Різниця між алергією на лактозу та непереносимістю лактози
зміст
Непереносимість лактози
Молоко – продукт з подвійною репутацією. З одного боку – це джерело важливих білків та корисних мікроелементів, з іншого – часта причина побічних реакцій.
Зокрема, молоко та продукти з нього можуть стати причиною алергії та непереносимості. Ці два стани, які досить часто плутають один з одним чи вважають спорідненими, насправді мають зовсім різну природу.
Непереносимість лактози характеризується нездатністю організму повністю перетравити молочний цукор, який і називається лактозою. Це стан може розвиватися, насамперед, через дефіцит спеціального ферменту – лактази.
Лактаза розщеплює лактозу до двох простих цукрів – глюкози та галактози, які потім легко всмоктуються в кров.
В грудному віці лактаза виробляється у організмі людини головним чином для того, щоб немовлята могли перетравлювати грудне молоко.
Саме тому більшість немовлят мають достатній рівень лактази, щоб перетравити майже літр грудного молока на добу. Фермент лактаза природним чином виробляється клітинами, що вистилають тонку кишку; він також виробляється бактеріями, які живуть у тонкому кишечнику.
Однак, з часом, організм близько 70% населення світу припиняє виробництво цього ферменту. Це відбувається у віці приблизно 2-3 років. Відтак, пізніше організм людини може перетравити лише дуже невелику кількість молока та молочних продуктів. І це вважається нормальним станом.
Непереносимість лактози частіше зустрічається у певних етнічних груп, зокрема американських індіанців, афроамериканців та азіатів.
Найчастіше від цього стану потерпає населення Африки (65-75% від усієї популяції) та Азії, де лактозу не переносять більше 90 % мешканців.
У Північній та Центральній Європі ця проблема менш поширена. Тут непереносимість лактози спостерігається у 2-20% населення, в залежності від регіону. Так, у середземноморських країнах показник непереносимості лактози може досягати в середньому 40%. Зокрема, в деяких регіонах Італії ця цифра може сягати значення в 56-70 %.
Така різниця пов'язана з генетичною мутацією, яка, як припускають вчені, відбулася 5-10 тисяч років тому.
Здатність перетравлювати лактозу забезпечила вибіркову перевагу для населення, що вживає молочні продукти. Це дозволило їм жити досить довго для того, аби мати дітей. При цьому здатність засвоювати лактозу може генетично передаватися наступним поколінням.
Дітям рідко діагностують непереносимість лактози, але вірусна інфекція або реакція на імунізацію можуть спричинити діарею при прийомі суміші на основі молока. Оскільки ці вторинні непереносимості, як правило, короткочасні, часто вони минають самостійно і не потребують будь-яких змін у харчуванні.
На противагу цьому, у дорослих непереносимість лактози часто проявляється у віці до 20 років і вимагає певного коригування в харчуванні.
У людей з непереносимістю лактози значна її частина залишається в кишечнику, не всмоктуючись.
Ця неперетравлена лактоза переходить у товстий кишечник. Тут вона розщеплюється бактеріями, викликаючи здуття живота та, відповідно, метеоризм. Крім того, ферментована лактоза подразнює внутрішні стінки кишечника, викликаючи нудоту, блювоту та діарею. Крім того, вона є джерелом токсинів.
В науковому світі також існує думка, що ці токсини можуть спричиняти розвиток діабету, розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту та деяких видів раку.
До основних симптомів непереносимості лактози відносять:
- здуття та біль в животі
- нудоту
- блювання
- діарею
Рідше непереносимість лактози може призводити до головного болю та болю у суглобах та м'язах, млявості, до проблем з короткочасною пам’яттю, появи виразок в роті, порушення серцебиття, депресії тощо.
Зазвичай симптоми непереносимості лактози проявляються у проміжку між 30 хвилинами і двома годинами після прийому молока або молочної їжі.
Діагностика непереносимості на лактозу
Непереносимість лактози можна діагностувати за допомогою таких медичних тестів:
Тест на кислотність стільця
Цей тест часто використовується для діагностики непереносимості у немовлят та дітей. Беруть зразок калу, щоб визначити, чи гідролізується лактоза до простих цукрів. Ферментація лактози в кишечнику призведе до утворення молочної кислоти, яка знижує рН стільця.
- Тест на водневе дихання
Це найбільш часто використовуваний тест, за яким вміст водню в диханні людини вимірюється після вживання напою, що містить лактозу. Підвищення рівня водню свідчить про те, що організм не здатний перетравити або засвоїти лактозу належним чином.
- Аналіз крові
Під час цього тесту пацієнту дають випити напій з лактозою, а потім через кожні дві години беруть проби крові для перевірки рівня глюкози в крові. Якщо рівень глюкози не підвищується, це означає, що людина має непереносимість лактози.
