Марушко Ю.В., Московенко Е.Д.

Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина

 

ЗАГРУЗИТЬ ОРИГИНАЛ СТАТЬИ

 

Актуальность.  В последние годы отмечается значительный рост аллергических заболеваний, в том числе АР среди детей и взрослых, что негативно влияет на состояние общего благополучия населения.

Цель работы – обобщить данные литературы и собственный опыт в определении причинно-значимых аллергенов и использования дезлоратадина в терапии аллергических сезонных ринитов у детей.

Материалы и методы. Под наблюдением находилось 28 детей с проявлениями сезонного аллергического ринита в возрасте от 5 до 14 лет. У всех детей отмечали клинические симптомы острого ринита. Диагноз подтверждался иммунологическими методами. Всем пациентам в начале лечения проводили мультикомпонентный аллерготест ALEX, который определяет антитела к 282 экстрактам и молекулам аллергенов, включая уровень общего IgE. В качестве базисной терапии использовали блокатор Н1- гистаминовых рецепторов дезлоратадин (Едем).

Результаты. Среди обследованый 28 детей с явлениями АР основной причиной сезонной сенсибилизации являлся мажорный аллерген амброзии (у 16  детей – 54,1%). Сенсибилизация к весенним деревьям также была достаточно высокой. Так, к мажорному алергену березы и ольхи сенсибилизация была выявлена у 35,7% и 29,3% детей соответственно. Сенсибилизация к травам тимофеевке и плевелу многолетнему занимала третье место по распространенности. Позитивная динамика в лечении дезлоратадином детей с АР отмечалась у всех пациентов. Уже на 3-й день лечения дети отмечали уменьшение интенсивности большинства симптомов АР, на 10-й день лечения практически исчезали все симптомы ринита. Побочных реакций при использовании дезлоратадина не наблюдалoсь.

Ключевые слова: аллергический ринит, дети, диагностика, лечение, дезлоратадин.

 

Останніми роками відмічається значне зростання кількості алергічних захворювань серед дітей та дорослих, що негативно впливає на стан загального благополуччя населення (2,3). На жаль, на сьогодні відсутні об’єктивні статистичні дані, які б реально відображали поширеність алергічних захворювань серед жителів України.  За даними літератури відомо, що більшість населення має ті чи інші прояви алергії. Алергічний риніт (АР) посідає перші місця у структурі алергічних захворювань серед дитячого та дорослого населення і на сьогодні являється найбільш поширеним хронічним алергічним захворюванням. За даними Turner PJ 1, Kemp AS АР вражає до 40% дітей, біля 20% дорослого населення, але частіше не діагностується. На АР у світі страждає біля 615 млн. людей (13). Середній вік дебюту захворювання припадає на 10 років життя, а найбільше число пацієнтів, що захворіли на АР, фіксується у віці між 13 та 19 роками життя (12).

Алергічний риніт може призводити до розвитку бронхіальної астми, ускладнювати її перебіг та сприяти інвалідності в зрілому віці, особливо у пацієнтів, які мають генетичну схильність до алергії (1). Доказом взаємозв’язку АР та БА є паралельне зростання рівня захворюваності на АР та БА, так як ці захворювання мають подібні патогенетичні механізми розвитку. Симптоми риніту присутні у 88% хворих на БА і можуть суттєво погіршувати перебіг БА та в 32-49% випадків передувати її розвитку (8). АР часто протікає з явищами алергічного кон’юнктивіту. Клінічні прояви АР погіршують якість життя, в тому числі за рахунок втрати працездатності, якості відвідування дитячих навчальних закладів, погіршення сну.  За статистичними даними алергічний риніт більш поширений в економічно розвинених країнах. Так,  в США АР діагностується у кожного шостого американця, що спричиняє витрати на лікування цього захворювання від 2 до 5 мільярдів доларів прямих затрат щорічно (10).

Згідно сучасним рекомендаціям по алергічному риніту ARIA, 2017 (4) виділяють цілорічний персистуючий та сезонний АР на основі тривалості симптомів (періодичних чи постійних). 

