С.М. Руденко, Т.І. Гавриленко, д.м.н., професор, ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України;
О.М. Охотнікова, д.м.н., професор, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ
Погіршення екологічного стану довкілля і значне підвищення рівня сенсибілізації ознаменували зростання поширеності алергічної патології і значне «помолодшання» респіраторних захворювань алергічного ґенезу як у дорослих, так іу дітей. За деякими даними [1, 6], дебют бронхіальної астми (БА) відзначають у 50%60% дітей протягом перших 3 років життя і у 60%70% – до 6%річного віку.
Якщо розглядати атопію крізь призму поняття «алергічний марш», то алергічні хвороби є етапами розвитку одного системного процесу [6]. Дітям віком до 2 років притаманні прояви харчової алергії й атопічного дерматиту, який у 30% 50% випадків може передувати алергічним проявам з боку дихальних шляхів або поєднується з ними [1].
У подальшому зростає роль інгаляційних алергенів з розвитком дермореспіраторного синдрому, алергічного риніту з можливою наступною трансформацією в БА.
В останні роки з’явилися повідомлення про те, що серед аероалергенів у розвитку алергічної патології органів дихання зростає роль грибів. Визначення сенсибілізації до мікогенних алергенів має важливе значення насамперед тому, що контакт з ними відбувається майже постійно і, як правило, без сезонних коливань, а висока концентрація спор грибів у повітрі небезпечна для дітей груп ризику щодо розвитку респіраторної алергії. Так, загальна частота сенсибілізації до алергенів лише цвілевих грибів за результатами шкірних тестів і виявлення специфічних IgE у хво- рих на БА коливається в межах 5-60%, а у дітей з алергічним ринітом становить понад 30% [2].
Однією з найважливіших проблем, які обговорюють алергологи всього світу, є можливість ефективного використання лікарських засобів з метою профілактики розвитку БА у дітей раннього віку. Враховуючи значну поширеність респіраторних варіантів алергії, а також поєднання їх з алергічними проявами з боку інших органів, у малюків зростає потреба у використанні лікарських засобів системної дії з протизапальним ефектом – Н1-блокаторів [7].
Серед великої кількості Н1-блокаторів препаратами вибору у дітей є засоби ІІ-ІІІ покоління, які характеризуються відсутністю М-холінолітичного й седативного ефектів, тривалістю дії до 24 годин і збереженням ефекту у разі тривалого використання [4]. До Н1-блокаторів ІІІ покоління належить дезлоратадин, важливою фармакологічною властивістю якого є протизапальна активність унаслідок пригнічення виділення прозапальних цитокінів, у тому числі інтерлейкіну (ІЛ)-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13, хемокінів, простагландину D2, лейкотриєну С4, гальмування хемотаксису і процесу активації еозинофілів, зменшення клітинної інфільтрації в ранній і пізній фазах алергічної реакції, зниження експресії молекул адгезії, зокрема Р-селектину, Е-селектину, L-селек- тину й ін.
Мета роботи – визначення рівня сенсибілізації до найбільш поширених інгаляційних алергенів у дітей перших 5 років життя з повторними епізодами бронхообструкції й дослідження ефективності дезлоратадину у складі комплексної терапії.
Матеріли і методи
Під спостереженням перебувала 71 дитина віком від 2 до 5 років з респіраторною алергічною патологією: хворі на БА й діти з групи ризику щодо її розвитку, які мали повторні епізоди (3 і більше на рік) обструктивного бронхіту (ОБ) й обтяжений сімейний алергологічний анамнез.
Діагноз БА у дітей встановлювали згідно з Протоколом діагностики та лікування бронхіальної астми у дітей (наказ № 767 МОЗ України від 27.12.2005 р.). Верифікація діагнозу ОБ відбувалася відповідно до Протоколу надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія»» (наказ МОЗ України № 18 від 13.12.2005 р.).