У випадку підтвердженого діагнозу "непереносимість лактози", лікування головним чином зводитиметься до обмеження вживання лактози. Більшість людей можуть переносити незначну кількість лактози, що міститься приблизно в 200 мл молока (невелика склянка). Тому їм рекомендується мінімізувати, але не повністю обмежувати лактозу в раціоні.
Продукти з найбільшою кількістю лактози – це молоко, вершки, морозиво та йогурт. Йогурти з доданими культурами, такими як ацидофілін, мають найбільшу активність лактази, тому вони легше переносяться.
Також різну кількість лактози містять і різні сири. Так, фета та вершковий сири містять більше лактози, а дозрілі сири, такі як пармезан, чеддер або камамбер, практично, її не містять.
Невелика кількість лактози міститься також у великій кількості немолочних продуктів, оскільки її часто використовують у харчовій промисловості. Так, лактоза може додаватися до хліба, каш та супів швидкого приготування, салатних вершків, майонезу, печива, шоколаду, чіпсів, деяких видів м’ясопродуктів (шинки, сосисок…).
На сьогодні існують спеціальні таблетки, які містять фермент лактазу. Вони допомагають боротися з симптомами непереносимості та перетравлювати лактозу.
Алергія на молоко
На відміну від непереносимості лактози, у випадку з алергією, не існує особливих расових чи етнічних груп, які б демонстрували більшу поширеність цієї реакції на молоко.
Алергію на молоко та продукти, що мають у своєму складі молочні білки, більше ризикують набути люди з екземою, іншими алергіями, або ті, у кого на алергію страждали батьки.
При алергії активується імунна система. Відтак, людина реагує на білки, присутні в молоці (переважно казеїн), сприймаючи їх за ворожі та виділяючи певні речовини для захисту від цих уявних ворогів.
Білки в молоці зв’язуються з антитілами IgE, виробленими імунною системою людини після першого епізоду алергічної реакції на молоко. Це зв’язування запускає імунну відповідь. Вона й призводить до появи симптомів, які можуть бути легкими або дуже важкими.
При цьому організм не реагує на лактозу. Отже, особи, які страждають алергією на молоко, можуть приймати лактозу, якщо вона відокремлюється від білків молока, як це відбувається з деякими переробленими молочними продуктами.
Також, на відміну від непереносимості лактози, алергія на молоко зазвичай проявляється на початку життя. Це найпоширеніша харчова алергія у дітей. Від неї потерпають близько 2,5% дітей, молодших 3 років. Серед дітей першого року життя цей показник, за деякими даними, може сягати 7,5%. В той же час, багато дітей можуть перерости алергію на молоко до досягнення 5-річного віку. Але це не означає, що така алергія не може виникнути і в будь-який момент життя, навіть у зрілому віці.
Разом з тим, молочна алергія у дорослих зустрічається рідко. Проте важкість реакції у них може бути набагато сильнішою, ніж у дітей. При цьому, реакцію можуть викликати навіть невеликі порції молочного продукту – до 0,3 міліграма білка коров'ячого молока.
Тому в якості лікування та профілактики людям з алергією на молоко рекомендується уникати його вживання. Адже, при тривалому впливі алергена реакції на нього можуть погіршуватись, інколи набуваючи небезпечних для життя ознак.
Симптоми алергії на молоко
Анафілактичний шок – рідкісний, але найважчий тип алергічної реакції. Він може призводити до проблем з диханням, падіння артеріального тиску і до серцевої недостатності. Зазвичай, анафілаксія проявляється як системна реакція – тобто, така, в якій задіяні одночасно кілька органів.
Іноді алергія на молоко може спричинити важкі і раптові симптоми на зразок набряку у роті або горлі, хрипів, кашлю, задишки та утрудненого дихання.
Та в більшості випадків, симптомами алергічної реакції є:
- сверблячий висип або набряк,
- біль у животі,
- блювота,
- коліки,
- нудота,
- діарея або запор,
- нежить.
У немовлят може спостерігатися кров у калі.
Ці симптоми можуть проявлятися майже відразу або з затримкою до 72 годин після вживання молочного продукту.
Діагностика та лікування алергії на молоко
Щоб підтвердити діагноз "алергія", лікар має уважно вивчити історію хвороби. Іноді пацієнта можуть перевірити на непереносимість лактози.
Для діагностики алергії може бути проведений шкірний тест. Під час цієї процедури невелика крапля рідини, що містить молочний алерген, наноситься на шкіру. Після цього лікар дивиться чи з'явиться характерна реакція на подразник.
Також лікар може порекомендувати зробити молекулярний тест на алергію, щоб визначити кількість антитіл до білків коров’ячого молока.
Для підтвердження алергологічного діагнозу може бути проведений і провокаційний тест. Тобто, лікар дасть вам скуштувати під медичним наглядом певні продукти, які можуть містити молоко, і спостерігатиме за реакцією.
