Алергія на антибіотики: які викликають її найчастіше?
зміст
Які антибіотики найчастіше провокують медикаментозну алергію?
Алергія на антибіотики – це один з проявів медикаментозної алергії. Вона характеризується особливою тяжкістю реакцій, що виникають. Саме алергія є найпоширенішою причиною небезпечних для життя імунно-опосередкованих реакцій на ліки. В тому числі – анафілаксії, а також – важких шкірних побічних реакцій та специфічних реакцій з боку окремих органів.
За різними даними, від алергії на антибіотики потерпає приблизно 10-15% мешканців планети. При цьому, більшість негативних ефектів викликаються пеніциліном. Перші реакції на нього почали реєструвати, практично, одразу після початку широкого застосування цього антибіотика у 1940-х роках. Сьогодні, як вважається (хоча ця цифра і піддається сумніву через недосконалість виявлення), близько 10 % людей з алергією реагує на пеніцилін. У розвинених країнах відмітку у медичній картці про наявність пеніцилінової алергії мають від 5% до 15% таких пацієнтів.
До антибіотиків групи пеніцилінів належать:
- амоксицилін
- ампіцилін
- диклоксацилін
- нафцилін
- оксацилін
- пеніцилін g
- пеніцилін v
- піперацилін
- тикарцилін
Частими тригерами алергічної реакції також є антибіотики з групи сульфаніламідів/цефалоспоринів.
Вони включають:
- цефаклор
- цефадроксил
- цефазолін
- цефдінір
- цефепім (максипін)
- цефотетан
- цефпрозил
- цефуроксим
- цефалексин (кефлекс)
Небезпека алергії на антибіотики полягає в тому, що ніхто не знає, коли може виникнути реакція. Наприклад, імунна система може стати чутливою до антибактеріального препарату вже при першому його прийомі. Відтак, при наступному вже може виникнути алергічна реакція.
Причини алергії на антибіотики
Алергія на антибіотики – річ непередбачувана. Але є ряд інших факторів, які підвищують ризики її виникнення. До таких належать:
- наявність інших алергій, наприклад, на котів, харчової, полінозу;
- сімейна історія алергії на антибіотики;
- часте вживання антибіотиків;
- тривала хвороба, яка робить імунну систему більш чутливою;
- підвищений вплив пеніциліну через високі дози,
- повторне або тривале його застосування.
Деякі хвороби, такі як рак, наявність ВІЛ або вірусу Епштейна-Барра, також пов’язані з алергічними реакціями на ліки.
Зокрема, висока поширеність (23–35%) зареєстрованої алергії на антибіотики спостерігається у хворих на рак. Пацієнти з ВІЛ / СНІДом також мають високу частоту повідомлень про алергію на ліки (аж до кожного четвертого). У цій групі пацієнтів частота шкірних реакцій у 10–100 разів перевищує звичайні показники. При цьому найчастіше реакції спричиняють сульфонаміди. Понад 10% пацієнтів з ВІЛ мають зареєстровану алергію на сульфоніламідні антибіотики або їх непереносимість.
Наявність алергії на інші види антибіотиків також підвищує ризик виникнення реакції. Так, у пацієнтів, які страждають на алергію до пеніциліну, утричі збільшується ризик побічної реакції на будь-які ліки. Також повідомляється, що алергія на цефалоспорин розвивається приблизно у 2% пацієнтів, які в минулому мали реакції негайного типу та позитивні шкірні проби на пеніциліни.
Симптоми алергії на антибіотики
Алергія після вживання антибіотиків може проявитися одразу, або ж через декілька днів, а то й навіть тижнів після припинення їх прийому.
Симптоми алергічної реакції також можуть різнитися. Прояви можуть зачіпати шкіру, органи дихання, травлення, серцево-судинну систему, тощо.
Основні симптоми алергії на антибіотики:
- висип на шкірі
- кропив'янка
- лихоманка
- набряк
- задишка
- хрипи
- нежить
- кон’юнктивіт
- анафілаксія
Алергія на антибіотики. Висип.
