Алергія на квасолю означає перехресну реакцію з іншими бобовими
зміст
Механізм виникнення алергії на квасолю
Квасолю звичайну, яка належить до роду Phaseolus vulgaris, в Південній Америці почали вирощувати і вживати в їжу ще 7 тисяч років тому. А стародавні греки та римляни використовували її в якості ліків для загоювання ран.
Саме в ті часи з’явились перші згадки про алергію на квасолю. І це не дивно, адже даний продукт містить 75% білку. Це стільки ж, як і у м’ясі будь-якої тварини або птаха. А де білок, там і алергія…
Виникає вона внаслідок занадто активної реакції імунної системи на речовини, які містяться у цій рослині – представниці родини бобових. Відразу після її вживання тіло чутливої людини сприймає продукт як ворожого агента і починає захищатись за допомогою виробництва антитіл, які, зрештою, стимулюють синтез гістаміну. Антитіла борються з білками квасолі, сприймаючи її за інфекційного агента. А гістамін намагається захистити організм від цієї уявної інфекції. Надлишок гістаміну викликає запалення м’яких тканин в різних частинах тіла.
Аби пом’якшити дану реакцію, квасолю слід замочувати в воді протягом 10-12 годин, а потім варити не менше години.
Саме так квасоля готується для українського борщу, який без неї не матиме не лише смаку, але й необхідних поживних речовин. А саме:
- заліза;
- магнія;
- калія;
- фосфора;
- міді;
- сапонінів.
В нашій країні частіше за інші зустрічається біла квасоля, яка знижує рівень холестерину. Вона також має сечогінні, гіпоглікемічні та гіпотензивні властивості. Крім того, саме біла квасоля майже не викликає надмірного газоутворення, чого не скажеш про її зелених та чорних «родичів».
Симптоми алергії на квасолю
Можуть протікати легко або, навпаки, викликати анафілактичний шок.
При алергії на даний продукт спостерігаються наступні симптоми:
- закладеність носа;
- поява астми;
- розлади травлення;
- задуха;
- утруднене дихання;
- хрипи;
- кашель;
- чхання.
Розлади травлення проявляються проносом, блюванням, нудотою, болями в животі.
Шкіра може відреагувати появою кропив’янки або екземи на будь-якій ділянці тіла.
До неалергічних реакцій відноситься метеоризм, котрий є результатом бактеріальної ферментації стійких крохмалів та олігосахаридів квасолі, що не можуть перетравлюватись звичайними ферментами кишечника.
Це найбільш поширена побічна реакція, котра не є небезпечною, проте викликає значний дискомфорт. Особливо, коли людина знаходиться в громадських місцях.
Діагностика алергії на квасолю
Діагностувати алергію до квасолі можна за допомогою ведення харчового щоденника у смартфоні. Якщо ваші підозри підтвердяться – слід звернутись до лікаря-алерголога, котрий проведе шкірний прик-тест або молекулярний тест, що здатен визначити вашу реакцію на 99,9% алергенів, які існують у світі.
Якщо вам справді загрожують серйозні алергічні реакції, медики припишуть користування дозатором адреналіну. Він може знадобитись у тому випадку, коли ви відчуватимете різке падіння тиску, ядуху та інші симптоми анафілаксії.
Лікування та профілактика алергії на квасолю
Найкращим засобом уникнення алергії на квасолю є виключення її з раціону харчування. Тим паче, що у більшості випадків реакцію викликає не лише вживання квасолі, але й вдихання парів при її термічній обробці. Нехтування цим правилом може спровокувати симптоми астми. Тому людям, котрі мають алергію на цю страву, краще не відвідувати ресторани, де вона готується, і не замовляти страви із бобовими у закладах громадського харчування.
Адже при алергії на квасолю часто потрібно уникати вживання й інших бобових:
- люцерни;
- конюшини;
- гороху;
- сочевиці;
- люпину;
- мескиту;
- соєвих бобів;
- арахісу;
- тамаринду та ін.
Слід бути дуже уважним, адже квасоля та інші бобові можуть входити до складу більшості соусів, паштетів та маринадів. Тому перш, ніж їх спробувати, слід уважно розпитати, з чого складається той чи інший продукт. Іноді краще взагалі зателефонувати до виробника аби дізнатись про складові того чи іншого делікатесу.
Якщо ви не встояли перед спокусою або ненавмисно скуштували продукт з вмістом квасолі, прийміть антигістамінні засоби.
Якщо це не допоможе, зверніться до лікаря. Він проведе детальний аналіз ваших симптомів і призначить більш дієві ліки.
Прихильникам вегетаріанської дієти медики радять замінити квасолю хіною, котра також містить достатньо білку, але вкрай рідко викликає алергію.
Джерела інформації:
- http://www.allergyforall.com/blog/spilling-the-beans-on-bean-allergy
- https://www.thermofisher.com/diagnostic-education/hcp/wo/en/resource-center/allergen-encyclopedia/whole-allergens.html?key=f15
- https://foodallergytest.co.uk/product/white-bean-allergy-test/
- https://whatallergy.com/2013/06/kidney-bean-allergy-what-the-legume-is-that-all-about/
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Амброзія
-
Грястиця збірна
-
Ковила
-
Коноплі
-
Кропива дводомна
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Настінниця
-
Полин
-
Амброзія
-
Настінниця
-
Полин
Питання та відповіді
Що таке синдром алергічних реакцій порожнини рота?
Причиною синдрому алергічних реакцій порожнини рота є перехресна реакція на пилкові алергени і алергени деяких сирих харчових продуктів. Цей синдром (набряк і свербіж ділянок слизової рота, що стикалися з їжею, - губ, язика, глотки, неба) іноді виникає при пилковому алергійному риніті. Хворий часто може без шкоди для себе їсти у вареному вигляді продукт, що викликає у нього синдром алергічних реакцій порожнини рота. Тим, хто страждає цим синдромом не слід їсти сирі продукти, особливо в сезон цвітіння рослин, пилок яких викликає у них поліноз.
Що таке алергени?
Алергени - це антигени, що викликають утворення IgE. Про алергії до будь-якого антигену свідчать позитивні шкірні проби на нього і наявність специфічних IgE в сироватці за даними радіоаллергосорбентного або твердофазного імуноферментного аналізу. Результати шкірних проб і визначення специфічних IgE треба оцінювати з урахуванням анамнезу та клінічної картини. Лікар, який проводить алергологічне обстеження, повинен знати, які алергени характерні для даної місцевості.
Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?
Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.
В якому віці проявляється атопічний дерматит?
У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.
Які найчастіші причини контактного дерматиту шкіри повіка?
Найбільш часто сенсибілізація виникає до косметичних засобів для волосся, шкіри обличчя і нігтів. Нерідко на місці накладення вони побічну реакцію не викликають, але, через описані вище особливості шкіри повік, стають причинами її контактного дерматиту. Крім того, косметичні засоби, які накладають на шкіру навколо очей, можуть викликати її роздратування. Хоча в більшості випадків відбувається звикання до дратівливих косметичних засобів, іноді вони стають причиною контактного дерматиту, клінічно невідмітного від алергічного контактного дерматиту.
