Борщівник

Борщівник (Heracleum)

Рід борщівника(Heracleum)включає в себе до 70 видів,з яких п’ять природньо зростає на території України.Найбільш поширений(майже по всій Україні–на луках,берегах річок,білядоріг)борщівник сибірський(Heracleumsibiricum). В Карпатах зустрічаються борщівник карпатський(Heracleum carpaticum),борщівник європейський(Heracleum spotilium)і рідко борщівник пальчастий(Heracleum palmatum).В Криму росте борщівник Стевена(Heracleum Steveni).Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi) та борщівник Мантегацціна(лат. Heracléum mantegazziánum)  відміну від природних видів борщівників,становлять велику загрозу для природного різноманіття та гідрологічного режиму території,оскільки мають природних ворогів чи конкурентів і дужешвидко розповсюджуютьсяі є найбільш небезпечними інвазійними видами рослин, які поширились територієюУкраїни. Деякі види споживаються в їжу, деякі з них є декоративними і вирощуються в садах , а деякі є отруйними, наприклад, борщівник Мантегацці, борщівник Сосновського. Його ми і будемо розглядати.[25]

 Борщівник Сосновського це багаторічна рослина-бур’ян належить до родини Окружкових(Apiaceae) . Досягає до 2 метрів заввишки та має симпатичні білі парасольки- суцвіття, але насправді є отруйною рослиною.

Борщівник можна зустріти будь-де на території України - на узбіччях автошляхів та на територіях сільськогосподарських земель, в річних заплавах річок та біля населених пунктів.   Історично борщівник походить з Кавказу, де дуже поширений в дикому вигляді.

Свою узагальнюючу назву “борщівник” рослина отримала через звичай населення додавати листя їстівних різновидів борщівника в борщі та овочеві супи, також очищені стебла споживали в сирому вигляді. А саме назву «Борщівник Сосновського» рослина отримала в далекому 1944 році на честь радянського вченого- систематика Сосновського Д.І.

Загалом цю отруйну рослину  завезли в Україну у якості культури, яка здатна утворювати значну кількість зеленої маси та є чудовим медоносом. Але пізніше з’ясувалось, що ця рослина є отруйною через вміст особливих фотосполук, які під дією ультрафіолетового випромінювання набували токсичних властивостей та після контакту зі шкірою людини  викликали опіки 1-3 ступенів. Тваринам можна було вживати борщівник як силос, адже після проходження через травневий тракт токсичні сполуки розкладалися, але коров’яче молоко від такого корму набувало гіркуватого смаку.

Після припинення розведення борщівника як культурної рослини він, завдяки своїй добрій пристосованості, широко поширився по всій території.

Поширений  по всій території України.[2].

Алергічну реакцію на борщівник Сосновського можуть спровокувати як запах, так й пилок та сік цієї отруйної рослини.

Білі квітки - парасольки зазвичай зацвітають в червні - липні. Токсичну дію  може спричинити будь- яка частина рослини: стебло, листя, коріння. Під дією сонячного випромінювання навіть незначний контакт із рослиною може призвести до уражень шкіри. Особливо слід бути обережними у період цвітіння борщівника, так як у цей час отруйні речовини виділяються прямо в повітря, що є дуже небезпечним навіть й без безпосереднього контакту з рослиною. Для отримання токсичного отруєння достатньо лише незначний час знаходитись у заростях борщівника. [1],[2],[3],[4],[5],[9],[10],[11],[12],[14].

Опіки, викликані потраплянням на шкіру соку борщівника, проявляються протягом деякого часу. Основними діючими речовинами отрути є фотосполуки, так звані фуранокумаріни, які викликають підвищення чутливості шкіри до ультрафіолетових променів. Тож сам по собі сік не викликає опіків, але він швидко знищує захист шкіри від шкідливого ультрафіолету. За кілька хвилин можливо отримати дозу опромінення, рівну декільком годинам або навіть дням знаходження на відкритому сонці - в результаті утворюються опіки різних ступенів. При великому ураженні, особливо для дітей, це може бути дуже небезпечно. Опіки довго не загоюються, а наслідки - темна пігментація шкіри- можуть зберегтися до півроку, а у важких випадках сліди залишаться на все життя.

Крім того, сік рослини містить високу кількість ефірних масел, завдяки чому борщівник може викликати алергію, в тому числі і дихальну. Токсичні речовини в отруйних видах борщівника містяться як в стеблі, так й в листках, корінні. Найнебезпечнішим борщівник є у період цвітіння.[1],[2],[3],[4],[6],[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17],[18],[19],[21], [22] ,[23], [24].

Алергічну реакцію можуть спровокувати як запах, так й пилок та сік борщівника Сосновського.

Одними з перших ознак алергії на пилок є: нежить і набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), почервоніння слизових оболонок очей і їх сльозливість (так званий алергічний кон'юнктивіт), першіння в горлі.

Також одним із проявів алергії є чхання - у відповідь на подразник слизова набухає, організм намагається позбутися алергену, тому чхання є захисною реакцією організму.  Через звуження дихальних шляхів у алергіка  починається сухий кашель з хрипами, що може спричинити напади астми. Алергія на пилок борщівника Сосновського може прийняти й більш тяжкі форми: реакція виникає протягом перших кількох хвилин після контакту з алергеном і проявляється у вигляді набряку Квінке і генералізованої кропив'янки, разом з цим може розвинутись набряк гортані (утруднення дихання, через що виникає ризик задухи), шлунково -кишкового тракту (симптоми - болі в животі, нудота, блювота), у потерпілого різко падає артеріальний тиск, з'являється відчуття оглушення (легка форма шоку) або втрата свідомості (важка форма шоку).

