- Причини алергії
- Симптоми
Дуже чутливі люди можуть отримати важку реакцію, навіть просто перебуваючи в приміщенні, де готується риба: за рахунок вдихання її парів при варінні чи смаженні. Так, у січні 2019 року 11-річний хлопчик помер [1], після того як на свята навідався в гості до бабусі, яка смажила рибу на плиті... Загалом, в ході американського дослідження [2], близько 10% респондентів повідомили, що їхні найгірші реакції були спричинені дотиком до риби та вдиханням її парів.
Алергія на рибу також може бути викликана [3] вдиханням пилу, що містить висушені рибні частинки, які розсіюються, приміром, під час обробки риби.
Серед більш ніж 20 000 відомих видів риб є декілька, ризик алергії до яких – особливо високий [4]. Це:
- Карп
- Тріска
- Камбала
- Палтус
- Оселедець
- Скумбрія
- Пілчард
- Червона риба
- Лосось
- Морський окунь
- Риба-меч
- Тилапія
- Форель
- Тунець
Причини алергії на рибу
Ризик рибної алергії зростає у людей з астмою. Це захворювання також збільшує ймовірність важких реакцій. Ризик виникнення чутливості до риби зростає і в людей, які мають близьких родичів з алергією до цього продукту.
В одних випадках алергія на рибу проявляється до кількох близькоспоріднених видів одночасно. В інших – лише до окремої риби: дослідження доводять, що люди можуть проявляти моночутливість [5] до певних видів риб. Зокрема це стосується риби-меча, пангасіуса, тилапії, тунця, марліну, а з недавніх пір така особливість відкрита й для лосося та лососевих риб.
Основним алергеном в рибі вважаються парвальбуміни. Це дуже стійкі, в тому числі – до високих температур, низькомолекулярні білки, які не руйнуються навіть після години готування. Таким чином, ви можете бути настільки ж чутливі до шматка печеного лосося, як і до сирого лосося у суші.
Проте, інколи люди з алергією можуть переносити консервовану рибу [6] (яка піддається інтенсивній обробці температурою та тиском), та не здатні переносити таку саму рибу, але щойно зварену.
Парвальбумін має два підтипи: у м’язах хрящових риб (акули, скати) синтезуються альфа-парвальбуміни, тоді як бета-гомолог знаходиться в м’язовій тканині кісткових риб (більшість, які вживаються у їжу).
Тому саме бета-парвальбуміни і вважаються важливими харчовими алергенами, на відміну від альфа-версії, алергенність якої відома лише для м’яса жаб. І вже є докази, що люди, чутливі до бета-парвальбумінів, можуть їсти акул та скатів [7].
Цікаво, що концентрація парвальбуміну значно вища в світлих м'язах. Пелагічні риби, такі як тунець, на відміну від більшості кісткових риб, мають переважно темні м’язи з низьким вмістом парвальбуміну. А от в м'язах коропа рівень парвальбуміну в 100 разів вищий, ніж у м'язах тунця або скумбрії. Крім парвальбумінів до важливих алергенів риб відносять енолази, альдолази та риб’ячий желатин. Енолази вважаються важливими алергенами у трісці, лососеві та тунці. Більшість пацієнтів, чутливих до енолази / альдолази, також мали антитіла IgE до парвальбуміну. Але, на відміну від останнього, ці алергени руйнуються при термічній обробці.
А от рибний желатин, схоже здатний зберігати свою алергенність після різних видів обробки. Відомо про випадок важкої анафілаксії після прийому солодощів, що містили кілька грамів рибного желатину [7]. Крім того, він часто використовується в харчових та фармацевтичних продуктах замість желатинів ссавців.
Симптоми алергії на рибу
В більшості випадків реакція на рибу розвивається одразу – протягом години після контакту.
Поширеними клінічними проявами рибної алергії є:
- синдром оральної алергії,
- риніт,
- біль у животі,
- діарея,
- кропив’янка,
- головний біль,
- ангіоневротичний набряк,
- астма.
