Береза

Береза

Береза (Bétula)

Одне з найпоширеніших листопадних дерев. Назву берези пов’язують із словом «betulus» (з лат. означає «щасливий») або «bhe»  (з індоєвроп. мови означає «білий», «світлий»). Це дерево   має гладеньку білу кору та  квітки, що  при цвітінні повисають гарними суцвіттями сережок.

У світі існує більше ніж 100 видів беріз, в Україні відомо до 10 видів, два види яких - повисла (Betula pendula) та пухнаста(Betula pubescens) берези - найбільш поширені на території країни. Цвіте береза у період з квітня по травень. Завдяки дрібному розміру насіння розноситься вітром на великі відстані, тож береза успішно поширюється на нових територіях. Березові гаї у чистому виді ростуть на місцях вирубок колишніх мішаних та хвойних лісів. Повисла  береза (її ще називають бородавчастою) росте на території Полісся. Пухнаста береза досить часто входить до груп заболочених соснових лісів, що розташовані на торф’яному грунті. Іноді пухнаста береза утворює чисті березові ліси на болотах або торфовищах; зустріти її можливо по всьому Поліссю, в Карпатах, в Прикарпатських лісах, і дуже рідко - в лісостепових районах (Харківщина, Поділля тощо).  

Бруньки, кору та листя берези використовують у медицині для приготування лікарських препаратів, оскільки ця рослина містить бетулін (смолиста речовина, що надає білого кольору корі дерева), а також ефірні масла та дубильні речовини (у бруньках та листі), що використовуються у якості знеболюючих, сечогінних засобів та інших фармпрепаратів.  

Для виробництва пива та вин використовується всім відомий березовий сік, а для виробництва шампунів та мила-  інші активні речовини з берези. У Фінляндії навіть заварюють чай з листя берези. А верхній шар берези- так звана береста, що завдяки смолі є дуже міцною та довговічною - у давнину використовували замість сучасного паперу . Береза одна з перших просинається від зимового сну, тож і назва першого місяцю весни –«березень» -пішла від назви цього дерева. [1],[2],[3],[4],[5],[6].

 

Береза – типовий житель Північної півкулі, від субтропіків до дуже суворих районів. Береза здатна стійко переносити вічну мерзлоту. Дуже любить вологу, тож її типові місця проростання - річкові берега, морські узбережжя, болота.  Росте у низинах Дніпра та Південного Бугу, Дніпровська береза росте в Чорноморському біосферному заповіднику, в Кременецьких горах (заповідник «Медобори») -  береза Клокова. [7], [8].

Основна причина алергічної реакції на березовий пилок  – це сприйнятливість організму людини, що виникає через ослаблення імунної системи або її неправильної роботи.

У випадку припинення контакту людини -алергіка  із пилком берези імунна система зберігає антитіла, тому при поновленні контакту із алергеном організм виділяє гормон гістамін, який порушує повторну запальну реакцію. Окрім зниження імунітету, алергічну реакцію можуть спровокувати спадковість або індивідуальна непереносимість хоча б до одного з компонентів пилку берези. 

алергія на березу - календар пилкування берези

З сорока сполучень активних білкових молекул, що містить у собі пилок цієї рослини, тільки шість – є алергенними для людини. Але все ж таки у 90% випадків причиною алергії на пилок цієї рослини стає надчутливість людини до глікопротеїну – двокомпонентному білку. Березовий пилок має цікаву здатність до зависання в повітрі на тривалий час, а потім вітром перенестися на значну відстань.

Вплив на організм алергіка відбувається при безпосередньому контакті з березовим пилком -при вдиханні, а також при попаданні на шкіру або в очі. Особливо гострі прояви алергії спостерігаються в місцях найвищої концентрації дерев -  у березових гаях. Крім того, схожі з пилком берези речовини містяться у пилку інших весняних дерев (вишні, яблуні, персики, вільхи, ліщини тощо), тому можливе виникнення перехресної алергії, що веде до значного погіршення самопочуття.

При алергії на березу у період її цвітіння не варто вживати у їжу яблука, сливи, ківі, картоплю, горіхи, моркву, селеру та огірки, так як дані продукти можуть виступати провокаторами більш важкої алергічної реакції (але така перехресна харчова алергія  зустрічається досить рідко  - у 7% випадків).[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[15],[16],[17],[18],[19],[20],[21].