Діти основної групи (n=49) отримували лікування згідно з відповідними протоколами лікування БА й повторних епізодів ОБ з додаванням до терапії дезлоратадину (Едем, «Фармак», Україна) у вигляді сиропу в дозі 2,5 мл 1 раз на добу протягом місяця. Діти групи порівняння (n=22) отримували лікування згідно з відповідними протоколами без включення до складу комплексної терапії дезлоратадину. Розподіл обстежених дітей за статтю й нозологічною формою наведено в таблиці 1.
Отже, серед обстежених переважали хлопчики – 50 (70,4%). Більший ризик розвитку бронхообструкції у хлопчиків до 6-річного віку пов’язаний з вужчим діаметром дихальних шляхів і підвищеним тонусом бронхів, що зникають на тлі гор- мональної перебудови організму, яка відбувається в пубертатному віці.
Поєднання ОБ чи БА з алергічним ри- нітом й атопічним дерматитом відмічали у 16 дітей (33%) основної групи, з них у 12 (25%) хворих – з алергічним ринітом, в одному випадку (2%) – з атопічним дерматитом і у 3 дітей (6%) спостерігалася комбінація атопічного дерматиту й алергічного риніту. У хворих групи порівняння поєднання алергічної патології відзначали у 6 (27,2%) дітей, серед них у 3 (13,6%) – з атопічним дерматитом і у 3 (13,6%) – з алергічним ринітом. У всіх дітей визначали специфічні IgE до найбільш поширених і актуальних респі- раторних алергенів (амброзії, тимофіївки, собачої й котячої шерсті, Dermatophagoi- des pteronissinus, D. farinae, Aspergillus ni- ger, Cladosporium herbarum, Alternaria te- nuis) за допомогою методу імуноферментного аналізу з використанням стандартних наборів.
Результати й обговорення
Як у дітей основної групи, так і в дітей групи порівняння бронхообструктивний синдром у більшості випадків зникав на 4-5-й день лікування. Достовірної різниці між групами не відмічено, але за деякими даними [3] включення до базисної протирецидивної терапії дезлоратадину продемонструвало позитивні результати такої комбінації щодо покращення ефективності контролю БА.
Дезлоратадин у складі комплексної терапії синдрому бронхообструкції в дозі 2,5 мл 1 раз на добу протягом місяця добре переносили діти. У хворих з поєднаною алергічною патологією відмічено швидкий початок дії препарату. Уже на 2-3-й день лікування у дітей основної групи відзначали зменшення таких проявів алергії, як свербіж шкіри, ринорея й закладення носа, а також зниження потреби в деконгестантах, чого не спостерігали у дітей групи порівняння.
Результати алергологічного дослідження свідчили про наявність полівалентної сенситизації у дітей обох досліджуваних груп (табл. 2).
Продукцію специфічних IgE-антитіл у дітей основної групи найчастіше викликали алергени амброзії, тимофіївки і кліщів домашнього пилу. У дітей групи порівняння відмічали високу частоту сенситизації до алергенів тимофіївки, собачої шерсті й амброзії.
Значний ступінь сенситизації до тимофіївки й амброзії в обох групах може бути зумовлений значним поширенням цих рослин у Києві й Київській області.
Під час оцінки динаміки гіперчутливості на тлі лікування дезлоратадином у дітей основної групи було виявлено зменшення частоти виявлення антитіл до алергенів Aspergillus niger і D. farinae та зростання частоти виявлення інших досліджуваних IgE-антитіл (рис.).
Таку динаміку сенсибілізації, по-перше, можна пояснити продовженням контакту дітей з причинними факторами, що пов’язано зі складністю, а в деяких випадках – неможливістю повної елімінації аероалергенів, особливо грибкових. По- друге, припинення імунологічних реакцій, спровокованих алергенами, які потрапили до організму раніше, а також дії медіаторів алергічної відповіді не відбувається одразу після припинення контакту з алергенами, а потребує доволі тривалого часу, упродовж якого поступово знижуються швидкість і рівень алергічних реакцій, продукція їх медіаторів з наступним поступовим зниженням та елімінацією специфічних IgE-антитіл. По-третє, курс лікування дезлоратадином становив лише один місяць, і, можливо, необхідно більш тривало його застосовувати – 6-12 місяців, що відповідає сучасним рекомендаціям [1, 6]. Таке пояснення виявленої динаміки характеру сенсибілізації знаходить своє підтвердження під час де- тального розгляду отриманих результатів залежно від рівнів специфічних IgE- антитіл (табл. 3).