Шкірний висип – часта та одна з основних ознак алергії на антибіотики.
Помірно виражені шкірні симптоми включають почервоніння, свербіж, лущення або набряклість шкіри. Може виникати рівна червона ділянка на шкірі, покрита невеликими горбиками. Або ж розвивається кропив'янка.
Основними ознаками кропив'янки є білі чи червоні горбки на шкірі, які з’являються після однієї або двох доз ліків. В цьому випадку необхідно припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря. Адже реакція може посилитися.
Дуже часто кропив'янка з'являється після вживання пеніцилінових антибіотиків.
Втім, навіть висип, спричинений пеніцилінами, не завжди є алергічною реакцією. Він також може бути і побічним ефектом їх дії. Наприклад, найпоширенішою реакцією на антибіотики, опосередкованою Т-клітинами, є макулопапульозний висип. Ця реакція спостерігається при застосуванні амінопеніциліну. І утворює так званий "амоксициліновий висип". Він, як випливає з назви, часто спричиняється амоксициліном, який належить до пеніцилінового ряду.
Цей висип нагадує плоскі червоні плями. І саме він часто з’являється з запізненням – між 3 і 10 днями після початку прийому амоксициліну. Втім, реакція може проявлятися і в інші терміни.
Інші специфічні шкірні побічні реакції від антибіотиків включають висипання, викликані тетрациклінами, сульфонамідами, β-лактамами, ванкоміцином та флуконазолом. Наприклад, ванкоміцин є найпоширенішою причиною антибіотичної лінійної бульозної, IgA-залежної хвороби – пухирчастої шкірної побічної реакції, яка також може імітувати синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Кропив'янка або висип можуть з'являтися і при дії інших антибіотиків.
Наприклад, алергія на цефтриаксон, який є популярним антибіотиком широкого спектру дії, може характеризуватися такими симптомами як:
- кропив'янка,
- утруднене дихання,
- набряк обличчя або горла.
У важких випадках шкіра може вкриватися пухирями, лущитися, набрякати. Може відчуватися сильний свербіж, а також виникати біль в горлі та лихоманка.
Інколи антибіотики можуть стати причиною анафілаксії. Анафілаксія – це раптова реакція, що загрожує життю, і потребує негайного лікування (введення адреналіну). При алергії на антибіотики анафілаксія може розвиватися як самостійно так і за певних умов, наприклад, після занять спортом.
Симптоми анафілаксії включають:
- відчуття стиснення у горлі,
- проблеми з диханням,
- поколювання,
- набряки,
- запаморочення,
- прискорене серцебиття,
- хрипи.
При підозрі на анафілаксію, потрібно негайно викликати швидку допомогу, або, за наявності, самостійно вводити адреналін.
Джерела інформації:
1.https://www.nhs.uk/conditions/antibiotics/side-effects/
2.https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/penicillin-allergy/symptoms-causes/syc-20376222
3.https://www.drugs.com/cg/antibiotic-medication-allergy.html
4.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4214968
5.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6563335/
6.https://www.premierhealth.com/your-health/articles/health-topics/antibiotic-allergies-can-be-unexpected-and-dangerous
7.https://www.healthline.com/health/parenting/amoxicillin-rash
8.https://www.uofmhealth.org/health-library/d00052a1
9.https://www.healthdirect.gov.au/allergic-reactions-to-antibiotics
Едем ріно спрей
Едем сироп
Едем таблетки
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Амброзія
-
Грястиця збірна
-
Ковила
-
Коноплі
-
Кропива дводомна
-
Лисохвіст
-
Лобода
-
Настінниця
-
Полин
-
Амброзія
-
Настінниця
-
Полин
Питання та відповіді
Яка поширеність алергії на укуси комах серед дітей і дорослих?
Системні алергічні реакції на укуси комах зустрічаються у 3,3% дорослих і 0,4-0,8% дітей.
