Няньковская Е.C.1, Няньковский С.Л.1,  Камуть Н.В.1, Никитюк С.І.2

1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина

2  Коммунальное некомерческое предприятие "Городская детская клиническая больница". Львов, Украина.

ЗАВАНТАЖИТИ ОРИГІНАЛ СТАТТІ

Для корреспонденции: Няньковская Елена Сергеевна, доктор медицинских наук, профессор кафедры педиатрии и неонатологии факультета последипломного образования Львовского национального медицинского университета имени Даниила Галицкого, ул. Пекарская 69, г. Львов, 79000, Украина; факс: (032) 276-79-73; е-mail: lena.nyank@gmail.com; контактный тел.: + 380504102784

 

АНТИГІСТАМІННІ ПРЕПАРАТИ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Няньковська О.С.1, Няньковський С.Л.1,  Камуть Н.В. 1, Никитюк С.І. 2

1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

2 Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня", Львів, Україна.

Для кореспонденції: Няньковська Олена Сергіївна, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії та неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, вул Пекарська 69, м Львів, 79000, Україна; факс: (032) 276-79-73; е-mail: lena.nyank@gmail.com; контактний тел.:+380504102784

 

ANTIHISTAMINES IN COMPLEX TREATMENT OF ALLERGIC DISEASES

 

Nyankovska О.S.1, Nyankovskyy S.L.1, Kamut N.V.1, Nykytjuk S.I.2

1 Lviv National Medical University named Daniel Galickyy. Lviv, Ukraine

2 Municipal nonprofit organization «Lviv city children’s clinical hospital». Lviv, Ukraine.

 

For correspondence: Nyankovska Olena Serhiivna, MD, PhD, professor department of pediatrics and neonatology. Faculty of рostgraduate education. Lviv National Medical University named Danylo Galickyy, Pekarska Street 69,  Lviv, 79000, Ukraine; Fax: (032) 276-79-73; e-mail: lena.nyank@gmail.com; contact tel.: + 380504102784

За останні десятиліття алергія зайняла провідне місце у списку найбільш поширених захворювань у світі. На конгресі Європейської академії алергології і клінічної імунології (ЕААСІ-2019) зазначалося, що найбільше зростання захворюваності на алергію спостерігається саме у дитячій популяції. За даними досліджень, частота атопічних захворювань серед дорослого населення у розвинених країнах становить 10-30%, з них, приблизно 80% людей з атопією мають сімейну історію алергії [1]. До найбільш поширених і важких за клінічним перебігом алергічних захворювань, що, як правило, розпочинаються у дитячому віці, належить атопічний дерматит (АД), який щорічно вперше діагностують майже у 1 млн осіб [2], захворюваність у дітей складає біля 20% [3]. 

Динамічне дослідження поширеності алергічних захворювань серед населення України (було охоплено понад 100 тис. осіб), показало, що протягом 10 років (з 1981 по 1991 рр.) поширеність атопії в нашій країні зросла з 6,03% до 9,28%, і в 2010 р. склала 25 % [4,5].

АД або атопічна екзема - це хронічне запальне або хронічно-рецидивуюче запальне захворювання шкіри, яке передбачає взаємодію імунних, генетичних та екологічних збудників, часто зустрічається в сім'ях з іншими атопічними захворюваннями (гастроінтестинальні розлади, бронхіальна астма та/або алергічний ринокон'юнктивіт) [6].

Розвиток АД на сучасному етапі розглядають як наслідок складних взаємодій генетичних факторів, оточуючого середовища, інфекційних агентів, дефектів бар’єрної функції шкіри та порушень імунологічної відповіді [7,8,9]. Цьому захворюванню властивий поліморфізм клінічних форм ураження шкіри, стадійність перебігу і розвиток супутніх патологічних змін з боку різних органів та систем організму. Дитячий вік характеризується певними особливостями клінічного перебігу АД, що потребує індивідуального підходу до діагностики та лікування цього захворювання, з обов’язковим урахуванням форми, стадії, важкості шкірного ураження, наявності респіраторних симптомів, супутніх захворювань, віку пацієнта, стану імунної системи [10,11,12].

