Алергія на антибіотики: які викликають її найчастіше?
зміст
Які антибіотики найчастіше провокують медикаментозну алергію?
Алергія на антибіотики – це один з проявів медикаментозної алергії. Вона характеризується особливою тяжкістю реакцій, що виникають. Саме алергія є найпоширенішою причиною небезпечних для життя імунно-опосередкованих реакцій на ліки. В тому числі – анафілаксії, а також – важких шкірних побічних реакцій та специфічних реакцій з боку окремих органів.
За різними даними, від алергії на антибіотики потерпає приблизно 10-15% мешканців планети. При цьому, більшість негативних ефектів викликаються пеніциліном. Перші реакції на нього почали реєструвати, практично, одразу після початку широкого застосування цього антибіотика у 1940-х роках. Сьогодні, як вважається (хоча ця цифра і піддається сумніву через недосконалість виявлення), близько 10 % людей з алергією реагує на пеніцилін. У розвинених країнах відмітку у медичній картці про наявність пеніцилінової алергії мають від 5% до 15% таких пацієнтів.
До антибіотиків групи пеніцилінів належать:
- амоксицилін
- ампіцилін
- диклоксацилін
- нафцилін
- оксацилін
- пеніцилін g
- пеніцилін v
- піперацилін
- тикарцилін
Частими тригерами алергічної реакції також є антибіотики з групи сульфаніламідів/цефалоспоринів.
Вони включають:
- цефаклор
- цефадроксил
- цефазолін
- цефдінір
- цефепім (максипін)
- цефотетан
- цефпрозил
- цефуроксим
- цефалексин (кефлекс)
Небезпека алергії на антибіотики полягає в тому, що ніхто не знає, коли може виникнути реакція. Наприклад, імунна система може стати чутливою до антибактеріального препарату вже при першому його прийомі. Відтак, при наступному вже може виникнути алергічна реакція.
Причини алергії на антибіотики
Алергія на антибіотики – річ непередбачувана. Але є ряд інших факторів, які підвищують ризики її виникнення. До таких належать:
- наявність інших алергій, наприклад, на котів, харчової, полінозу;
- сімейна історія алергії на антибіотики;
- часте вживання антибіотиків;
- тривала хвороба, яка робить імунну систему більш чутливою;
- підвищений вплив пеніциліну через високі дози,
- повторне або тривале його застосування.
Деякі хвороби, такі як рак, наявність ВІЛ або вірусу Епштейна-Барра, також пов’язані з алергічними реакціями на ліки.
Зокрема, висока поширеність (23–35%) зареєстрованої алергії на антибіотики спостерігається у хворих на рак. Пацієнти з ВІЛ / СНІДом також мають високу частоту повідомлень про алергію на ліки (аж до кожного четвертого). У цій групі пацієнтів частота шкірних реакцій у 10–100 разів перевищує звичайні показники. При цьому найчастіше реакції спричиняють сульфонаміди. Понад 10% пацієнтів з ВІЛ мають зареєстровану алергію на сульфоніламідні антибіотики або їх непереносимість.
Наявність алергії на інші види антибіотиків також підвищує ризик виникнення реакції. Так, у пацієнтів, які страждають на алергію до пеніциліну, утричі збільшується ризик побічної реакції на будь-які ліки. Також повідомляється, що алергія на цефалоспорин розвивається приблизно у 2% пацієнтів, які в минулому мали реакції негайного типу та позитивні шкірні проби на пеніциліни.
Симптоми алергії на антибіотики
Алергія після вживання антибіотиків може проявитися одразу, або ж через декілька днів, а то й навіть тижнів після припинення їх прийому.
Симптоми алергічної реакції також можуть різнитися. Прояви можуть зачіпати шкіру, органи дихання, травлення, серцево-судинну систему, тощо.
Основні симптоми алергії на антибіотики:
- висип на шкірі
- кропив'янка
- лихоманка
- набряк
- задишка
- хрипи
- нежить
- кон’юнктивіт
- анафілаксія
Алергія на антибіотики. Висип.
Шкірний висип – часта та одна з основних ознак алергії на антибіотики.
Помірно виражені шкірні симптоми включають почервоніння, свербіж, лущення або набряклість шкіри. Може виникати рівна червона ділянка на шкірі, покрита невеликими горбиками. Або ж розвивається кропив'янка.
Основними ознаками кропив'янки є білі чи червоні горбки на шкірі, які з’являються після однієї або двох доз ліків. В цьому випадку необхідно припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря. Адже реакція може посилитися.
Дуже часто кропив'янка з'являється після вживання пеніцилінових антибіотиків.
Втім, навіть висип, спричинений пеніцилінами, не завжди є алергічною реакцією. Він також може бути і побічним ефектом їх дії. Наприклад, найпоширенішою реакцією на антибіотики, опосередкованою Т-клітинами, є макулопапульозний висип. Ця реакція спостерігається при застосуванні амінопеніциліну. І утворює так званий "амоксициліновий висип". Він, як випливає з назви, часто спричиняється амоксициліном, який належить до пеніцилінового ряду.
Цей висип нагадує плоскі червоні плями. І саме він часто з’являється з запізненням – між 3 і 10 днями після початку прийому амоксициліну. Втім, реакція може проявлятися і в інші терміни.
Інші специфічні шкірні побічні реакції від антибіотиків включають висипання, викликані тетрациклінами, сульфонамідами, β-лактамами, ванкоміцином та флуконазолом. Наприклад, ванкоміцин є найпоширенішою причиною антибіотичної лінійної бульозної, IgA-залежної хвороби – пухирчастої шкірної побічної реакції, яка також може імітувати синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Кропив'янка або висип можуть з'являтися і при дії інших антибіотиків.
