Важливість діагностики алергії
Лікування алергії неможливе без визначення точної причини чи причин, які її викликають. Крім того без точної діагностики неможливо виключити і інші типи реакцій, наприклад, неалергічного характеру. Адже іноді певні реакції організму можуть провокуватися однаковими продуктами, але мати різну природу. Наприклад, це спостерігається у випадку алергії на молоко і непереносимості лактози. В цьому та подібних випадках саме правильна діагностика є запорукою подальшого успіху у лікуванні недуги.
В першу чергу лікар має ознайомитися з симптоматикою, історією хвороби, сімейним анамнезом та провести огляд пацієнта. Далі на основі історії хвороби та результатів обстеження ухвалюється рішення про необхідність подальших обстежень та про те, який саме метод діагностики алергії буде застосовано.
Елімінаційна дієта
Елімінаційна дієта – метод, під час якого людина тимчасово виключає зі свого раціону продукти, які можуть провокувати симптоми алергії чи харчової непереносимості, наприклад, глютен чи лактозу.
Через певний час потенційні алергени поступово повертаються в меню, а реакції, які виникають – записуються.
Але алергологи та дієтологи радять використовувати цей метод з обережністю аби не обмежити пацієнту споживання життєво важливих поживних речовин.
Провокаційний тест
Для підтвердження харчової алергії або визначення, чи може та чи інша людина переносити їжу, якої уникає, застосовується і такий метод як провокаційний тест.
Пацієнту під наглядом лікаря дається дуже невелика порція того чи іншого продукту. Наявність реакції може свідчити про алергію. У випадку відсутності реакції через деякий час пацієнту можуть ввести більшу дозу (порцію) певного продукту. Основним недоліком цього методу є ризик виникнення у пацієнта анафілаксії. Саме ця потенційно небезпечна для життя реакція характерна при харчовій алергії. Тому провокаційний тест можна проводити лише у клініках, які мають все необхідне для виведення пацієнта з потенційного анафілактичного шоку.
Набагато більш безпечними є назальний та кон’юнктивальний провокаційні тести. Вони дозволяють встановити чутливість людини до інгаляційних алергенів – пилку рослин, кліщів домашнього пилу, лупи домашніх тварин. Алергени у безпечному розведенні вводяться пацієнту під наглядом лікаря до носової порожнини або очей. У разі інгаляційного провокаційного тесту – у дихальну систему з використанням інгалятора.
Шкірне тестування: прик-тест
Але як харчова, так і інгаляційна (побутова чи сезонна) алергія є, здебільшого, алергічними реакціями першого типу. До них належать так звані IgE-опосередковані реакції. При них до кожного з алергенів імунна система виділяє антитіла IgE. Такі реакції часто діагностують за допомогою прик-тестів.
Цей вид діагностики використовується також для оцінки підозр на алергію на жалких комах.
Прик-тест є простим у виконанні, недорогим та швидким. Він дає можливість перевірити гіперчутливість людини до широкого спектру алергенів.
Під час цього методу підозрюваний алерген розводять, а краплю рідини наносять на ділянку шкіри за допомогою спеціального інструменту - скарифікатора. Ним злегка проколюють шкіру, вводячи до неї алерген. Результати тесту аналізують через 15 хвилин.
Якщо над місцем проколу є локальне почервоніння, набряк, виникає припухлість або свербіж шкіри, це може свідчити про алергічну реакцію на цей конкретний алерген.
Внутрішньошкірний тест
Але якщо результати цього тестування нерезультативні, може бути призначений внутрішньошкірний тест. Цей метод має більшу чутливість і вимагає введення незначної кількості алергену в шар дерми шкіри.
Оскільки при внутрішньошкірному тестуванні існує невеликий, але певний ризик анафілаксії, перед кожним таким тестуванням слід проводити прик-тести.
Правильно проведені негативні внутрішньошкірні тести практично виключають наявність специфічних антитіл IgE. Їх результати, так само як і у випадку зі звичайним шкірним тестуванням, можна інтерпретувати за 15 хвилин.
Але для проведення обох цих методів діагностики пацієнт протягом 5 днів має уникати прийому антигістамінних та деяких препаратів для лікування печії та астми, бензодіазепінів (таких як діазепам (валіум) або лоразепам (атіван)), трициклічних антидепресантів, тощо.
