Аденоїди при алергії: чи є зв’язок?
зміст
Аденоїди при алергії: чи є зв'язок?
Ваша дитина стала млявою, вона дихає ротом, почала гірше чути та спати, помітні зміни у її голосі, здатності запам’ятовувати, з’явився кашель та нічне нетримання сечі… Причина усіх цих, на перший погляд не пов’язаних симптомів, може бути одна: аденоїди.
Від проблеми збільшення аденоїдів, як правило, потерпають діти 3-10 років, хоча інколи ці залози можуть бути збільшені практично з народження.
В будь якому випадку, таких дітей має обов’язково оглянути лікар-оториноларинголог (ЛОР) та призначити відповідне лікування. Зволікання в цій ситуації може спровокувати втрату слуху, призводити до хропіння, проблеми з диханням і навіть до повторних і хронічних респіраторних інфекцій.
Що таке аденоїди?
Аденоїди виникають через надмірне розростання глоткового мигдалика. Це скупчення лімфоїдної тканини у глотці (в ротовій порожнині за носом і піднебінням). Мигдалики відіграють важливу роль у підтримці здоров’я людини, але з віком їх роль та розмір зменшуються. До підліткового віку ці залози зникають практично повністю.
Тому збільшення аденоїдів у дорослих діагностується зрідка, хоча такі випадки все ж трапляються. У випадку з дорослими аденоїдні зміни часто можуть бути пов’язані з впливом куріння та забрудненого навколишнього середовища.
Як і мигдалики, аденоїди допомагають організму боротися з інфекціями, виробляючи антитіла та затримуючи шкідливі мікроби, що проникають через ніс чи рот.
Внаслідок реакції організму на різні алергени, інфекції та інші зовнішні фактори, носоглоткова мигдалина розростається. Цей процес називається аденоїдною вегетацією або гіпертрофією глоткової мигдалини.
Умовно можна виділити три стадії збільшення аденоїдів. При першій, вони закривають ⅓ носоглотки, при другій – ⅔, а при третій – майже всю носоглотку.
Але вплив аденоїдів на організм не завжди залежить від їх величини. Наприклад, з більшою вірогідністю негативні наслідки для дитини, наприклад, проблеми з слухом та ускладнення носового дихання, можливі на першій та другій стадії, ніж на третій. Разом з тим, саме розростання цих залоз до третьої стадії може спричинити зупинку дихання у сні та є одним з показів до операції з їх видалення.
Збільшення аденоїдів у дітей з алергією
Як показали дослідження, аденоїдит розвивається у 22% дітей з алергією.
Процеси, пов’язані з цим захворюванням, призводять до ураження слизової оболонки мигдаликів, що призводить до розвитку запалення.
Алергія та аденоїди разом негативно позначаються на якості життя малюка.
У дітей з гіпертрофією аденоїдної тканини на фоні алергії може блокуватися доступ повітря через ніс. Це, своєю чергою викликає дихання ротом, хропіння, сухість та біль в горлі.
При алергічному аденоїдиті у відповідь на домашній пил, пилок, цвіль, їжу чи інші подразники, розвивається патологічний процес в глоткових мигдалинах.
Проявом такої проблематики може бути алергічний риніт, але алергічний кашель при аденоїдах також не є рідкістю.
Загалом, алергія та збільшення аденоїдів – поняття, які часто асоціюються одне з одним і часто загострення однієї проблеми тягне за собою появу іншої. І навпаки.
Як показали дослідження, респіраторні алергічні симптоми та розмір аденоїдної тканини зачасту покращуються після прийому антигістамінних препаратів та інтраназальних кортикостероїдів. Ці ліки найчастіше вживаються для зменшення симптомів алергії.
Симптоми і основні причини алергічного аденоїдиту. Як проявляється це захворювання
Найчастіше до розвитку цього захворювання призводять побутові (83%) та пилкові (56%) фактори.
Частими каталізаторами такої реакції є також харчові продукти та лікарські препарати, простудні захворювання, рахіт, погана екологія, тощо.
При алергічному процесі аденоїдна тканина у дітей характеризуються блідо рожевим кольором та припухлістю.