Алергічна реакція на цвітіння рослин називається сезонним полінозом. Цвітіння берези провокує реакцію негайного типу.

Основними симптомами проявів сінної лихоманки (сезонного полінозу) можуть бути: почервоніння слизових оболонок очей та їх сльозливість (так званий алергічний кон’юнктивіт), закладеність носу та нежить (алергічний риніт); сухий кашель, першіння в горлі;  іноді з'являються задуха, лихоманка або напади бронхіальної астми.

Всі вищевказані прояви виділяються певною циклічністю та регулярністю, в залежності від сезону. У період цвітіння берези найбільша кількість пилку спостерігається в ранкові часи та в сонячну погоду..[7],[8],[9],[10],[11],[12],[13],[15],[16],[17],[18],[19],[20].

 

Джерела:

1. О. О. Аннамухаммедова. Лікарські рослини: навч. посібник [для студентів вищ. навч. закл.] /О.О. Аннамухаммедова, А. О. Аннамухаммедов.–Житомир: Вид-во ЖДУ ім.. І. Франка,2014.-202 с.

2.Синадский Ю. В. Береза. Ее вредители и болезни / Отв. ред. П. И. Лапин; АН СССР; Гл. ботанич. сад. — М., 1973.

3.Корчагина И. А. Семейство берёзовые (Betulaceae) // Жизнь растений. В 6-ти т / под ред. А. Л. Тахтаджяна. — М., 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения. — 300 000 прим.

4.Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ / ред. Д. Григорьев и др. — М., 2006 (русское издание). — ISBN 3-8331-1621-8.

5.Черняева Г. Н., Долгодворова С. Я., Бондаренко С. М. Экстрактивные вещества берёзы / Отв. ред. Чудинов Б. С.; АН СССР, Сиб. отд-ние, Ин-т леса и древесины им. В. Н. Сукачёва. — Красноярск, 1986.

6.БЕРЕЗА [Електронний ресурс ''Фармацевтична енциклопедія''] / Режим доступу: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1891/bereza/ (дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. Екрану

7.Береза повисла [Електронний ресурс «Вікіпедія»] /(дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. екрану: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0(дата звернення: 26.03.18). – Назва з титул. екрану

8.Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15

9. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .

10.Визначення пилкових алергенів у атмосферному повітрі. (методичні рекомендації)

О.І. Турос, І.М. Ковтуненко, В.В. Родінкова, Київ - 2014

11.ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.

12.Застосування сорбентів у комплексному лікуванні хворих на алергічний риніт.І.В. Гогунська, О.О. Наумова, Т.В Смагіна, І.С.Зарицька- Семейная медицина, № 2 (58), 2015

13. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова - Астма и аллергия, № 1, 2013,  Москва.

14. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛКУВАННЯ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН НА ОСНОВІ ПОГОДИННИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук). І.І. Мотрук - Вінниця – 2017 .

15. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова - Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.

16. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.

17. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. - Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.

18.Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики.   Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. - Медицинские новости, № 2, 2013

19. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.

20. ПОЛЛИНОЗ - ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.

21.Пилкування рослин, концентрація пилку яких є низькою, як фактор виникнення сезонної алергії / Л. В. Кременська // Біологічні студії. - 2015. - Т. 9, № 1. - С. 143-152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2015_9_1_15.

Види алергії Прояви алергії

Питання та відповіді

Що таке синдром харчової алергії?

Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.

Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.

Як уникнути дії частинок слущенного епідермісу кішок?

 Кращий спосіб уникнути їх - видалити з будинку кішку, що здійснимо далеко не завжди. Після того, як кішка з квартири видалена, зазвичай проходить 12 - 16 тижнів, перш ніж концентрація алергенів стане нижче порогової. Якщо сім'я не хоче або не може розлучитися з кішкою, то її слід поселити поза житловими приміщеннями. Якщо це неможливо, то хоча б не пускати кішку в спальню, використовувати для зниження концентрації алергену Fel d 1в спальні високоефективний повітряний фільтр, поміняти чохли на матрацах і подушках, хоча це не завжди достатньо знижує концентрацію алергену. Рекомендують щотижня мити кішок, щоб зменшити кількість алергенів, що впливають на хворого, сенсибілізованого до них, проте щодо впливу миття кішок на концентрацію алергенів в квартирі єдиної думки немає.

Чи може викликати загострення алергічного захворювання скошування газону?

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?

І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.

У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.

У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.

 

Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.