Ліщина (фундук)

Ліщина – один з перших сезонних алергенів

Ліщина – невисоке листяне дерево до 6, рідше –10 метрів заввишки. Воно також може рости у вигляді невеликих 2-5 метрових чагарників. Ліщина поширена в Європі, Північній Африці та Західній Азії.

У тих країнах, де ліщина в природі не зустрічається чи є рідкісною, її вирощують в садах як культурну рослину. Наприклад, ліщина була завезена з Кавказу у стародавні Грецію та Рим для вирощування горіхів. Така окультурена форма ліщини сьогодні називається фундук.

В Україні ліщина росте в природному середовищі і майже по всій території, крім крайнього півдня. Ліщина часто зустрічається на схилах та пагорбах, у підліску листяних чи мішаних лісів.

Ядра горіхів ліщини в народній медицині вживають для лікування жовчокам'яної хвороби нирок. Олією з горіхів проганяють глистів та зміцнюють шлунок, кору застосовують проти пропасниці, при варикозі та перифлебітах. Відвар з листя ліщини може використовуватися як антисептик та засіб для лікування гіпертрофії передміхурової залози. Також вважається, що горіхи ліщини – добрий засіб для профілактики та лікування атеросклерозу, анемії, хвороб серцево-судинної системи. В той же час, гіпертоніки повинні бути обережними з ліщиною, бо настоянки з листя та кори дерева можуть підвищувати тиск.

Крім того, пилок ліщини може викликати симптоми сезонної алергії, тож людям, схильними до полінозу, потрібно триматися подалі від неї. Втім, насправді, це може бути нелегко. Ліщина – вітрозапильне дерево, пилок якого розноситься на багато кілометрів.

Цвіте дерево раніше, ніж розпускає листя. В залежності від погодних умов це відбувається або з середини лютого або у березні ‒ якщо весна пізня.

Так чи інакше, ліщина чи фундук – перший винуватець весняної алергії у чутливих людей. За даними молекулярної діагностики, на його пилок реагують близько 20% хворих з полінозом в Україні.

Високий рівень пилку ліщини фіксується в більшості європейських країн: Швейцарії, Швеції, Німеччині, Румунії, Італії, Польщі…

Але дані сенсибілізації до цього пилку в різних країнах відрізняються. 

В окремих дослідженнях вчені прослідковують зв'язок між впливом пилку ліщини та астмою. У Стамбулі серед 5 080 дітей віком від 1 до 18 років з астмою виявили, що 6% з них були сенсибілізовані до пилку фундука.

А французьке дослідження припускає, що алергія на пилок ліщини може призвести до загострення зимових респіраторних симптомів.

Крім того, оскільки ліщина насправді належить до сімейства березових, куди входять береза, вільха та граб, можливі перехресні реакції всередині групи. Адже алергени пилку всіх дерев подібні. Тобто, люди з чутливістю до ліщини також можуть відчувати симптоми алергії поза періодом чи місцем її цвітіння. Так, за результатами молекулярного тестування, в Україні усі березові разом спричиняють розвиток симптомів алергії у 40% хворих з полінозом.

Перехресна реактивність також була продемонстрована між ними та представниками родини Маслинових (ясен, олива, бузок та вовча ягода).

Білки-алергени, подібно тим, які є пилку ліщини, зустрічаються також в деяких овочах та фруктах, що теж може викликати перехресні реакції. Найчастіше такий зв'язок проявляється відчуттям "лоскотання" в роті. це явище відоме як синдром оральної алергії (СОА).

Люди з чутливістю до пилку ліщини можуть відчути прояви алергії після вживання горіхів, насамперед – фундука, а також меду, молодої картоплі, яблук, абрикос, вишень, груш, черешень, полуниці, моркви, селери і петрушки.

Лікування та профілактика алергії на ліщину

Якщо відчуваєте симптоматику пилкової алергії чи СОА, краще звернутися до алерголога, який допоможе виявити причинні алергени. Це робиться з допомогою спеціальних шкірних тестів. Також алергени, на які ви реагуєте, можна виявити з допомогою спеціального аналізу крові. Іноді, якщо в лікаря виникають сумніви, може бути проведений провокаційний тест. Під час такого тесту невелика кількість пилкового алергену підноситься до слизової оболонки носа (або, рідше, до кон'юнктиви). Тест проводиться під медичним наглядом. Потім спостерігають, розвивається реакція чи ні.

Якщо пацієнт страждає на респіраторні симптоми, може бути проведений тест на легеневу функцію. Для цього лікар вимірює кількість повітря, яке пацієнт вдихає і видихає, і швидкість, з якою повітря видихається.

Якщо алергія підтвердиться, потрібно буде намагатися уникати контакту з пилком. Місцеві симптоми алергії допоможуть усунути чи послабити антигістамінні препарати чи глюкокортикостероїдні спреї. Проте, останні зазвичай починають працювати лише через 12 - 24 години і досягають своєї повної ефективності через три - сім днів.

Що ж до способів лікування самого полінозу, а не просто його симптомів, то на сьогодні алергологи радять алерген-специфічну імунотерапію. Таке лікування є досить тривалими та має бути розпочате заздалегідь до початку сезону пилку.

Втім, дослідження показують, що повний курс АСІТ може на тривалий термін зменшити симптоми та потребу в медикаментах на 60- 80%. Крім того, таке лікування також зменшує ризик виникнення астми та виникнення чутливості до інших алергенів.