Гістамін та історія його відкриття
Гістамін – це біологічно активна речовина, посередник запалення, яка заходиться в різноманітних живих організмах . Гістамін часто зустрічається у тварин, хоча і не у всіх їх типах. Є він в більшості рослин і в бактеріях, а також – в отруті комах.
Гістамін хімічно класифікується, як органічна молекула, що є похідною аміаку (NH3). Тому ця речовина й називається аміном.
В 1910 році його виділили з гриба ріжок, який паразитує на рослинах, зокрема, на житі, англійські вчені Генрі Х. Дейл та Джорж Баргер. В наступному році вони знайшли гістамін і в тканинах тварин.
Пізніше вчені довели, що гістамін міститься в кропиві і відповідає за набряк та свербіж, які виникають при контакті з даною рослиною. Він же є основним подразником, що знаходиться в отруті ос та бджіл.
Дія гістаміну на організм людини
У людини гістамін міститься майже в усіх тканинах організму. Зберігається він в вакуолях опасистих клітин, а також в клітинах крові, які називаються базофілами. Після вивільнення з вакуолей гістамін включає в організмі різноманітні процеси, включаючи скорочення гладком’язвих тканин легень, матки та шлунку, а також розширення кровоносних судин. Це збільшує їх проникність, знижує артеріальний тиск, стимулює секрецію шлункового соку та прискорює пульс.
Гістамін також виступає в ролі нейротрансмітера або медіатора, що передає хімічні повідомлення між нервовими клітинами.
Вплив гістаміну на кровоносні судини відіграє вирішальну роль при його дії на імунітет людини. Найвиразніше це прослідковується при фізичних травмах, інфекціях або при алергічних реакціях.
Опасисті клітини травмованої тканини виділяють вищезгадану речовину, змушуючи навколишні кровоносні судини розширюватись і збільшувати свою проникність. Це дозволяє білим кров’яним тільцям – лейкоцитам, – мігрувати до ушкодженої або інфікованої тканини аби побороти інфекцію та поновити ушкоджені тканини.
Чому гістамін викликає симптоми алергії?
Образно кажучи, гістамін діє, як вишибала в клубі. Він допомагає організму позбутись тригера алергії.
При виділенні гістаміну запускається процес, який намагається виштовхнути алерен з вашої шкіри чи внутрішніх органів. Саме тому людина починає чхати, плакати або чухатись. Тобто, вичихувати, виплкувати чи вичухувати алерген.
Якщо ви маєте підвищену чутливість, деякі алергени, наприклад пилок, лупа тварин або пил здаються нешкідливими, але імунна система бачить в них загрозу і починає реагувати. Тобто, наміри вашого організма захистити вас є цілком благородними. Але надмірні його зусилля викликають відомі нам симптоми алергії, що їх хворі на цю недугу намагаються зупинити за допомогою антигістамінних препаратів.
Що відбувається при вивільненні гістаміну?
Коли ви стикаєтесь з чинником алергії, імунна система розпізнає його і запускає ланцюгову реакцію з метою вашого захисту.
По-перше, вона дає хімічну команду опасистим клітинам вашої шкіри, легень, носа, рота, кишечника та крові вивільнити гістаміни, який зберігаються в цих клітинах.
Це викликає запалення, котре дозволяє іншим хімічним речовинам імунної системи виконувати роботи з відновлення тканин. Потім гістаміни взаємодіють з рецепторами, які знаходяться в різних органах.
В результаті, якщо ніс був уражений пилком, гістаміни змушують його тонкі стінки, котрі називаються оболонками, виробляти більше слизу. При цьому хворий відчуває нежить, закладеність носа, біль у горлі, а також свербіж очей.
Непереносимість гістаміну
Виникає в тому випадку, коли організм реагує на продукти з високим вмістом гістаміну або на швидке вивільнення вищезгаданої хімічної сполуки в нашому організмі.
Непереносимість гістаміну викликана недостатністю ферменту діаміноксидази (ДАО), який має розщепляти оцей надлишковий гістамін. Цей фермент виробляється в кишечнику. Його недостатність можна компенсувати за допомогою пігулок з ДАО. Якщо цього не робити, то гістамінова непереносимість імітуватиме симптоми алергії. А саме:
- закладеність носа;
- задуху;
- головний біль;
- діарею;
- свербіж
- кропив’янку;
- низький тиск;
- анафілаксію.
Це явище є досить поширеним, хоча не завжди діагностується. Найчастіше дане захворювання уражає дорослих середнього віку. А особливо часто – жінок після 40 років.
Профілактувати цей стан можна й за допомогою безгістамінової дієти та антигістамінних препаратів.
Продукти харчування і гістамін
Якщо у вас – харчова алергія, гістаміни також беруть участь у розвитку цього процесу. При споживанні забороненого продукту, вони негативно впливатимуть на кішечник, викликаючи нудоту, блювання, діарею та ін.
Деякі продукти також багаті на гістамін. До їх переліку входять ферментовані продукти та продукти з великим строком зберігання. Наприклад,
- витримані сири,
- кефіри,
- йогурти,
- квашена капуста,
- червоне вино.
Багаті на гістамін й дріжджові продукти, такі як:
- пиво,
- висококалорійні сорти хліба,
- овочі та фрукти, наприклад, помідори, шпинат, щавель та ін.
Отруєння гістаміном може відбутись, й якщо ви їсте рибу, котра жила у водоймах із занадто високою температурою. Така риба ще за життя може накопичувати високий рівень гістамінів. При споживанні подібних морських делікатесів можна отримати захворювання, яке лікарі називають «отруєння рибним скомбротоксином» або SFP.
Також існують продукти, до складу яких входить мало гістаміну, але вони мають здатність вивільнити його з інших харчів.
До цього переліку входять: цитрусові, арахіс, риба, молюски та яєчні білки.
Отже, гістамін можна порівняти з охоронцем, котрий так старається виконати свої службові обов’язки, що іноді лупцює не лише потенційних злочинців, але й власних господарів.
Джерела інформації:
- https://www.everydayhealth.com/histamine/guide/
- https://www.webmd.com/allergies/what-are-histamines
- Питання та відповіді
- Інформація для Фахівців
Чи можна попередити харчові алергічні реакції?
Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.
А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.
Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.
В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.
Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.
Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.
Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Що таке синдром харчової алергії?
Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.
Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.
Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.