Алергія на епітелій коня: причини, симптоми та лікування
зміст
Чи буває алергія на коней?
Чи буває алергія на коней? Звісно, як і інші свійські та домашні тварини, коні також можуть бути причиною алергічної реакції. При цьому, люди, які мають алергію на інших тварин, в тому числі собак, щурів чи корів, мають більшу вірогідність розвинути ще й алергію на коней. Крім того, алергія на коней часто вражає дітей, а також конюхів та інших працівників, які доглядають професійно за цими тваринами. При цьому, іноді людина може не контактувати з твариною напряму, лише наближатися до стайні, і в неї вже виникатиме алергія на коней. Симптоми цього захворювання найчастіше включають прояви з боку органів дихання.
Головною причиною виникнення цих симптомів є алергенний білок ліпокалін. Алергія на нього може погіршувати симптоми астми у чутливих людей. Цей білок міститься в епідермісі та слині коней. Цей же білок відповідальний за перехресні реакції, на тлі яких люди з алергією на коней можуть також реагувати і на щурів. Крім того, білки сімейства ліпокалінів дуже подібні і в інших ссавців, зокрема – до основних алергенів коров'ячого епітелію. Інші алергени коня схожі з алергенами коров'ячого молока. Це означає, що, наприклад, гіперчутливість до коров'ячого молока у деяких випадках може обумовлювати і гіперчутливість до молока кобили.
Алергія на епітелій коня: причини, симптоми та лікування
Коні – чудові тварини, а катання на них – це не лише спорт, а й терапія ряду захворювань. Разом з тим, коні, подібно собакам та кішкам, можуть викликати алергію, причому досить серйозну.
Найчастіше причинами такої реакції гіперчутливості організму є речовини, які знаходяться в складі кінської слини та у клітинах шкіри – епітелії.
Алергія на коней є досить поширеною. Особливо схильними до неї є діти. Тому як би не любила малеча бавитися з цими тваринами, давати коням хліб чи кататися на них, батькам потрібно проявляти додаткову увагу щодо стану дитини після контакту з конями.
Як свідчать результати британського дослідження, в якому взяло участь 6500 дітей семи років, сенсибілізацію та алергію на коней було виявлено у 1.4% з них.
Відомий випадок, коли у дитини розвинулась анафілаксія після катання на санях, запряжених кіньми. При цьому у дитини спостерігались одразу риніт, хрипи, кропив’янка та проблеми з диханням.
Крім того, алергічні прояви на інших домашніх тварин підвищують вірогідність виникнення гіперчутливості і до коней. І навпаки, за наявності чутливості до цих тварин, є вірогідність, що з часом коти, собаки, щури та інші домашні улюбленці теж викликатимуть у пацієнтів розвиток захворювання. Як свідчать результати одного з досліджень, 30 % людей з алергією на домашніх тварин також мають клінічні прояви алергії на коней.
Епітелій коня як алерген
Епітелій коня – часткочки його шкіри, лупи та шерсті, – може довго залишатися на одязі. Відтак, він здатний викликати алергію навіть у тих, хто не мав прямого контакту з кіньми і не наближався близько до тварин. Разом з тим, важкість перебігу захворювання зростає в залежності від обсягу впливу алергену. А тому у людини, яка має тісний контакт з кіньми, ризик виникнення важких проявів підвищується. Місцями з найбільшою концентрацією алергенних речовин вважаються стайні. Кількість алергенів тут в 300 разів перевищує їх концентрацію поруч з конюшнями.
Чутливість до тварин може змінюватися залежно від географії. Наприклад, люди, які їздили верхи у вологому прибережному регіоні Швеції, мали нижчий рівень сенсибілізації до коней порівняно з північним регіоном полярного кола. Крім того, дослідження показали, що жінки мають більший рівень сенсибілізації до тварин ніж чоловіки.
Причини алергії на коней
Коні найчастіше викликають алергію у людей, які доглядають за ними: рівень сенсибілізації в них складає від 3,6 до 16,5%.
Також в зоні підвищеного ризику – люди з респіраторною алергією. Перехресне шведське дослідження виявило сенсибілізацію до коней як значний фактор ризику розвитку риніту у дітей 7-8 років. У ньому з’ясувалося, що 37% пацієнтів з ринітом сенсибілізовані до кінських алергенів.
Загалом відомо про 5 алергенів конів. Частина з них – доволі сильні. Вони можуть спровокувати прояви захворювання у людини навіть, якщо у неї не було прямого контакту з кіньми.