На жаль, у кожної третьої дитини з алергією та аденоїдами спостерігається погіршення слуху.
Симптоми аденоїдиту
Збільшені аденоїди можуть провокувати такі симптоми як: біль в горлі, важкість при ковтанні, неправильний прикус як наслідок переважно ротового дихання тощо. Аденоїдит у дітей та дорослих, першою чергою, впливає на зміни у голосі та диханні. Голос хворого стає низьким та хриплим. Дихання спочатку погіршується в нічний час, наслідком чого є сопіння і хропіння. Якщо проблему вчасно не виявити, хворий почне постійно дихати ротом, але при цьому відчуватиме брак повітря.
Основні прояви захворювання:
- хропіння
- затримка дихання уві сні
- напружене дихання
- поганий сон
- дихання, радше, через рот, ніж через ніс
- неприємний запах з рота або
- сухі, потріскані губи в результаті дихання ротом
- постійний нежить
- часті вушні інфекції
- часті простудні захворювання
- опухлі лімфовузли на шиї
- неприродні пози уві сні.
У пацієнтів також можуть виникати слухові розлади: наприклад, відчуття закладеності у вухах.
Людина починає швидше втомлюватися. В неї знижується концентрація уваги, виникає сонливість.
На пізніх етапах захворювання у людини може підвищуватися температура до 39 градусів. При цьому можуть збільшуватися, боліти і набрякати лімфатичні вузли в області шийного відділу.
Але для алергічної проблематики більш характерними є інші ознаки:
- постійно закладений ніс та нежить;
- інтенсивний і безперервний кашель;
- відчуття печіння та болючі відчуття в носоглотці.
Якщо цю симптоматику ігнорувати, то до неї можуть додатися незворотні слухові розлади, мовні проблеми тощо.
Лікування аденоїдиту
Збільшення аденоїдів часто лікують спочатку медикаментозно, намагаючись в першу чергу усунути проблему, яка призвела до патології. Лікар може призначити місцеве лікування: краплі до носа чи у вухо, спреї для горла. Можуть застосовуватися імуномодулятори, антигістамінні препарати, за потреби виписуються антибіотики.
Однак, за даними окремих досліджень, гіперплазія глоткового мигдалика супроводжує 90% випадків алергічного риніту у дітей шестирічного віку. Тому аби знайти відповідь на запитання: “Як зменшити аденоїди у дитини?” потрібно звернутися до алерголога.
При алергічній природі захворювання процес лікування має здійснюватися в комплексі двома лікарями: лором та алергологом. Він має бути спрямованим, зокрема, і на пошук та виключення алергену. Лікування також може передбачати елімінаційну дієту, антимікробну та антиалергічну терапії, застосування пробіотиків та фізичних процедур.
У дітей в 90% випадків такий підхід обходиться без оперативного втручання і призводить до стійкої ремісії.
Видалення аденоїдів при алергії
Рішення про видалення аденоїдної тканини у дітей з алергією є крайнім заходом та ухвалюється, виключно фахівцем, а іноді і двома: лором та алергологом.
В даному випадку до уваги має братися не лише розмір залози, а й низка інших факторів.
Наукові дані вказують, що 80% дітей, які страждають на алергічний риніт, після видалення аденоїдів (аденоїдектомії) повідомляли про рецедиви або незмінність симптомів захворювання. Тому, перш ніж замислитися про операцію, дітям з алергічним перебігом захворювання рекомендується спочатку пройти медикаментозне лікування.
Разом з тим, при неалергічній природі захворювання, видалення аденоїдів в більшості випадків справді призводить до усунення симптомів. Хоча, потрібно мати на увазі, що інколи в дитини, навпаки, може спостерігатися кашель після видалення аденоїдів. Це може відбуватися через покращений відтік слизу внаслідок відкриття носових ходів. Втім, відходження застояного слизу по мірі зменшення запалення має вщухнути. З ним мине і кашель. Але якщо кашель триває три та більше тижнів після операції, необхідно звернутися до лікаря.