Питання ведення пацієнтів з АД регламентовані в Україні відповідною клінічною настановою, яка ґрунтується на даних світової доказової медицини. Безперечно, найефективнішою є етіотропна терапія, спрямована на усунення контакту з факторами, які спричиняють загострення захворювання. Проте АД лише у 30-40% дітей пов'язаний з харчовою алергією, тому елімінаційна дієта далеко не завжди є ефективною при цьому захворюванні. Ранній початок і доволі значний його поліморфізм обумовлює необхідність індивідуального підходу в кожному окремому випадку, застосування профілактичних заходів в групах дітей з підвищеним ризиком захворювання. Адекватна вторинна профілактика АД покликана зменшити не лише поширеність, а й тяжкість його перебігу, підвищити ефективність лікувальних заходів, що в цілому має дозволити покращити якість життя таких пацієнтів [13,14,15].

Доведено, що провідна роль у розвитку хронічного алергічного запалення належить першому реагін-залежному типу алергічних реакцій за класифікацією P.Gell, R.Coombs (1968), що характеризується гіперпродукцією реагінових антитіл (IgE) у відповідь на звичайний контакт з широко поширеними алергенами зовнішнього середовища [16,17]. Впродовж останніх років погляди на атопію і зумовлені нею алергічні хвороби суттєво змінилися. Доведено, що провідну роль у розвитку IgE-опосередкованої патології відіграє хелперна субпопуляція Т-лімфоцитів (Th2 - алергенспецифічні CD4+ Т-клітинні клони), яка надмірно активується внаслідок суттєвого зниження супресії (дефіцит Тh1 - алергенспецифічних CD8+ Т-клітинних клонів) [18]. Дослідження показали, що на мастоцитах і базофілах експресовано особливий високоафінний рецептор до IgE – FcRI. Важливо, що зв’язування IgE з цим рецептором відбувається ще до їх зустрічі з антигеном, що відрізняє IgE від антитіл, які відносяться до імуноглобулінів інших класів і їх зв’язків із клас-специфічними рецепторами FcR [19]. Під час потрапляння розчинного алергену у внутрішнє середовище організму, останній швидко зв’язується з фіксованим на базофілах тканин і крові IgE [20]. Внаслідок цього відбувається ушкодження фосфоліпідів клітинних мембран, починається поступлення іонів кальцію всередину клітини і вивільнення медіаторів. Далі активуються Th2, які починають секретувати інтерлейкіни (IL) - IL4, IL6, IL10, IL13, що веде до подальшого збільшення утворення специфічних IgE-антитіл, які, у свою чергу, фіксуються на мастоцитах (тканинні базофіли) і базофілах крові [21]. Медіатори, що вивільняються з базофілів тканин і крові, умовно можна поділити на дві групи. Першу групу складають речовини, які містяться у гранулах цих клітин: гістамін, еозинофільний і нейтрофільний хемотаксичний фактори, протеази. Друга група медіаторів утворюється у процесі активації базофілів під час алергічної реакції. Активація цих клітин веде до утворення активної форми фосфоліпази А2, яка, у свою чергу, призводить до відщеплення арахідонової кислоти з фосфоліпідів клітинної мембрани. Вільна арахідонова кислота метаболізується двома шляхами – циклооксигеназним з утворенням простагландинів і ліпооксигеназним з утворенням лейкотрієнів С4, Д4, Е4, В4 [22]. Окрім того, в активованих мастоцитах індукується тромбоцитоактивуючий фактор та інші цитокіни – TNF, IL1, IL4, IL5, IL6, IL8, IL3, GM-CSF, секретуються особливі протеази – триптаза, хімаза, карбоксипептидаза і катепсин G [23]. Саме медіатори базофілів тканин і крові забезпечують виникнення клінічних симптомів і синдромів алергічних реакцій негайного типу, викликаючи ушкодження тканин системно або місцево через вазодилятацію, скорочення гладкої мускулатури бронхів, гіперсекрецію на слизових оболонках, локальний протеоліз [24]. Якщо алерген швидко не елімінується, до зони алергічної реакції притягуються інші клітини (еозинофіли, нейтрофіли). Паралельно з Th2 виділяються цитокіни (IL3, IL5, гранулоцитарно–макрофагальний колонієстимулюючий фактор), які також сприяють переміщенню у шоковий орган активних мігруючих клітин. Ці новоприбулі до зони алергічної реакції клітини (еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги), також піддаються стимуляції і виділяють специфічні медіатори (лейкотрієни, простагландини, тромбоксан, фактор активації тромбоцитів) та токсичні протеїни, що ще більше підсилює запальний процес і сприяє хронізації запалення [25].