Легкі симптоми "знімаються" антигістамінними пероральними засобами. Проте, риба – це той алерген, у відповідь на який може розвинутися небезпечна для життя реакція – анафілаксія. Вона характеризується поширеним висипом, набряком обличчя та язика, хрипами, задишкою, зниженням артеріального тиску, швидким серцебиттям та виникненням відчуття приреченості. Якщо в цьому випадку негайно не застосувати дозатор адреналіну, анафілаксія може призвести до шоку, коми, серцевої або дихальної недостатності.
Неалергічні реакції на рибу
Іноді риба може викликати й неалергічні реакції. Вони розвиваються в результаті порушення норм поводження з рибою або через вплив сторонніх чинників. Наприклад, скумбрія, тунець, оселедець, сардини, марлін, анчоуси та синюха можуть стати причиною отруєння скомброїдом [6]. Така реакція розвивається, якщо з'їсти рибу, яка була неправильно охолоджена після вилову. Через порушення технології, бактерії в рибі розщеплюють білки до гістаміну – одного з основних чинників симптомів алергічних реакцій. Як наслідок – прояви на зразок кропив'янки, прискореного серцебиття, головного болю, запаморочення, – дадуть про себе знати уже через півгодини після споживання зараженої риби. До речі, така риба часто має металевий або перцевий смак. Лікування, зазвичай, включає прийом антигістамінних препаратів, хоча у важких випадках та в умовах стаціонару може бути призначена ін’єкція адреналіну. Іноді причиною негативної реакції на рибу може стати рибний паразит – круглий черв анізакіс симплекс.
Інфікування людини анізакісом (анізакідоз) може стати наслідком вживання в їжу недостатньо термічно оброблених морепродуктів – сирих, маринованих або непроварених. Наприклад, у вигляді суші. В результаті зараження може виникати нудота, блювання, біль у шлунку, а іноді і апендицит, закупорка кишечника або кровотеча.
Для діагностики зараження анізакісом потрібна ендоскопія. Та, зазвичай паразит знищується нашою імунною системою через 3 тижні. Але існує ще один варіант: анізакіс гине при температурі понад 60 ° C та зберіганні в промислових морозильних камерах протягом щонайменше двох днів.
Також риба може бути заражена токсинами. Зокрема, мова йде про отруєння сигуатерою. Цей токсин, що викликає висип та респіраторні симптоми у 50 000 людей щороку, виробляється водоростями, якими харчуються морський окунь та скумбрія.
При нестандартних симптомах харчового отруєння, нежиті чи висипаннях, які з’явились після споживання риби, можна припустити як наявність алергії так і реакцію на неякісну рибу. Розібратися, що саме стало причиною реакції, може тільки лікар після відповідних досліджень. Зокрема, молекулярний аналіз крові на алергени дозволяє виявити, на які саме білки в рибі ви реагуєте.
У випадку доведеної алергії на рибу потрібно уникати і її, і продуктів, які можуть містити рибу: соус Ворстершир, заправку салату «Цезар», капоната (сицилійські баклажани), тарамасалата та соус нуок-шам, а також – фармацевтичних засобів та деяких видів солодощів, що можуть містити рибний желатин.
Зайва пересторога може бути доречною також у випадку з риб'ячим жиром. Хоча при алергії на рибу ризик розвитку реакцій до її жиру вважається дуже низьким через його очищення, все ж краще отримати дозвіл на споживання риб’ячого жиру у лікаря. В Україні відомі клінічні випадки реакцій людей з алергією до риби на біологічні добавки, що містили омега-3-жирні кислоти. Вони, зазвичай, присутні у риб’ячому жирі.
Джерела інформації:
- https://abcnews.go.com/amp/Health/smelling-fish-allergic-reaction-allergies/story?id=60139425
- https://www.webmd.com/allergies/news/20040713/seafood-allergies-common-adults
- http://research.bmh.manchester.ac.uk/informall/allergenic-food/?FoodId=5024
- https://www.verywellhealth.com/fish-allergy-83195
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4001008/
- https://www.allergy.org.au/patients/food-allergy/allergic-and-toxic-reactions-to-seafood
- https://allergy.org.ua/liudiam-z-alerhiieiu-na-rybu-mozhna-isty-akul-i-skativ/
- Питання та відповіді
- Інформація для Фахівців
Чи можна попередити харчові алергічні реакції?
Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.
А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.
Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.
В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.
Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.
Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.
Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Що таке синдром харчової алергії?
Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.
Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.
Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.