Джерела:
- https://www.entcarecenters.com/blog/can-fall-allergies-cause-enlarged-adenoids
- https://www.webmd.com/children/adenoiditis
- https://allergotop.com/allergoefir/adenoidy-u-detej-s-allergiej
- https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S108112061062251X
- https://www.wellnessresources.com/news/enlarged-adenoids-linked-with-food-allergies
- https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26634589/
- https://www.sciencedaily.com/releases/2018/06/180607135151.htm
- https://www.jacionline.org/article/S0091-6749(15)01962-4/fulltext
- https://my.clevelandclinic.org/health/treatments/15447-adenoidectomy-adenoid-removal
- https://www.ajmc.com/view/adenoid-tonsil-removal-linked-to-increased-risk-of-respiratory-allergic-disease-later
- https://www.medicalnewstoday.com/articles/324519#possible-complications
- https://www.webmd.com/children/adenoiditis
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Береза
-
Бузок
-
В'яз
-
Верба
-
Вільха
-
Грецький горіх
-
Дуб
-
Кипарисові
-
Клен
-
Ковила
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Сосна
-
Тополя
-
Черемха звичайна
-
Ясен
-
Береза
-
Болиголов плямистий
-
Бузок
-
В'яз
-
Верба
-
Грецький горіх
-
Грястиця збірна
-
Дуб
-
Злакові
-
Ковила
-
Костриця лучна
-
Кульбаба лікарська
-
Липа
-
Лисохвіст
-
Маслинові
-
Настінниця
-
Пажитниця
-
Пирій
-
Сосна
-
Тимофіївка
-
Тополя
-
Черемха звичайна
-
Шовковиця
-
Яблуня
-
Ясен
Питання та відповіді
Чому контактний дерматит очей має настільки важливе значення?
Контактний дерматит - найпоширеніше захворювання шкіри століття. Повіки з їх м'якою тонкою шкірою особливо схильні до алергічних реакцій уповільненого типу. Крім неприємних відчуттів контактний дерматит шкіри повік викликає і косметичний дефект, тому хворі в більшості випадків звертаються до лікаря.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Чи бувають квітучі троянди причиною алергічних захворювань? Яким чином запилюються троянди?
Троянди запилюються комахами. Їх цвітіння, як правило, поліноз не викликає. Алергічні захворювання, які пов'язують з цвітіння троянд, в більшості випадків бувають викликані пилком злаків. У багатьох областях цвітіння троянд і злаків збігається. У осіб, які постійно і довго мають контакт з квітучими трояндами (працюють в розаріях або захоплюються розведенням троянд), зрідка зустрічається алергія до них.
В якому віці проявляється атопічний дерматит?
У більшості випадків атопічний дерматит починається в грудному віці. У 49-75% хворих захворювання почалося до 6 місяців, зазвичай в перші 2-3 місяці. Після 5 років атопічний дерматит часто вступає в тривалу ремісію. Однак він може знову виявитися в підлітковому або дорослому віці. До віку 5 років симптоми захворювання спостерігають у 80-90% хворих, до віку 14 років - всього у 10-15%. Якщо в підлітковому віці атопічний дерматит протікає помірно або важко, то ймовірність рецидивів в дорослому віці перевищує 80%. Фактори, що погіршують прогноз, включають тяжкий перебіг в дитячому віці, обтяжений сімейний анамнез, супутні атопічні захворювання (бронхіальна астма і алергічний риніт), початок у грудному віці і жіноча стать. При виникненні атопічного дерматиту в дорослому віці необхідно виключати інші хвороби шкіри.
Як уникнути впливу пилкових алергенів?
Рекомендується надягати маску або респіратор, якщо можливий вплив «пускового» алергену (при стрижці газонів, роботі в саду, перебуванні на відкритому повітрі), не виходити на вулицю в теплі вітряні дні і в після полуденні години, коли концентрація пилку в повітрі особливо висока. Пилок злаків виділяється в повітря переважно в кінці дня. Особам з алергією до неї краще в цей час залишатися в приміщенні. Рекомендується щільно закривати вікна і користуватися кондиціонерами, так як при цьому в приміщення потрапляє значно менше пилку.
