Алергія на антибіотики: які викликають її найчастіше?
зміст
Які антибіотики найчастіше провокують медикаментозну алергію?
Алергія на антибіотики – це один з проявів медикаментозної алергії. Вона характеризується особливою тяжкістю реакцій, що виникають. Саме алергія є найпоширенішою причиною небезпечних для життя імунно-опосередкованих реакцій на ліки. В тому числі – анафілаксії, а також – важких шкірних побічних реакцій та специфічних реакцій з боку окремих органів.
За різними даними, від алергії на антибіотики потерпає приблизно 10-15% мешканців планети. При цьому, більшість негативних ефектів викликаються пеніциліном. Перші реакції на нього почали реєструвати, практично, одразу після початку широкого застосування цього антибіотика у 1940-х роках. Сьогодні, як вважається (хоча ця цифра і піддається сумніву через недосконалість виявлення), близько 10 % людей з алергією реагує на пеніцилін. У розвинених країнах відмітку у медичній картці про наявність пеніцилінової алергії мають від 5% до 15% таких пацієнтів.
До антибіотиків групи пеніцилінів належать:
- амоксицилін
- ампіцилін
- диклоксацилін
- нафцилін
- оксацилін
- пеніцилін g
- пеніцилін v
- піперацилін
- тикарцилін
Частими тригерами алергічної реакції також є антибіотики з групи сульфаніламідів/цефалоспоринів.
Вони включають:
- цефаклор
- цефадроксил
- цефазолін
- цефдінір
- цефепім (максипін)
- цефотетан
- цефпрозил
- цефуроксим
- цефалексин (кефлекс)
Небезпека алергії на антибіотики полягає в тому, що ніхто не знає, коли може виникнути реакція. Наприклад, імунна система може стати чутливою до антибактеріального препарату вже при першому його прийомі. Відтак, при наступному вже може виникнути алергічна реакція.
Причини алергії на антибіотики
Алергія на антибіотики – річ непередбачувана. Але є ряд інших факторів, які підвищують ризики її виникнення. До таких належать:
- наявність інших алергій, наприклад, на котів, харчової, полінозу;
- сімейна історія алергії на антибіотики;
- часте вживання антибіотиків;
- тривала хвороба, яка робить імунну систему більш чутливою;
- підвищений вплив пеніциліну через високі дози,
- повторне або тривале його застосування.
Деякі хвороби, такі як рак, наявність ВІЛ або вірусу Епштейна-Барра, також пов’язані з алергічними реакціями на ліки.
Зокрема, висока поширеність (23–35%) зареєстрованої алергії на антибіотики спостерігається у хворих на рак. Пацієнти з ВІЛ / СНІДом також мають високу частоту повідомлень про алергію на ліки (аж до кожного четвертого). У цій групі пацієнтів частота шкірних реакцій у 10–100 разів перевищує звичайні показники. При цьому найчастіше реакції спричиняють сульфонаміди. Понад 10% пацієнтів з ВІЛ мають зареєстровану алергію на сульфоніламідні антибіотики або їх непереносимість.
Наявність алергії на інші види антибіотиків також підвищує ризик виникнення реакції. Так, у пацієнтів, які страждають на алергію до пеніциліну, утричі збільшується ризик побічної реакції на будь-які ліки. Також повідомляється, що алергія на цефалоспорин розвивається приблизно у 2% пацієнтів, які в минулому мали реакції негайного типу та позитивні шкірні проби на пеніциліни.
Симптоми алергії на антибіотики
Алергія після вживання антибіотиків може проявитися одразу, або ж через декілька днів, а то й навіть тижнів після припинення їх прийому.
Симптоми алергічної реакції також можуть різнитися. Прояви можуть зачіпати шкіру, органи дихання, травлення, серцево-судинну систему, тощо.
Основні симптоми алергії на антибіотики:
- висип на шкірі
- кропив'янка
- лихоманка
- набряк
- задишка
- хрипи
- нежить
- кон’юнктивіт
- анафілаксія
Алергія на антибіотики. Висип.
Шкірний висип – часта та одна з основних ознак алергії на антибіотики.
Помірно виражені шкірні симптоми включають почервоніння, свербіж, лущення або набряклість шкіри. Може виникати рівна червона ділянка на шкірі, покрита невеликими горбиками. Або ж розвивається кропив'янка.