Сезонний АР частіше зустрічається у дітей шкільного віку, підлітків та молодих людей. Для нього характерний чіткий зв’язок з сезонним впливом інгаляційних алергенів – пилку трав, дерев, бур’янів і , як правило, уникнення алергенів часто є дуже складним на практиці. Сімейний алергологічний анамнез як правило обтяжений.

АР являє собою хронічне алергічне запалення слизової оболонки носа, для якого в період загострення характерні симптоми чихання, свербежу в носі, закладеності носа, появи слизових виділень з носа. Крім цього, хворі можуть скаржитися на загальну слабкість, підвищену дратівливість, головний біль, підвищену втомлюваність, порушення сну. При сезонному АР під час контакту з причинними алергенами в носі утворюється значна кількість слизу, яка може ставати густою. Витікаючи з носових пазух по задній стінці глотки, цей слиз може бути причиною нападів кашлю.

Патогенетичним механізмом розвитку сезонного АР є IgE-обумовлена алергічна реакція термінового типу. В ранній фазі розвитку алергічної реакції головна роль належить гістаміну, який підвищує проникність судинної стінки та вазодилятації, викликає набряк, ринорею, закладеність носа.  Ці симптоми виникають в результаті взаємодії між медіаторами та нервовими, судинними та залозистими структурами в носі. Носовий свербіж, чихання та ринорея мають переважно зв’язок з нервовою іннервацією, в той час як носова обструкція обумовлена переважно судинним компонентом. Дослідження біопсії слизової носових ходів показує накопичення еозинофілів в епітелії, збільшення кількості базофілів на тканинній та клітинній поверхні та збільшення числа опасистих клітин. Це сприяє активації Т-клітин. Накопичення цих клітин пов’язують з індукцією хемокінів і цитокінів самими епітеліальними клітинами.

Через декілька годин після контакту з алергеном розвивається пізня фаза алергічної реакції, під час якої активується клітинна відповідь: адгезія циркулюючих нейтрофілів та інфільтрація тканин. Активовані запальні клітини також вивільняють прозапальні медіатори (цитокіни, лейкотрієни та простагландини), пролонгуючи та підсилюючи алергічний каскад. Ці клітинні прояви в першу чергу опосередковані Н1 – рецепторами, тому антагоністи Н1-рецепторів викликають виражений терапевтичний ефект (10). Це пояснює необхідність широкого використання антигістамінних препаратів (АГП) в якості основних протиалергічних  лікарських засобів при клінічних проявах сезонного алергічного риніту.

Ефективність лікування АР залежить від правильно визначеного діагнозу. Перш за все у хворих на сезонний АР в анамнезі клінічні прояви виникають в певний період року, причому з кожним роком ці прояви без лікування посилюються. Для підтвердження алергічної природи захворювання необхідно провести дообстеження, яке включає специфічне тестування на наявність  IgE-залежної  сенсибілізації до сезонних інгаляційних алергенів. Шкірні прик-тести на причинні алергени  в період загострення протипоказані. Часто хворі на АР не можуть чітко визначити коли і скільки триває загострення. Тому для визначення алергічних тригерів та планування курсу лікування рекомендовано проведення молекулярної компонентної алергодіагностики.

Враховуючи, що АР - це хронічне алергічне запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів,  виділяють  курс лікування в періоді загострення та в періоді ремісії. За останні 10 років було прийнято ряд міжнародних узгоджуючих документів: ARIA — Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma — Алергічний риніт і його вплив на астму, 2008; EAACI/EDF — European Academy of Allergology and Clinical Immunology/European Dermatology Forum, 2016 (6). В цих документах в лікуванні гострого періоду АР рекомендований принцип  ступінчастої терапії в залежності від ступеня важкості захворювання. У дітей та дорослих при легкому перебігу АР рекомендована монотерапія неседативними Н1- блокаторами  гістамінових рецепторів, при середньоважкому перебігу АР до лікування додають топічні (назальні) глюкокортикоїди (4, 7,9).

В численних мультицентрових, подвійних сліпих плацебо – контрольованих дослідженнях, проведених за останні роки, було достовірно показано, що АГП ІІ-го покоління та їх метаболіти суттєво підвищують ефективність та безпеку лікування у дітей та дорослих. Через ці побічні реакції АГП І-го покоління не рекомендовані для лікування АР у дітей та дорослих, що чітко визначено в міжнародних протоколах лікування.

