Аденоїди при алергії: чи є зв’язок?

зміст

Аденоїди при алергії: чи є зв'язок?

Ваша дитина стала млявою, вона дихає ротом, почала гірше чути та спати, помітні зміни у її голосі, здатності запам’ятовувати, з’явився кашель та нічне нетримання сечі… Причина усіх цих, на перший погляд не пов’язаних симптомів, може бути одна: аденоїди.

Від проблеми збільшення аденоїдів, як правило, потерпають діти 3-10 років, хоча інколи ці залози можуть бути збільшені практично з народження.

В будь якому випадку, таких дітей має обов’язково оглянути лікар-оториноларинголог (ЛОР) та призначити відповідне лікування. Зволікання в цій ситуації може спровокувати втрату слуху, призводити до хропіння, проблеми з диханням і навіть до повторних і хронічних респіраторних інфекцій.

Що таке аденоїди?

Аденоїди виникають через надмірне розростання глоткового мигдалика. Це скупчення лімфоїдної тканини у глотці (в ротовій порожнині за носом і піднебінням). Мигдалики відіграють важливу роль у підтримці здоров’я людини, але з віком їх роль та розмір зменшуються. До підліткового віку ці залози зникають практично повністю.

Тому збільшення аденоїдів у дорослих діагностується зрідка, хоча такі випадки все ж трапляються. У випадку з дорослими аденоїдні зміни часто можуть бути пов’язані з впливом куріння та забрудненого навколишнього середовища.

Як і мигдалики, аденоїди допомагають організму боротися з інфекціями, виробляючи антитіла та затримуючи шкідливі мікроби, що проникають через ніс чи рот.

Внаслідок реакції організму на різні алергени, інфекції та інші зовнішні фактори, носоглоткова мигдалина розростається. Цей процес називається аденоїдною вегетацією або гіпертрофією глоткової мигдалини.

Умовно можна виділити три стадії збільшення аденоїдів. При першій, вони закривають ⅓ носоглотки, при другій – ⅔, а при третій – майже всю носоглотку.

Але вплив аденоїдів на організм не завжди залежить від їх величини. Наприклад, з більшою вірогідністю негативні наслідки для дитини, наприклад, проблеми з слухом та ускладнення носового дихання, можливі на першій та другій стадії, ніж на третій. Разом з тим, саме розростання цих залоз до третьої стадії може спричинити зупинку дихання у сні та є одним з показів до операції з їх видалення.

Збільшення аденоїдів у дітей з алергією

Як показали дослідження, аденоїдит розвивається у 22% дітей з алергією.

Процеси, пов’язані з цим захворюванням, призводять до ураження слизової оболонки мигдаликів, що призводить до розвитку запалення.

Алергія та аденоїди разом негативно позначаються на якості життя малюка.

У дітей з гіпертрофією аденоїдної тканини на фоні алергії може блокуватися доступ повітря через ніс. Це, своєю чергою викликає дихання ротом, хропіння, сухість та біль в горлі.

При алергічному аденоїдиті у відповідь на домашній пил, пилок, цвіль, їжу чи інші подразники, розвивається патологічний процес в глоткових мигдалинах.

Проявом такої проблематики може бути алергічний риніт, але алергічний кашель при аденоїдах також не є рідкістю.

Загалом, алергія та збільшення аденоїдів – поняття, які часто асоціюються одне з одним і часто загострення однієї проблеми тягне за собою появу іншої. І навпаки. 

Як показали дослідження, респіраторні алергічні симптоми та розмір аденоїдної тканини зачасту покращуються після прийому антигістамінних препаратів та інтраназальних кортикостероїдів. Ці ліки найчастіше вживаються для зменшення симптомів алергії.

Симптоми і основні причини алергічного аденоїдиту. Як проявляється це захворювання

Найчастіше до розвитку цього захворювання призводять побутові (83%) та пилкові (56%) фактори.

Частими каталізаторами такої реакції є також харчові продукти та лікарські препарати, простудні захворювання, рахіт, погана екологія, тощо.

При алергічному процесі аденоїдна тканина у дітей характеризуються блідо рожевим кольором та припухлістю.

На жаль, у кожної третьої дитини з алергією та аденоїдами спостерігається погіршення слуху.

Симптоми аденоїдиту

Збільшені аденоїди можуть провокувати такі симптоми як: біль в горлі, важкість при ковтанні, неправильний прикус як наслідок переважно ротового дихання тощо. Аденоїдит у дітей та дорослих, першою чергою, впливає на зміни у голосі та диханні. Голос хворого стає низьким та хриплим. Дихання спочатку погіршується в нічний час, наслідком чого є сопіння і хропіння. Якщо проблему вчасно не виявити, хворий почне постійно дихати ротом, але при цьому відчуватиме брак повітря.