Одним із важливих лікарських засобів у комплексному лікуванні алергічних захворювань шкіри та інших сверблячих дерматозів є антигістамінні препарати [2, 3, 14]. Антигістамінні препарати блокують Н1 рецептори, але не перешкоджають вивільненню гістаміну. Оскільки, ефект гістаміну доповнюється діями інших медіаторів запалення, застосування антагоніста тільки одного медіатора, тобто гістаміну, не гарантує ліквідації або зменшення симптомів алергічного захворювання. Вважається, що значного ефекту від застосування антигістамінних препаратів можна досягти, приймаючи їх з профілактичною метою, тобто безпосередньо перед дією алергену, коли вони блокують Н1 рецептори ще до звільнення гістаміну [3].

Фармакологічні властивості диметиндену малеату (Едермік), який є антагоністом гістаміну на рівні Н1-рецепторів, чинить стимулюючу дію на гістамінметилтрансферазу, що призводить до інактивації гістаміну.  Він проявляє високу спорідненість з Н1-рецепторами і є стабілізатором опасистих клітин, що дозволяє ефективно використовувати його при лікуванні алергічних захворювань у дітей. На Н2 - рецептори диметиндену малеат не впливає, має місцевоанестезуючі властивості.

Диметинден малеат є антагоністом брадикініну, серотоніну  та ацетилхоліну. Існує у вигляді рацемічної суміш з R-(-)-диметинденом, який має більш виражену Н1-антигістамінову активність. Значно знижує надмірну проникність капілярів, що пов’язана з реакціями гіперчутливості негайного типу.

Системна біодоступність диметиндену у формі крапель становить приблизно 70 %. Початкова відповідь організму на препарат очікується протягом 30 хвилин після прийому, максимальна відповідь – протягом 5 годин. Після прийому крапель максимальна концентрація диметиндену у плазмі крові досягається протягом 2 годин. Період його напіввиведення становить майже 6 годин.  Диметинден і його метаболіти виводяться печінкою та нирками.

Більшість АГП використовуються у дітей старших 2 років, в той час як Едермік дозволено застосовувати у дітей з 1-місячного віку, що має велике значення, враховуючи той факт, що АД у більшості дітей стартує на першому році життя. Крім того, оптимальними лікарськими формами для дітей раннього віку є сиропи та краплі. Едермік випускається у формі крапель (20 крапель = 1 мл = 1 мг диметиндену малеату), що забезпечує зручність та точність дозування. Краплі Едермік мають приємний смак, їх можливо додавати   у пляшечку з дитячим харчуванням безпосередньо перед годуванням, запобігаючи впливу високих температур, а також можливо застосовувати в нерозведеному вигляді, з ложечки, якщо дитина знаходиться на грудному вигодовуванні. Рекомендована добова доза становить 0,1 мг (тобто 2 краплі) на кг маси тіла на добу, розподілена на 3 прийоми.

Мета роботи: вивчити ефективність застосування препарату Едермік у дітей від 3 міс до 7 років життя з діагнозом атопічний дерматит чи кропив’янка.

Матеріали і методи.

Під нашим спостереженням знаходилось 30 дітей, віком від 3 міс до 7 років життя, з них 20 дітей з атопічним дерматитом та 10 дітей з кропив’янкою.

Антигістамінний препарат диметинден малеат (Едермік)  призначався у вигляді оральних крапель,  в добовій дозі 0,1 мг (2 краплі)/кг маси тіла, яка була розділена на 3 прийоми. Курс лікування  становив 15 днів. Закінчили спостереження 30 дітей. Призначення препарату проводили на фоні базової терапії, яка включала рекомендації щодо режиму, дієти, догляду за шкірою та лікування згідно діючого протоколу.

Критерії включення:  Діти віком від 3 міс до 7 років життя з діагнозом атопічний дерматит чи кропив’янка. Батьки дітей дали згоду отримувати препарати і бути повторно оглянутими та обстеженими під час та після закінчення терапії.

Критерії виключення:  Непереносимість препаратів або їх компонентів. Недотримання протоколу призначеної терапії. Наявність важких супутніх захворювань, вроджених вад розвитку чи гострої інфекційної патології.