На тлі лікування спостерігалося зниження частки дітей з дуже високим рівнем IgE-антитіл до амброзії (з 2 до 0%) і тимофіївки (з 4,1 до 0%), зменшення питомої ваги хворих з високим рівнем антитіл до D. farinae (з 18,4 до 16,3%), амброзії (з 22,4 до 16,3%), тимофіївки (з 12,2 до 0%) і Aspergillus niger (з 6,1 до 0%), а також зменшення частки дітей з помірним рівнем ан- титіл до собачої шерсті (з 8,2 до 6,1 %), D. farinae (з 38,8 до 32,7%), тимофіївки (з 30,6 до 16,3%) і Aspergillus niger (з 12,2 до 0%). Такі зміни показників свідчать про загальне зниження гіперчутливості до аероалергенів у дітей на тлі місячного лікування дезлоратадином. Ураховуючи позитивну клінічну й алергологічну динаміку під впливом короткого курсу терапії зазначеним препаратом, для покращення віддалених результатів доцільно рекомендувати призначення дезлоратадину на більш тривалий термін.
Під час оцінки динаміки рівня загальної сенсибілізації та його динаміки після лікування було виявлено достовірне (р<0,03) зниження гіперчутливості до антигенів тимофіївки, а також виразне зменшення рівня сенситизації до алергенів Aspergillus niger і D. farinae. Отримані дані підтверджують ефективність включення до комплексної терапії дезлоратадину в дітей з БА й повторними епізодами ОБ.
Також було виявлено достовірне підвищення загальної сенсибілізації до Cladosporium herbarum і Alternaria tenuis (р<0,05).
Значний рівень сенсибілізації до грибкових алергенів можна пояснити за допомогою ретельного аналізу особливостей проживання, харчування й лікування обстежених дітей основної групи. Так, 52,6% хворих мають незадовільні житлові умови, 61,5% дітей з виявленою сенсибілізацією до грибів отримували багаторазові (більше 3 разів на рік) курси антибіотиків. Нерідко (21,1% дітей) зустрічалися випадки непереносимості продуктів зі значним умістом дріжджових грибів (кефіру, дріжджового тіста, виноградного соку, деяких видів сирів тощо).
У дітей групи порівняння в динаміці алергологічного дослідження відзначали підвищення сенсибілізації до всіх досліджуваних алергенів, що може бути пов’язано як з тим, що дітей не лікували дезлоратадином, так і з нехтуванням проведення необхідних профілактичних заходів для запобігання контакту дитини з алергенами.
Висновки
- Висока грибкова сенситизація і її зростання ще раз підтверджують важливу роль мікоалергенів у прогресуванні респіраторної алергічної патології у дітей перших років життя.
- Клінічна ефективність використання дезлоратадину підтверджена достовірним зниженням рівня гіперчутливості (за даними вмісту специфічних ІgE-антитіл).
- Переносимість дезлоратадину була доброю у разі тривалого використання, у жодного пацієнта не відзначено будь- яких побічних реакцій.
- Ураховуючи системну дію дезлоратадину за умови його перорального застосування, позитивний клінічний ефект відзначено з боку не лише органів дихання, а й шкіри й носової порожнини.
- Перспективним є пошук ознак імунологічної недостатності у дітей з високим рівнем мікогенної сенсибілізації.
Література
- Ласиця О.Л., Ласиця Т.С., Недєльська С.М. Алергологія дитячого віку: Навч. посіб. – К.: Книга плюс, 2004. – C. 19-26, 135-136.
- Дзюблик О.Я., Зайков С.В. Фунгальная аллергия: эф- фективность специфической иммунотерапии гриб- ковыми аллергенами // Здоров’я України. – 2010. – № 5-6. – С. 11-14.