До антигістамінних препаратів другого покоління відносять АГП, які мають виражену ефективність в блокуванні Н1-рецепторів при відсутності блокади інших видів рецепторів. У цих препаратів відсутній седативний ефект. АГП ІІ-го покоління здатні швидко викликати клінічний ефект з тривалим його збереженням (впродовж 24 годин) і , як правило, не викликають звикання (тахіфілаксії), вони в більшості випадків сумісні з іншими лікарськими препаратами. Враховуючи їх високий профіль безпеки, АГП ІІ-го покоління рекомендовані для лікування АР дітям та людям похилого віку.

Всім цим вимогам відповідає антигістамінний препарат ІІ-го покоління первинний активний метаболіт лоратадина – дезлоратадин.  Він відрізняється від інших препаратів високою селективністю до Н-1 рецепторів в порівнянні з іншими АГП – в 200 разів більше ніж фексофенадин, в 50 разів більше ніж лоратадин (5, 11).  Багатьма дослідженнями доведено, що дезлоратадин на відміну від інших АГП не викликає холіноблокуючого ефекту (сухість у роті, порушення зору, затримку сечі, закреп, тахікардію). Протиалергічна дія дезлоратадину проявляється його можливістю значно пригнічувати каскад реакцій алергічного запалення, вивільняючи протизапальні цитокіни (ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13) та IgE-опосередковане вивільнення гістаміну, простагландину D2 і лейкотрієна С4. Це попереджає чи значно полегшує перебіг алергічних реакцій. Клінічний ефект після прийому середньої терапевтичної дози дезлоратадину проявляється вже через 30 хв після прийому per os і триває 24 години. Препарат не викликає подовження інтервалу QT на ЕКГ. Вживання їжі не впливає на фармакологічні властивості препарату (14). Для вивчення безпечності використання дезлоратадину у лікуванні АР було проведено великомасштабне дослідження його ефективності  на 6 тисячах хворих, яке показало, що  частота виникнення небажаних реакцій порівнювалась з рівнем плацебо (15). Багатьма дослідженнями показано висока ефективність та безпечність використання дезлоратадину у дітей  (16).

Метою наших досліджень  була необхідність узагальнити дані літератури та власний досвід визначення причинно-значимих алергенів та використання дезлоратадину у терапії алергічних сезонних ринітів у дітей.  

Матеріали і методи. Під нашим спостереженням знаходилось 28 дітей (16 хлопчиків та 12 дівчаток з гострими проявами сезонного алергічного риніту віком від 5 до 14 років, які звернулися по допомогу в лікувальні заклади (в медичний центр FxMed та соматичне відділення ДКЛ №8 м. Києва) впродовж весняно-літнього періоду 2019  рр. Розподіл дітей з сезонним АР за віком представлений в таблиці 1. В групу спостереження відбирали хворих з клінічними проявами гострого риніту: закладеність носа, ринорея, свербіж у носі та піднебінні, чхання, явища кон’юнктивіту, кашель поверхневого характеру. Головним критерієм відбору в групу спостереження була відсутність у обстежуваних клінічних проявів ГРВІ, загострення хронічного аденоїдиту, тонзиліту, гіпертермії, контакту з хворими на ГРВІ, посилення скарг в динаміці за останні два – три роки. Всі пацієнти були оглянуті ЛОР-лікарем для оцінки стану слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та виключення пацієнтів з запаленням слизової оболонки бактеріальної чи вірусної природи.

 

Таблица 1.2

 

При вивченні анамнезу захворювання у 22 (78,6%)  обстежуваних виявлено обтяжений сімейний алергологічний анамнез. З них у 12 (42,9%) дітей у родичів відмічали наявність полінозу. Тривалість перебігу клінічних проявів сезонного АР у обстежуваних була різною. Так, у 9 дітей (32,1%) прояви сезонного АР батьки відмічали останні 4-5 років,  12 дітей (42,9%) страждали на сезонний АР останні 2-3 роки, лише 7 (25%)  дітей з групи обстежених відмічали сезонні прояви АР вперше. У 8 (28,6%) обстежених в анамнезі були проведені різні алерготести, які констатували наявність сезонної алергії на пилок дерев, бур’янів, злаків. АСІТ діти з групи спостереження не отримували.