Оцінка ефективності застосування препарату Едермік проводилась за допомогою анкетно-опитувальних та клінічних методів обстеження. Для клінічної характеристики хворих на атопічний дерматит ми користувалися шкалою атопічного дерматиту SCORAD (Scoring of atopic dermatitis). Оцінка стану пацієнта проводилась на початку спостереження, через 5, 10 та 15 днів.

Всім дітям на початку спостереження та через 15 днів визначали рівень загального IgE та кількість еозинофілів. Також проводили збір алергологічного анамнезу (визначали наявність обтяженої спадковості), уточнювали наявність реакцій на продукти харчування, медикаменти тощо, звертаючи особливу увагу на особливості догляду за шкірою  та спектр засобів зовнішньої терапії, характер житлово-побутових умов. Брались до уваги скарги, анамнез захворювання (тривалість, частота загострень, ймовірні провокуючі фактори, особливості перебігу, ефективність застосованих методів лікування) та життя (перенесені захворювання, характер вигодовування на першому році та впродовж життя), наявність супутньої патології. Симптоми та скарги оцінювали згідно з показниками ступеня вираженості, де 0 – симптому немає, 1 – незначний ступінь, 2 – значний ступінь вираженості. Діти знаходились на базі педіатричного відділення КМДКЛ м. Львова.

Результати та обговорення.

Для клінічної характеристики дітей з АД (20 дітей) ми користувалися шкалою важкості атопічного дерматиту SCORAD (Scoring of atopic dermatitis). На час початку терапії з легким перебігом атопічного дерматиту (індекс до 25) було 3 дітей (15%), з перебігом атопічного дерматиту середньої тяжкості за шкалою SCORAD (індекс 25-50) було 14 дітей (70%), а з важким перебігом атопічного дерматиту (індекс більше 50) було 3 дітей (15%) (табл. 1).


Таблица 1

Якщо на початку спостереження у більшості дітей (85%) загальний стан розцінювався як важкий або середньої важкості, то протягом 2 тижнів лікування ми зауважили чітку позитивну динаміку. При фінальній оцінці у 95% дітей індекс важкості АД за шкалою SCORAD відповідав легкому перебігу і тільки у одної дитини (5%) він залишався в межах середньої важкості.

В нашому дослідженні ми відмітили позитивну динаміку показника за шкалою SCORAD в групі дітей з атопічним дерматитом. Так, на початку спостереження середній бал за шкалою SCORAD становив 36,3 балів, через 5 днів – 25 балів, через 10 днів – 20 балів, а через 15 днів зменшився до 11,6 балів відповідно  (рис.1).

Рисунок 1

Цікавим виявився факт, що рівень загального IgE  фактично не корелював з ступенем важкості АД. При легкому, середньому і важкому перебігу зустрічалися діти з доволі різними рівнями IgE (табл. 2).

Таблица 2

Дещо інша картина спостерігалась в групі дітей з кропив’янкою. Так, на початку спостереження, перед застосуванням диметиндену малеату рівень загального IgE в середньому був 246 Од/мл. Через 15 днів лікування він істотно зменшився, і складав 54,1 Од/мл.  Натомість в групі дітей з атопічним дерматитом середній рівень загального IgE на початку спостереження був значно нижчим в порівнянні з дітьми з кропивянкою і становив 68,8 Од/мл, через 15 днів його рівень зменшився до 18,2 Од/мл  (рис.2).

Рисунок 2

 

Дещо подібна ситуація відмічалась і з рівнем еозинофілів у крові. Так, перед застосуванням препарату Едермік, середній рівень еозинофілів в крові у дітей з кропив’янкою був 17,6%  і через 15 днів зменшився до 5,1 %, в групі дітей з АД ­–13,2 % і 5,5 %, відповідно (рис.3).

Рисунок 3

Усі 100% дітей, як з атопічним дерматитом, так і з кропив’янкою поступили у лікарню з висипом, який зменшувався впродовж 15 днів лікування. Так, через 15 днів застосування препарату Едермік висип спостерігався лише у 16,7 % дітей. Свербіж шкіри на початку спостерігався у 73,3 % дітей, а через 15 днів  – у 6,7 % дітей відповідно. Сухість шкіри до початку спостерігалась у 86,7 % дітей, а через 15 днів у 26,7 % дітей з атопічним дерматитом (рис.4).