Які засоби частіше викликають алергічну реакцію?
Туш на водній основі, що містить емульгатори, часто викликає роздратування шкіри повік. Однак іноді спостерігається непереносимість самої по собі неемульгованої в воді туші. У таких випадках рекомендують користуватися пресованої тушшю або олівцем для підведення очей.
Косметичні засоби для очей і шкіри навколо них містять антибактеріальні речовини-консерванти, що попереджають їх обсіменіння бактеріями. Найчастіше з цією метою додають ефіри парагідробензойної кислоти. При попаданні на кон'юнктиву вони можуть викликати роздратування, але нанесення містячих їх засобів на повіки зазвичай переноситься добре. Консерванти квартемум-15 і імідазоліднілмочевіна виділяють формальдегід. Ці консерванти можуть викликати алергічну реакцію самі по собі або роздратування внаслідок утворення формальдегіду. Крім того, в якості консервантів використовують сорбітат калію, діізопропаноламін в третинний дібутілгідрохінон.
Деякі лаки для нігтів містять смолу толуолсульфонамідформальдегід, яка після висихання може викликати алергічну реакцію. При потирання очей вона заноситься з пальців на повіки. «Дублюючий» ектопічний дерматит спостерігається при попаданні на повіки косметичних засобів для волосся. Гіпоалергенні лаки для нігтів поліефірної смоли не містять.
Джерелами алергічних реакцій з боку кон'юнктиви і шкіри повік бувають також олівці для підведення очей, тіні для очей і штучні вії. Олівці для вій і щипчики можуть містити нікель, який теж викликає алергічну реакцію.
Чи можна попередити харчові алергічні реакції?
Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.
А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.
Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.
В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.
Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.
Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.
Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.
Що таке атопічний дерматит?
Атопічний дерматит - це хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, що характеризується вираженим свербінням, набряком, мокнутием, лущенням і утворенням кірок. Через велику роль свербіння в патогенезі, а також через відсутність первинних морфологічних елементів, атопічний дерматит іноді називають «сверблячкою, що супроводжується висипом». Часті розчухи викликають ліхенізацію, шкіра хворих на атопічний дерматит, навіть поза вогнищ ураження, схильна до сухості.
Що таке аероалергени?
Аероаллергенам називають антигени, які викликають алергічну реакцію, потрапляючи з повітрям в дихальні шляхи. Щоб повітряний алерген надав сенсибілізуючої дії, він повинен міститися в повітрі в значній кількості, його частинки повинні бути відносно дрібними і тривалий час зберігатися у підвішеному стані. Повітряними алергенами бувають пилок рослин, спори грибів, в тому числі цвілевих, продукти тваринного походження (антигени ссавців, комах, кліщів), пил (органічної і неорганічної природи), зрідка - водорості.
У зовнішньому середовищі багато повітряні алергени, наприклад, пилок рослин або спори грибів з'являються лише в певний для кожного з них час року. У великих кількостях кожен з таких антигенів зустрічається епізодично. Однак навколо рясно квітучого дерева концентрація відповідного пилкового алергену може бути дуже високою. Сенсибілізація до пилкових алергенів, як правило, не розвивається, якщо концентрація пилку в повітрі хоча б 2 тижні в році не нижче 1 частки на 50м3. На концентрацію аероаллергенов впливають температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру. З підвищенням температури (тобто зазвичай в середині дня) виділення пилку рослинами і спор грибами посилюється. Концентрація в повітрі спор багатьох грибів і пилку деяких видів рослин (наприклад, амброзії) зростає при високій вологості повітря. Зазвичай концентрація аероаллергенов збільшується при швидкості вітру близько 24 км / год (6,6 м / сек). При подальшому зростанні швидкості вітру концентрація алергенів падає. Чим менше аерозольні частинки, що містять алерген, тим довше вони залишаються в підвішеному стані, проте на стійкість аерозолю впливає і форма пилкових зерен.