Алергія на артишок: симптоми та рекомендації щодо лікування
зміст
Алергія на артишок: симптоми та рекомендації щодо лікування
Одна з перших рослин, що увійшла до раціону людини, артишок користується популярністю й сьогодні. Особливо полюбляють його мешканці Західної Європи, але й в меню українців він поступово відвойовує собі достойне місце.
Але оцінити поживні та лікувальні властивості артишоку можуть завадити алергени, що містить ця рослина. При цьому їхня дія проявляється як при споживанні артишоку, так і під час роботи з ним, наприклад, при вирощуванні або приготуванні. Утім, як зазначають науковці, сьогодні алергія на артишок зустрічається досить рідко й переважно у мешканців країн середземноморського узбережжя
Що ж таке артишок і чому він вважається таким корисним?
Якщо розглядати артишок із точки зору біологічної класифікації, то ця рослина входить до родини айстрових, або складноцвітих. До її представників належать не тільки декоративні айстри, ромашки, жоржини та хризантеми, а й соняшник, топінамбур, естрагон. А ще сімейство айстрових відоме однією з найалергенніших рослин – амброзією та її близьким родичем – полином.
Що стосується артишоку, то у світі налічується 140 його різновидів. Із них їстівні властивості мають лише 40, з який найчастіше використовуються артишок посівний (Cynara scolymus), також відомий як садовий або колючий, і артишок іспанський. Їх споживають сирими, а також відварюють, тушкують, запікають, сушать та консервують. А ще їстівні артишоки використовують для приготування супів, соусів, салатів, пюре, рагу та хлібобулочних виробів та як сировину для соків і чаїв.
Таке широке застосування зумовлене набором великої кількості корисних речовин, що міститься в рослині. Зокрема, у своїх суцвіттях-кошиках, які утворюють верхню м`ясисту частину рослини, артишоки містять багато вітамінів групи В, а також вітаміни А, РР, К, С. Компанію їм складають кальцій, магній, залізо, натрій, калій, хлор, цинк, мідь, бор та алюміній. А ще – білок, вуглеводи, каротин, дубильні речовини, інулін та фенольна сполука цинарин. Своєю чергою, у листях артишоку міститься багато біологічно активних кислот: кавова, неохлорогенова, хлорогенова та кофеїлхінна.
Завдяки такому поєднанню артишок набув слави дієтичного продукту, корисного як для дітей, так і дорослих, особливо – людей похилого віку. На сьогодні відомі такі лікувальні властивості артишоку:
- виводить накопичені шлаки і токсини, відновлює обмін речовин, сприяє зростанню кількості корисних бактерій в кишечнику,
- має діуретичні та жовчогонні властивості
- сприяє спаленню жирів та знижує рівень холестерину
- підтримує імунну систему;
- зменшує ризик утворення тромбів;
- нормалізує артеріальний тиск та роботу нервової системи;
- профілактує розвиток хвороби Альцгеймера;
- допомагає при печії, нудоті та шлункових розладах;
- сприяє зниженню рівня цукру в крові;
- сповільнює старіння шкіри.
Також сік артишоку рекомендують як засіб для полоскання при появі неприємного запаху з рота, стоматиті, молочниці та тріщинах на язиці. А компреси з відваром рослини можуть використовуватись при екземі, кропив`янці та псоріазі.
Утім, таке лікування замість полегшення стану може спровокувати гіперчутливість до артишоку. Адже до складу артишоку окрім вітамінів, кислот та мікроелементів входить і низка алергенів.
Чому виникає алергія на артишок
Як і багато інших рослин, що включає сімейство айстрових, артишок містить у своєму складі сесквітерпенові лактони (SLS). Артишоки синтезують ці вуглеводні речовини або їх похідні для захисту або в якості феромонів. Але у людей SLS можуть викликати прояви алергії.
На сьогодні відомі алергени в артишоках – це три основних айстрових SLS алергени: цинаропікрин, грошгемін та його похідний 8-дезокси-11,13-дигідроксигрошеймін. При першому контакті з цими сполуками імунна система деяких людей проявляє надмірну реакцію, внаслідок чого в організмі утворюються специфічні антитіла – імуноглобуліни IgE. Так відбувається сенсибілізація до артишокових алергенів. Пізніше, при повторних контактах, у людини з`являються симптоми алергічних реакцій переважно з боку шкіри та дихальної системи.
Як проявляється алергія на артишок
Такими реакціями є екзема, кропив`янка та алергічний дерматит. У цих випадках сенсибілізація до артишокових алергенів проявляється, переважно, свербежем та почервонінням шкіри. Також можливі набряк та шкірна висипка. Усі ці симптоми можуть з`являтися на 2-3 день після контакту з рослиною, але трапляється й негайна реакція.
На даний момент у науковій літературі описано лише декілька подібних випадків. Так, після контакту з артишоком 35-річний продавець овочів опинився у відділенні невідкладної допомоги через важку періорбітальну екзему. Вона виникає навколо очей.
Чоловік повідомив, що подібні епізоди повторювалися протягом останніх двох років у жовтні-листопаді та березні-квітні щоразу під час роботи з італійськими сезонними сортами артишоків.
Алергію до цієї рослини у пацієнта було підтверджено патч-тестами із розтертими частинами артишоку. Вони показали, чоловік має гіперчутливість до алергенів, що містяться у стеблі та приквітках артишоку. При цьому при проведенні прик-тесту свіжим артишоком симптоми алергії були відсутні.
