В якому віці проявляється атопічний дерматит?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

Особи, у яких алергічні захворювання загострюються при скошуванні газонів, в більшості випадків сенсибілізовані пліснявими грибами.

Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).

З алергенами мікрокліщів домашнього пилу, виділення комах, частками цвілевих грибів і їх спорами, частками епідермісу тварин.

Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.

А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.

Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.

В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.

Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.

Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.

Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.