Наприклад, алерген Equ c 1 вважається основним та відповідальним за більшість випадків алергії на коней. Це – ліпокалін. Він, якраз, і міститься у епідермісі коней, а також у їх слині.
Молекулярний аналіз цього білка вказує, що алергени, подібні до кінських, мають щури, що може призводити до проявів симптомів у людей, чутливих до коней, і при контакті з гризунами.
А от алерген Equ c 2, який також належить до ліпокалінів, приблизно на 50% подібний до Bos d 2, основного алергену коров’ячого епітелію. Крім того, знайдена певна подібність між алергенами, які входять до складу коров'ячого та кобилячого молока. Тому існує припущення, що сенсибілізація до алергену коня може відбутися через споживання коров’ячого молока.
Алерген Equ c 3 є членом сімейства важливих перехресно реактивних білків сироваткових альбумінів. До цього класу належать, наприклад, алергени котів (Fel d 2), собак (Can f 3), свиней (Sus s 1) і великої рогатої худоби (Bos d 6). Відтак, людина з алергією до тварин із згаданого переліку може мати чутливість і до коней. Алерген, що є сироватковим альбуміном, знаходиться у молоці, м’ясі, сироватці та шкірі тварини. І до нього можна сенсибілізуватися як вдихаючи лусочки епітелію, так і споживаючи м’ясо. Втім, найчастіше сенсибілізація до конячого сироваткового альбуміну відбувається саме інгаляційним шляхом – при вдиханні епітелію тварини.
Ще одним алергеном лупи коня є латерин Equ c 4. За структурою він подібний до алергена шерсті кота Fel d 8.
Чим небезпечна алергія на епітелій коня
Коні можуть провокувати досить сильну алергічну реакцію, відому як анафілаксія. В результаті наближення до тварин, людина може відчувати запаморочення, нудоту, зниження артеріального тиску, може виникнути висип на шкірі, набряк горла та язика, набряк губ блювота, хрипи, з'явитися відчуття стиснення в грудях тощо.
На щастя, такі важкі реакції гіперчутливості до коней зустрічаються зрідка.
В більшості випадків прояви алергії на коней зводяться до алергічного риніту, який може нагадувати сезонні прояви гіперчутливості до пилку рослин, а також – кон'юнктивіту чи харчової алергії.
Деякі симптоми алергії до коней включають:
- свербіж, сльозотечу
- нежить
- чхання
- закладений ніс
- кропив'янку
- ангіоневротичний набряк.
Крім того, на додачу до основних симптомів, контакт з конем може спричинити у людини загострення астми. При цьому, людина може відчувати стиснення в грудях, проблеми з диханням і хрипи.
Симптоми алергії на епітелей коня можуть виникнути одразу або ж розвинувшись через багато годин. Відомий випадок стійкого погіршення астми впродовж тижня внаслідок впливу кінської лупи. Це може свідчити про те, що кінські алергени здатні провокувати пізню фазу алергічних симптомів.
Діагностика алергії на коней
Найпростіша – за допомогою молекулярного тесту на алергію. До панелей сучасних молекулярних тестів входять окремі алергенні компоненти коней – ліпокаліни, сироватковий альбумін та латерин. Вони й дозволяють визначити наявність у вас сенсибілізації до цієї тварини. Помічним також може стати шкірний прик-тест. Він може застосовуватися як разом з молекулярною діагностикою, так і окремо від неї. Прик-тест дозволяє перевірити ступінь вираженості реакції за наявності сенсибілізації до алергенів коня.
Як лікувати алергію на коней
Найефективнішим лікуванням алергії є уникнення цих тварин та місць їх перебування та предметів, які могли контактувати з ними. Однак, це не завжди можливо, особливо якщо ви заробляєте на життя доглядом за кіньми.
Тож чим лікують алергію на коней?
Назавжди позбутися алергії допоможе алерген-специфічна імунотерапія. Цей метод також відомий як щеплення від алергії і передбачає введення невеликих доз алергенів.
Опубліковано кілька клінічних досліджень щодо імунотерапії при алергії на коней. Одне з них показало, що чутливість до коней, оцінена шляхом навмисного впливу під час верхової їзди, значно зменшилася при введенні підтримувальної дози. Кон'юнктивіт зменшився у всіх пацієнтів, риніт – у 93 %, шкірні прояви – у 87 %, симптоми астми – у 90% досліджуваних, а 95 % пацієнтів були дуже задоволені терапією.
