Вільха

Вільха

Ві́льха (Alnus)

Типова рослина Полісся й Лісостепу, відноситься до дерев і чагарників родини Березових (Betulaceae). Зарості вільхи ще називають вільшняками. Назва рослини, що пішла від кельтського словосполучення «аl»(при) та «lan»(берег), говорить сама за себе - ця вологолюбна та низькоросла кустарна рослина полюбляє розташовуватися на болотах й по берегах водоймищ. Також зустрічається в річкових заплавах у степу. 

Відомо більше ніж 40 різних видів цього чагарнику, найбільш розповсюджені - сіра вільха (Alnus incana L.) та вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.). На коренях вільхи утворюються бульбочки з мікроорганізмами, що збагачують ґрунт сполуками азоту. Таким чином  вільха підвищує родючість землі.

Суцвіття чоловічих квіточок рослини зібрані у сережки, жіночі квітки - колоски розташовані наверху крони. Цвіте протягом весни до розпускання листків, а плоди у вигляді маленьких горішок дозрівають вже восени.

Кору, шишечки, листочки використовують у медицині для приготування лікарських препаратів, оскільки ця рослина містить танін, що використовується як кровоспинний засіб. Також інші активні біологічні речовини цієї дивної рослини дозволяють успішно використовують її у медицині у якості протизапальних, дезінфікуючих засобів, а також засобів для прискорення регенерації ран. Деревина вільхи ціниться за стійкість до впливу води та незамінна у підземному та підводному будівництві. Також ця порода здатна імітувати малюнок деревини інших цінних порід дерев: вишню, горіх тощо. Навесні з вільхи бджоли збирають багато пилку і меду. [1],[2],[3],[4],[5].

 

Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах, рідко трапляється в Степу, здебільшого по берегах великих річок, біля гирла Дністра, у плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману. [6].

 

Вільха є одним з найсильніших та найпоширеніших алергенів серед весняних квітучих дерев. Алергія на вільху – це чутлива реакція організму людину, що виникає через зниження загального імунітету або його неправильної роботи.

Алергічну реакцію на цей чагарник може викликати, по-перше,  контакт з її пилком при вдиханні, адже пилок містить особисту білкову речовину та переноситься по повітрю на великі відстані. Пилок цієї рослини при потраплянні в організм осідає на поверхні дихальних органів, а також подразнює шкіру людини. Таким чином у відповідь на реакцію у сприйнятливої людини відбувається викид гормону гістаміну, що призводить до ослаблення імунітету. Тож вже через пару годин після контакту з алергеном починаються ознаки алергічної реакції. 

У випадку припинення контакту із алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, й при повторному контакті знову з’являється запальна реакція. Крім того, схожі із пилком вільхи речовини містяться у пилку інших весняних дерев (вишні, яблуні, персики, береза та інші), тож можливе виникнення перехресної алергії.  По-друге, ця рослина містить у своєму складі й інші активні біологічні речовини, з яких виготовляються різноманітні медичні засоби. Тож деякі люди можуть мати підвищену сприйнятливість саме на препарати з вільхи, що також може привести до виникнення алергічної реакції.

Існує й перехресний вплив між пилковими та харчовими алергенами. Наприклад, горіхи або лікувальні препарати з бруньок берези та листя можуть підсилювати негативну реакцію організму на цвітіння вільхи, ліщини, та берези. Однак, навіть у випадку відсутності алергії на вільху, не слід зловживати різноманітними засобами, виготовленими на основі цієї рослини, оскільки тривале та безконтрольне використання може викликати небажані побічні ефекти та спровокувати інтоксикацію організму.  [7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21],[22].

Алергічна реакція на контакт із пилком називається сезонним полінозом.

Основними симптомами проявів сінної лихоманки (інша назва сезонного полінозу) можуть бути: почервоніння очей та їх сльозливість,  нежить та закладеність носу, можлива поява пухирців на шкірі (по типу кропивниці); через набряк верхніх дихальних шляхів людині стає важко дихати, починається сухий кашель; також можливе свербіння язику та піднебіння.

Особливо важко такі ознаки переносяться дітлахами - подальше розчісування може призвести  до інфікування ранок. У дорослих може підвищитися тиск та з’явитися головний біль, при алергії на вільху трапляються навіть напади епілепсії.

Якщо довго вдихати пилок вільхи- можуть початися проблеми з кишечником; потрапляючи в кров, алерген здатний викликати навіть болі у суглобах.[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21].

 

Джерела:

1.Рослини з протимікробними властивостями. НЄ Стадницька, ОЗ Комаровська-Порохнявець… - 2011 — ena.lp.edu.ua.

2.Лікарські рослини:Енциклопедичний довідник/ Відп.ред.А.М.Гродзінський.—К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім.М.П.Бажана,Український виробничо-комерційний центр «Олімп»,1992.— 544с :ISBN5—88500—055—7

3.Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.