Наприклад, алергія на цефтриаксон, який є популярним антибіотиком широкого спектру дії, може характеризуватися такими симптомами як:
- кропив'янка,
- утруднене дихання,
- набряк обличчя або горла.
У важких випадках шкіра може вкриватися пухирями, лущитися, набрякати. Може відчуватися сильний свербіж, а також виникати біль в горлі та лихоманка.
Інколи антибіотики можуть стати причиною анафілаксії. Анафілаксія – це раптова реакція, що загрожує життю, і потребує негайного лікування (введення адреналіну). При алергії на антибіотики анафілаксія може розвиватися як самостійно так і за певних умов, наприклад, після занять спортом.
Симптоми анафілаксії включають:
- відчуття стиснення у горлі,
- проблеми з диханням,
- поколювання,
- набряки,
- запаморочення,
- прискорене серцебиття,
- хрипи.
При підозрі на анафілаксію, потрібно негайно викликати швидку допомогу, або, за наявності, самостійно вводити адреналін.
Джерела інформації:
1.https://www.nhs.uk/conditions/antibiotics/side-effects/
2.https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/penicillin-allergy/symptoms-causes/syc-20376222
3.https://www.drugs.com/cg/antibiotic-medication-allergy.html
4.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4214968
5.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6563335/
6.https://www.premierhealth.com/your-health/articles/health-topics/antibiotic-allergies-can-be-unexpected-and-dangerous
7.https://www.healthline.com/health/parenting/amoxicillin-rash
8.https://www.uofmhealth.org/health-library/d00052a1
9.https://www.healthdirect.gov.au/allergic-reactions-to-antibiotics
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Болиголов плямистий
-
Борщівник
-
Верба
-
Грястиця збірна
-
Злакові
-
Ковила
-
Костриця лучна
-
Кропива дводомна
-
Кульбаба лікарська
-
Липа
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Маслинові
-
Настінниця
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Подорожник
-
Тимофіївка
-
Щавель кислий
-
Яблуня
-
Амброзія
-
Болиголов плямистий
-
Борщівник
-
Грястиця збірна
-
Злакові
-
Ковила
-
Коноплі
-
Костриця лучна
-
Кропива дводомна
-
Липа
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Маслинові
-
Настінниця
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Подорожник
-
Полин
-
Тимофіївка
-
Щавель кислий
Питання та відповіді
Як дізнатися, які пилкові алергени поширені в даній місцевості?
Лікар повинен знати, пилок яких рослин і в який час року переважає в області, де він працює і яких видів вітрозапилюваних рослин в ній найбільше. Щоб встановити, які пилкові алергени є основними в тому чи іншому місці, корисно визначити концентрацію пилку в повітрі. Однак і єдине квітуче дерево на подвір'ї біля хворого з алергією до його пилку може на кілька тижнів отруїти хворому життя. У той же час пилок амброзії здатен поширюватися на великі відстані. Її можна виявити за багато миль від рослини (миля - 1605 м), хоча і в невеликій кількості. Діагностичне значення має залежність між концентрацією пилку в повітрі і виникненням алергічного захворювання або даними радіоаллергосорбентного аналізу. У США показники концентрації пилкових алергенів і алергенів спор грибів для багатьох районів можна отримати в Національному алергологічному бюро (адреса в Інтернеті http://www.aaaai.org/nab).
Як уникнути дії частинок слущенного епідермісу кішок?
Кращий спосіб уникнути їх - видалити з будинку кішку, що здійснимо далеко не завжди. Після того, як кішка з квартири видалена, зазвичай проходить 12 - 16 тижнів, перш ніж концентрація алергенів стане нижче порогової. Якщо сім'я не хоче або не може розлучитися з кішкою, то її слід поселити поза житловими приміщеннями. Якщо це неможливо, то хоча б не пускати кішку в спальню, використовувати для зниження концентрації алергену Fel d 1в спальні високоефективний повітряний фільтр, поміняти чохли на матрацах і подушках, хоча це не завжди достатньо знижує концентрацію алергену. Рекомендують щотижня мити кішок, щоб зменшити кількість алергенів, що впливають на хворого, сенсибілізованого до них, проте щодо впливу миття кішок на концентрацію алергенів в квартирі єдиної думки немає.
Які найчастіші причини контактного дерматиту шкіри повіка?
Найбільш часто сенсибілізація виникає до косметичних засобів для волосся, шкіри обличчя і нігтів. Нерідко на місці накладення вони побічну реакцію не викликають, але, через описані вище особливості шкіри повік, стають причинами її контактного дерматиту. Крім того, косметичні засоби, які накладають на шкіру навколо очей, можуть викликати її роздратування. Хоча в більшості випадків відбувається звикання до дратівливих косметичних засобів, іноді вони стають причиною контактного дерматиту, клінічно невідмітного від алергічного контактного дерматиту.
Як уникнути впливу пилкових алергенів?
Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.
Що таке атопічний дерматит?
Атопічний дерматит - це хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, що характеризується вираженим свербінням, набряком, мокнутием, лущенням і утворенням кірок. Через велику роль свербіння в патогенезі, а також через відсутність первинних морфологічних елементів, атопічний дерматит іноді називають «сверблячкою, що супроводжується висипом». Часті розчухи викликають ліхенізацію, шкіра хворих на атопічний дерматит, навіть поза вогнищ ураження, схильна до сухості.