Основними ознаками кропив'янки є білі чи червоні горбки на шкірі, які з’являються після однієї або двох доз ліків. В цьому випадку необхідно припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря. Адже реакція може посилитися.
Дуже часто кропив'янка з'являється після вживання пеніцилінових антибіотиків.
Втім, навіть висип, спричинений пеніцилінами, не завжди є алергічною реакцією. Він також може бути і побічним ефектом їх дії. Наприклад, найпоширенішою реакцією на антибіотики, опосередкованою Т-клітинами, є макулопапульозний висип. Ця реакція спостерігається при застосуванні амінопеніциліну. І утворює так званий "амоксициліновий висип". Він, як випливає з назви, часто спричиняється амоксициліном, який належить до пеніцилінового ряду.
Цей висип нагадує плоскі червоні плями. І саме він часто з’являється з запізненням – між 3 і 10 днями після початку прийому амоксициліну. Втім, реакція може проявлятися і в інші терміни.
Інші специфічні шкірні побічні реакції від антибіотиків включають висипання, викликані тетрациклінами, сульфонамідами, β-лактамами, ванкоміцином та флуконазолом. Наприклад, ванкоміцин є найпоширенішою причиною антибіотичної лінійної бульозної, IgA-залежної хвороби – пухирчастої шкірної побічної реакції, яка також може імітувати синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Кропив'янка або висип можуть з'являтися і при дії інших антибіотиків.
Наприклад, алергія на цефтриаксон, який є популярним антибіотиком широкого спектру дії, може характеризуватися такими симптомами як:
- кропив'янка,
- утруднене дихання,
- набряк обличчя або горла.
У важких випадках шкіра може вкриватися пухирями, лущитися, набрякати. Може відчуватися сильний свербіж, а також виникати біль в горлі та лихоманка.
Інколи антибіотики можуть стати причиною анафілаксії. Анафілаксія – це раптова реакція, що загрожує життю, і потребує негайного лікування (введення адреналіну). При алергії на антибіотики анафілаксія може розвиватися як самостійно так і за певних умов, наприклад, після занять спортом.
Симптоми анафілаксії включають:
- відчуття стиснення у горлі,
- проблеми з диханням,
- поколювання,
- набряки,
- запаморочення,
- прискорене серцебиття,
- хрипи.
При підозрі на анафілаксію, потрібно негайно викликати швидку допомогу, або, за наявності, самостійно вводити адреналін.
Джерела інформації:
1.https://www.nhs.uk/conditions/antibiotics/side-effects/
2.https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/penicillin-allergy/symptoms-causes/syc-20376222
3.https://www.drugs.com/cg/antibiotic-medication-allergy.html
4.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4214968
5.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6563335/
6.https://www.premierhealth.com/your-health/articles/health-topics/antibiotic-allergies-can-be-unexpected-and-dangerous
7.https://www.healthline.com/health/parenting/amoxicillin-rash
8.https://www.uofmhealth.org/health-library/d00052a1
9.https://www.healthdirect.gov.au/allergic-reactions-to-antibiotics
Календар цвітіння дерев та рослин
-
Амброзія
-
Настінниця
-
Полин
-
Настінниця
Питання та відповіді
Що таке синдром харчової алергії?
Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.
Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.
Де більше позначається вплив алергенів грибів, в тому числі цвілевих, в приміщеннях або на відкритому повітрі?
І там і там. Алергени грибів можна розділити на діючі протягом усього року в закритих приміщеннях і сезонні, вуличні. Деякі види грибів - важливих джерел алергенів - зустрічаються як в приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Зважені в повітрі спори грибів вловлюють так само, як пилок рослин.
У помірному кліматі їх концентрація схильна до сезонних коливань. Вона підвищується в теплу погоду, в той час як мороз і випав сніг перешкоджає росту грибів. На відкритому повітрі переважають спори грибів Alternaria і Cladosporium (або Hormodendrum). Їх концентрація в повітрі зростає в кінці літа і початку осені і коливається протягом дня. Їх багато в гниючих рослинах і опалому листі. Крім того, у зовнішньому середовищі поширені спори грибів родів Aspergillus, Penicillium і Bortrytis. Спори грибів у всіх районах світу, за винятком полярних, виявляються круглий рік. Кількість їх особливо велика там, де сіють зернові культури.