Основні прояви захворювання:

  • хропіння
  • затримка дихання уві сні
  • напружене дихання
  • поганий сон
  • дихання, радше, через рот, ніж через ніс
  • неприємний запах з рота або
  • сухі, потріскані губи в результаті дихання ротом
  • постійний нежить
  • часті вушні інфекції
  • часті простудні захворювання
  • опухлі лімфовузли на шиї
  • неприродні пози уві сні.

У пацієнтів також можуть виникати слухові розлади: наприклад, відчуття закладеності у вухах.

Людина починає швидше втомлюватися. В неї знижується концентрація уваги, виникає сонливість.

На пізніх етапах захворювання у людини може підвищуватися температура до 39 градусів. При цьому можуть збільшуватися, боліти і набрякати лімфатичні вузли в області шийного відділу.

Але для алергічної проблематики більш характерними є інші ознаки:

  • постійно закладений ніс та нежить;
  • інтенсивний і безперервний кашель;
  • відчуття печіння та болючі відчуття в носоглотці.

Якщо цю симптоматику ігнорувати, то до неї можуть додатися незворотні слухові розлади, мовні проблеми тощо.

Лікування аденоїдиту

Збільшення аденоїдів часто лікують спочатку медикаментозно, намагаючись в першу чергу усунути проблему, яка призвела до патології. Лікар може призначити місцеве лікування: краплі до носа чи у вухо, спреї для горла. Можуть застосовуватися імуномодулятори, антигістамінні препарати, за потреби виписуються антибіотики.

Однак, за даними окремих досліджень, гіперплазія глоткового мигдалика супроводжує 90% випадків алергічного риніту у дітей шестирічного віку.  Тому аби знайти відповідь на запитання: “Як зменшити аденоїди у дитини?” потрібно звернутися до алерголога.

При алергічній природі захворювання процес лікування має здійснюватися в комплексі двома лікарями: лором та алергологом. Він має бути спрямованим, зокрема, і на пошук та виключення алергену. Лікування також може передбачати елімінаційну дієту, антимікробну та антиалергічну терапії, застосування пробіотиків та фізичних процедур.

У дітей в 90% випадків такий підхід обходиться без оперативного втручання і призводить до стійкої ремісії.

Видалення аденоїдів при алергії

Рішення про видалення аденоїдної тканини у дітей з алергією є крайнім заходом та ухвалюється, виключно фахівцем, а іноді і двома: лором та алергологом. 

В даному випадку до уваги має братися не лише розмір залози, а й низка інших факторів.

Наукові дані вказують, що 80% дітей, які страждають на алергічний риніт, після видалення аденоїдів (аденоїдектомії) повідомляли про рецедиви або незмінність симптомів захворювання. Тому, перш ніж замислитися про операцію, дітям з алергічним перебігом захворювання рекомендується спочатку пройти медикаментозне лікування.

Разом з тим, при неалергічній природі захворювання, видалення аденоїдів в більшості випадків справді призводить до усунення симптомів. Хоча, потрібно мати на увазі, що інколи в дитини, навпаки, може спостерігатися кашель після видалення аденоїдів. Це може відбуватися через покращений відтік слизу внаслідок відкриття носових ходів. Втім, відходження застояного слизу по мірі зменшення запалення має вщухнути. З ним мине і кашель. Але якщо кашель триває три та більше тижнів після операції, необхідно звернутися до лікаря.

Джерела:

  1. https://www.entcarecenters.com/blog/can-fall-allergies-cause-enlarged-adenoids
  2. https://www.webmd.com/children/adenoiditis
  3. https://allergotop.com/allergoefir/adenoidy-u-detej-s-allergiej
  4. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S108112061062251X
  5. https://www.wellnessresources.com/news/enlarged-adenoids-linked-with-food-allergies
  6. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26634589/
  7. https://www.sciencedaily.com/releases/2018/06/180607135151.htm
  8. https://www.jacionline.org/article/S0091-6749(15)01962-4/fulltext
  9. https://my.clevelandclinic.org/health/treatments/15447-adenoidectomy-adenoid-removal
  10. https://www.ajmc.com/view/adenoid-tonsil-removal-linked-to-increased-risk-of-respiratory-allergic-disease-later
  11. https://www.medicalnewstoday.com/articles/324519#possible-complications
  12. https://www.webmd.com/children/adenoiditis
Едем ріно спрей

Едем ріно спрей

Орієнтовна ціна в аптеках*:
Едем Ріно
77.9271.15 грн.
Забронювати на:
Едем сироп

Едем сироп

Орієнтовна ціна в аптеках*:
Едем сироп 60 мл
70.3241.7 грн.
Забронювати на:
Едем таблетки

Едем таблетки

Орієнтовна ціна в аптеках*:
Едем таблетки №10
53.1156 грн.
Забронювати на:

Календар цвітіння дерев та рослин

Інформація є актуальною на Квітень 2024 року
  • Амброзія Амброзія
  • Настінниця Настінниця
  • Полин Полин
  • Настінниця Настінниця

Питання та відповіді

Чи викликає алергію пилок неліственних дерев?