Ще один випадок гострої екземи обличчя, що свідчив про гіперчутливість до артишоку, стався з 44-річним продавцем овочів. Симптоми захворювання проявлялися у нього під час роботи та супроводжувалися відчуттям закладеності в горлі після приготування та вживання рослини.
Утім, харчова алергія на артишок проявляється зрідка. Ті поодинокі випадки, про які повідомляється в наукоій літературі, мали місце в країнах Середземномор’я. При цьому йшлося про важкі алергічні реакції – гострий ангіоневротичний набряк язика у поєднанні з обструкцією дихальних шляхів та анафілаксією. Остання є системною реакцією, що одночасно вражає декілька органів, несе пряму загрозу життю та потребує негайної медичної допомоги.
Також надмірна чутливість до артишоку може проявлятися синдромом оральної алергії. Для нього характерні набряк та поколювання у ротовій порожнині або на ділянці обличчя навколо рота, які виникають після споживання артишоку.
Розвиток такої реакції може спровокувати наявність у людини гіперчутливості до пилку родички артишоку – амброзії. Аналогічним чином, з амброзією, точніше з алергією до її білків, пов`язаний синдром оральної алергії, що виникає при поїданні насіння ще однієї «айстрової» рослини – соняшника.
Як лікувати алергію на артишок?
Якщо ви помітили у себе симптоми, що можуть свідчити про алергію на артишок, обов`язково зверніться до лікаря. Адже тільки він здатен визначити, чи дійсно у вас надмірна чутливість до рослини, чи, можливо, йдеться про її реакцію на саліцилати, що присутні в артишоці у великій кількості.
Реакцією на них, як і на алергени артишоку, можуть бути набряк, свербіж, кропив`янка, а також загострення астми. Також може розвинутися харчова непереносимість, про яку свідчать нудота, блювота, діарея та надмірне газоутворення. Окрім саліцилатів її можуть спровокувати ферментовані олігосахариди, дисахариди, моносахариди та поліоли, які артишок містить у значній кількості.
Але, на відміну від алергії, харчова непереносимість заявляє про себе лише у випадках, коли кількість з`їденого продукту перевищує здатність організму перетравити його. Тоді як при справжній гіперчутливості симптоми виникають незалежно від обсягу порції. І лише лікар може з'ясувати, якими причинами викликані ваші симптоми.
Профілактика алергії на артишок
Тож якщо лікар підтвердить діагноз «алергія на артишок», вам потрібно буде негайно та назавжди виключити цю рослину та продукти, що її містять, зі свого раціону. Окрім цього доведеться докласти зусиль, аби уникнути будь-якого контакту з артишоком, коли харчуєтесь поза межами дому. А ще – бути уважним до ймовірних проявів алергії під час сезону пилкування айстрових та при споживанні інших їстівних рослин цієї родини (соняшник, настоянки з полином, латук) або ж при лікуванні травами, що належать до айстрових. Особливо – розторопшою, лопухом, волошкою, що є найближчими родичами артишока.
Також при появі симптомів гіперчутливості до артишоку лікар призначить вам ліки, що допоможуть полегшити ваш стан. Це можуть бути антигістамінні або гормональні препарати у вигляді пігулок або кремів. І хоча їх можна придбати у будь-якій аптеці, самостійно робити цього не варто. Адже потрібний саме вам препарат та його дозу може призначити тільки ваш лікар з огляду на ваш стан здоров`я та наявність чи відсутність супутніх захворювань.
Джерела:
- https://www2.acopeds.org/forms/site/ejacop/2008october/poster7.pdf
- https://www.allergyresources.co.uk/Artichoke.php
- https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0335745704002436
- https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/cod.14328
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Амброзія
-
Грястиця збірна
-
Ковила
-
Коноплі
-
Кропива дводомна
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Настінниця
-
Полин
-
Амброзія
-
Настінниця
-
Полин
Питання та відповіді
Чи змінюється захворюваність на атопічний дерматит?
Захворюваність на атопічний дерматит, а також на бронхіальну астму та алергічний риніт зростає.
В якому віці проявляється атопічний дерматит?
У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.
Що таке пилок?
Пилок - це чоловічі статеві клітини, необхідні для розмноження більшості насінних рослин. Рослини, які запилюються комахами (ентомолфільні), наприклад, троянди, зазвичай мають яскраві квіти, які залучають комах. Для вітрозапилюваних (анемофільних) рослин характерно рясне виділення пилку, що досягає в повітрі високої концентрації і тому частіше викликає сенсибілізацію. Вітрозапилюваними є багато дикорослих дерев, злаки, бур`яни. Пилкові зерна неозброєним оком неможливо розрізнити, але добре видно в мікроскоп.
Як уникнути дії частинок слущенного епідермісу кішок?
Кращий спосіб уникнути їх - видалити з будинку кішку, що здійснимо далеко не завжди. Після того, як кішка з квартири видалена, зазвичай проходить 12 - 16 тижнів, перш ніж концентрація алергенів стане нижче порогової. Якщо сім'я не хоче або не може розлучитися з кішкою, то її слід поселити поза житловими приміщеннями. Якщо це неможливо, то хоча б не пускати кішку в спальню, використовувати для зниження концентрації алергену Fel d 1в спальні високоефективний повітряний фільтр, поміняти чохли на матрацах і подушках, хоча це не завжди достатньо знижує концентрацію алергену. Рекомендують щотижня мити кішок, щоб зменшити кількість алергенів, що впливають на хворого, сенсибілізованого до них, проте щодо впливу миття кішок на концентрацію алергенів в квартирі єдиної думки немає.
Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?
Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.
Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.
Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.