У районах, де вирощують зернові культури, переважають спори грибів роду Alternaria. У Північній Америці важливим джерелом спор на відкритому повітрі є гриби роду Cladosporium. Це широко розповсюджені сапрофіти. Для деяких сільськогосподарських рослин (шпинату, помідорів, бананів) вони патогенні. Рід Helminthosporium включає гриби-паразити рослин, особливо на півдні США. Гриби роду Curvularia бувають причинами алергічного грибкового синуситу, алергійного риніту і бронхіальної астми. Гриби роду Epicoccum широко поширені на оброблюваних або порослих злаковими травами землях. На Середньому Заході США восени в суху погоду концентрація їх спір в повітрі особливо висока. Гриби роду Fusarium зустрічаються у всьому світі. Вони викликають псування продуктів і захворювання рослин. Інший, що викликає псування продуктів, рід грибів - Aspergillus. Він широко представлений в гниючих рослинних рештках і компостних купах. Спори грибів цього роду в приміщеннях присутні у великих кількостях, ніж на відкритому повітрі.
Гриби родів Aspergillus і Penicillium - основні мешканці закритих приміщень і складів, де вони виявляються круглий рік. Вони можуть рости в умовах відносно низької вологості (в корівниках, сараях та інших закритих приміщеннях, зокрема, в підвалах). Aspergillus також часто присутні в гниючому зерні, рослинних відходах, опалому листі і компостних купах. Penicillium можуть в закритих приміщеннях рясно розмножуватися. Вони утворюють характерну зелену цвіль в сирих підвалах і на зіпсованих продуктах. Гриби роду Rhizopus і Cladosporium теж часто виявляються в закритих приміщеннях, особливо на гниючому дереві. Плісняві гриби поширені також в сирих ванних кімнатах і на підвіконнях. Випарники і зволожувачі, обсіменені спорами цвілевих грибів, стають джерелами їх надходження в повітря.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Що таке синдром алергічних реакцій порожнини рота?
Причиною синдрому алергічних реакцій порожнини рота є перехресна реакція на пилкові алергени і алергени деяких сирих харчових продуктів. Цей синдром (набряк і свербіж ділянок слизової рота, що стикалися з їжею, - губ, язика, глотки, неба) іноді виникає при пилковому алергійному риніті. Хворий часто може без шкоди для себе їсти у вареному вигляді продукт, що викликає у нього синдром алергічних реакцій порожнини рота. Тим, хто страждає цим синдромом не слід їсти сирі продукти, особливо в сезон цвітіння рослин, пилок яких викликає у них поліноз.
Чому виникає алергія?
Причиною алергії є алергени, а також алергізуючі фактори, які самі по собі не є алергенами, але сприяють появі в організмі алергенів. Натомість алергени - це антигени, які спричиняють таку імунну відповідь, що призводить до ушкоджень в тканинах і органах.
Види найбільш поширених алергенів:
|
Пилкові |
Алергени рослин і пилку: злакові трави (тимофіївка, вівсяниця, пирій та ін.); злакові культури (пшениця, овес, кукурудза); бур’яни (амброзія, полинь, подорожник, кропива та інші.); дерева (береза, вільха, ліщина, дуб, тополя, клен, ясень та ін.) |
|
Побутові |
Пил, епідермальні алергени і деякі види грибкових алергенів. Основним побутовим алергеном є домашній пил, де є мікрокліщі, гриби і інше. |
|
Епідермальні |
Лупа тварин і прикріплені до їх шерсті частинки слини, епідермісу, сечі. |
|
Харчові |
Продукти харчування і речовини, які утворюються при їх переробці. Найбільш високою алергенною активністю володіють харчові продукти білкового походження. Жири, вуглеводи, мікроелементи, як правило, не викликають істинних алергічних реакцій. Між пилком деяких рослин і конкретними продуктами може бути перехресна реакція. |
|
Інсектні |
Алергени комах, котрі знаходяться в їх слині, отруті та тілі. |
|
Хімічні |
Речовини, з якими людина контактує в виробництві і побуті. Лікарські алергени: антибіотики, протигрибкові, ферментні препарати, продукти синтезу. |
|
Інфекційні |
Алергени грибів, бактерій, вірусів, найпростіших, паразитів. |
