Кульбаба - що це за рослина

Кульбаба ‒ багаторічна рослина сімейства айстрових, яка росте на планеті щонайменше 30 мільйонів років.

Відомо більше 300 видів кульбаб. Та однією з найбільш поширених вважається кульбаба звичайна чи лікарська (Taraxacum officinale). Хоча багато хто вважає її не більше ніж надокучливим бур'яном, саме через її лікарські властивості ця рослина свого часу була завезена Колумбом в Північну Америку (разом з ромашкою, гвоздикою, тюльпанами).

Кульбаба містить вітаміни А, С, Е, а також РР та вітаміни групи В, а ще ‒ залізо, кальцій, калій, кобальт, мідь, фосфор, дубильні речовини, смоли, тощо. Є в кульбабі, особливо в її зрілих коренях, і інулін ‒ пребіотик, який також використовується як сировина для отримання фруктози.

Загалом, ця рослина володіє сечогінними, жовчогінними, противірусними, протизапальними, відхаркувальними, спазмолітичними, проносними та навіть заспокійливими і снодійними властивостями.

Відвари та настоянки з коренів та наземної частини кульбаби вживають при атеросклерозі, гепатиті, жовтяниці та зниженій лактації у жінок, що годують грудьми.

А кульбабовий сік використовують як засіб від мозолів, папілом та прищів. З подрібненого листя кульбаби роблять косметичні маски. Вони мають зволожуючий та омолоджуючий ефекти. Квітками кульбаби ж відбілюють пігментні плями та ластовиння.

Широко використовується кульбаба і в кулінарії. Так, сушене коріння рослини можна перетирати на порошок і заварювати подібно цикорію ‒ такий собі "кавовий напій".  Молоде листя кульбаби, яке ще не набралося гіркоти, але уже має вітаміни, зокрема В2, додають в салати та в зелений борщ. З квіток роблять кульбабове варення і вино.

Коли варто бути обережним з кульбабою

Втім, декому краще триматися від кульбаби подалі.

Наприклад, її не варто вживати при виразці, гастритах, синдромі подразненого кишечника, непрохідності жовчних шляхів, при ризику виникнення кровотеч, низькому рівню цукру в крові, проблемами з нирками, гноєм у легенях...

Вживання кульбаби може призводити до діареї, печії, хворобливого та частого сечовипускання, тощо.

Крім того, в чутливих людей ця рослина може викликати досить сильні алергічні реакції, включаючи астму та анафілаксію.

Кульбаба може бути причиною як харчової та шкірної алергій (при контакті з соком рослини) так і полінозу ‒ пилкової алергії.

Як правило, на території України, кульбаба цвіте у квітні-травні. Хоча в інших країнах ця рослина може бути частою причиною алергії і наприкінці літа.

Причини алергії

З кореня кульбаби вчені виділили білок, який є спорідненим до головного алергену пилку берези ‒ Bet v 1. Проте, чи міститься подібний білок у пилку кульбаби, поки що невідомо. Втім, зрозуміло, що корінь кульбаби краще не вживати людям з алергію до березового пилку.

Натомість, науковці прослідковують сильний зв'язок алергенів кульбаби з іншими членами родини айстрових (Asteraceae). Головним чином, алергія на кульбабу пов’язана з чутливістю до амброзії. Частота реакцій на неї залежить від поширеності рослини. Наприклад, за оцінками Американського фонду астми та алергії, алергія на амброзію вражає від 10 до 20 % усіх американців.

До пилку амброзії чутливі і більше третини хворих на поліноз українців. Їм всім потрібно уникати і контакту з кульбабою. І це неважко. Адже її пилок важкий і не розноситься вітром занадто далеко. Втім, нюхаючи цю квітку, людина може спровокувати виникнення симптомів полінозу. Також слід уникати кульбабу людям з алергією до соняшнику, маргаритки, а також ромашки, хризантеми, пижма або будь-якого іншого представник айстрових.

Так, у ході корейського дослідження вчені проаналізували результати шкірного тестування 6 477 пацієнтів з полінозом. В результаті вони виявили, що сенсибілізація до полину, хризантеми та кульбаби спостерігається у 13,4%, 10,0 % і 8,5% пацієнтів відповідно. А у 5,2% випадків була виявлена сенсибілізація до всіх трьох видів пилку.