Обстежувані пацієнти після огляду та визначення діагнозу сезонного АР отримували лікування згідно міжнародних протоколів (ARIA — Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma, 2016). Так, як у всіх дітей спостерігали сезонний АР середнього ступеня важкості, в якості базисної терапії використовували блокатор Н1-гістамінових рецепторів дезлоратадин  виробництва АТ «Фармак» (Едем). Для обстежених віком до 12 років препарат Едем використовували у вигляді сиропу з розрахунку по 2,5 мг (5 мл сиропу) один раз на добу впродовж 1 міс. Для дітей старше 12 років рекомендували Едем у вигляді таблеток по 1таблетці (5 мг) 1 раз на добу. Препарат діти отримували незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води в переважній більшості в першій половині дня. Вісім дітей (28,6%)  з групи обстеження отримували паралельно згідно призначень алерголога в якості базисної терапії АР монтелукаст у віковій дозі. Це були діти, у яких прояви сезонного АР відмічали протягом декількох років.

Для об’єктивної оцінки ефективність лікування сезонного АР у дітей та динаміку клінічних симптомів та їх тяжкості оцінювали в балах на 1-й, 3-й, 5-й, 10 –й та 15 –й день лікування. Діагностичними критеріями були: оцінка ступеня вираженості закладеності носа, інтенсивність та характер виділень з носа, свербіж носа та піднебіння, почервоніння очей та сльозотеча. Також оцінювали загальний стан пацієнтів (в’ялість, слабкість, загальне самопочуття) в динаміці лікування. У всіх дітей виразність клінічних симптомів оцінювали в балах від 0 до 3. Критерії бальної оцінки основних симптомів  АР наведені в таблиці 2.

При кожному огляді лікар крім оцінки терапевтичної ефективності дезлоратадину  у обстежуваних оцінював побічні дії, пов’язані з прийомом препарату. Безпечність дезлоратадину оцінювали на основі суб”єктивних скарг пацієнтів на слабкість, млявість, сонливість

Для підтвердження алергічної природи захворювання та визначення причинних алергенів всім пацієнтам  на початку лікування проводили мультикомпонентний алерготест АLEX, який містить алергопанель на 282 екстракти  та молекули алергенів, включаючи рівень загального IgE. Цей діагностичний метод на сьогодні є високоточним, надає повну картину сенсибілізації пацієнта. В плані нашого обстеження використання саме цього діагностичного дослідження було вирішальним, оскільки проведення провокаційних шкірних тестів було не можливо в умовах наявності клінічних проявів у обстежуваних для підтвердження сезонного характеру алергії. Також суттєвим було те, що на результати дослідження не впливав прийом Н1-блокаторів гістамінових рецепторів та монтелукасту. Виявлення сенсибілізації та її деталізація в плані молекулярної діагностики дає можливість спрогнозувати подальший план лікування алергічного захворювання у обстежуваних. Статистична обробка отриманих даних проводилась методом варіаційної статистики за допомогою програми Microsoft Excel 7,0; оцінювалась достовірність показників за критерієм Стюдента.

Результати досліджень та їх обговорення.

Всім дітям на початку лікування було проведено дообстеження з ціллю виявлення етіології алергічних проявів – сенсибілізації до інгаляційних алергенів. Було проведено дообстеження – мульти-компонентний алерготест ALEX, який містить алергопанель на 282 екстракти та молекули алергенів, включаючи рівень загального IgE.  В результаті дослідження була підтверджена алергічна природа клінічних проявів у всіх пацієнтів. Загальний рівень IgE у більшості хворих перевищував референтні значення (у 25 дітей, 89,3%). Дані по сенсибілізації дітей до аероалергенів  представлені в таблиці 3 та мал.1

