Алергія на артишок: симптоми та рекомендації щодо лікування
зміст
Алергія на артишок: симптоми та рекомендації щодо лікування
Одна з перших рослин, що увійшла до раціону людини, артишок користується популярністю й сьогодні. Особливо полюбляють його мешканці Західної Європи, але й в меню українців він поступово відвойовує собі достойне місце.
Але оцінити поживні та лікувальні властивості артишоку можуть завадити алергени, що містить ця рослина. При цьому їхня дія проявляється як при споживанні артишоку, так і під час роботи з ним, наприклад, при вирощуванні або приготуванні. Утім, як зазначають науковці, сьогодні алергія на артишок зустрічається досить рідко й переважно у мешканців країн середземноморського узбережжя
Що ж таке артишок і чому він вважається таким корисним?
Якщо розглядати артишок із точки зору біологічної класифікації, то ця рослина входить до родини айстрових, або складноцвітих. До її представників належать не тільки декоративні айстри, ромашки, жоржини та хризантеми, а й соняшник, топінамбур, естрагон. А ще сімейство айстрових відоме однією з найалергенніших рослин – амброзією та її близьким родичем – полином.
Що стосується артишоку, то у світі налічується 140 його різновидів. Із них їстівні властивості мають лише 40, з який найчастіше використовуються артишок посівний (Cynara scolymus), також відомий як садовий або колючий, і артишок іспанський. Їх споживають сирими, а також відварюють, тушкують, запікають, сушать та консервують. А ще їстівні артишоки використовують для приготування супів, соусів, салатів, пюре, рагу та хлібобулочних виробів та як сировину для соків і чаїв.
Таке широке застосування зумовлене набором великої кількості корисних речовин, що міститься в рослині. Зокрема, у своїх суцвіттях-кошиках, які утворюють верхню м`ясисту частину рослини, артишоки містять багато вітамінів групи В, а також вітаміни А, РР, К, С. Компанію їм складають кальцій, магній, залізо, натрій, калій, хлор, цинк, мідь, бор та алюміній. А ще – білок, вуглеводи, каротин, дубильні речовини, інулін та фенольна сполука цинарин. Своєю чергою, у листях артишоку міститься багато біологічно активних кислот: кавова, неохлорогенова, хлорогенова та кофеїлхінна.
Завдяки такому поєднанню артишок набув слави дієтичного продукту, корисного як для дітей, так і дорослих, особливо – людей похилого віку. На сьогодні відомі такі лікувальні властивості артишоку:
- виводить накопичені шлаки і токсини, відновлює обмін речовин, сприяє зростанню кількості корисних бактерій в кишечнику,
- має діуретичні та жовчогонні властивості
- сприяє спаленню жирів та знижує рівень холестерину
- підтримує імунну систему;
- зменшує ризик утворення тромбів;
- нормалізує артеріальний тиск та роботу нервової системи;
- профілактує розвиток хвороби Альцгеймера;
- допомагає при печії, нудоті та шлункових розладах;
- сприяє зниженню рівня цукру в крові;
- сповільнює старіння шкіри.
Також сік артишоку рекомендують як засіб для полоскання при появі неприємного запаху з рота, стоматиті, молочниці та тріщинах на язиці. А компреси з відваром рослини можуть використовуватись при екземі, кропив`янці та псоріазі.
Утім, таке лікування замість полегшення стану може спровокувати гіперчутливість до артишоку. Адже до складу артишоку окрім вітамінів, кислот та мікроелементів входить і низка алергенів.
Чому виникає алергія на артишок
Як і багато інших рослин, що включає сімейство айстрових, артишок містить у своєму складі сесквітерпенові лактони (SLS). Артишоки синтезують ці вуглеводні речовини або їх похідні для захисту або в якості феромонів. Але у людей SLS можуть викликати прояви алергії.
На сьогодні відомі алергени в артишоках – це три основних айстрових SLS алергени: цинаропікрин, грошгемін та його похідний 8-дезокси-11,13-дигідроксигрошеймін. При першому контакті з цими сполуками імунна система деяких людей проявляє надмірну реакцію, внаслідок чого в організмі утворюються специфічні антитіла – імуноглобуліни IgE. Так відбувається сенсибілізація до артишокових алергенів. Пізніше, при повторних контактах, у людини з`являються симптоми алергічних реакцій переважно з боку шкіри та дихальної системи.