При підтвердженій алергії до коров’ячого молока лікар може рекомендувати також уникати вживання молока інших домашніх тварин. Це тому, що наприклад, білок козячого молока схожий на білок коров’ячого молока і так само може викликати реакцію у людей, які страждають алергією на молоко.
Уникаючи молока, потрібно пам'ятати, що воно може бути "приховане" у низці на перший погляд безмолочних продуктів. Наприклад, у карамелі, шоколаді, ковбасних виробах, тощо.
Якщо у вас – сильна алергія чи коли-небудь раніше була анафілаксія, поговоріть зі своїм лікарем про придбання автоінжектора ін’єкційного адреналіну, який допоможе зупинити чи уповільнити цю важку алергічну реакцію у разі її повторного виникнення.
Якщо ви обмежуєте чи уникаєте молока, хорошими джерелами кальцію та вітаміну А, які містяться в ньому, можуть бути такі продукти як:
- брокколі,
- листяна зелень,
- апельсини,
- горіхи,
- сушені боби,
- риба.
Джерела інформації:
1.https://www.everydayhealth.com/digestive-health/milk-allergy-vs-lactose-intolerance.aspx
2.https://www.webmd.com/digestive-disorders/lactose-intolerance-or-dairy-allergy
3.https://www.foodallergy.org/living-food-allergies/food-allergy-essentials/common-allergens/milk
4.https://www.nutricia.co.uk/hcp/resource-centre/understanding-the-difference-between-lactose-intolerance-and-cows-milk-allergy.html
5.https://wfmchealth.org/maternity-health-care/the-difference-between-milk-allergy-and-lactose-intolerance/
6.https://www.newfoodmagazine.com/article/142533/milk-allergy-vs-lactose-intolerance/amp/
7.https://www.lacteeze.com.au/about-lactose-intolerance/lactose-intolerance-v-milk-allergies/?doing_wp_cron=1618601072.9112799167633056640625
8.https://plantbasednews.org/lifestyle/difference-lactose-intolerance-dairy-allergy/
9.https://www.isitcowsmilkallergy.co.uk/about-cma/what-is-cma/cma-or-lactose-intolerance/
10.https://www.healthyfood.com/ask-the-experts/dairy-allergy-and-lactose-intolerance/
11.https://www.news-medical.net/amp/health/How-Does-Milk-Allergy-Differ-from-Lactose-Intolerance.aspx
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Береза
-
Бузок
-
В'яз
-
Верба
-
Вільха
-
Грецький горіх
-
Дуб
-
Кипарисові
-
Клен
-
Ковила
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Сосна
-
Тополя
-
Черемха звичайна
-
Ясен
-
Береза
-
Болиголов плямистий
-
Бузок
-
В'яз
-
Верба
-
Грецький горіх
-
Грястиця збірна
-
Дуб
-
Злакові
-
Ковила
-
Костриця лучна
-
Кульбаба лікарська
-
Липа
-
Лисохвіст
-
Маслинові
-
Настінниця
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Сосна
-
Тимофіївка
-
Тополя
-
Черемха звичайна
-
Шовковиця
-
Яблуня
-
Ясен
Питання та відповіді
Як уникнути впливу пилкових алергенів?
Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.
Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?
Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).
Чи може забруднення повітря викликати бронхіальну астму та інші алергічні захворювання?
Активне або пасивне куріння може бути причиною бронхіальної астми та інших алергічних захворювань. Інші забруднювачі повітря і викликаючі подразнення дихальних шляхів речовини можуть погіршити перебіг бронхіальної астми і алергічного риніту, але, мабуть, не є їх причиною.
Як уникнути контакту з алергенами грибів?
А) Не займатися згрібанням листя, стрижкою газонів, перелопачуванням компостних куп, сільськогосподарськими роботами. Не ходити в ліс.
Б) Там, де можливий контакт з цвіллю, або кількість грибкових спор в повітрі велике, носити маску або респіратор.
В) Боротися з вогкістю в закритих приміщеннях. Періодично промивати в них всі сирі місця хлорним вапном, щоб знищити цвілеві гриби і перешкодити їх зростанню.
Зазвичай ефективний розчин однієї частини вапна на три частини води, але рекомендується спочатку випробувати його на невеликій площі. Можна застосовувати і інші фунгіциди, призначені для використання в домашньому господарстві.
Які захворювання відносять до атопічних?
Атопічні захворювання включають бронхіальну астму, алергічний риніт і атопічний дерматит. Діти з атопічним дерматитом схильні до подальшого розвитку бронхіальної астми та алергічного риніту. Атопічними захворюваннями страждає 8-25% населення світу. Захворюваність вище в економічно розвинених країнах і в великих містах. Проте атопічні захворювання зустрічаються в будь-якій країні і в осіб будь-якої національності. Бронхіальна астма у дітей з атопічним дерматитом протікає важче, ніж у дітей без атопічного дерматиту. Сенсибілізація до контактних алергенів робить перебіг бронхіальної астми важчим.