Таблица 3.2

Рисунок 1.2

В результаті проведеного дообстеження було встановлено сенсибілізацію тільки до сезонних інгаляційних алергенів у 17 дітей (60,7%), а у решти обстежуваних була констатована сенсибілізація як до сезонних алергенів, так і до цілорічних. Серед обстежених 28 дітей з проявами АР основною причиною сезонної сенсибілізації являвся мажорний алерген амброзії (у 16 дітей, 57,1%). Сенсибілізація до весняних дерев  також була досить високою. Так, до мажорного алергену берези та вільхи сенсибілізація була виявлена у 35,7% та 29,3% дітей відповідно. Сенсибілізація до трав тимофіївки та плевелу багаторічного займала третє місце по поширеності (Phl h 1 –  в 32,1% випадків, Lol p1 – в 25,0% дітей). Сенсибілізація до мажорного алергену полину визначили лише у 6 дітей (21,4%). Серед супутньої цілорічної сенсибілізації клінічне значення мала сенсибілізація до кліщів домашнього пилу. Істинна сенсибілізація до епідермальних алергенів кота  зустрічалась порівняно з іншими причинними факторами рідко (Fel d1 у 6 дітей, 21,43 %). Тільки у трьох дітей була виявлена сенсибілізація до мажорного алергену пліснявки альтернарії Alt a 1 (10,7%). Рівень сенсибілізації у обстежених дітей не перевищував 2-й клас активності за шкалою алерготеста ALEX.

Нами вивчена динаміка клінічних проявів під впливом лікування у обстежених пацієнтів. У всіх дітей, включених в групу спостереження, до терапії відмічали закладеність носа, виділення з носа різного характеру, які супроводжувалися свербежем, сльозотечею та чханням. Динаміка клінічних проявів алергічного риніту у обстежуваних дітей на фоні лікування антигістамінним препаратом  з діючою речовиною дезлоратадин (ЕДЕМ) представлена в таблиці 4.

Таблица 4.2

При порівняльному аналізі динаміки клінічних проявів АР в процесі лікування відмічалося регресування клінічних проявів вже з першої доби терапії. На третю добу лікування відмічалась позитивна динаміка у всіх  хворих у вигляді достовірного зменшення вираженості симптомів алергічного риніту – закладеності носа, зменшення виділень з носових ходів, свербежу носа, сльозотечі, почервоніння очей та чхання. Терапевтичний ефект зменшення закладеності носа був суттєвим починаючи з 5-ї доби лікування (1,57±0,12б.), на 15-й день лікування незначна закладеність носа відмічалась лише у 5 хворих (17,9%).

Покращення характеру виділень з носа було достовірним вже на 3-ю добу лікування (1,21±0,18, р<0,05), а на 10-у добу лікування незначні виділення з носа відмічалися лише у 4 хворих (14,3%).

На свербіж очей до лікування скаржились всі пацієнти. Вже на 3-ю добу після початку лікування інтенсивність цього симптому почала достовірно зменшуватися (1,32±0,11, Р<0,05), на 10-у добу симптом зберігався у вигляді незначного свербежу лише у 4 хворих (14,3%).

Почервоніння очей та сльозотеча зустрічалася на початку лікування у всіх пацієнтів, але вираженість цього симптому була середнього ступеня важкості, частіше зустрічалася вдень при контакті з інгаляційними сезонними алергенами. Достовірне покращення відмічали на 3-ю та 10-ту добу лікування (1,21±0,08 та 0,46±0,1 відповідно, р<0,05).

На чихання у перші три дні лікування скаржилися більшість дітей, але  вже починаючи з третьої доби цей симптом відмічався рідко поодиноко впродовж  дня (1,18±0,16, р<0,05), а вже  після 10-го дня лікування зустрічався лише у 3 –х пацієнтів (10,7%).

Лише у 2-х пацієнтів (5,6%) на 15-й день лікування залишалися всі визначені симптоми, але з мінімальним ступенем прояву. Це були діти з сімейним алергологічним анамнезом, тривалістю захворювання більше 3-х років.

Переносимість  дезлоратадину (Едем) протягом 15-ти днів терапії була задовільною. Небажаних побічних дій на тлі його використання не було виявлено. Жодний пацієнт не відмічав сонливості, млявості, головного болю, сухості у роті.