Як проявляється алергія на артишок
Такими реакціями є екзема, кропив`янка та алергічний дерматит. У цих випадках сенсибілізація до артишокових алергенів проявляється, переважно, свербежем та почервонінням шкіри. Також можливі набряк та шкірна висипка. Усі ці симптоми можуть з`являтися на 2-3 день після контакту з рослиною, але трапляється й негайна реакція.
На даний момент у науковій літературі описано лише декілька подібних випадків. Так, після контакту з артишоком 35-річний продавець овочів опинився у відділенні невідкладної допомоги через важку періорбітальну екзему. Вона виникає навколо очей.
Чоловік повідомив, що подібні епізоди повторювалися протягом останніх двох років у жовтні-листопаді та березні-квітні щоразу під час роботи з італійськими сезонними сортами артишоків.
Алергію до цієї рослини у пацієнта було підтверджено патч-тестами із розтертими частинами артишоку. Вони показали, чоловік має гіперчутливість до алергенів, що містяться у стеблі та приквітках артишоку. При цьому при проведенні прик-тесту свіжим артишоком симптоми алергії були відсутні.
Ще один випадок гострої екземи обличчя, що свідчив про гіперчутливість до артишоку, стався з 44-річним продавцем овочів. Симптоми захворювання проявлялися у нього під час роботи та супроводжувалися відчуттям закладеності в горлі після приготування та вживання рослини.
Утім, харчова алергія на артишок проявляється зрідка. Ті поодинокі випадки, про які повідомляється в наукоій літературі, мали місце в країнах Середземномор’я. При цьому йшлося про важкі алергічні реакції – гострий ангіоневротичний набряк язика у поєднанні з обструкцією дихальних шляхів та анафілаксією. Остання є системною реакцією, що одночасно вражає декілька органів, несе пряму загрозу життю та потребує негайної медичної допомоги.
Також надмірна чутливість до артишоку може проявлятися синдромом оральної алергії. Для нього характерні набряк та поколювання у ротовій порожнині або на ділянці обличчя навколо рота, які виникають після споживання артишоку.
Розвиток такої реакції може спровокувати наявність у людини гіперчутливості до пилку родички артишоку – амброзії. Аналогічним чином, з амброзією, точніше з алергією до її білків, пов`язаний синдром оральної алергії, що виникає при поїданні насіння ще однієї «айстрової» рослини – соняшника.
Як лікувати алергію на артишок?
Якщо ви помітили у себе симптоми, що можуть свідчити про алергію на артишок, обов`язково зверніться до лікаря. Адже тільки він здатен визначити, чи дійсно у вас надмірна чутливість до рослини, чи, можливо, йдеться про її реакцію на саліцилати, що присутні в артишоці у великій кількості.
Реакцією на них, як і на алергени артишоку, можуть бути набряк, свербіж, кропив`янка, а також загострення астми. Також може розвинутися харчова непереносимість, про яку свідчать нудота, блювота, діарея та надмірне газоутворення. Окрім саліцилатів її можуть спровокувати ферментовані олігосахариди, дисахариди, моносахариди та поліоли, які артишок містить у значній кількості.
Але, на відміну від алергії, харчова непереносимість заявляє про себе лише у випадках, коли кількість з`їденого продукту перевищує здатність організму перетравити його. Тоді як при справжній гіперчутливості симптоми виникають незалежно від обсягу порції. І лише лікар може з'ясувати, якими причинами викликані ваші симптоми.
Профілактика алергії на артишок
Тож якщо лікар підтвердить діагноз «алергія на артишок», вам потрібно буде негайно та назавжди виключити цю рослину та продукти, що її містять, зі свого раціону. Окрім цього доведеться докласти зусиль, аби уникнути будь-якого контакту з артишоком, коли харчуєтесь поза межами дому. А ще – бути уважним до ймовірних проявів алергії під час сезону пилкування айстрових та при споживанні інших їстівних рослин цієї родини (соняшник, настоянки з полином, латук) або ж при лікуванні травами, що належать до айстрових. Особливо – розторопшою, лопухом, волошкою, що є найближчими родичами артишока.