Втім, якщо цей метод – не для вас, лікар може призначити антигістамінні засоби. Ці препарати діють, усуваючи симптоматику хвороби, зокрема, блокують дію речовин, що викликають алергічні реакції.
Якщо у вас спостерігається астматична реакція на коней, вам може знадобитися інгалятор, аби допомогти відкрити дихальні шляхи та усунути хрипи.
Люди, які мають в анамнезі анафілаксію на коней, мають носити з собою автоматичний інжектор адреналіну. Це шприц з адреналіном, який вводять у стегно, якщо ви піддаєтеся впливу кінської шерсті та лупи.
Щоб мінімізувати реакцію, алергікам рекомендується
- не підходити до тварин занадто близько,
- не рекомендується прибирати за твариною,
- не давати коням себе облизувати тощо.
Також забороняється відвідування стайні алергікам. Після контакту з конем бажано переодягнутися, прийняти душ, вимити волосся та вжити рекомендований лікарем антигістамінний засіб.
Гіпоалергенні коні – чи бувають вони?
Ну, а якщо ви сподіваєтесь знайти витривалого друга-коня з пониженою алергенністю, то мусимо вас розчарувати. Нещодавнє дослідження виявило, що таких не буває. Вчені перевірили вміст алергенів у тілі 170 коней 10 порід з’ясували, що всі вони алергенні однаково. Навіть ті, що раніше вважалися гіпоалергенними. Наприклад, російська башкирська та американська кучерява конячки.
Джерела:
- https://www.healthline.com/health/allergies/horse-allergy#takeaway
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3650960/
- https://www.thermofisher.com/diagnostic-education/hcp/wo/en/resource-center/allergen-encyclopedia/whole-allergens.html?key=e3
- https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1939455119305411
- https://aafa.org/allergies/types-of-allergies/pet-dog-cat-allergies/
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9808744/
- http://allergen.org/search.php?allergensource=Equus+caballus
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Амброзія
-
Настінниця
-
Полин
-
Настінниця
Питання та відповіді
Чи є мікрокліщі комахами?
Мікрокліщі домашнього пилу є представниками класу павукоподібних (Arachnoidea), що включає павуків і кліщів, і до комах не належать. Розглядати їх можна тільки за допомогою мікроскопа під малим збільшенням. Мікрокліщі видів Dermatophagoides pteronyssinis, Dermatophagoides farina і Euroglyphus maynei відносяться до сімейства Pyroglyphidae. У Флориді і Бразилії зустрічається тропічний мікрокліщ Blomia tropicalis. У сімейство Pyroglyphidae входять ще зернові кліщі, також здатні викликати алергію.
Як уникнути впливу пилкових алергенів?
Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.
Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?
Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.
Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.
Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.
Наскільки поширені харчова алергія і непереносимість їжі?
А) алергія до тих чи інших видів їжі спостерігається у 5-8% дітей, непереносимість молока - приблизно у 2,5% немовлят.
Б) 1-2% дорослих страждають харчовою алергією, підтвердженої провокаційними харчовими пробами. Легка форма харчової алергії, так званий харчової алергічний синдром, можливо, поширена ще більше, але в частині випадків залишається незареєстрованою.
В) при телефонному опитуванні алергія до земляного горіха (арахісу) і горіхів інших видів виявлена в 1% сімей.
Г) 25% опитаних сімей змушені були внести зміни в харчування через непідтверджену «харчову алергію» або непереносимості їжі.
Д) лактазна недостатність спостерігається у 25% населення США, а в цілому нею страждають до 75% населення земної кулі.
Яка типова локалізація вогнищ ураження при атопічний дерматит? Як вона змінюється з віком?
Атопічний дерматит у немовлят характеризується ураженням шкіри обличчя, шиї, тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок. У дітей старшого віку і у дорослих висипання зазвичай локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок (в ліктьових і колінних ямках), шиї, кистях і стопах. У дорослих ураження кистей нерідко пов'язане з професійними шкідливостями (постійна вологість рук, робота з хімічними речовинами). При тяжкому перебігу атопічного дерматиту можливе ураження будь-якої ділянки тіла. Проте дуже рідко при цьому захворюванні уражаються пахвові западини, пахові і міжсідничні складки. При ураженні перерахованих областей необхідно виключати інші захворювання шкіри.