На початку спостереження у 29 дітей (96,7%) спостерігалися різноманітна помірна гастроінтестинальна та неврологічна симптоматика. Нестійкі випорожнення без температури у 16,7% дітей обох груп; кольки у 33,3% дітей; здуття живота у 33,3% дітей, зригування у 13,3% дітей, закрепи у 10% дітей, неспокій у 53,3% дітей, поганий, переривчастий сон у 43,3% дітей, голосний плач у 16,7% дітей. Під час лікування ми спостерігали чітке зменшення цієї симптоматики. Під час кінцевого обстеження тільки у однієї дитини спостерігались кольки (3,3%) у іншій ­– поганий сон (3,3%) (табл. 3). 

Таблица 3

Таким чином, застосування препарату Едермік в комплексі лікування дітей з атопічним дерматитом у фазі загострення та у дітей з кропив’янкою дозволяє ефективно покращити загальний стан дитини, зменшити клінічні прояви ураження шкіри, згідно з бальною оцінкою шкалою SCORAD, знизити рівень загального IgE та еозинофілів в крові. Відмічена чітка позитивна динаміка щодо зменшення шкірного висипу, сухості шкіри, свербежу, неспокою. У дітей груп обстеження покращився сон, зменшились гастроінтестинальні розлади, такі, як закрепи, діарейний синдром без температури, кольки, здуття живота та зригування.

Висновок.

Результати проведеної оцінки ефективності препарату Едерміку  дозволяють зробити висновок, що застосування диметиндену малеату у дітей від 3 міс до 7 років життя з діагнозом атопічний дерматит чи кропив’янка впродовж 15 днів у  добовій дозі 0,1 мг (2 краплі)/кг маси тіла на добу розділена на 3 прийоми, сприяє зменшенню рівня загального IgE та еозинофілів в крові, зменшення важкості загострення атопічного дерматиту за даними  по шкалі SCORAD, покращенню клінічної симптоматики та стану дітей.

Література:

 


1. Angel A. Justiz Vaillant; Arif Jan. Atopy. StatPearls Publishing; 2019 Jan

2. ETFAD/EADV Eczema task force 2015 position paper on diagnosis and treatment of atopic dermatitis in adult and paediatric patients. Wollenberg A, Oranje A, Deleuran M, Simon D, Szalai Z, Kunz B, Svensson A, Barbarot S, von Kobyletzki L, Taieb A, et al.J Eur Acad Dermatol Venereol. 2016 May; 30(5):729-47. Epub 2016 Mar 23.

3. Consensus-based European guidelines for treatment of atopic eczema (atopic dermatitis) in adults and children: part I. Wollenberg A, Barbarot S, Bieber T, Christen-Zaech S, Deleuran M, Fink-Wagner A, Gieler U, Girolomoni G, Lau S, Muraro A, et al.J Eur Acad Dermatol Venereol. 2018 Jun; 32(6):850-878.

4. Алергічний риніт та бронхіальна астма пилкової етіології у дітей:ретроспективне дослідження клінічного перебігу / С. М. Недельська, , Д. О.Ярцева, В. І. Мазур [та ін.] // Современная педиатрия. 2013. № 1. С. 24-29.

5. Наумова О. О. Підвищення якості діагностики та прогнозування ефективності лікування хворих на сезонний алергічний риніт на основі використання молекулярної алергодіагностики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.21 «Клінічна імунологія» / Київ, 2015. 20с.

6. Mesquita, Kleyton; Colombini, Mariana; Duarte, Gleison; Ferreira, Sineida Berbert; Yang, Ariana; Mallozi, Marcia; Lupi, Omar; Guidacci, Marta; Abreu, Daniel; Paiva, Helder Unveiling atopic dermatitis burden in Brazil: a report from clinical assistance perspective // JBES: Brazilian Journal of Health Economics / Jornal Brasileiro de Economia da Saúde . Aug2019, Vol. 11 Issue 2, p153-160. 8p.

7. Bin L, Leung DYM. Genetic and epigenetic studies of atopic dermatitis. Allergy Asthma Clin Immunol. 2016;12:52. 10.1186/s13223-016-0158-5.