Також при появі симптомів гіперчутливості до артишоку лікар призначить вам ліки, що допоможуть полегшити ваш стан. Це можуть бути антигістамінні або гормональні препарати у вигляді пігулок або кремів. І хоча їх можна придбати у будь-якій аптеці, самостійно робити цього не варто. Адже потрібний саме вам препарат та його дозу може призначити тільки ваш лікар з огляду на ваш стан здоров`я та наявність чи відсутність супутніх захворювань.
Джерела:
- https://www2.acopeds.org/forms/site/ejacop/2008october/poster7.pdf
- https://www.allergyresources.co.uk/Artichoke.php
- https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0335745704002436
- https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/cod.14328
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Береза
-
Бузок
-
В'яз
-
Верба
-
Вільха
-
Грецький горіх
-
Дуб
-
Кипарисові
-
Клен
-
Ковила
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Сосна
-
Тополя
-
Черемха звичайна
-
Ясен
-
Береза
-
Болиголов плямистий
-
Бузок
-
В'яз
-
Верба
-
Грецький горіх
-
Грястиця збірна
-
Дуб
-
Злакові
-
Ковила
-
Костриця лучна
-
Кульбаба лікарська
-
Липа
-
Лисохвіст
-
Маслинові
-
Настінниця
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Сосна
-
Тимофіївка
-
Тополя
-
Черемха звичайна
-
Шовковиця
-
Яблуня
-
Ясен
Питання та відповіді
Чи спостерігаються алергічні реакції на запах парфумів і інші сильні запахи?
Духи і одеколони зазвичай мають сильний запах і подразнюють. Вони здатні посилювати симптоми неалергічного риніту і викликають напади алергічного риніту. Не тільки різкий запах парфумів, але і інші різкі запахи - нафтопродуктів, органічних розчинників, вихлопних газів дизельних двигунів - викликають напади алергічного риніту і бронхіальної астми. Напади бронхіальної астми викликає і запах нагрітих кулінарних жирів.
Як алергенам привласнюють найменування та як їх класифікують?
Міжнародний союз імунологічних товариств (the International Union of Immunologic Societies) встановив правила найменування повітряних алергенів, згідно з якими перші 3 літери назви алергену означає рід, наступна за ними буква - вид тварини, якій належить алерген, арабська цифра - порядковий номер відкриття даного алергену. Наприклад, алерген Dermatophagoides pteronyssinis (мікрокліщів домашнього пилу), відкритий першим алерген, носить назву Der p 1.
Чи залежить характер алергічного захворювання від розмірів частинок алергену?
Відносно великі розміри пилкових зерен і спор грибів, мабуть, перешкоджають їх проникненню глибоко в дихальні шляхи, тому вони бувають причиною алергічного риніту і кон'юнктивіту. Однак високі концентрації в повітрі пилку і спор грибів можуть викликати і напади бронхіальної астми. Чи є такі напади наслідком виробництва цитокінів в верхніх дихальних шляхах або обумовлені попаданням пилкових зерен і спор грибів в дрібні бронхи - неясно. У хворих на бронхіальну астму при аутопсії знаходили в легких пилкові зерна. Алергія до цвілевих грибів, наприклад, роду Aspergillus, проявляється швидше нападами бронхіальної астми, ніж алергічним ринітом. Очевидно, це обумовлено проникненням в легені дрібних частинок грибів, зокрема, спор.
Чи є мікрокліщі комахами?
Мікрокліщі домашнього пилу є представниками класу павукоподібних (Arachnoidea), що включає павуків і кліщів, і до комах не належать. Розглядати їх можна тільки за допомогою мікроскопа під малим збільшенням. Мікрокліщі видів Dermatophagoides pteronyssinis, Dermatophagoides farina і Euroglyphus maynei відносяться до сімейства Pyroglyphidae. У Флориді і Бразилії зустрічається тропічний мікрокліщ Blomia tropicalis. У сімейство Pyroglyphidae входять ще зернові кліщі, також здатні викликати алергію.
Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?
І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.
У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.
У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.
Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.