Шкірний тест – це не просто тест на наявність специфічних антитіл IgE. Він також визначає чутливість тучних клітин та біологічний вплив хімічних медіаторів на тканини шкіри.
Розмір реакції може бути пов'язаний з кількома факторами, включаючи кількість введеного алергену, ступінь сенсибілізації шкірних тучних клітин та їх здатність вивільняти гістамін, а також реактивність шкіри щодо вивільнених медіаторів.
Крім того, відіграє роль і те, куди саме наносити алергени.
Зазвичай, верхня та середня частини спини більш реактивні, ніж нижня частина спини. А спина більш реактивна, ніж передпліччя. Ліктьова сторона плеча більш реактивна, ніж променева. Область зап'ястя менш реактивна, ніж простір перед ліктем.
Існує також певна мінливість реакції шкірних тестів у різний час доби.
Наприклад, вважається, що о 7 ранку реакція на алерген та гістамін менша, ніж у пізній день та ранній вечір.
До того ж вираженість реакції може залежати і від віку. У немовлят діаметр та вираженість реакції менша, ніж у дорослих. Крім того, загальна реактивність шкірних тестів знижується після 60 років.
Примітно, що від 2 до 8% осіб, які не мали в анамнезі алергії або респіраторних захворювань, мають позитивні реакції при внутрішньошкірному тестуванні. Ці позитивні тести можуть свідчити про наявність специфічних антитіл IgE, але не про наявність клінічної алергії.
Серед мінусів цього методу – можливий перенос алергенів з одного місця уколу на інше. Але ця проблема легко вирішується заміною голки перед нанесенням нових алергенів.
Іншими вадами цього методу є можливість виникнення хибнопозитивних реакцій, наприклад, при наявній інфекції чи кровотечі, чи, навпаки – хибнонегативних – при недостатньо точному проколі шкіри.
Ще один момент – відстань на якій наносяться алергени один від одного. Для більшої достовірності результатів тестування їх рекомендується наносити не менше ніж з 2-сантиметровим проміжком.
Патч-тест: для діагностики уповільнених реакцій
Ще однією формою шкірного тесту є патч-тест. На відміну від провокаційних, прик- та внутрішньошкірного тестів він націлений на діагностику алергічних реакцій уповільненого типу. Він передбачає використання клейких стрічок з нанесеними на них потенційними алергенами, які накладаються на шкіру. Такі пластирі залишаться на тілі, а реакція перевіряється через 48 годин після нанесення та ще раз через 72–96 годин. Остаточний діагноз щодо гіперчутливості лікар може поставити і через тиждень. Таким чином виявляється алергія до контактних алергенів (металів, хімічних речовин, що використовуються у побуті та будівництві, стоматологічних матеріалів та ін.).
Аналізи крові
Втім, наразі найбільш простим та розповсюдженим методом, який дозволяє охопити весь спектр IgE-опосередкованої гіперсенсибілізації пацієнта, є молекулярний тест на алергію. Крім того, що він простий і інформативний, лікарі рекомендують проходити саме його, якщо у пацієнта є ймовірність серйозної алергічної реакції на шкірний тест, або ж якщо пацієнт не може припинити прийом тих чи інших ліків, чи уже має на шкірі висип, який може завадити достовірному трактуванню результатів, або ж до висипу, зокрема у вигляді кропив'янки, може призводити сама процедура шкірного тестування.
Цей метод діагностики також може використовуватися для дітей, які не можуть переносити шкірних тестів.
Він називається тестом щодо специфічних IgE. У випадку імунологічного аналізу RAST (радіоалергосорбентний тест або тест ImmunoCAP), алерген зв’язується з твердою фазою, а потім інкубується спочатку з сироваткою пацієнта, а далі з радіоактивно міченим IgE.
Кількість радіоактивно мічених молекул IgE, які зв’язуються з алергеном, свідчить про кількість специфічного IgE у сироватці крові пацієнта. Однак, якщо антитіл немає в надлишку в сироватці крові, або якщо є конкуруючі алерген-специфічні антитіла іншого ізотипу, можуть виникнути інтерференції.