Особливо часто ризикують розвинути алергію на кульбабу діти. За даними українських, зокрема вінницьких алергологів, пилок бур’янів, і в першу чергу – кульбаби, є найпоширенішою причиною алергії у підростаючого покоління. З одного боку, це пояснюється зростом дітей (оскільки важкий пилок рослини, як правило, літає саме на малій висоті, не маючи змогу піднятися вище). З іншого боку ‒ саме малюки надто полюбляють нюхати цю рослину.

Крім того, алергенний пилок може бути небезпечним не тільки при потраплянні в організм через ніс, а й при прийомі його як харчового продукту.

Існують задокументовані випадки важких побічних реакцій після вживання меду та так званого «бджолиного пилку», зібраного з кульбаби. Втім, існує і альтернативна точка зору, згідно якої такі реакції на мед насправді можуть пояснюватися бджолиною отрутою в цих продуктах.

Симптоми

В цілому, симптоми алергії на кульбабу коливаються від легких до важких і можуть мати досить широкі прояви: від закладеного носу до висипу та астми.

Основні симптоми алергії на кульбабу:

  • нежить
  • закладений ніс
  • чхання
  • подразнення очей
  • біль у горлі
  • свербіж та почервоніння очей
  • шкірні висипання
  • астма
  • хрипи
  • головні болі.

Як зазначалося, деякі люди можуть розвинути шкірну алергічну реакцію (контактний дерматит) після дотику або вживання кульбаби, що проявляється почервонінням чи сверблячим висипом на шкірі. Така реакція є найпоширенішою після прямого контакту з соком рослини.

Крім того, описано випадок анафілаксії після вживання пилкових продуктів, отриманих з кульбаби.

Діагностика та лікування алергії на кульбабу

Алергія до кульбаби діагностується за допомогою тесту на чутливість шкіри до екстрактів кульбаби. Поява висипу на тестовій ділянці свідчить про алергічну реакцію. Разом з тестуванням на кульбабу, лікар може рекомендувати перевірити чутливість також до амброзії, соняшника, шавлії, тощо.

При позитивному діагнозі доведеться триматися подалі від кульбаб в період їх цвітіння та намагатися зменшити вплив їх пилку.

У випадках вираженої реакції можуть допомогти пероральні антигістамінні засоби. Деякі пацієнти також потребують назальних спреїв та очних крапель для зменшення запалення та подразнення.

Втім, такі заходи носять лише тимчасовий ефект та не усувають причину реакції. Змусити організм виробити терпимість до алергенів може інший метод ‒ алерген-специфічна імунотерапія, яка полягає у періодичному введенні (як правило, підшкірному) невеликої дози алергену. Але такий метод лікування алергії потребує тривалого часу (кілька років) та завчасного початку курсу (за деякий час до сезону цвітіння).

Джерела:

  1. https://allergy.org.ua/ne-niukhaite-kulbabu-ii-pylok-alerhen/
  2. https://medukpro.ru/korisni-vlastivosti/17907-kulbaba-korisni-vlastivosti-i-protipokazannja.html
  3. http://vidpoviday.com/chaj-z-korenia-lystia-kulbaby-koryst-i-shkoda-iak-pryhotuvaty-nizh-korysnyj-dlia-skhudnennia
  4. https://www.pen.com.ua/herb-kulbaba-likarska.html?gclid=Cj0KCQjw-r71BRDuARIsAB7i_QPu7kpuSe3vgzpB-ZLbTXNDBSSvdL8gdJfsbvGRanYm13aFkvO2jMwaAl5uEALw_wcB
  5. https://ww5.komen.org/BreastCancer/Dandelion.html
  6. http://www.pollenlibrary.com/GENUS/Taraxacum/
  7. https://www.dandeliondelight.com/dandelion-facts-19.html
  8. https://healthfully.com/524618-dandelion-allergy.html
  9. http://www.phadia.com/en/products/allergy-testing-products/immunocap-allergen-information/weed-pollens/allergens/dandelion-/

Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.

Підпишіться на нові статті про алергію та її лікування!