Динаміка клінічних симптомів алергічного риніту у дітей під впливом дезлоратадину (Едему) представлена на діаграмі 1.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило алергічний генез риніту у дітей завдяки визначенню анамнезу, клініки та проведення молекулярної алергодіагностики. Терапія дітей з сезонним АР показала високу ефективність застосування,  згідно рекомендацій ARIA,   антигістамінного препарату дезлоратадину Едем в терапії сезонного алергічного риніту. Такі данні рекомендують цей препарат для широкого використання в клінічній практиці.

Висновки:

  1. Алергічний риніт – актуальна проблема клінічної медицини, суттєво погіршує якість життя пацієнтів. Встановлені причинно-значимі алергени у дітей з АР.
  2. Позитивна динаміка в лікуванні АР з використанням дезлоратадину (Едем) відмічалася у всіх обстежуваних.
  3. При порівняльному аналізі динаміки клінічних проявів АР в процесі лікування відмічалося регресування клінічних проявів вже з першої доби терапії. Під впливом терапії дезлоратадином (Едем) вже на 3-й день лікування у всіх пацієнтів відмічено достовірне зменшення проявів та інтенсивності всіх симптомів алергічного риніту.

 

Література

1.       Беш Л. В. Алергічний риніт у дітей / Л. В. Беш // Здоровье ребенка. — 2012. — № 5 (40). — С. 35—37).

2.       Кривопустов С. П. Острые риниты у детей / С. П. Кривопустов //

Дитячий лікар. — 2009. — № 1. — С. 15—18.

3.       Марушко Ю.В., Московенко О.Д. Комплексні препарати в терапії гострого риніту у дітей/ Современная педиатрия. -  2(74)/2016.- С.84-88.

4.       Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) guidelines-2016 revision)         J Allergy Clin Immunol. 2017 Oct;140(4):950-958. Doi10.1016/j.jaci.2017.03.050. Epub 2017 Jun 8

5.       Anthes JC, Gilchrest H, Richard C, et al. Biochemical characterization of desloratadine, a potent antagonist of the human histamine H1 receptor. Eur J Pharmacol 2002;449:229–37).

6.       ARIA - Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma - Allergic Rhinitis and Yoga for Asthma, 2008; EAACI / EDF - European Academy of Allergology and Clinical Immunology / European Dermatology Forum - академEuropean Academy of Allergology and Clinical Immunology / дерEuropean Dermatology Forum, 20016.

7.       Church M. K., Maurer M., Simons F. E. R. et al. Risk of first-generation H1-antihistamines: a GA2 LEN position paper // Allergy. 2010, v. 65, № 4, p. 459–466.

8.       Dykewicz MS, Hamilos DL. Rhinitis and sinusitis. J Allergy ClinImmunol, 2010, 125(2 Suppl. 2)

9.       . EAACI/GA2 LEN/EDF guideline: management of urticaria//Allergy. 2006, v. 61, p. 321–331./

10.     Howarth PH 1, Salagean M, Dokic D.Allergic rhinitis: not only a disease associated with histamine. J Allergy ClinImmunol, 2012, 129(4 Suppl. 4

11.     Kreutner W, Hey JA, Anthes J, et al. Preclinical pharmacology of desloratadine, a selective and nonsedating histamine H1 receptor antagonist. 1st communication: receptor selectivity, antihistaminic activity, and antiallergenic effects. Arzneimittelforschung 2000;50:345–52. 4.

12.     Meltzer EO et al. Sleep, quality of life, and productivity impact of nasal symptoms in the United States: findings from the Burden of Rhinitis in American survey. Allergy Asthma Proc, 2009, 30(3): 244-54).

13.     Turner PJ 1, Kemp AS .J Paediatr Children's Health. 2012 Apr; 48 (4): 302-10. Doi: 10.1111 / j.1440-1754.2010.01779.x. Epub 2010 June 27. Allergic rhinitis in children. Turner PJ 1, Kemp AS.).

14.     Tachert C, Maurer M. Safety and efficacy of desloratadine in subjects with seasonal allergic rhinitis or chronic urticaria results of four postmarketing surveillance studies. Clin Drug Investig, 2010, 30(2): 109-22)

15.     (TuBuske LM. Review of desloratadine for the treatment of allergic rhinitis, chronic idiopatic urticaria and allergic inflammatory disorders. Expert Opin Pharmacother, 2005, 6(14): 2511-23.).

