Дуже чутливі люди можуть отримати важку реакцію, навіть просто перебуваючи в приміщенні, де готується риба: за рахунок вдихання її парів при варінні чи смаженні. Так, у січні 2019 року 11-річний хлопчик помер [1], після того як на свята навідався в гості до бабусі, яка смажила рибу на плиті... Загалом, в ході американського дослідження [2], близько 10% респондентів повідомили, що їхні найгірші реакції  були спричинені дотиком до риби та вдиханням її парів.

          Алергія на рибу також може бути викликана [3] вдиханням пилу, що містить висушені рибні частинки, які розсіюються, приміром, під час обробки риби.

          Серед більш ніж 20 000 відомих видів риб є декілька, ризик алергії до яких – особливо високий [4]. Це:

 

  • Карп
  • Тріска
  • Камбала
  • Палтус
  • Оселедець
  • Скумбрія
  • Пілчард
  • Червона риба
  • Лосось
  • Морський окунь
  • Риба-меч
  • Тилапія
  • Форель
  • Тунець

Причини алергії на рибу

       Ризик рибної алергії зростає у людей з астмою. Це захворювання також збільшує ймовірність важких реакцій. Ризик виникнення чутливості до риби зростає і в людей, які мають близьких родичів з алергією до цього продукту.

       В одних випадках алергія на рибу проявляється до кількох близькоспоріднених видів одночасно. В інших – лише до окремої риби: дослідження доводять, що люди можуть проявляти моночутливість [5] до певних видів риб. Зокрема це стосується риби-меча, пангасіуса, тилапії, тунця, марліну, а з недавніх пір така особливість відкрита й для лосося та лососевих риб.

         Основним алергеном в рибі вважаються парвальбуміни. Це дуже стійкі, в тому числі – до високих температур, низькомолекулярні білки, які не руйнуються навіть після години готування. Таким чином, ви можете бути настільки ж чутливі до шматка печеного лосося, як і до сирого лосося у суші.

         Проте, інколи люди з алергією  можуть переносити  консервовану рибу [6] (яка піддається інтенсивній обробці температурою та тиском), та не здатні переносити таку саму рибу, але щойно зварену.

         Парвальбумін має два підтипи: у м’язах хрящових риб (акули, скати) синтезуються альфа-парвальбуміни, тоді як бета-гомолог знаходиться в м’язовій тканині кісткових риб (більшість, які вживаються у їжу).

         Тому саме бета-парвальбуміни і вважаються важливими харчовими алергенами, на відміну від альфа-версії, алергенність якої відома лише для м’яса жаб. І вже є докази, що люди, чутливі до бета-парвальбумінів, можуть їсти акул та скатів [7].

         Цікаво, що концентрація парвальбуміну значно вища в світлих м'язах.  Пелагічні риби, такі як тунець, на відміну від більшості кісткових риб, мають переважно темні м’язи з низьким вмістом парвальбуміну. А от в м'язах коропа рівень парвальбуміну  в 100 разів вищий, ніж у м'язах тунця або скумбрії. Крім парвальбумінів до важливих алергенів риб відносять енолази, альдолази та риб’ячий желатин.  Енолази вважаються важливими алергенами у трісці, лососеві та тунці. Більшість пацієнтів, чутливих до енолази / альдолази, також мали антитіла IgE до парвальбуміну. Але, на відміну від останнього, ці алергени руйнуються при термічній обробці.

          А от рибний желатин, схоже здатний зберігати свою алергенність після різних видів обробки. Відомо про випадок важкої анафілаксії після прийому солодощів, що містили кілька грамів рибного желатину [7]. Крім того, він часто використовується в харчових та фармацевтичних продуктах замість желатинів ссавців.

Симптоми алергії на рибу

          В більшості випадків реакція на рибу розвивається одразу – протягом години після контакту.

Поширеними клінічними проявами рибної алергії є:

  • синдром оральної алергії,
  • риніт,
  • біль у животі,
  • діарея,
  • кропив’янка,
  • головний біль,
  • ангіоневротичний набряк,
  • астма.