8. Brunner PM, Silverberg JI, Guttman-Yassky E, Paller AS, Kabashima K, Amagai K, et al. Increasing comorbidities suggest that atopic dermatitis is a systemic disorder. J Invest Dermatol. 2017;137:18–25. 10.1016/j.jid.2016.08.022.

9. McAleer MA, Jakasa I, Raj N, et al. Early life regional and temporal variation in filaggrin-derived natural moisturising factor, filaggrin processing enzyme activity, corneocyte phenotypes and plasmin activity: implications for atopic dermatitis. Br J Dermatol. 2018; 179:431–441.

10. Brunner PM, Leung DYM, Guttman-Yassky E. Immunologic, microbial, and epithelial interactions in atopic dermatitis. Ann Allergy Asthma Immunol. 2018; 120:34–41.

11. Vandervoort R. Allergy and Asthma: Anaphylaxis. FP Essent. 2018 Sep;472:20-24.

12. Czarnowicki T, Krueger JG, Guttman-Yassky E. Novel concepts of prevention and treatment of atopic dermatitis through barrier and immune manipulations with implications for the atopic march. J Allergy Clin Immunol. 2017;139:1723–34. 10.1016/j.jaci.2017.04.004.

13. Pathophysiology of atopic dermatitis: Clinical implications. Jihyun Kim, Byung Eui Kim and Donald Y. M. Leung. Allergy Asthma Proc. 2019 Mar; 40(2): 84–92.

14. The skin as a target for prevention of the atopic march. Lowe AJ, Leung DYM, Tang MLK, Su JC, Allen KJ. Ann Allergy Asthma Immunol. 2018 Feb; 120(2):145-151.

15. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04.07.2016 № 670 Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Атопічний дерматит.

16. Adenoidal hypertrophy and allergic rhinitis: is there an inverse relationship? / F.Ameli, F. Brocchetti , M. A. Tosca [et al.] // Am. J. Rhinol. Allergy. 2013. Vol. 27, № 1. Р. e5-е10.

17. Assessment of biofilm by nasal cytology in different forms of rhinitis and its correlations / M. Gelardi, G. Passalacqua, M. L. Fiorella, N. Quaranta // Eurор. Ann. Allergy Clin. Immunol. 2013. Vol. 45, № 1. Р. 25-29.

18. Allergen challenge in allergic rhinitis rapidly induces increased peripheral blood ILC2 which express CD84 / T. A. Doherty, D. Scott, H. H. Walford [et al.] // J. Allergy Clin. Immunol. 2014. Vol. 133, № 4. Р. 1203-1205.

19. Early childhood IgE reactivity to pathogenesis-related class 10 proteins predicts allergic rhinitis in adolescence / Marit Westman, Christian Lupinek, Jean Bousquet [et al.] // J. Allergy Clin. Immunol. 2015. Vol. 135, № 5. P. 1199-1206.

20. Influence of seasonal exposure to grass pollen on local and peripheral blood IgE repertoires in patients with allergic rhinitis / B. Wu Yu-Chang, K. L. James, A. J. Vander Heiden [et al.] // J. Allergy Clin. Immunol. 2014. Vol. 134, № 3. P. 604-612.

21. Недельская С. М., Кузнецова Е. Д. Показатели иммунного статуса у детей с гиперчувствительностью к плесневым грибам // Здоровье ребёнка. 2008. № 5. С. 75-78.

22. Ненашева Н. М. Бронхиальная астма и сопутствующие заболевания: в фокусе аллергический ринит // Практическая пульмонология. 2014. № 1. С. 1-8.

23. Спектр алерген-специфічних IgE серед полтавської популяції та залежність їх синтезу від наявності поліморфізмів Toll-подібних рецепторів / Н. Л. Куценко, О. В. Ізмайлова, Л. Е. Весніна, [та ін.] // Одеський мед. журн. 2014. № 3. С. 9-14.

24. Dranitsaris G., Ellis A. K. Sublingual or subcutaneous immunotherapy for seasonal allergic rhinitis: an indirect analysis of efficacy, safety and cost // J. Evaluation Clin. Practice. 2014. Vol. 20, № 3. Р.225-238.

25. Определение специфического IgE к различним аллергенам / А. С. Прилуцкий, И. П. Кайдашев, Т. В. Проценко [и др.] // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2011. № 2, спецвипуск. С. 80-82.

 

Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.

Подпишитесь на новые статьи об аллергии и ее лечения!