16.     Tousquet J1, Bachert C, Canonica GW, Mullol J, Van Cauwenberge P, Jensen CB, Fokkens WJ, Ring J, Keith P, Gopalan G, Lorber R, Zuberbier T; ACCEPT-2 Study Group. Int Arch Allergy Immunol. 2010;153(4):395-402. doi: 10.1159/000316351. Epub 2010 Jun 18. (  Efficacy of desloratadine in persistent allergic rhinitis - a GA²LEN study

 

 

 

 

РЕЗЮМЕ

Характеристика сенсибілізації та досвід використання  дезлоратадину  в лікуванні  сезонного алергічного риніту у дітей

Марушко Ю.В., Московенко О.Д.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Актуальність. В останні роки відмічається значний приріст алергічних захворювань, в тому числі АР, серед дітей та дорослих, що негативно впливає на стан загального благополуччя населення.

Мета роботи — узагальнити дані літератури та власний досвід визначення причинно-значимих алергенів та використання дезлоратадину у терапії алергічних сезонних ринітів у дітей

Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилося 28 дітей  з гострими проявами сезонного алергічного риніту віком від 5 до 14 років.. У всіх дітей мали місце клінічні симптоми гострого риніту. Діагноз підтверджувався імунологічними методами. Всім пацієнтам  на початку лікування проводили мульти компонентний алерготест АLEX, який визначає антитіла до  282 екстрактів  та молекул алергенів, включаючи рівень загального IgE. У якості базисної терапії використовували блокатор Н1-гістамінових рецепторів дезлоратадин  (Едем).

Результати. Серед обстежених 28 дітей з проявами АР основною причиною сезонної сенсибілізації являвся мажорний алерген амброзії (у 16 54,1% дітей). Сенсибілізація до весняних дерев  також була досить високою Так, до мажорного алергену берези та вільхи сенсибілізація була виявлена у 35,7% та 29,3% дітей відповідно. Сенсибілізація до трав тимофіївки та плевели багаторічного займала третє місце по поширеності. Позитивна динаміка в лікуванні дезлоратадином дітей з АР відмічалася у всіх пацієнтів. Вже на 3-й день лікування діти відмічали зменшення інтенсивності більшості симптомів АР, на 10-й день лікування практично зникали всі симптоми риніту. Побічних дій при застосуванні дезлоратадину не спостерігалося.

Ключові слова: алергічний риніт, діти, діагностика, лікування, дезлоратадин

 

RESUME

Characterization of sensitization and experience with the use of desloratadine in the treatment of seasonal allergic rhinitis in children

Marushko Yu.V., Moskovenko O.D.

Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine

Relevance.   In recent years, there has been a significant increase in allergic diseases, including AR among children and adults. It negatively affects overall health.

The purpose of this work is to summarize the literature and our own experience in the identification of cause-significant allergens and the use of desloratadine in the treatment of allergic seasonal rhinitis in children.

Materials and methods.   Under observation were 28 children with manifestations of seasonal allergic rhinitis at the age of 5 to 14 years. All children noted clinical symptoms of acute rhinitis. The diagnosis was confirmed by immunological methods. At the beginning of treatment, all patients used the ALEX multi-component allergy test, which determines antibodies to 282 extracts and allergen molecules, including the level of total IgE. Desloratadine (Edem), as a blocker of H1 histamine receptors, was used as basic therapy.

Results.  Among the examined 28 children with AR, the major cause of seasonal sensitization is the major ragweed allergen (54.1% in 16 children). Sensitization to spring trees was also quite high. So, for major birch and alder major allergen sensitization was detected in 35.7% and 29.3% of children, respectively. Sensitization to herbs timothy grass and chaff perennial took third place in prevalence. Positive dynamics in the treatment with desloratadine in children with AR was observed in all patients. Already on the 3th day of treatment, children noted a decrease in the intensity of most of the symptoms of AR, on the 10th day of treatment all the symptoms of rhinitis almost disappeared. Adverse reactions when using desloratadine were not observed.

Keywords -  allergic rhinitis, children, diagnosis, treatment, desloratadine.

 

.

Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.

Подпишитесь на новые статьи об аллергии и ее лечения!