4.Лікарські рослини, дерева та сировина, які володіють дубильними властивостями

БП Романюк, ВМ Фролов… - Проблеми екологічної та …, 2011 - irbis-nbuv.gov.ua

5.Cтан і перспективи використання вільхи сірої та клейкої в медицині та фармації (огляд літератури).НЯ Музика, РЮ Грицяк - Молодий вчений, 2014 - irbis-nbuv.gov.ua

6. Вільха сіра [Електронний ресурс «Вікіпедія»] /(дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. екрану https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%85%D0%B0_%D1%81%D1%96%D1%80%D0%B0 (дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. екрану

7. Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15

8. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .

9.Гроздова Н.Б., Некрасов В.И., Глоба-Михайленко Д.А. Деревья, кустарники и лианы. – М.: Лесн. пром-сть., 1986. – 349 с Джерело: https://collectedpapers.com.ua/ru/trees_shrubs_and_creepers/fraxinus

10.Визначення пилкових алергенів у атмосферному повітрі. (методичні рекомендації)

О.І. Турос, І.М. Ковтуненко, В.В. Родінкова, Київ - 2014

11. Календар пилення алергенних рослин у місті Львові (2011 рік)

К Волощук - Вісник Львівського університету. Сер.: Біологічна, 2014 - irbis-nbuv.gov.ua

12.Особливості розповсюдження пилку аероалергенної флори у повітрі м. Полтави

ВВ Родінкова - Вісник проблем біології і медицини–2012–Вип - umsa.edu.ua

13.ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.

14.Застосування сорбентів у комплексному лікуванні хворих на алергічний риніт.І.В. Гогунська, О.О. Наумова, Т.В Смагіна, І.С.Зарицька- Семейная медицина, № 2 (58), 2015

15. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.

16. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.

17. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.

18. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.

19.Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013

20. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.

21. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.

22.Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15.

 

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Як позбутися симптомів алергічного риніту в домашніх умовах?

Перш за  все слід:

  • обмежити перебування на повітрі в період активних цвітінь,
  • завісити кватирки спеціальними захисними фільтрами,
  • не  відкривати вікон у машині,
  • проводити щоденне вологе прибирання оселі, 
  • виключити вживання в їжу продуктів, куди може входити пилок чи інші частини  рослин.

Слід також враховувати, що між пилком рослин та певними видами фруктів і овочів можуть бути перехресні реакції, що призводить до  розвитку алергії, наприклад полин може мати спільні детермінанти з тмином, анісом, болгарським перцем; вільха, ліщина, береза може давати перехресні алергічні реакції з алергенами яблук, горіхів; в людей з гіперчутливістю до злакових трав може бути алергія на хлібобулочні вироби.

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.

Чому виникає алергія?

Причиною алергії є алергени, а також алергізуючі фактори, які самі по собі не є алергенами, але сприяють появі в організмі алергенів. Натомість алергени - це антигени, які   спричиняють таку імунну відповідь, що призводить до ушкоджень в тканинах і органах.

 

Види найбільш поширених алергенів:

 

Пилкові

Алергени рослин і пилку: злакові трави (тимофіївка, вівсяниця, пирій  та ін.);   злакові культури (пшениця, овес, кукурудза); бур’яни (амброзія, полинь, подорожник, кропива та інші.); дерева (береза, вільха, ліщина, дуб, тополя, клен, ясень та ін.)

Побутові

Пил, епідермальні алергени і деякі види грибкових алергенів. Основним побутовим алергеном є домашній пил, де є мікрокліщі, гриби і інше.

Епідермальні

Лупа тварин і прикріплені до їх шерсті частинки слини, епідермісу, сечі.

Харчові

Продукти харчування і речовини, які утворюються при їх переробці. Найбільш високою алергенною активністю  володіють харчові продукти білкового походження. Жири, вуглеводи, мікроелементи, як правило, не викликають істинних алергічних реакцій. Між пилком деяких рослин і конкретними продуктами може бути перехресна реакція.

Інсектні

Алергени комах, котрі знаходяться в їх слині, отруті та тілі.

Хімічні

Речовини, з якими людина контактує в виробництві і побуті. Лікарські алергени: антибіотики, протигрибкові, ферментні препарати, продукти синтезу.

Інфекційні

Алергени грибів, бактерій, вірусів, найпростіших, паразитів.

Які захворювання відносять до атопічних?

Атопічні захворювання включають бронхіальну астму, алергічний риніт і атопічний дерматит. Діти з атопічним дерматитом схильні до подальшого розвитку бронхіальної астми та алергічного риніту. Атопічними захворюваннями страждає 8-25% населення світу. Захворюваність вище в економічно розвинених країнах і в великих містах. Проте атопічні захворювання зустрічаються в будь-якій країні і в осіб будь-якої національності. Бронхіальна астма у дітей з атопічним дерматитом протікає важче, ніж у дітей без атопічного дерматиту. Сенсибілізація до контактних алергенів робить перебіг бронхіальної астми важчим.

В якому віці проявляється атопічний дерматит?

У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.