Також існує імуноферментний аналіз (ІФА). Він аналогічний RAST, за винятком системи виявлення. У випадку ІФА IgE кон'югується з лужною фосфатазою, яка каталізує колориметричні зміни, пропорційні рівню сироваткового IgE.
Складнощі, описані вище для RAST, можуть мати місце і при ІФА. Крім того, в обох дослідженнях можуть спостерігатися помилкові результати, якщо сироватка має високий загальний рівень IgE, що призводить до неспецифічного зв’язування IgE з алергеном, який тестується.
Мультикомпонентні молекулярні тести
Тому існують так звані багатомолекулярні чи компонентні тести.
Ці тести дозволяють виокремити молекули, які провокують симптоми алергії, і при цьому виключити ті складові алергенів, які є схожими на самі алергени, але такими не є. Попередні молекулярні тести, які не враховують чутливість до таких молекул, приблизно у 30 % випадків можуть давати хибнопозитивний результат.
Відтак, сьогодні молекулярна діагностика представлена як у вигляді окремих тестів, які визначають як один алерген за один раз, так і у вигляді мультиплексних тестів. Останні, в залежності від виду, дають можливість одночасно дослідити гіперчутливість до понад сотні різних компонентів.
В Україні на сьогодні представлені методики ImmunoCAP ISAC, яка дає можливість мікрочіпової діагностики до 112 молекулярних компонентів, та тест ALEX2, який дає можливість разово визначити чутливість до 295 молекулярних компонентів (молекул та екстрактів).
Інший молекулярний тест, який, без сумніву, вже є новою ерою діагностики алергії і який теж тепер доступний і в Україні, є аналіз на антитіла IgG. Їх синтез притаманний харчовій алергії уповільненого, ІІІ типу. Вона характеризується порушенням функції кишечника і її часто важко відрізнити від непереносимості продукту. І от щоб уникнути потенційно небезпечних провокаційних проб із продуктами харчування у деяких випадках лікарі можуть рекомендувати й застосування цього тесту.
Спірометрія (тести функції легенів)
При алергічній астмі також використовується тест, який визначає функцію легенів. Він називається спірометрією.
Під час цієї процедури, пацієнта просять глибоко вдихнути, а потім з силою швидко видихнути в спеціальний прилад – спірометр.
При цьому видихати потрібно якомога сильніше та не менше 6 секунд.
Результати видиху реєструються приладом та інтерпретуються лікарем.
Спірометр вимірює зміни об’єму повітря, що видихається, за певний період часу (система на основі об’єму) або зміни потоку повітря як функцію часу (система на основі потоку).
Результати описуються як об'єм видиху за 1 секунду, загальний об'єм видиху та відсоток загального обсягу видиху за 1 секунду ([ОФВ 1/ FVC] × 100).
Для повноти та точності картини такі маніпуляції необхідно повторити щонайменше тричі, при цьому пацієнт має докладати максимум зусиль.
Найкраще значення з трьох прийнятних зусиль приймається як фактичне вимірювання.
Прогнозовані значення залежать від зросту, віку та статі людини. Наприклад, високі, молоді чоловіки мають найбільшу прогнозовану функцію легенів.
Також може досліджуватися легенева функція при певних фізичних навантаженнях.
Крім того, може вимірюватися і фізіологічний носовий потік повітря (риноманометрія). Для цього використовуються характеристики тиску-потоку для вимірювання опору носових дихальних шляхів.
Джерела інформації:
1.http://www.alphaallergy.com/allergy-tests/
2.https://www.healthline.com/health/allergy-testing
3.https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/allergies/diagnosis-treatment/drc-20351503
4. https://www.aafa.org/allergy-diagnosis/
5.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK236020/
6.https://www.medicalnewstoday.com/articles/allergy-testing
7.https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK236020/
8.https://allergy.org.ua/bahatokomponentna-molekuliarna-diahnostyka-tochnyi-metod-vyznachennia-alerhii/
- Питання та відповіді
- Інформація для Фахівців
Чи можна попередити харчові алергічні реакції?
Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.
А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.
Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.
В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.
Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.
Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.
Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Що таке синдром харчової алергії?
Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.
Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.
Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.