Голонасінні рослини містять у собі два порядки неліственних дерев: гінгко і хвойних. До хвойних належать порядки Pinaceae (в нього входять пінія, ялина, ялиця і тсуга), Cupressiaceae (ялівець, кипарис, кедр, козачий ялівець) і Taxodiaceae (в нього входить болотний кипарис). Існує два основних типи пилку голонасінних. У пінії, різних видів ялини, ялиці, кедра, у гірській або чорної тсуги (Tsuga martensiana) і золотої модрини (Pseudolarix amabilis) зерна пилку великі (50-90 мкм), з двома повітряними бульбашками. Ялівці і кипариси різних видів, тис, болотний кипарис, секвоя мають сферичні зерна пилку діаметром 20-35 мкм з товстим зовнішнім шаром і товстим середнім шаром, багатим целюлозою. Більші сферичні зерна пилку у модрин (Larix sp.) (40-70 мкм) і дугласії (Pseudotsuga taxifolia) (80-100 мкм).

Хвойні рослини є вітрозапилювані. У деяких областях їх пилок присутній в повітрі в значних кількостях. Пилок пінії під час її цвітіння має вигляд жовтого порошку. Алергія до неї зустрічається рідко. Взагалі пилок більшості хвойних дерев не дуже великий аллерген і не є поширеною причиною алергічних захворювань. Однак пилок гірського кедра в тих районах, де він розмножується і інтенсивно утворює пилок (від Техасу до центральної Мексики), викликає алергічний риніт досить часто. Цвіте кедр з пізньої осені до кінця зими. У північних районах причиною алергічних захворювань може бути пилок різних видів ялівців і кипарисів. У Флориді алергічний риніт викликає пилок болотного кедра. У осіб, сенсибілізованих до пилку пінії і які живуть серед пінієвих лісів, може в сезон її цвітіння виникнути алергічний риніт. В Японії одна з трьох головних причин пилкової алергії - пилок японського кедра ( «суги»). Пилок інших видів кедра (наприклад, кедра Порт Орфорд), що росте в районі Каскадних гір в США, теж відомий як причина алергічних ринітів. Описано респіраторні полінози і алергічні кон'юнктивіти, викликані пилком пінії.

З яким алергеном в основному пов’язана алергія до собак?

Алергія до собак зустрічається рідше, ніж алергія до кішок. Основний алерген, з яким вона пов'язана, Can f 1, виявляється в слині і вовні собак всіх порід. Однак його кількість залежить від породи собаки. У собак деяких порід є специфічні алергени, але їх роль в етіології алергічних захворювань не встановлена. Бронхіальна астма при алергії до собак, спостерігається рідше, ніж при алергії до кішок. Використання високоефективних повітряних фільтрів і миття собак знижують концентрацію алергену Can f 1 в квартирах, де вони живуть.

Які захворювання відносять до атопічних?

Атопічні захворювання включають бронхіальну астму, алергічний риніт і атопічний дерматит. Діти з атопічним дерматитом схильні до подальшого розвитку бронхіальної астми та алергічного риніту. Атопічними захворюваннями страждає 8-25% населення світу. Захворюваність вище в економічно розвинених країнах і в великих містах. Проте атопічні захворювання зустрічаються в будь-якій країні і в осіб будь-якої національності. Бронхіальна астма у дітей з атопічним дерматитом протікає важче, ніж у дітей без атопічного дерматиту. Сенсибілізація до контактних алергенів робить перебіг бронхіальної астми важчим.

Де живуть мікрокліщі домашнього пилу?

Мікрокліщі домашнього пилу поширені повсюдно. Вид Dermatophagoides pteronyssinus частіше зустрічається в Європі. Для Північної Америки більш характерний вид Dermatophagoides farina. Однак обидва види живуть як в Північній Америці, так і в Європі, і мають ряд антигенів і алергенів, що викликають перехресні імунні реакції.

Зернові кліщі мешкають в основному в зерносховищах і бувають причиною алергічних захворювань у фермерів і робітників, зайнятих переробкою зерна, але іноді ці кліщі виявляються і в домашнього пилу.

Мікрокліщі домашнього пилу харчуються частинками епідермісу людей і тварин, грибами та іншими відходами, які утворюють домашній пил. Особливо багато мікрокліщів в матрацах, подушках, килимах, оббивці меблів.

Чому виникає алергічна реакція на арахіс?

Алергія на арахіс (або горіхи), це той вид алергії, що  спровокований  саме  продуктами білкового походження, що в значних кількостях  містяться в горіхах, та володіють вираженою алергенною активністю.

Слід пам’ятати про те, що при наявності алергічних реакцій на горіхи, можуть також виникати важкі алергічні прояви на харчові продукти та вироби, до складу яких горіхи входять навіть у мізерних кількостях (горіхове масло, косметичні засоби та ін).