Характерна особливість алергії саме на пилок борщівника – сезонність, оскільки поліноз завжди збігається з періодом цвітіння тих чи інших рослин, тож прояви виділяються певною циклічністю і регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один і той же час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить і чхання не припиняються до тих пір, поки пилок буде впливати на слизову носа, при цьому звичайні засоби від застуди не допомагають. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А ось в дощову погоду пилок прибивається дощем до землі, і у людей можливе полегшення деяких проявів алергії.

 Також контакт із соком борщівника  може спричинити опіки різного ступеня (від дерматитів до пухирів).

Іноді симптоми опіків з’являються майже відразу після контакту, іноді проявляються через кілька годин або через добу, й проявляються спочатку як почервоніння  та свербіж  шкіри у місці контакту, надалі відчувається печіння та сильний набряк ураженої ділянки, підвищення температури тіла, озноб та головний біль. Можуть спостерігатися нудота, блювання та запаморочення. Надалі з’являються пухирі, що заповнені ексудатом. Визначити одразу ступінь ураження дуже важко, адже опіки можуть збільшуватися в розмірах протягом декількох днів. При розвитку набряку тканин може спостерігатися порушення роботи деяких суглобів.

Надалі на місці опіку спостерігається розвиток некротичного процесу і утворення великої виразки, яка може не гоїтися протягом 2-3 місяців. Крім того, великі за площею опіки можуть спровокувати важку інтоксикацію організму. У деяких випадках опік може супроводжуватися гострими алергійними реакціями, які іноді призводять до анафілактичного шоку. Опік від борщівника, який займає більше 80% шкірних покривів, вважається смертельно небезпечним. Наслідки від контакту із борщівником залежать від суб’єктивної чутливості людини та тривалості перебування на відкритому сонці.[3],[4],[6],[7],[8],[12],[14],[15],[16],[17],[18],[20],[21].

Джерела:

1. Еколого-біологічні особливості та господарська цінність малопоширених культурних та природних рослинних ресурсів: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За заг.ред.д.с.-г.н., проф.В.А.Бурлаки.-Житомир: Вид-во ЖНАЕУ.-2005.-105 с. іл.
2. Борщівник Сосновського     [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%89%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%A1%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE (дата звернення: 18.01.17). – Назва з титул. екрану.
3. Борщевик Сосновского [Електронний ресурс «Википедия»] / Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%89%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA_%D0%A1%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE (дата звернення: 18.01.17). – Назва з титул. екрану.

4. Кормовиробництво. Зінченко О. І. - Навчальне видання. — 2-е вид., доп. і перероб. — К.: Вища освіта, 2005. — 448 с.: іл.  (розділ 10.2. Коротка характеристика основних видів малопоширених силосних культур).
5. Эколого-фитоценотические условия обитания и онтогенетическая структура ценопопуляций борщевика Сосновского (Heracleum sosnowskyi Manden.)в г. Казани и Пестречинском районе. Выпускная квалификационная работа. А.Р.Муртазина, Институт фундаментальной медицины и биологии Кафедра биоэкологии, Казань-2014.
6. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет
(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998
7. Особенности поллиноза у детей в современных условиях / В. А. Ревякина // Лечащий врач. – 2012. – №4. – 12-15 с.
8. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.
9. Рослинництво: Підручник О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.
10. ДЕРМАТИТИ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія України»] / Режим доступу: http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2469/dermatiti (дата звернення: 18.01.17). – Назва з титул. екрану.
11.  ОТРУЙНІ РОСЛИНИ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія України»] / Режим доступу : http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3144/otrujni-roslini (дата звернення: 18.01.17). – Назва з титул. екрану.
12. Опасные растения, используемые при производстве продуктов питания  и блюд. Беркетова Л.В. , Егоров Д.А. Сборник трудов третьей международной научно-практической конференции «Экономически эффективные и экологически чистые инновационные технологии»/ под ред.  В.А.Жидких – Москва: ФГБОУ ВПО «(РЭУ им. Г.В. Плеханова)», 2017.-368 с.
13. ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 18.01.17). – Назва з титул. екрану.
14. Знання про синантропні отруйні рослини- одна з основ запобігання біологічної небезпеки. Крецул Н.І., Джуран В.М., Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковроди -  Молодий вчений, № 9.1 (49.1), вересень, 2017.
15. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.
16. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
17. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
18. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
19. Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013.
20. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
21. Растения, вызывающие аллергию [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://oberig.ua/tips/rasteniya-vyzyvayushie-allergiyu/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.

22. Головко В.В. Экологические аспекты аэропалинологии.=Environmental aspects of  aeropalinology: Аналит. обзор/ СО РАН. Ин-т химической кинетики и горения; ГПНТБ.- Новосибирск,2004.-107с.-(Сер.экология.Вып.73).

23. Исследовательская работа “Борщевик Сосновского”. Направление работы “Биоразнообразие растений напочвенного покрова лесного массива города Перми”. Коньшина В.А.,  Пермь, 2017.

24. Особенности некоторых биогенных аллергенов. Аршина Т.С. -Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований, №1, 2012 (с.119).

25. Шувар І.А.Особливо небезпечні рослини України:навч.посіб. /За ред.І.А.Шувара–К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 192с