- Безруков Л.О., Колоскова О.К., Ортеменка Є.П. Оцінка ефективності базисної терапії бронхіальної астми у школярів за різних типів запалення дихальних шляхів // Буковинський медичний вісник. – 2008. – Т. 12,№ 4. – C. 62-63.
- Беш Л.В. Профілактика алергічних захворювань у дітей: наскільки можливою вона є сьогодні? // Дитячий лікар. – 2009. – № 1 (1). – С. 7-13.
- Охотникова Е.Н. Атопический дерматит: взгляд педиат- ра // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2010. – № 1. – С. 65-73.
- Охотникова Е.Н. Механизмы формирования и особен- ности течения аллергического «марша» у детей // Здо- ров’я України. – 2010. – № 1, квітень (тематичний но- мер). – С. 17-18.
- Mincarini M. Antihistamines in the treatment of bronchial asthma. Present knowledge and future perspectives // Pulm. Pharmacol. Ther. – 2001. – Vol. 14, № 4. – P. 267-276.
- Вопросы и ответы
- Информация для Специалистов
Можно ли предупредить пищевые аллергические реакции?
Неясно, можно ли предупредить такие реакции у лиц с отягощенным семейным анамнезом (при наличии атопии у обоих родителей, тяжелого атопического дерматита и пищевой аллергии у братьев и сестер), но доказано, что, придерживаясь определенных ограничений в питании, можно замедлить развитие аллергических заболеваний и уменьшить их тяжесть.
А) полагают, что беременным в последнем триместре не следует употреблять в пищу арахис, фундук, креветки и рыбу, а кормящим матерям – коровье молоко, арахис, фундук, креветки и рыбу.
Б) желательно грудное вскармливание на протяжении первого года жизни.
В) для смешанного и искусственного вскармливания предпочтительны гипоаллергенные смеси на основе гидролизатов белка.
Г) густую пищу (прикорм) не дают до 6 месяцев.
Д) коровье молоко и яйца не дают до 1 года.
Е) такие продукты, как арахис, фундук, ракообразные и рыбу следует вводить в рацион после 2 лет, а лучше позже.
Надо ли при аллергии к арахису исключать из питания все бобовые?
Нет. Аллергия к другим бобовым у лиц, имевших аллергические реакции на арахис, даже тяжелые, встречаются редко. Только у 5% больных одновременно наблюдается клинически выраженная аллергия разной тяжести еще к 1 – 2 видам бобов. Однако лица с аллергией к арахису очень часто дают положительные кожные пробы или радиоаллергосорбентный тест с другими бобовыми, даже если в качестве продукта питания они переносятся хорошо.
Что такое синдром пищевой аллергии?
Синдромом пищевой аллергии называют зуд, раздражение и легкий отсек слизистой рта и губ как проявление аллергической реакции немедленного типа на свежие фрукты и овощи. Из определения ясно, что сам по себе он для жизни не опасен. Однако с него может начаться общая аллергическая реакция немедленного типа.
Для синдрома пищевой аллергии характерно то, что его причиной бывают только свежие, не подвергшиеся термической обработке фрукты и овощи, так как синдром вызывается термолабильными аллергенами. Например, больной без вреда для себя ест суп с сельдереем, но не выносит сельдерея в свежем виде. Кроме того, этот синдром обнаруживает тесную связь со специфическими пыльцевыми аллергенами. Установлено, что аллергены некоторых фруктов и овощей и распространенных видов пыльцы вызывают перекрестные реакции. При этом определение специфических IgE in vitro и скарификационные кожные пробы с имеющимися в продаже аллергенами овощей и фруктов дают отрицательные результаты. Если же скарификационную пробу выполнить иглой, которой предварительно укололи спелый овощ или фрукт, разовьется немедленная положительная реакция. Такую скарификационную пробу называют «двойной укол». Описано улучшение у больного с синдромом пищевой аллергии после десенсибилизации по поводу сопутствующего поллиноза.
Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.