого розвитку бронхіальної астми та алергічного риніту. Атопічними захворюваннями страждає 8-25% населення світу. Захворюваність вище в економічно розвинених країнах і в великих містах. Проте атопічні захворювання зустрічаються в будь-якій країні і в осіб будь-якої національності. Бронхіальна астма у дітей з атопічним дерматитом протікає важче, ніж у дітей без атопічного дерматиту. Сенсибілізація до контактних алергенів робить перебіг бронхіальної астми важчим.

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Як визначити концентрацію пилку?

Раніше концентрацію пилку визначали гравітаційним методом за допомогою предметних стекол, змочених гліцерином. Тримач для таких стекол (пробозабірник Дарема) був прийнятий в 40-х роках як стандартний пристрій для вимірювання концентрації пилку в повітрі. Завдяки його простоті, дешевизні і надійності, їм користувалися багато років. Однак через залежність результатів вимірювання від швидкості і напряму вітру і нерівномірності розподілу аерозольних часток в турбулентних повітряних потоках, згодом перейшли до сучасних об'емометрічним методам. Аспіраційні і ручні ротаційні пробозаборники дають при визначенні концентрації в повітрі пилкових зерен і спор грибів порівнянні результати. Аспіраційні пробозаборники використовуються для визначення концентрації життєздатних і нежиттєздатних спор і пилку в повітрі, особливо в закритих приміщеннях. Ручні ротаційні пробозаборники зручні тим, що на результати їх вимірювань не впливає напрямок вітру і майже не впливає швидкість повітряних потоків <24 км / год (6,6 м / сек). Дрібні спори легше відхиляються від прямого напрямку, тому рідше вдаряються об поперечини пастки. Обидва методи дають корисну інформацію.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Які найчастіші причини контактного дерматиту шкіри повіка?

Найбільш часто сенсибілізація виникає до косметичних засобів для волосся, шкіри обличчя і нігтів. Нерідко на місці накладення вони побічну реакцію не викликають, але, через описані вище особливості шкіри повік, стають причинами її контактного дерматиту. Крім того, косметичні засоби, які накладають на шкіру навколо очей, можуть викликати її роздратування. Хоча в більшості випадків відбувається звикання до дратівливих косметичних засобів, іноді вони стають причиною контактного дерматиту, клінічно невідмітного від алергічного контактного дерматиту.