 

         Легкі симптоми "знімаються" антигістамінними пероральними засобами. Проте, риба – це той алерген, у відповідь на який може розвинутися небезпечна для життя реакція – анафілаксія. Вона характеризується поширеним висипом, набряком обличчя та язика, хрипами, задишкою, зниженням артеріального тиску, швидким серцебиттям та виникненням відчуття приреченості. Якщо в цьому випадку негайно не застосувати дозатор адреналіну, анафілаксія може призвести до шоку, коми, серцевої або дихальної недостатності.

Неалергічні реакції на рибу

          Іноді риба може викликати й неалергічні реакції. Вони розвиваються в результаті порушення норм поводження з рибою або через вплив сторонніх чинників. Наприклад, скумбрія, тунець, оселедець, сардини, марлін, анчоуси та синюха можуть стати причиною отруєння скомброїдом [6]. Така реакція розвивається, якщо з'їсти рибу, яка була неправильно охолоджена після вилову. Через порушення технології, бактерії в рибі розщеплюють білки до гістаміну – одного з основних чинників симптомів алергічних реакцій. Як наслідок – прояви на зразок кропив'янки, прискореного серцебиття, головного болю, запаморочення, – дадуть про себе знати уже через півгодини після споживання зараженої риби. До речі, така риба часто має металевий або перцевий смак. Лікування, зазвичай, включає прийом антигістамінних препаратів, хоча у важких випадках та в умовах стаціонару може бути призначена ін’єкція адреналіну. Іноді причиною негативної реакції на рибу може стати рибний паразит – круглий черв анізакіс симплекс.

          Інфікування людини анізакісом (анізакідоз) може стати наслідком вживання в їжу недостатньо термічно оброблених морепродуктів – сирих, маринованих або непроварених. Наприклад, у вигляді суші. В результаті зараження може виникати нудота, блювання, біль у шлунку, а іноді і апендицит, закупорка кишечника або кровотеча.

         Для діагностики зараження анізакісом потрібна ендоскопія. Та, зазвичай  паразит знищується нашою імунною системою через 3 тижні. Але існує ще один варіант:  анізакіс гине при температурі понад 60 ° C та зберіганні в промислових морозильних камерах протягом щонайменше двох днів.

         Також риба може бути заражена токсинами. Зокрема, мова йде про отруєння сигуатерою. Цей токсин, що викликає висип та респіраторні симптоми у 50 000 людей щороку, виробляється водоростями, якими харчуються морський окунь та скумбрія.

         При нестандартних симптомах харчового отруєння, нежиті чи висипаннях, які з’явились після споживання риби, можна припустити як наявність алергії так і реакцію на неякісну рибу. Розібратися, що саме стало причиною реакції, може тільки лікар після відповідних досліджень. Зокрема, молекулярний аналіз крові на алергени дозволяє виявити, на які саме білки в рибі ви реагуєте.

         У випадку доведеної алергії на рибу потрібно уникати і її, і продуктів, які можуть містити рибу: соус Ворстершир, заправку салату «Цезар», капоната (сицилійські баклажани), тарамасалата та соус нуок-шам, а також – фармацевтичних засобів та деяких видів солодощів, що можуть містити рибний желатин.

         Зайва пересторога може бути доречною також у випадку з риб'ячим жиром. Хоча при алергії на рибу ризик розвитку реакцій до її жиру вважається дуже низьким через його очищення, все ж краще отримати дозвіл на споживання риб’ячого жиру у лікаря. В Україні відомі клінічні випадки реакцій людей з алергією до риби на біологічні добавки, що містили омега-3-жирні кислоти. Вони, зазвичай, присутні у риб’ячому жирі.

Джерела інформації:

  1. https://abcnews.go.com/amp/Health/smelling-fish-allergic-reaction-allergies/story?id=60139425
  2. https://www.webmd.com/allergies/news/20040713/seafood-allergies-common-adults
  3. http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/?FoodId=5024
  4. https://www.verywellhealth.com/fish-allergy-83195
  5. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4001008/
  6. https://www.allergy.org.au/patients/food-allergy/allergic-and-toxic-reactions-to-seafood
  7. https://allergy.org.ua/liudiam-z-alerhiieiu-na-rybu-mozhna-isty-akul-i-skativ/

Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.

cтатті про алергію

Підпишіться на нові статті про алергію та її лікування!